Постанова № 69516574, 02.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 жовтня 2017 р. справа № 820/810/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

суддів: Білової О.В., Мар`єнко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника відповідачів - Шульги В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду Скарги №1247/6/99-99-11-01-01-25 від 20.01.2017 року в частині відмови в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 26 січня 2017 року № 0000051411 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 801 604 гривні, в т.ч. за податковими зобов'язаннями +1867736 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 933868 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 26 січня 2017 року № 0000061411 (форма "В4") про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 270 419 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення підприємством вимог податкового законодавства в частині складання розрахунків до податкових накладних, у зв'язку зі зміною вартості товару. Так, представник позивача вказав, що можливість зміни ціни товару у відповідності до ринкової ціни аналогічного товару не суперечить комерційній практиці, оскільки соя є експортно - орієнтованою продукцією і ціна її реалізації безпосередньо прив'язана до валютного курсу. Таким чином, ТОВ "Власівський Мірошник" цілком правомірно укладено з контрагентами ПП «Карла Маркса -2», ТОВ «Біо Лат» та ТОВ «Кролевець Агро» додаткові угоди щодо перерахунку ціни. На підставі викладеного, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та засобами факсимільного зв'язку надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачів, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що відповідно до даних АІС "Податковий блок" та даних Інтернет-видань підприємства ТОВ "Кролевець Агро" (один з засновників - ТОВ "Центр Дар") та ТОВ "Власівський Мірошник" (один з засновників - ТОВ "Центр Дар") входять до складу групи підприємств "Агропросперіс" (NCN Capital), тобто керівники підприємств обізнані стосовно фактичного фінансового та майнового стану один відносно одного. Інші договори, укладені на постачання сільськогосподарської продукції із іншими постачальниками, не мають відповідних умов щодо зміни вартості товару у разі несвоєчасності сплати або по них не проводяться відповідні коригування (наприклад: договір купівлі-продажу від 29.09.14 №29 між ТОВ "Агротоп" та ТОВ "Власівський мірошник"). Всі вищенаведені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про дефектність документів, пов'язаних із проведенням коригування, відсутність обґрунтованих підстав для проведення коригування та нереальність проведення зазначених операції, а також відсутність мети фактичного здійснення. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що документи, які було складено за додатковими угодами до договорів поставки з контрагентами позивача ПП «Карла Маркса -2», ТОВ «Біо Лат» та ТОВ «Кролевець Агро», не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового та бухгалтерського обліку і звітності. Окрім того, представник відповідачів звернув увагу суду, що у позивача не виникло зауважень щодо висновків контролюючого органу про виявлені порушення щодо взаємовідносин підприємства з контрагентами ТОВ «Автоарт», ДП «Південна залізниця», ПП фірма «Лілія» та Приватною фірмою «Бригантина», що також не було спростовано представником позивача в ході судових засідань. На підставі вищезазначеного, представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідачів підтримав свою правову позицію в повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановила наступне.

Фахівцями контролюючого органу, на підставі направлень від 12.09.2016 року № 5310, 5311, 5312, 5313, 5314, 5315, 5316, 5317, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року, за результатами чого складено акт від 31.10.2016 року № 680/20-40-14-03-08/34895482.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлені, зокрема, наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Власівський Мірошник» занижено ПДВ до сплати на суму на загальну суму 2155324 грн., в тому числі: лютий 2014р. - 11583 грн., березень 2014р. - 11583 грн., квітень 2014р. - 11612 грн., травень 2014р. - 11583 грн., червень 2014р. - 1 1583 грн., липень 2014р. - 11583 грн., серпень 2014р. - 11583 грн., вересень 2014р. - 1 1583 грн., квітень 2015р. - 14221 грн., липень 2015р. - 590255 грн., серпень 2015р. - 1017929 грн., вересень 2015р. - 440226 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Власівський Мірошник» завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 471508 грн., в т.ч. за січень 2014р. - 7083 грн., червень 2016р. -464425 грн.;

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення з ПДВ від 17.11.2016 № 0002241403, №0002251403, № 0000111405, № 0002261403.

