Постанова № 69506059, 10.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 924/611/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (представник за довір.від 02.10.2017р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від "27" липня 2017 р. у справі № 924/611/17

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця"

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна"

про стягнення 922831,66 грн. з яких: 865074,62 грн. - борг, 33133,54 грн. - пеня, 20641,79 грн. - інфляційні нарахування, 3981,71 грн. - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Волиця" звернувся до місцевого господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 922831,66 грн. з яких: 865074,62 грн. - боргу, 33133,54 грн. - пені, нарахованої за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р., 20641,79 грн. - інфляційних нарахувань за травень - червень 2017р., 3981,71 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.07.2017р. у справі №924/611/17 позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" про стягнення 922831,66 грн. з яких: 865074,62 грн. - борг, 33133,54 грн. - пеня, 20641,79 грн. - інфляційні нарахування, 3981,71 грн. - 3% річних задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця" 865074,62 грн. боргу, 3981,71 грн. 3% річних, 20641,79 грн. грн. інфляційних нарахувань; 13345,47 грн. витрат по оплаті судового збору.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 865074,62 грн. боргу, 3981,71 грн. 3% річних, 20641,79 грн. грн. інфляційних нарахувань; 13345,47 грн. витрат по оплаті судового збору.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не прострочив виконання грошового зоб'язання за договором на закупівлю молока №19/11/16 від 19.11.2016р. Судом першої інстанції безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні втрати, оскільки відповідачем не прострочено виконання зоб'язання за договором на закупівлю молока №19/11/16 від 19.11.2016р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підпримала доводи апеляційної скарги з підставі, наведених у ній.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

10.10.2017р. на адресу суду від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку із відрядженням представника відповідача.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, представляти інтереси відповідача в суді при розгляді даної справи може будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю.

Оскільки явка учасників провадження у справі не визнавалась обов'язковою, додаткові докази судом не витребовувалися, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" (переробник) та ТОВ "Сільськогосподарське товариство "Волиця", (правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Волиця" (виробник) укладено договір на закупівлю молока №19/11/16 (далі - догововір) /а.с. 15-18, т.1/.

Пунктами 1.1, 1.3 договору передбачено, що виробник зобов'язується передавати у власність переробнику молоко коров'яче незбиране (продукція) в порядку і на умовах, визначених цим договором, а переробник - прийняти таку продукцію та оплатити її. Строки передання продукції виробником переробнику та приймання продукції виробником 1 день (п. п. 1.1, 1.3 договору).

Згідно п. 2.5 договору молоко повинно відповідати вимогам п. 4 цього договору. В разі відповідності якості молока за п. 4 на 1-3 день після проведення лабораторного аналізу, виробнику повертається товарно-транспортна накладна.

Переробник зобов'язаний прийняти продукцію та відповідно умов цього договору визначити кількість та якісні показники продукції (п. 2.6 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна на молоко встановлюється за домовленістю сторін, що фіксується у протоколі погодження ціни, який є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору показники кількості та якості молока вказується у товарно-транспортній накладній від виробника.

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. п. 6.1, 6.2 договору).

Згідно з п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до припинення (розірвання) цього договору.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток.

У період з 19.11.2016р. по 03.05.2017р. позивачем поставлялася обумовлена договором №19/11/16 продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини /а.с. 34-122, т.1/. Накладні підписані представниками сторін, скріплені відтисками їх печаток.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.04.2017р. - 03.05.2017р., складеного між СТОВ "Волиця" і ТОВ "Кобулетурі-Україна", станом на 04.05.2017р. заборгованість СТОВ "Волиця" складала 1215074,62 грн. /а.с. 19, т.1/. Акт підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток.

04.05.2017р. позивачем надіслано відповідачу претензію, у якій позивач просив сплатити 1215074,62 грн. заборгованості. Отримання 04.05.2017р. представником відповідача претензії підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача - ОСОБА_3 на претензії /а.с. 20, т.1/.

04.05.2017р. відповідач направив позивачу гарантійний лист №330 від 04.05.2017р., у якому гарантував погашення заборгованості в розмірі 1215074,62 грн. в повному обсязі до 26.06.2017р., зазначаючи, що в термін з 10.05.2017р. до 26.06.2017р. погашення заборгованості буде здійснювати частинами /а.с. 21/.

У період з 17.05.2017р. до 15.06.2017р. відповідачем сплачено за договором №19/11/16 350000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку /а.с. 22-31, т.1/.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між сторонами укладено договір на закупівлю молока №19/11/16 від 19.11.2016р., який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з елементами договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1215074,62 грн., що підтверджується спеціалізованими товарними накладними на перевезення за період з 19.11.2016р. по 03.05.2017р. /а.с. 34-122, т.1/, а також актом звіряння взаємних розрахунків /а.с. 19, 11/. Вказані накладні та акт підписані представниками позивача та відповідача, скріплені відтисками їх печаток.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014р. №3-78гс14 та від 30.09.2014р. № 3-121гс.

Колегія суддів зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 17.05.2017р. до 15.06.2017р. відповідачем сплачено за договором №19/11/16 суму 350000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Враховуючи що відповідач своїх зобов'язань щодо оплати одержаного товару належним чином не виконав, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця" про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" заборгованості в розмірі 865074,62 грн. за поставлений товар є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" 20641,79 грн. інфляційних втрат за період за травень - червень 2017р. та 3981,71 грн. 3% річних за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання

Перевіривши правильність розрахунків заявлених до стягнення 20641,79 грн. інфляційних втрат та 3981,71 грн. 3% річних за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р. , колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" на користь позивача 20641,79 грн. інфляційних втрат та 3981,71 грн. за період за травень - червень 2017р. та 3% річних за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р. є підставними та підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33133,54 грн., нараховану за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р. на суму заборгованості в розмірі 865074,62 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно з ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ч.4 ст.231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що пеня як різновид неустойки є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, правочин щодо неустойки повинен був бути вчинений у письмовій формі.

В договорі на закупівлю молока №19/11/16 від 19.11.2016р. відсутні положення щодо визначення відповідальності сторін, зокрема відповідача, за несвоєчасний розрахунок за товар у вигляді пені, а також не містить положення про визначення розміру такої неустойки.

Такми чином, у стягненні з відповідача на користь позивача пені в сумі 33133,54 грн., нарахованої за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р. слід відмовити.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення звідповідача на користь позивача 865074,62 грн. - сума боргу, 20641,79 грн. - інфляційних нарахувань за травень - червень 2017р. та 3981,71 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р. У частині стягнення 33133,54 грн. - пені, нарахованої за період з 03.05.2017р. по 26.06.2017р. слід відмовити.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги в силу приписів ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника у зв`язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Кобулетурі-Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від "27" липня 2017 р. у справі № 924/611/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від "27" липня 2017 р. у справі № 924/611/17 залишити без змін.

2. Справу №924/611/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.