Рішення № 69506261, 09.10.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 925/909/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури, Черкаська область, м. Умань, вул. Гайдамацька, 16

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 205

та державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань», Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної Сотні, 31

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 209 794,32 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

прокурор: Кожушко Н.В. - прокурор відділу - за посадою;

позивача (Фонд): Байда О.О. - за довіреністю;

(заповідник): Мельничук О.В. - ВО директора - за посадою;

відповідача: участі не брав.

Прокурор та позивачі звернулися в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_1 з вимогою стягнення 209 794,32 грн. заборгованості та санкцій - за договором №715 від 24.01.2009р.

В судовому засіданні:

Прокурор та позивачі, кожен окремо, підтримали вимоги позову та просять їх задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзив на позов не надав, представника у судове засідання вдруге не направив, витребувані документи не надав. Надіслав до суду телеграму та електронне повідомлення від 07.10.2017р. №6, в яких просить відкласти розгляд справи на іншу для надання можливості позасудового врегулювання спору.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду доказів про внесення плати, мотивованих заперечень на позов чи доказів про об'єктивну неможливість заперечити вимоги позивача. Адреса відповідача в позові відповідає адресі відповідача в його реєстраційних документах.

Інших доказів сторонами не надано.

На запитання головуючого присутні учасники заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення прокурора та учасників, судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Уманською місцевою прокуратурою вивчено стан стягнення заборгованості за договорами оренди державного майна та встановлено що між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (далі Орендодавець, Позивач-1) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі Орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.01.2009 №715 (далі Договір) - частини приміщень 1-го та 2-го поверху будівлі монастиря Василіанів загальною площею 463 кв.м., та розміщене за адресою: Черкаська область, АДРЕСА_2, що обліковується на балансі державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» (далі - Балансоутримувач, Позивач -2), строком на 2 роки 364 дні - до 23.01.2012р.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. №925/1186/14 (яка набрала законної сили) у справі за позовом Заповідника до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про зобов'язання звільнення приміщення, за участю Орендодавця в якості третьої особи на стороні позивача, договір припинив чинність внаслідок закінчення строку на який його укладено - з 23 січня 2012р.

Після прийняття постанови Орендар безоплатно продовжує використовувати державне майно всупереч рішення суду про примусове його звільнення та повернення.

Відповідно до п.5.5 Договору Орендарем взято зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата за Договором визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою KM України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2008 - 5340,40 грн., з яких орендар сплачує 2670,20 грн. (50%) до державного бюджету на відповідний рахунок Державного казначейства за місцезнаходженням об'єкту оренди, та 50% на рахунковий рахунок Заповідника. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2009р. (п.3.1-3.6 Договору).

Згідно з пп.10.9, 10.10 Договору у разі його розірвання або припинення майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу та вважається поверненим з моменту підписання акту приймання-передавання сторонами договору. Обов'язок щодо складання акту покладається на орендаря та Балансоутримувача

Згідно з п.3.11 Договору у разі його припинення (розірвання) орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

На момент звернення прокурора до суду та розгляду справи судом акт про повернення орендованого майна до Регіонального відділення фонду державного майна по Черкаській області не надходив, тобто ФОП ОСОБА_1 продовжує користуватися державним майном всупереч рішення суду про його повернення.

Встановлено, що за вказаним договором наявна заборгованість по орендній платі державного майна, яка тривалий час не сплачується орендарем ФОП ОСОБА_1

Щодо стягнення заборгованості за минулі роки проведено таку роботу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.12.2015р. №925/1624/15 частково задоволено вимоги Регіонального відділення з наступним зарахуванням до держбюджету - 17027,73 грн. заборгованості по орендній платі (в ході розгляду справи відповідач самостійно сплатив в рахунок погашення боргу 9900 грн. від 21.10.2015р. та 9600 грн. від 03.11.2015р.), 8053,50 грн. пені та 57631,44 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.06.2016р. №925/526/16 повністю задоволено вимоги Регіонального відділення з наступним зарахуванням до держбюджету - 48829,27 грн. заборгованості по орендній платі, 5956,67 грн. пені та 13269,34 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.05.2017р. №925/280/17 повністю задоволено вимоги Уманської місцевої прокуратури в особі Регіонального відділення з наступним зарахуванням до держбюджету - 55324,93 грн. заборгованості по орендній платі, 5329,63 грн. пені.

В результаті не погашення орендарем орендної плати та у зв'язку з невжиттям відповідних заходів Позивачами за період з вересня 2009р. по червень 2017р. виникла заборгованість по орендній платі. На вказану заборгованість нарахована пеня відповідно до п. 3.7 Договору.

