Рішення № 69515110, 10.10.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 678/397/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1476/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар - Задвірний В.І.,

з участю апелянта та позивача,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2017 року,

встановила:

В листопаді 2016 року ПАТ комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку 4263,33 дол. США заборгованості по тілу кредиту, що за курсом 25,84 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.10.2016 року складає 110164,45 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеного кредитного договору №HML0GA0000000010 від 08 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11 080 доларів США на термін до 09 квітня 2018 року та зобов'язувся його повернути і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у визначеному кредитним договором розмірі.

Однак ОСОБА_1 порушив умови договору, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кредитні кошти в зв'язку з чим станом на 10 жовтня 2016 року у нього виникла заборгованість в сумі 5988,91 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 4263,33 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 786,53 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 52,81 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 886,24 доларів США.

В забезпечення виконання умов кредиту ПАТ «КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 08 квітня 2008 року укладено окремі договори поруки.

Враховуючи те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 4263,33 дол. США заборгованості за кредитом (тіло кредиту), що за курсом 25,84 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 10 жовтня 2016 року, складає 110164,45 грн.

Рішенням Летичівського районного суду від 31 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №НМL0GA0000000010 від 08 квітня 2008 року у розмірі 4263,33 дол. США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 10 жовтня 2016 року - 25,84 грн. за 1 дол. складає 110164,45 грн.

Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 1652,47 грн., по 413,12 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовові ПАТ КБ «Приватбанк».

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що суд безпідставно взяв до уваги орієнтовний графік погашення кредиту з урахуванням існуючої прострочки кредиту, який не відображає умови кредитного договору і не відповідає розрахунку заборгованості, який доданий до позовної заяви. В зв'язку із чим судом невірно визначено розмір коштів, що підлягали стягненню з відповідачів. Також судом не дотримано правил обчислення позовної давності окремо по кожному платежу.

Крім того, на думку апелянта умови кредитного договору є несправедливими, саме в частині надання кредиту в іноземній валюті, що створив істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду інтересам споживача. На думку ОСОБА_1 Банк не мав правових підстав для видачі кредиту в іноземній валюті.

Кредитних коштів він фактично не отримував, справа не містить відповідних доказів на підтвердження користування кредитними коштами.

Судом також безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 559 ЦК України, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» не пред'явив позов протягом 6 місяців з дня зміни строку основного зобов'язання, тому вважає поруку такою, що припинена.

В суді апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Банку в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечила, погодилася з рішенням суду.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, в зв'язку з чим оспорюване рішення підлягає зміні в частині порядку стягнення заборгованості.

Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №HML0GA0000000010 від 08 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, останній отримав кредит у розмірі 110800 дол. США на строк до 09 квітня 2018 року та зобов'язувся його повернути і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Кредитні кошти були надані на наступні цілі: 10000 дол. США на споживчі цілі; 200 дол. США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 58 дол. США - страхування майна; 50 дол. США - особисте страхування; 1080 дол. США - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом процентів в розмірі 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0%, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,96% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2. Договору. Періодом сплати вважається період з 8 по 13 число кожного місяця. Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюється в 5 років.

Цього ж дня, 8 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено окремі договори поруки, за умовами якого поручителі відповідають перед кредитором за виконання зобов'язань за договором кредиту №HML0GA0000000010 від 08 квітня 2008 року, в тому ж розмірі, що і боржник в солідарному порядку. Пунктом 12 кожного договору поруки визначено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну виконання зобов'язання.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у визначеному кредитним договором розмірі.

Однак ОСОБА_1 порушив умови договору, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кредитні кошти в зв'язку з чим станом на 10 жовтня 2016 року у нього виникла заборгованість в сумі 5988,91 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 4263,33 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 786,53 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 52,81 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 886,24 доларів США.

При задоволенні позову суд виходив з того, що відповідачі не виконали своїх зобов'язань перед позивачем за договором кредиту та договорами поруки, в зв'язку з чим заявлена в позові сума боргу підлягає стягненню з усіх відповідачів солідарно.