Рішенням ДФС України від 20.01.2017 року № 1247/6/99-99-11-01-01-25, скаргу ТОВ "Власівський Мірошник" задоволено частково, зокрема, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 17.11.16 № 0002251403, №0002261403 в частині збільшення грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за рахунок зменшення податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Агропросперіс" (ТОВ "Сфера Агрокон"), ТОВ "Апелла Консалт", ТОВ "Компані Плазма", в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

26.01.2017 року ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000061411 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з ПДВ на суму 270419 грн. та № 0000051411, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму 2801604,00 грн.

Дослідивши господарські взаємовідносини ТОВ "Власівський Мірошник" з контрагентами ТОВ «Автоарт», ДП «Південна залізниця», ПП фірма «Лілія» та Приватною фірмою «Бригантина», колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з письмових заперечень представника відповідача та не заперечувалось представником позивача, ТОВ «Власівський Мірошник» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за квітень 2014 року враховано суму ПДВ по взаємовідносинам з Приватною Фірмою "БРИГАНТИНА" у розмірі 842 грн.

Водночас, до перевірки надано податкову накладну №276 від 15.04.2014 року на загальну суму 143,00 грн., в т.ч. ПДВ 0,00 грн., податкову накладну № 275 від 15.04.2014 року на загальну суму 3858,41 грн., в т.ч. ПДВ 643,07 грн., податкову накладну № 484 від 30.04.2014 року на загальну суму 1020,00 грн., в т.ч. ПДВ 170,00 грн. Таким чином, до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ у розмірі 29 грн., яка фактично не підтверджена податковими накладними.

Крім того, відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2015р. враховано суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Автоарт" у розмірі 629 грн.

Поряд з цим, контролюючим органом встановлено, що з даних ЄРПН та наданих до перевірки документів вбачається, що ТОВ "Автоарт" зареєстровано лише податкову накладну № 690 від 21.01.2015 на загальну суму 1205,33 грн., в т.ч. ПДВ 200,89 грн. Інші податкові накладні за січень 2015р., виписані ТОВ «Автоарт» на адресу ТОВ «Власівський Мірошник», в ЄРПН не зареєстровані. Таким чином, до складу податкового кредиту ТОВ «Власівський Мірошник» було віднесено суму у розмірі 428 грн., яка фактично не підтверджена податковою накладною, зареєстрованою у встановленому порядку в ЄРПН та не підтверджена відповідними документами.

Також, ТОВ «Власівський Мірошник» до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2015р. враховано суму ПДВ по взаємовідносинам з ДП "Південна Залізниця" у розмірі 4396 грн.

Однак, відповідно до наданих до перевірки документів та даних ЄРПН податковим органом встановлено, що ДП "Південна Залізниця" протягом липня 2015 року виписано та зареєстровано наступні податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних: ПН №82//045 від 08.07.2015 на загальну суму 17169 грн., в т.ч. ПДВ 2861,5 грн; ПН № 463//021 від 22.07.2015 на загальну суму 204,4 грн., в т.ч. ПДВ 34.07 грн; ПН № 511//021 від 24.07.2015 на загальну суму 5000 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн; ПН № 590//021 від 28.07.2015 на загальну суму 000 грн.. в т.ч. ПДВ 833,33 грн; ПН № 785//021 від 31.07.2015 на загальну суму 1199,4 грн.. в т.ч.ПДВ 0,00 грн.; розрахунок коригування №723//021 від 31.07.2015 на суму коригування ПДВ -199,9 грн. Таким чином, розмір сум ПДВ, підтверджених відповідними податковими накладними та розрахунками коригування, які ТОВ «Власівський Мірошник» мав право віднести до складу податкового кредиту у липні 2015 року, становить 4362 грн. Отже, до складу податкового кредиту ТОВ «Власівський Мірошник» було віднесено суму у розмірі 34 грн., яка фактично не підтверджена податковою накладною, зареєстрованою у встановленому порядку в ЄРПН та не підтверджена відповідними документами.

