Рішення № 69515090, 09.10.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/12923/17

Провадження № 22-ц/792/1723/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,

суддів Купельського А.В., Пастощука М.М.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року,

встановила:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, третя особа - ОСОБА_3, до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі - ПАТ «СК «Перша») про відшкодування шкоди.

ОСОБА_1 зазначив, що він є володільцем автомобіля НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 7 березня 2016 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_2 по вул. Прибузькій, у м. Хмельницькому, на порушення правил дорожнього руху виїхав на перехрестя з вул. Трудовою на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2016 року провадження у справі щодо вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2 належав ОСОБА_6 та був застрахований ПАТ «СК «Перша» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 склала 58 337 грн, крім того, позивач поніс 2 578 грн витрат на зберігання автомобіля на спеціальному майданчику для арештованих автомобілів і на послуги евакуатора. Відповідачі відмовляються відшкодувати йому завдані збитки, тому ПАТ «СК «Перша» має виплатити позивачеві 50 000 грн страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика. Решту суму майнової шкоди у розмірі 10 915 грн слід покласти на ОСОБА_6, який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів на свою користь майнову шкоду: з ПАТ «СК «Перша» - 50 000 грн, з ОСОБА_6 - 10 915 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року позов задоволено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що дії ОСОБА_6 перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого відповідачі мають відшкодувати ОСОБА_1 завдану майнову шкоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ПАТ «СК «Перша» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційних скарг, позивач ОСОБА_1 і третя особа ОСОБА_3 зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін, неправильно витлумачив норми ст. 29 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV) та не дотримався вимог ст. 88 ЦПК України.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права оскаржуване рішення в частині розміру страхового відшкодування, судового збору та питання повернення складових автомобіля, що не можуть використовуватися за призначенням, підлягає зміні.

Встановлено, що ОСОБА_1 є володільцем автомобіля НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_3

ОСОБА_6 є власником автомобіля НОМЕР_2.

25 квітня 2015 року ПАТ «СК «Перша» і ОСОБА_6 уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/9119022), за умовами якого ПАТ «СК «Перша» застрахувало відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2 на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 25 квітня 2015 року до 24 квітня 2016 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - 100 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 грн (франшиза - 0 грн).

7 березня 2016 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_2 по вул. Прибузькій, у м. Хмельницькому, на порушення правил дорожнього руху виїхав на перехрестя з вул. Трудовою на заборонений сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2016 року провадження у справі щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту.

У червні 2016 року ОСОБА_3 замовила оцінку вартості матеріального збитку, завданого їй внаслідок пошкодження автомобіля.

Згідно звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка» від 14 вересня 2016 року № 6/1409 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників, які підлягали заміні (0,53526), склала 42 234 грн 62 коп.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 відремонтував автомобіль НОМЕР_1 за особисті кошти. Вартість відновлювального ремонту з застосуванням нових складників, які підлягали заміні, становила 58 337 грн.

Крім того, ОСОБА_1 поніс витрати: 850 грн плати за транспортування автомобіля на спеціальних майданчик органу поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів і з нього; 1 728 грн плати за зберігання автомобіля на цьому майданчику.

7 березня 2016 року (по телефону) та 10 березня 2016 року (письмово) позивач повідомив ПАТ «СК «Перша» про дорожньо-транспортну пригоду.

1 березня 2017 року ОСОБА_3 подала до ПАТ «СК «Перша» заяву про страхове відшкодування, однак, листом від 14 березня 2017 року № 217 страховик відмовив їй у цьому.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга).

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, яка пов'язана з використанням транспортних засобів.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу ст. 1 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З положень ч. 1 ст. 985 ЦК України слідує, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону № 1961-ІV).

Із п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-ІV слідує, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як передбачено ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналіз статей 1166, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку, що у випадку завдання шкоди внаслідок зіткнення транспортних засобів (взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.

При цьому відсутність свої вини згідно з вимогами ч. 2 ст. 1166 ЦК України має довести особа, яка завдала шкоди.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди, які визнали сторони, дії позивача ОСОБА_1, що встановлені постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2016 року у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 11-13), та довідка Комунального підприємства по будівництву, ремонту та експлуатації доріг від 18 березня 2016 року № 204/13 (а.с. 14-18) про режим роботи світлофора вказують на те, що ОСОБА_6 на порушення правил дорожнього руху виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.

ОСОБА_6 не надав суду доказів відсутності своєї вини у завданні шкоди позивачеві, тому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідачі мають нести відповідальність за завдані ОСОБА_1 збитки.

Доводи ПАТ «СК «Перша» та ОСОБА_6 про недоведеність неправомірних дій і вини останнього, у зв'язку з чим, відсутні підстави для їх цивільно-правової відповідальності, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

До того ж, норми ч. 4 ст. 61 ЦПК України не дають підстави за будь яких обставин вважати невинною у дорожньо-транспортній пригоді особу, відносно якої не здійснювалося кримінальне провадження та/або не складався протокол про адміністративне правопорушення.

Посилання ПАТ «СК «Перша» на положення п. 32.1 ст. 32 Закону № 1961-ІV, якими визначено, що страхових не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону, також є безпідставними.

Зазначена норма не регулює спірні правовідносини та не звільняє ПАТ «СК «Перша» від виплати позивачеві страхового відшкодування.

Заяву про страхове відшкодування може подати страховику потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування. Власник автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 подала страховику заяву про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 124), а тому твердження ПАТ «СК «Перша» про те, що в силу п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-ІV мають місце підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, оскільки до нього не звертався безпосередньо позивач, є помилковими.

