Постанова № 69516621, 03.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"03" жовтня 2017 р. № 820/3500/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

Суддів Панченко О.В., Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Селянського фермерського господарства "РЕВІК" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Селянське фермерське господарство "РЕВІК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 17.07.17 №3313/31269354 про відмову у реєстрації податкової накладної СФГ «РЕВІК» (код 31269354) від 19.06.17 №1 на загальну суму 4 000 002,0 грн. (в тому числі ПДВ - 666 667,0 грн.).

2. Зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну СФГ «РЕВІК» (код 31269354) від 19.06.17 №1 на загальну суму 4 000 002,0 грн. (в тому числі ПДВ -666 667,0 грн.).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач - Селянське фермерське господарство «РЕВІК» є юридичною особою, засобами електронного зв'язку отримав Рішення від 17.07.17 №3313/31269354 комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.06.17 №1 на суму 4 000 002,0 грн. (в тому числі ПДВ -666 667,0 грн.). Підставою прийняття рішення є надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. 21.07.17 СФГ «РЕВІК» звернувся до ДФС України із скаргою на вищезгадане рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, натомість рішенням від 28.07.17 №74/31269354 скарга позивача була залишена без задоволення.

З огляду на вищевикладене позивач - СФГ «РЕВІК» вважає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що рішення ДФС України від 17.07.17 №3313/31269354 про відмову у реєстрації податкової накладної СФГ «РЕВІК» від 19.06.17 №1 на загальну суму 4 000 002,0 грн. (в тому числі ПДВ - 666 667,0 грн.) є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Колегією суддів встановлено, що Селянське фермерське господарство «РЕВІК» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством порядку та перебуває на податковому обліку у Зміївському відділенні Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. СФГ «РЕВІК» є платником податку на додану вартість, обліковується в Реєстрі платників ПДВ за індивідуальним податковим номером 312693520097.

18.07.2017 позивач засобами електронного зв'язку отримав Рішення від 17.07.2017 №3313/31269354 комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації податкової накладної від 19.06.2017 №1 на суму 4 000 002,0 грн. (в тому числі ПДВ -666 667,0 грн.).

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття зазначеного Рішення є надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

21.07.2017 позивач - СФГ «РЕВІК» звернувся до ДФС України із скаргою на вищезгадане рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. 28.07.2017 року рішенням ДФС України №74/31269354 скарга була залишена без задоволення.

Колегією суддів також встановлено, що первинні документи оформлені в межах договору поставки, 16.06.2017 року № Х-3090/17, який було укладено між позивачем - Селянським фермерським господарством «РЕВІК» (Постачальник за договором) та ТОВ «КЕРНЕЛ_ТРЕЙД» (Покупець за договором).

За умовами зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар українського походження (насіння соняшника (код УКТ ЗЕД 1206 00) врожаю 2017 року), на умовах, зазначених у договорі (п. 1.1, 1.2 договору). Попередня загальна вартість товару складає 8 000 000,0 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору встановлено, що товар має бути поставлений до 01.11.2017. Порядок розрахунків був визначений наступним чином: Покупець протягом 5-ти банківських днів після підписання договору має сплатити Постачальнику 50% від попередньої загальної вартості товару, що складає 4000 000,0 грн. (з ПДВ). Виконання Постачальником своїх зобов'язань забезпечується Договором застави майбутнього урожаю (п. 3.1 договору), який був укладений сторонами 16.06.2017.

На виконання умов договору поставки від 16.06.17 №Х-3090/17 ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» 19.06.2017 року здійснило попередню оплату за товар у сумі 4000 002,0 грн. (у тому числі ПДВ -666 667,0 грн.).

Колегія суддів наголошує, що оскільки попередня оплата передувала поставці товару, то датою отримання попередньої оплати була складена податкова накладна від 19.06.2017 року №1 на загальну суму 4 000'002,0 грн. (у тому числі ПДВ - 666 667,0 грн.).

Наведені господарські операції у повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку позивача наступним чином: отримання попередньої оплати (3 333 335,00 грн.) Дт 311 Кг 361; податкові зобов'язання з ПДВ (666 667,0 грн.) Дт 643 Кт 641.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Під час розгляду справи колегією суддів було встановлено, що 06.07.2017 року позивач - СФГ «РЕВІК» здійснило спробу зареєструвати вищевказану податкову накладну, однак позивачем була отримана квитанція №1, яка містила інформацію, а саме: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».