Також, ТОВ «Власівський Мірошник» до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2016р. враховано суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП фірма "ЛІЛІЯ" у розмірі 2330 грн. В той же час, відповідно до наданих до перевірки документів та даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник» у лютому 2016 року у складі податкового кредиту повторно відображено податкову накладну № 1245 від 21.12.2015 року на загальну суму 7875 грн. (вперше відображено у грудні 2015р.), в т.ч. ПДВ 1575 грн. у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість. Таким чином, до складу податкового кредиту ТОВ «Власівський Мірошник» було віднесено суму у розмірі 1575 грн., яка фактично відображена у складі податкового кредиту двічі.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу», (в редакції до 01.01.2015р. - п.198.6 ст.198 ПКУ: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що представником позивача ані під час подання позову, ані в ході судових засідань не надано до суду заперечень щодо виявлених відповідачем порушень по взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Автоарт», ДП «Південна залізниця», ПП фірма «Лілія» та Приватною фірмою «Бригантина», колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Власівський Мірошник» в порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 2066 грн., в т.ч.: у квітні 2014р. - 29 грн., січень 2015р.-428 грн., липень 2015-34 грн., лютий 2016р. - 1575 грн.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по господарським відносинам ТОВ "Власівський Мірошник" з контрагентами ПП «Карла Маркса -2», ТОВ «Біо Лат» та ТОВ «Кролевець Агро», колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Кролевець Агро" та ТОВ "Власівський мірошник" укладено договір поставки від 31.10.14 №170, предметом якого є поставка товару українського походження - сої врожаю 2014 року у кількості 3694,393 т +/- 10% за вибором Постачальника. Ціна за 1 т без ПДВ -4208,33 грн., ціна товару за 1 т з ПДВ - 5050,00 грн.(т.1 а.с. 141-143).

Умови поставки: ЕХW франко-елеватор ТОВ "Кролевецький елеватор", фактична адреса: Сумська обл., Кролевецький район, м. Кролевець, вул. Транспортна, 1.

Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій, формі у строк до 01.02.15 (включно).

Пунктом 3.5 вказаного договору передбачено, що у разі несплати покупцем повної вартості поставленої кількості товару у строк, визначений у п.3.1 договору, та у випадку підвищення ринкової ціни на аналогічний товар на таку дату, Постачальник має право (а Покупець, відповідно, зобов'язується) збільшити ціну на товар по даному договору до ринкової. У такому випадку Постачальник направляє на підписання додаткову угоду про збільшення ціни за товар, загальної вартості (ціни) товару і про нові строки оплати.

Підписанням цього договору Покупець підтверджує, що у разі несплати повної вартості товару у строки, визначені п.3.1 цього договору, Постачальник має право або змінити ціну на товар, згідно з п.3.5 Договору, або розірвати цей договір шляхом направлення письмового повідомлення не менше ніж за 7 днів до дати розірвання.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Кролевець Агро" на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" виписано видаткову накладну № 125 від 31.10.2014 року (т.1 а.с. 144), податкову накладну № 15/2 від 31.10.2014 року (т.1. а.с. 145), зареєстровану у ЄРПН.

Як вбачається з висновків акту перевірки, вказаний товар було оприбутковано на баланс підприємства та відображено у бухгалтерському обліку. Суму ПДВ включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2014 року (т.1 а.с. 27)

Зазначений товар (соя нестандартна врожаю 2014 року) відповідно до договору складського зберігання від 30.10.14 №12, укладеного між ТОВ "Власівський Мірошник" та ТОВ "Кролевецький елеватор", передано на відповідальне зберігання ТОВ "Кролевецький елеватор".

Податковим органом в акті перевірки підтверджено, що на виконання умов договору ТОВ "Кролевецький елеватор" надав на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" за фактом операції зберігання та виконання робіт за договором складського зберігання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). При цьому, ТОВ "Кролевецький елеватор" на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" було надано акт-розрахунок від 14.04.15 №КРЗФК000014, відповідно до якого визначено: соя нестандартна 2014 року надходження - 3694393 кг; Видаток (без відходів) з 18.02.15 по 22.03.15 3219000 кг; переоформлення з 10.04.15 по 10.04.15 - 449832 кг; списано відходів III категорії 14040 кг; убуток у масі (усушка, природний убуток) -11521 кг. За фактом проведених операцій ТОВ "Кролевецький елеватор" на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" надано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, які ТОВ "Власівський Мірошник" включено до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ по відповідних періодах.