Так, станом на 01.06.2017р. за період з липня 2009р. по червень (включно) 2017р. у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за користуванням майном заповідника в розмірі 310631,47 грн. прокурором та позивачем надано письмовий детальний розрахунок вимоги.

За період з червня 2014р. по травень 2017р. - за три роки заборгованість по оренді майна становить 201843,11 грн.

Дирекція заповідника неодноразово направляла відповідачу вимогу про сплату коштів за договором оренди відповідачем, зокрема листом від 04.04.2017 №87, однак заборгованість на даний час не погашено.

Невиконання відповідачем умов договору, непогашення орендної плати стали причиною звернення прокурора та позивачів до суду за захистом порушеного права та примусового стягненням боргу та санкцій.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг та орендних відносин з використанням майна державної власності.

Відносини оренди майна врегульовані положеннями гл. 58 Цивільного кодексу України.

Правові основи діяльності сторін врегульовані положеннями Конституції України, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного ними договору оренди майна від 24.01.2009р. №715. Цей договір припинив свою дію з 23 січня 2012р. Відповідно до вимог Закону та договору Відповідач орендоване майно позивачу не повернув та продовжує його використовувати у підприємницькій діяльності.

Прокурор, який діє в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань», пред'явив позов про стягнення орендної плати за користування цим майном, та пені.

Крім того, згідно Положення про регіональне відділення ФДМУ Орендодавець здійснює функції управління майном, що належить до державної власності та контролю за використанням орендованого нерухомого майна, тощо.

Згідно Положення про державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» останній є юридичною особою, об'єктом державної власності, культурної спадщини та має особливу історико-культурну та наукову цінність.

Згідно п.2.1 Заповідник створений з метою забезпечення охорони та популяризації пам'яток культурної спадщини, розташованих на його територіях та проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставкової, екскурсійної та культурно-освітньої роботи.

Відповідно до п.10.1 діяльність Заповідника здійснюється за рахунок видатків загального та спеціального фондів Державного бюджету України

Заповідник є неприбутковим закладом, основна діяльність якого не направлена на отримання прибутків.

Бюджетні та власні надходження використовуються заповідником на забезпечення належного його функціонування, здійснення усіх видів науково-дослідної діяльності, культурно-освітньої та пам'ятко-охоронної діяльності, розвитку та утримання матеріально-технічної бази, реставрації, закупівлі музейних колекцій та інші заходи в установленому чинним законодавством порядку.

Майно Заповідника згідно п.6.2 Положення є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Джерелом формування серед іншого є, зокрема, власні надходження від орендної плати за користування спорудами та приміщеннями на території Заповідника, які в подальшому використовуються заповідником.

Відповідно до п.6.11 Положення Держава гарантує захист майнових прав Заповідника.

Збитки, завдані Заповіднику в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовують Заповіднику за рішенням судових органів (п.6.12 Положення).

Отже, власні недоотримані надходження з орендної плати зумовлюють збільшення видатків з державного бюджету на його утримання в цілому та, зокрема, на утримання орендованого державного приміщення, управління яким здійснює Орендодавець. Вказані фактори негативно впливають на стан виконання функцій та мети Заповідника, для яких його було створено державою.

Відповідач не спростував належними доказами вимоги прокурора та не надав доказів погашення боргу по оренді майна чи пропозицій по такому погашенню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що прокурором та позивачами використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заборгованість за оренду приміщення в сумі 201 843,11 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до п. 3.7 Договору та положень ст.ст. 546, 549-552 Цивільного кодексу України на заборгованість, яка виникала за кожен місяць оренди за період з 16.06.2016р. по 01.06.2017р., нарахована пеня, яка становить 7951,21 грн.

Розрахунок санкцій перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга:Еліт Закон» з урахуванням розміру боргу, строку прострочення, облікової ставки НБУ за період прострочення. Розрахунок вимоги виконано вірно та не перевищує можливого розміру нарахування санкцій.

7951,21 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2.

Суд вважає правомірним нарахування пені, оскільки умовами договору передбачалось внесення орендної плати Орендарем навіть після закінчення дії договору за умови продовження використання майна. Пеня як різновид неустойки є видом забезпечення виконання грошового зобов'язання відповідачем в даному випадку за наявних продовжуваних договірних відносин оренди майна державної форми власності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечити вимоги.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь прокуратури 3 146,91 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий

на користь державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань», Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної Сотні, 31, код ЄДРПОУ 34117684, номер рахунку в банку невідомий

201843,11 грн. заборгованість з орендної плати та 7951,21 грн. пені.

Стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий

на користь прокуратури Черкаської області, м. Черкаси, бульв. Шевченка код ЄДРПОУ 02911119, рахунок 35212034003751 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172

3 146,91 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 11.10.2017р.

Суддя Г.М. Скиба