10.07.2017 року позивач - СФГ «РЕВІК» засобами електронного зв'язку направив Таблицю даних платника податків за встановленою формою J(F)1312301 та Повідомлення щодо документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК за формою J 1312601 до яких були надані електронні копії договору поставки від 16.06.2017 року №Х-3090/17, рахунку від 16.06.2017 року №СФ-160617-001, банківської виписки за 19.06.17 (на підтвердження попередньої оплати за договором). Разом із вказаними документами позивачем були надані пояснення з приводу реальності здійснення операції за якою була складена податкова накладна, а саме, платник податків звертав увагу, що виявлена невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206 зумовлена тим, що отримана попередня оплата за сільськогосподарський товар (соняшник урожаю 2017 року), який ще не зібраний.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" N 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку N 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку N 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Також колегією суддів під час розгляду справи було встановлено, що позивач - СФГ «РЕВІК» є виробником сільськогосподарської продукції та у 2017 році загальна площа сільськогосподарських угідь, які перебувають у користуванні (власності) складає 3775,0 га, з яких посівна площа - 3716,0 га. Площа посівів соняшнику складає 750,0 га, очікувана урожайність 4,3 тони з гектару, що підтверджуються звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2017 року, який був наданий до відділу статистики у Зміївському районі ГУ статистики у Харківській області, декларацією платника єдиного податку 4 групи на 2017 рік та додатком 1 до декларації «Відомості про наявність земельних ділянок».

Також у позивача - СФГ «РЕВІК» наявна необхідна матеріально-технічна база та персонал для провадження сільськогосподарського товаровиробництва. Так, штатний розклад 06.07.2017 року налічує 43 особи, фонд заробітної плати на місяць складає 208 300,0 грн. За даними останнього звіту за формою 1ДФ у 1 кварталі 2017 року на СФГ «РЕВІК» працювало за трудовими угодами 42 особи, загальна сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб склала 52 41146 грн., військового збору - 4926,60 грн.

Також колегією суддів встановлено, що за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 1 квартал 2017 року вартість основних засобів складає 17 058 900,0 грн. До складу основних засобів входить як нерухоме майно (склади, зерносховища, вагова, їдальня, гуртожиток тощо), так і рухоме майно (26 одиниць транспорту (автомобілі, трактори) та спеціальне обладнання до нього (жатки, сівалки, напівпричепи тощо), інше обладнання, механізми, пристрої для сільськогосподарського товаровиробництва).

Предмет договору від 16.06.2017 року №Х-3090/17 та номенклатура товару (соняшник) у податковій накладній від 19.06.2017 року №1 відповідають основному виду діяльності позивача -Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД-01.11).

Погоджений договором від 16.06.2017 року №Х-3090/17 порядок розрахунків, а саме попередня оплата зумовлена специфікою сільськогосподарського товаровиробництва, оскільки товар (соняшник), який є предметом договору, потрібно спочатку зібрати. Збирання урожаю передбачає використання техніки, а відтак, необхідність витрат на придбання пального, обслуговування техніки, оплату праці тощо. Орієнтовно питома вага витрат у ціні товару складає 80%, решта 20% - дохід СФГ.

Під час розгляду справи представниками позивача було зазначено, що саме брак обігових коштів та бажання зменшити ризики виникнення дебіторської заборгованості за відвантажений товар змусило СФГ «РЕВІК» будувати взаємовідносини із контрагентами на умовах попередньої оплати. Такий порядок взаємовідносин із контрагентами є однією із складових облікової політики СФГ «РЕВІК» та закріплений у Наказі СФГ «РЕВІК» від 01.01.15 № 1 /ОП «Про облікову політику СФГ «РЕВІК».

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що господарська операція позивача - СФГ «РЕВІК» за договором поставки від 16.06.2017 року №Х-3090/17, укладеним із ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД», на виконання якого була отримана попередня оплата та складена податкова накладна від 19.06.2017 року №1, має реальний характер, адже відповідає основному напрямку господарської діяльності позивача, може бути здійснена власними силами Позивача із урахуванням наявної у нього матеріально-технічної бази та персоналу та підтверджена під час розгляду справи.

Також колегія суддів зазначає, що незважаючи на надані документи та пояснення позивача відповідачем було прийнято рішення ДФС України від 17.07.17 №3313/31269354 про відмову у реєстрації податкової накладної СФГ «РЕВІК» від 19.06.17 №1 на загальну суму 4 000 002,0 грн. (в тому числі ПДВ - 666 667,0 грн.).

Колегія суддів наголошує, що абзацем 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» N 190 від 29.03.2017р. встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацем 2 Постанови N 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте, в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Отже, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

При цьому колегія суддів зауважує, що оскільки до позивача було встановлено Критерії оцінки ступеня ризиків - визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1206, Комісією не було враховано пояснення та документи позивача.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "Кернел-Трейд", та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 19.06.2017 року № 1.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що позовна вимога про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.06.2017 року № 1, не підлягає задоволенню, оскільки питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 N 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" N 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.06.2017 року № 1 за датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене колегія суддів зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства "РЕВІК" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 17.07.2017 року № 3313/31269354 про відмову у реєстрації податкової накладної Селянського фермерського господарства "РЕВІК" (код 31269354) від 19.06.2017 № 1 на загальну суму 4000002,00 грн. (в тому числі ПДВ - 666667,00 грн.).

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Селянського фермерського господарства "РЕВІК" (код 31269354) від 19.06.2017 № 1 на загальну суму 4000002,00 грн. (в тому числі ПДВ - 666667,00 грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Судді Панченко О.В.

Волошин Д.А.