За дану продукцію (соя нестандартна 2014 року врожаю) підприємство ТОВ "Власівський Мірошник" розрахувалось наступним чином: 09.04.15 - 8000000 грн., 07.05.15 - 5000000 грн., 05.06.15 - 12588371,70 грн., 11.06.15 - 2000000 грн., 11.06.15 - 148,48 грн. (т.1. а.с. 29).

Також, відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що зазначену продукцію (соя нестандартна врожаю 2014 року) вивезено за межі митної території України (експортовано) відповідно до наданих до перевірки ВМД.

Поряд з цим, відповідно до видаткової накладної від 10.04.15 №1 на адресу ТОВ "Кролевець Агро" було повернуто товар соя нестандартна (2014) у кількості 449832 кг за ціною 4,21 грн./кг без ПДВ на загальну суму 2271633,61 грн., у т.ч. ПДВ - 378605,6 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2015 року між ТОВ "Власівський Мірошник" та ТОВ "Кролевець агро" укладено додаткову угоду до договору поставки від 31.10.14 №170, відповідно до умов якої встановлено:

Характеристика товару: соя кількість 3244,561 тон +/- 10% за вибором Постачальника. Ціна за 1 т без ПДВ - 7085.83 грн., ціна товару за 1 т з ПДВ - 8503 грн.

Ця додаткова угода до Договору вважається укладеною та набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Строк цієї додаткової угоди до Договору починає свій перебіг у момент, визначений п.2 Угоди та закінчується разом з закінченням дії договору.

Ця додаткова угода є додатком та невід'ємною частиною договору.

На виконання зазначеної угоди ТОВ "Кролевець Агро" оформлено Коригування реалізації від 21.04.15 №1 до видаткової накладної від 31.10.14 №125 та виписано розрахунок коригування від 21.04.15 №3/2 до податкової накладної від 31.10.14 №15/2.

Сума ПДВ за зазначеним розрахунком коригування включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2015 року.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Власівський Мірошник» та ПП «Карла Маркса 2», то як вбачається з матеріалів справи 15.10.2015 року між вказаними контрагентами укладено договір поставки № 15/10-15, предметом якого є постачання насіння сої у кількості 2880 т +/- 5% в опції Покупця. Попередня ціна за 1 т без ПДВ - 6791,67 грн., попередня ціна товару за 1 т з ПДВ - 8150 грн. (що складає еквівалент 374,7126 дол. США за курсом на момент складання договору 21,75 грн=1 долар США). (т.1 а.с. 153-155).

Умови поставки: ЕХW франко-елеватор ТОВ "Дубов'язівський елеватор", фактична адреса: Сумська обл., Конотопський район, смт. Дубов'язівка, вул. Трудова, 48.

Оплата товару здійснюється Покупцем у грошовій формі у строк до 31.03.16 (включно).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що відповідно до ч.2 т.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар за даним договором визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США). Оплата товару здійснюється в національній валюті України. При оплаті ціна Товару в гривні коригується на величину курсу долара США до гривні, при цьому використовується курс долара США на день закриття торгів на дату (робочий день), що передує даті фактичної оплати вартості поставленої кількості Товару.

На виконання умов зазначеного договору ПП "Карла Маркса - 2" на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" виписано видаткову накладну № 176 від 16.10.2015 року, податкову накладну № 15/2 від 16.10.2015 року (т.1 а.с. 156-157)

Суму ПДВ включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2015 року.