Отже суд першої інстанції правильно керувався тим, що мав місце страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, тому відповідачі з урахуванням вимог ст. 1194 ЦК України мають відшкодувати ОСОБА_7 витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Крім того, суд правомірно виходив з того, що понесені позивачем витрати на зберігання автомобіля на спеціальному майданчику органу поліції та на послуги евакуатора, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_8, також підлягають відшкодуванню.

Доводи апеляційних скарг не спростовують ці висновки суду.

В цій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом із тим, визначаючи розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 суд припустився помилки.

За змістом ст. 29 Закону № 1961-ІV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Таким чином, якщо для відновлення попереднього стану автомобіля, що мав певну зношеність, потерпілий використав нові складові, то з страховика на користь останнього підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Для повного відшкодування потерпілому завданої шкоди решта витрат на відновлювальний ремонт автомобіля підлягає стягненню з винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

Саме таку праву позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 2 грудня 2015 року (справа № 6-691цс15), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Рахунок-фактура і видаткова накладна від 3 лютого 2017 року (а.с. 19-20), акт здачі-прийняття робіт від 12 лютого 2017 року (а.с. 21) свідчать, що ОСОБА_1 відновив пошкоджений автомобіль НОМЕР_1 із використанням нових вузлів і деталей, які підлягали заміні. При цьому згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 7 від 13 лютого 2017 року (а.с. 22) він поніс витрати на відновлювальний ремонт у розмірі 58 337 грн.

Посилання відповідачів на недоведеність цих фактів є необґрунтованими.

Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська незалежна оцінка» від 14 вересня 2016 року № 6/1409 (а.с. 51-93) про вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) та не спростований відповідачами. До того ж, чинне законодавство не містить норм щодо строку чинності такого висновку про вартість відновлювального ремонту автомобіля протягом шести місяців з часу його складання.

Твердження ОСОБА_6 і ПАТ «СК «Перша» щодо неправильності цього звіту не підтверджені належними та допустимими доказами.

Натомість, після роз'яснення апеляційним судом сторонам права на вчинення процесуальних дій (ч. 4 ст. 10 ЦПК України) відповідачі відмовилися від проведення судової автотехнічної експертизи.

Та обставина, що суд першої інстанції залучив звіт про вартість відновлювального ремонту до матеріалів справи після початку розгляду справи по суті, не вплинула на правильність її вирішення.

Отже, враховуючи висновки цього звіту, з ПАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 42 234 грн 62 коп. страхового відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу запасних частин.

Решта понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля (16 102 грн 38 коп.) підлягає стягненню з ОСОБА_6

Матеріали справи не містять достатніх доказів, що 2 578 грн, які ОСОБА_1 сплатив за транспортування автомобіля до спеціального майданчику органу поліції та з нього, знаходженням автомобіля на цьому майданчику, пов'язані з евакуацією транспортного засобу до місця проживання власника чи місця здійснення ремонту та з зберіганням автомобіля на стоянці. Ці витрати не можуть були покладені на ПАТ «СК «Перша» і підлягають стягненню з ОСОБА_6

Всього з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 слід було б стягнути 18 680 грн 38 коп. майнової шкоди (16102,38+2578), разом з тим, ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України), висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині вимог на суму 10 915 грн є правильним.

Оскільки з відповідачів на користь ОСОБА_1 має бути стягнута вартість вузлів і деталей, які підлягали заміні, то останній має передати ПАТ «СК «Перша» і ОСОБА_6 складові автомобіля, що не можуть використовуватися за призначенням, але мають певну цінність. ОСОБА_1 має передати відповідачам ці складові в пропорції відшкодування ними вартості відновлювального ремонту (ПАТ «СК «Перша» - 72,4% /42234,62х100:58337/, ОСОБА_6 - 27,6% /16102,38х100:58337/).

В указаній частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки в даному випадку мало місце неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, має бути змінений розподіл судових витрат, оскільки суд не дотримався приписів ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності присудження з відповідачів цих витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено з ціною 60 915 грн і задоволено на суму 53 149 грн 62 коп. (42234,62+10915), тобто на 87,25% (53149,62х100:60915), а тому ОСОБА_1 має бути відшкодовано 558 грн 40 коп. судового збору (640х87,25%).

Щодо ПАТ «СК «Перша» позов задоволено на 79,46% (42234,62х100:53149,62), а щодо ОСОБА_6 - на 20,54% (10915х100:53149,62), отже, на користь ОСОБА_1 слід присудити судовий збір: з ПАТ «СК «Перша» - 443 грн 70 коп. (558,4х79,46%), з ОСОБА_6 - 114 грн 70 коп. (558,4х20,54%).

Апеляційна скарга ПАТ «СК «Перша» задоволена апеляційним судом на 15,53% ((50000-42234,62)х100:50000), у зв'язку з цим, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Перша» підлягає стягненню 109 грн 33 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (704х15,53%).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 серпня 2017 року в частині розміру страхового відшкодування, судового збору та питання повернення складових автомобіля, що не можуть використовуватися за призначенням, змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 42 234 грн 62 коп. страхового відшкодування.

Зобов'язати ОСОБА_1 передати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Перша» 72,4% вузлів і деталей, які були замінені під час відновлювального ремонту автомобіля.

Зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_6 27,6% вузлів і деталей, які були замінені під час відновлювального ремонту автомобіля.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 443 грн 70 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 114 грн 70 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» 109 грн 33 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/ О.І. Ярмолюк

Судді: /підпис/ А.В. Купельський

/підпис/ М.М. Пастощук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С.Л.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 34