Однак висновки суду не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Підпунктом 2.3.7. кредитного договору №HML0GA0000000010 від 08 квітня 2008 року визначено, що Банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 8.1., 8.1.1., 8.1.2. даного Договору, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3., однією з яких є порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2015 року на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Банком було надіслано письмове повідомлення про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 982,99 дол. США у термін не пізніше 5 календарних днів з дати отримання повідомлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителів, якщо інше не передбачена законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позов Банку про стягнення кредитного боргу з позичальника та поручителів був поданий до суду в листопаді 2016 року.

Враховуючи, що сторонами договорів поруки (Банком та поручителями) було досягнуто домовленості щодо припинення поруки після закінчення п'яти років з дня настання терміну виконання зобов'язання, який фактично був змінений і встановлений Банком в письмовому повідомленні від 11.12.2015 року, надісланому боржникам 20.12.2015 року, тому твердження апелянта про припинення поруки з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України є безпідставним.

Статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Пунктом 3.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року, №168, зокрема, встановлено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній тощо), тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом тощо.

Враховуючи, що кредитний договір укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, апелянт на моменту укладення кредитного договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконував його вимоги, договір не був оспорений позичальником у встановленому законом порядку, тому висновок суду про те, що кредитний договір №HML0GA0000000010 не суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» є законним та обґрунтованим.

Безпідставними є також посилання ОСОБА_1 на безгрошовитість договору, оскільки наявні в справі докази вказують на фактичне отримання ним 10000 дол. США за вищевказаним кредитним договором. На це вказують, зокрема, ордер-розпорядження №06 від 14.04.2008 року; заява на видачу готівки №8 від 15.04.2008 року (а.с.21). Крім того, сам факт часткової оплати кредитного боргу ОСОБА_1, про що вказав сам боржник, спростовує його ж твердження про неотримання кредитних коштів. Графік погашення кредиту, який є невід'ємним додатком до кредитного договору, визначає суму кредиту, який підлягає погашенню боржником шляхом внесення щомісячних ануїтентних платежів, в розмірі 10000 дол. США (а.с. 19-20).

Апелянт також не підтвердив належними та допустимим доказами неправильність проведення Банком розрахунку кредитного боргу, не встановлено відповідних обстави також і судом.

Правильними є також висновки суду щодо законності дій Банку по наданню кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті, з урахуванням вимог ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 192, 533 ЦК України, ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, №15-93.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення кредитної заборгованості на користь Банку солідарно з боржника та всіх поручителів суд припустився помилки.

Пунктами 2, 4 договорів поруки від 08.04.2008 року, №HML0GA0000000010, укладених між кредитором та кожним з поручителів, передбачено, що останні зобов'язуються перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.3 ст.554 ЦК України).

Таким чином поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення декількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується.

У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, відповідно до яких кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.

Як вбачається зі змісту позовної заяви банк на підставі ч. 1 ст. 554 ЦК України та окремих договорів поруки посилався на солідарну відповідальність кожного з поручителів і боржника.

За таких обставин суду слід було б вирішити питання про стягнення заборгованості за договором кредиту солідарно з боржника і одного поручителя та окремо з боржника та іншого поручителя.

В іншій частині доводи апеляційних скарг не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Судові витрати були розподілені судом між сторонами з дотриманням вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2017 року в частині визначення способу та порядку стягнення заборгованості в солідарному порядку змінити. Викласти абзац другий рішення суду в наступній редакції:

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 4263 долара 33 цента США заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) з урахуванням сум, стягнутих солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 4263 долара 33 цента США заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) з урахуванням сум, стягнутих солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 4263 долара 33 цента США заборгованості за кредитним договором (тілом кредиту) з урахуванням сум, стягнутих солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський І.Б. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 19,27