Податковим органом в акті перевірки зафіксовано (т.1. а.с. 36), що зазначений товар (соя нестандартна врожаю 2015 року) відповідно до договору складського зберігання, укладеного між ТОВ "Власівський Мірошник" та ТОВ "Дубов'язівський елеватор" передано на відповідальне зберігання ТОВ "Дубов'язівський елеватор". На виконання умов договору, ТОВ "Дубов'язівський елеватор" надало на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" за фактом операції зберігання та виконання робіт за договором складського зберігання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). За фактом проведених операцій ТОВ "Дубов'язівський елеватор" на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" було надано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, які ТОВ "Власівський Мірошник" включено до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

За отриману продукцію (соя нестандартна врожаю 2015 року) ТОВ "Власівський Мірошник" розрахувалось наступним чином: 25.12.15 - 6492735,75 грн. (курс 22,9645 грн./дол.), 28.12.15 - 7002101,60 грн. (курс 23,1375 грн./дол.), 28.12.15 - 9977162,65 грн. (курс 23,1375 грн./дол.), 28.12.15 - 1573685,75 грн. (курс 23,1375 грн./дол.). (т.1 а.с. 37).

Також, відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що зазначену продукцію (соя нестандартна врожаю 2015 року) було вивезено за межі митної території України (експортовано) відповідно до ВМД, що були надані до перевірки (т.1 а.с. 37).

Водночас, до перевірки надано коригування реалізації від 28.12.15 №1 до видаткової накладної від 16.10.15 №176 та виписано розрахунок коригування від 28.12.15 №1/2 до податкової накладної від 16.10.15 №15/2. (т.2 а.с. 158-159)

Сума ПДВ за зазначеним розрахунком коригування включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2015 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Власівський Мірошник» (покупець) та ТОВ «Біо Лат» (постачальник) укладено договір поставки № 171 від 05.11.2015 року , предметом якого є поставка товару українського походження врожаю 2015 року - насіння сої у кількості 700 т +/- 5% в опції покупця. Попередня ціна за 1 т без ПДВ - 7125 грн., попередня ціна товару за 1 т з ПДВ - 8550 грн. (що складає еквівалент 375 дол. США за курсом на момент складання договору 22,8 грн=1 долар США).(т.1 а.с. 163-165).

Умови поставки: ЕХW франко-елеватор ТОВ "Дубов'язівський елеватор", фактична адреса: Сумська обл., Конотопський район, смт. Дубов'язівка, вул. Трудова, 48. (п.2.4. договору).

Оплата товару здійснюється Покупцем у грошовій формі у строк до 31.03.16 (включно).

Згідно п. 3.3. договору, відповідно до ч.2 т.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар за даним договором визначена у національній валюті України (гривня) та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (долар США). Оплата товару здійснюється в національній валюті України. При оплаті ціна Товару в гривні коригується на величину курсу долара США до гривні, при цьому використовується курс долара США до гривні згідно з даними сайту з фіксацією курсу АSK на день закриття торгів на дату (робочий день), що передує даті фактичної оплати вартості поставленої кількості товару.

На виконання умов договору ТОВ "Біо Лат" на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" виписано видаткову накладну № 124 від 06.11.2015 року, податкову накладну № 3/2 від 06.11.2016 року (т.1. а.с. 167-168).

Під час перевірки, контролюючим органом зафіксовано, що вказаний товар було оприбутковано на баланс підприємства та відображено у бухгалтерському обліку. Суму ПДВ включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2015 року. Зазначений товар (соя нестандартна 2015 року врожаю) відповідно до договору складського зберігання, укладеного між ТОВ "Власівський Мірошник" та ТОВ "Дубов'язівський елеватор", передано на відповідальне зберігання ТОВ "Дубов'язівський елеватор" . На виконання умов договору, ТОВ "Дубов'язівський елеватор" надало на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" за фактом операції зберігання та виконання робіт за договором складського зберігання акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Крім того, за фактом проведених операцій ТОВ "Дубов'язівський елеватор" на адресу ТОВ "Власівський Мірошник" надано податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, які ТОВ "Власівський Мірошник" включено до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за відповідні періоди. (т.1 а.с. 43-44).

За відповідну продукцію (соя нестандартна врожаю 2015 року) підприємство ТОВ "Власівський Мірошник" розрахувалось наступним чином: 23.12.15 - 5985000 грн. (курс 23,1468 грн./дол.), 23.12.15 - 39375 грн. (курс 23,1468 грн./дол.) (т.1. а.с. 43-44).

