Постанова № 69506129, 09.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 920/628/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 03 січня 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2707 С/1-42) на рішення Господарського суду Сумської області від 07 грудня 2016 року у справі №920/628/16

за позовом ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до ТОВ "Тепловодпостач", м. Конотоп,

про стягнення 1036854,18 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Костенко Л.А., Резніченко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя Слободін М.М., судді Сіверін В.І., Тихий П.В.), в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 серпня 2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року у справі Господарського суду Сумської області №920/628/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

09 жовтня 2017 року повторним автоматичним розподілом справи №920/628/16, у звязку з відпусткою судді Сіверіна В.І., було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

У судове засідання, яке відбулось 09 жовтня 2017 року, з'явився представник відповідача. Позивач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

21 листопада 2013 року між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Тепловодпостач" був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1644/14-ТЕ-29, за умовами якого позивач передав у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

У звязку з несвоєчасною сплатою ТОВ "Тепловодпостач" вартості отриманого газу НАК "Нафтогаз України" здійснило нарахування покупцеві 287590 грн 56 коп. пені, 55425 грн 78 коп. 3% річних, 693837 грн 84 коп. інфляційних втрат, та просить стягнути відповідні суми у судовому порядку.

Місцевим господарським судом в задоволенні позову було відмовлено з огляду на укладення сторонами спільних протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2125 від 13.11.2014; № 2126 від 13.11.2014; № 2306 від 10.12.2014; № 2307 від 10.12.2014; № 183 від 22.01.2015; № 184 від 22.01.2015; № 222 від 05.02.2015; № 223 від 05.02.2015; № 470 від 04.03.2015; № 471 від 04.03.2015, Договорів про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 1644/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 21.11.2013 року, якими було змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, та своєчасне проведення за останніми оплати.

Не погоджуючись з вказаною правовою позицією суду першої інстанції позивач зазначає на необхідності стягнення повної суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки можливість відповідного нарахування передбачена як договором від 21 листопада 2013 року, так і вимогами законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 21 листопада 2013 року між НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Тепловодпостач" був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1644/14-ТЕ-29, за умовами якого позивач передав у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 1.2 розділу 1 договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 25.04.2014) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (відповідачем у справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За змістом пункту 6.1 укладеного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторонами не заперечується, що на виконання договору позивач передав у власність відповідача у 2014 році природний газ на загальну суму 3 219 942,06 грн.

Разом з тим сторони визнають повне погашення суми поставленого природного газу в необумовлені договором строки.

Так, спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2125 та № 2126 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 13.11.2014 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 1575,00 грн та 145556,00 грн за жовтень та листопад 2014 року, ТОВ "Тепловодпостач" (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 590 та № 591 від 18.11.2014 на перерахування на рахунок позивача 145556,00 грн та 1575,00 грн відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ "Тепловодпостач", кошти в загальній сумі 147131,00 грн 18.11.2014 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2306 та № 2307 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 10.12.2014 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 1931,00 грн та 176808,00 грн за листопад та грудень 2014 року, ТОВ "Тепловодпостач" (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 648 та № 649 від 15.12.2014 на перерахування на рахунок позивача 176808,00 грн та 1931,00 грн відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ "Тепловодпостач", кошти в загальній сумі 178739,00 грн 15.12.2014 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 183 та № 184 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 22.01.2015 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 8730,00 грн та 452194,00 грн за грудень 2014 року та січень 2015 року, ТОВ "Тепловодпостач" (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Відповідачем було надане до казначейської служби платіжне доручення № 44 від 26.01.2015 на перерахування на рахунок позивача 452194,00 грн. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ "Тепловодпостач", кошти в загальній сумі 452194,00 грн 26.01.2015 були перераховані позивачу вищезазначеним платіжним дорученням.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 222 та № 223 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 05.02.2015 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 467120,00 грн та 2000,00 грн за січень та лютий 2015 року, ТОВ "Тепловодпостач" (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20).

Відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 76 та № 77 від 11.02.2015 на перерахування на рахунок позивача 467120,00 грн та 2000,00 грн відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ "Тепловодпостач", кошти в загальній сумі 467120,00 грн. 11.02.2015 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 470 та № 471 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 04.03.2015 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 3356,00 грн та 310437,00 грн за лютий та березень 2015 року, ТОВ "Тепловодпостач" (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 119 та № 118 від 10.03.2015 на перерахування на рахунок позивача 3356,00 грн та 310437,00 грн відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ "Тепловодпостач", кошти в загальній сумі 313793,00 грн 10.03.2015 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Крім того в матеріалах справи наявні договори про організацію взаєморозрахунків №603/30 від 03 жовтня 2014 року та №1553/30 (Том 1, а.с.132-139), в яких сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти в сумах 218 729,77 грн та 145 608, 00 грн ТОВ "Тепловодпостач" (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Предметом даних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20).

Відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 565 від 27 жовтня 2014 року та № 667 від 23 грудня 2014 року на перерахування на рахунок позивача 218 729,77 грн та 145 608, 00 грн відповідно.

Таким чином, відповідачем згідно спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків було оплачено 1 934 044,77 грн заборгованості.

Інша частина заборгованості в розмірі 1 285 897, 29 грн, як підтверджено сторонами, була погашена відповідачем за рахунок власних коштів, які не були врегульовані договорами про організацію взаєморозрахунків.

З огляду на несвоєчасну оплату отриманого природного газу відповідачу нараховано 287590,56 грн пені, 55425,78 грн 3% річних та 693837,84 грн інфляційних збитків.

Втім відповідне нарахування суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат виходячи з несвоєчасного погашення суми боргу в розмірі 3 219 942,06 грн є неправомірним з огляду на наступне.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказані норми кореспондуються з положеннями частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, уклавши спільні протокольні рішення та договори про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ поставлений відповідно до умов договору від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Отже, для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до змісту якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постановах № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30 вересня 2014 року, № 5011-35/1271-2012 від 23 вересня 2014 року, № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16 вересня 2014 року, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 09 вересня 2014 року та № 924/1230/14 від 01 липня 2015 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума пені, інфляційних втрат та 3% річних (передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України) за неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу в частині оплати 1934044,77 грн не підлягає стягненню.

Разом з тим відповідні обмеження щодо нарахування суми пені, інфляційних втрат та 3% річних не відносяться до суми боргу в розмірі 1 285 897, 29 грн, яка була погашена відповідачем за рахунок власних коштів, які не були врегульовані договорами про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

З огляду на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши дати фактичної оплати відповідачем коштів, та встановивши відповідні періоди прострочення такої оплати колегія суддів зазначає про правомірність стягнення суми пені в розмірі 60 954,39 грн.

У відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Проаналізувавши дати фактичної оплати відповідачем коштів, та встановивши відповідні періоди прострочення такої оплати колегія суддів зазначає про правомірність стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі 21 629, 28 грн та 209 791, 32 грн відповідно.

Відтак, за несвоєчасну оплату вартості отриманого природного газу в розмірі 1 285 897, 29 грн з боку відповідача підлягають стягненню 60 954,39 грн пені, 21 629, 28 грн 3% річних, 209 791, 32 грн інфляційних втрат.

Одночасно колегія суддів не вважає обґрунтованою заяву відповідача про зменшення розміру пені на 80% з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені, відповідач посилався на суспільну значимість діяльності підприємства та на те, що основний борг повністю ним сплачений.

Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, а також не нарахування відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення боргу в розмірі 1 934 044,77 грн, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ "Тепловодпостач" про зменшення розміру пені на 80 %.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення в частині відмови у стягненні 60 954,39 грн пені, 21 629, 28 грн 3% річних, 209 791, 32 грн інфляційних втрат, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 07 грудня 2016 року у справі №920/628/16 скасувати в частині відмови у стягненні 60 954,39 грн пені, 21 629, 28 грн 3% річних, 209 791, 32 грн інфляційних втрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Тепловодпостач" (41600, Сумська обл., місто Конотоп, вул. Вирівська, 60, ідентифікаційний код юридичної особи 31589837) на користь ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) 60 954,39 грн пені, 21 629, 28 грн 3% річних, 209 791, 32 грн інфляційних втрат.

В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 07 грудня 2016 року у справі №920/628/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя В.С.Хачатрян