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що зазначену продукцію (соя нестандартна врожаю 2015 року) вивезено за межи митної території України (експортовано) відповідно до ВМД.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2015 року між ТОВ «Власівський Мірошник» (покупець) та ТОВ «Біо Лат» укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 05.11.15 №171.(т.1. а.с. 166).

Пунктом 1 вказаної угоди передбачено, що на виконання умов оплати товару, передбачених пунктами 1.2 та 3.3 договору, здійснити оплату 700 тонн сої вартістю 375 доларів США за одну тону за курсом на момент оплати 22,95 грн. за один долар США (станом на 23.12.15), що дорівнює 8606,25 грн. за одну тону та 6024375 грн. за 700 тонн сої відповідно.

На виконання зазначеної угоди ТОВ "Біо Лат" оформлено коригування реалізації від 23.12.15 №7 до видаткової накладної від 06.11.15 №124 та виписано розрахунок коригування від 21.04.15 №3/2 до податкової накладної від 31.10.14 № 15/2. (т.1. а.с. 169-170).

Суму ПДВ за зазначеним розрахунком коригування включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2015 року.

Згідно п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України ( в редакції станом на 01.01.2015 року), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 192.1.1 ст. 192 Податкового кодексу України ( в редакції станом на 01.01.2015 року), якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що визначений у п.192.1 ст.192 ПК України законодавцем перелік випадків зміни суми компенсації вартості товарів (послуг) не є вичерпним, зокрема: при поверненні авансу - операція з поставки не відбудеться взагалі, а тому у постачальника об'єкт оподаткування буде відсутній; при перегляді ціни або здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів - операція з поставки здійснюється, а об'єкт оподаткування збільшується чи зменшується. Тобто Податковий Кодекс України не ставить в залежність коригування податкових зобов'язань з ПДВ від виду зобов'язання.

Таким чином, якщо продавцем - платником ПДВ на дату отримання авансової оплати від неплатника ПДВ були визначені податкові зобов'язання та надалі сталися обставини, внаслідок яких неможливо виконати умови договору постачання товарів/послуг чи відбулася зміна умов договору, в результаті якої постачання товарів/послуг скасовано, а аванс повернуто, то продавець - платник ПДВ має право виписати розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ. При цьому обидва примірники розрахунку коригування залишаються у продавця без підпису покупця - неплатника ПДВ.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 09.12.2015 р. №К/800/41640/14.

Нормами п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України ( в редакції станом на 01.01.2015 року) передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, як вбачається з пояснень позивача, повернення частини сої, яка була придбана у ТОВ «Кролевець Агро» проведено за тими характеристиками та ціною, по яких товар первісно передавався покупцю, тобто без зміни ціни на товар, тобто повернення товару здійснено 10.04.2015 року, а зміна ціни товару та коригування відбулось 21.04.2015 року та стосувалось лише того товару, який залишився після повернення.

Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачами в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду доказів на підтвердження врахування вищезазначених обставин та надання їм об'єктивної правової оцінки.

При цьому, в акті перевірки відсутнє посилання на документальні дані щодо використання ТОВ "Власівський Мірошник" повернутого товару не в господарський діяльності, чи в операціях, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, що, в свою чергу, вказує на неспроможність контролюючого органу довести факт порушення позивачем відповідних вимог податкового законодавства.

Щодо позиції контролюючого органу з приводу того, що інші договори, укладені на постачання сільськогосподарської продукції із іншими постачальниками, не мають відповідних умов щодо зміни вартості товару у разі несвоєчасності сплати або по них не проводяться відповідні коригування (наприклад: договір купівлі-продажу від 29.09.14 №29 між ТОВ "Агротоп" та ТОВ "Власівський мірошник", то колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обмеження щодо вибору конкретних умов договорів (правочинів) лише з конкретним переліком умов, зважаючи на передбачений законодавством України принцип вільного вибору умов підприємницької діяльності. Поряд з цим, договір поставки не має переліку конкретно визначених умов виконання, до яких не можуть бути внесені зміни за вибором учасників договірних відносин, у разі, якщо такі зміни не суперечать вимогам чинного законодавства та звичаям ділового обороту.

Водночас, контролюючим органом не надано до суду доказів на підтвердження необхідності використання позивачем договору купівлі - продажу лише з одним конкретно визначеним переліком умов та посилання на нормативно - правові акти, які при цьому порушуються ТОВ «Власівський Мірошник», а відтак вказана позиція контролюючого органу є безпідставною та необґрунтовано.

З приводу посилань відповідачів на невизначеність підстав для складання додаткових угод до договорів поставки, то колегія суддів зазначає, що Цивільним кодексом України не передбачено чіткого переліку підстав для складання додаткових умов, а представником відповідачів не надано до суду пояснень з приводу порушення у даному випадку позивачем конкретно визначених норм права.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачами не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів та/чи додаткових угод, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що згідно з ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що згідно ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (в редакції від 03.01.2015 року), при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Приписами ч.ч.1-2 ст. 189 Господарського кодексу України (в редакції від 03.01.2015 року) унормовано, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, але не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань у еквіваленті до іноземної валюти, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Поряд з цим, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що сторони мають право погодити умови договору, у тому числі і щодо зміни (коригування) ціни договору на власний розсуд на підставі вільного волевиявлення, що не суперечить вимогам законодавства, а Цивільним кодексом України надано право сторонам згодом умови договору, що також не суперечить приписам Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи вищезазначене, а також те, що, як вбачається з пояснень представника позивача, соя є експортно - орієнтованою продукцією, а ціна її реалізації безпосередньо залежить від зімни курсу національної валюти, що також було передбачено умовами договорів позивача з контрагентами ПП «Карла Маркса -2», ТОВ «Біо Лат» та ТОВ «Кролевець Агро», то колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позиції відповідачів щодо можливості ТОВ «Власівський Мірошник» передбачити збільшення витрат у вказаному випадку.

Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачами в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду доказів того, що зміст укладених позивачем з ПП «Карла Маркса -2», ТОВ «Біо Лат» та ТОВ «Кролевець Агро» договорів суперечить актам цивільного законодавства, а також доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами з додатковими угодами, видатковими та податковими накладними, виписками по банківським рахункам підприємства, що також не спростовувалось представником відповідачів.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ «Власівський Мірошник» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагента, який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з з контрагентами ПП «Карла Маркса -2», ТОВ «Біо Лат» та ТОВ «Кролевець Агро» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №1247/6/99-99-11-01-01-25 від 20.01.2017 року в частині відмови в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник", то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Між тим, рішення органу доходів і зборів за наслідками розгляду скарг платника податків не є актами індивідуальної дії, що можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки самі по собі не зумовлюють виникнення певних обов'язків у того суб'єктів, щодо якої воно прийняте, а тому не може бути предметом спору, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії.

З наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Однак в даному випадку оскаржуване рішення не містить приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав підприємства, а тому не с рішенням суб'єкта владних повноважень (актом індивідуальної дії) та відповідно не порушує права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, рішення податкового органу про результати розгляду скарги в доюрисдикційній процедурі оскарження рішень безпосередньо не покладають на особу суб'єктивного обов'язку та не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Отже, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №1247/6/99-99-11-01-01-25 від 20.01.2017 року безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, а відтак колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Власівський Мірошник» в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.01.2017 № 0000051411 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2800990 (два мільйона вісімсот тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 25 коп. та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.01.2017 № 0000061411 (форма "В4") про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 268844 ( двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.01.2017 № 0000051411 (форма "Р") про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2800990 (два мільйона вісімсот тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 25 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.01.2017 № 0000061411 (форма "В4") про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 268844 ( двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" (63258, Харківська область, Нововодолазький район, селище Палатки, вул. Визволення, буд. 1, код ЄДРПОУ 34895482) сплачену суму судового збору в розмірі 46080 (сорок шість тисяч вісімдесят) грн. 35 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Суддя О.В. Білова

Суддя Л.М. Мар`єнко