Рішення № 69505882, 11.10.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

11 жовтня 2017 року Справа № 927/838/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЦЕНТР",

юридична адреса: проспект Возз"єднання, буд. 7-А, м. Київ, 02160;

місцезнаходження: вул. Роменська, буд. 1, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Відповідач:Дочірнє підприємство "Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою

відповідальністю "СиЛ",

вул. Дачна, буд. 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 195793,81 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №49 від 07.08.2017, представник, не був допущений до участі у справі, у звязку з відсутністю належним чином оформлених повноважень.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЦЕНТР" подано позов про стягнення з відповідача Дочірнього підприємства "Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою відповідальністю "СиЛ" 100000,00 грн заборгованості; 178819,49 грн штрафу; 7020,46 грн пені; 9162,77 грн інфляційних збитків та 791,09 грн 3% річних, за неналежне виконання умов договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016 з додатковими угодами до нього.

Ухвалою суду від 03.10.2017, у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято заяву позивача про зменшення суми позовних вимог на 100000,00 грн основної заборгованості, у звязку зі сплатою 21.08.2017 зазначеної суми, та відповідно стягнення з відповідача 178819,49 грн штрафу, 7020,46 грн пені, 9162,77 грн інфляційних збитків, 791,09 грн 3% річних та 4436,90 грн судового збору.

У судовому засіданні 03.10.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача ОСОБА_1 від 03.10.2017 та повідомленням про вручення поштового відправлення №01575190 від 04.10.2017, але повноважних представників у судове засідання 11.10.2017 не направили.

Присутній у судовому засіданні 11.10.2017 представник позивача ОСОБА_1, не був допущений судом до участі у справі, у звязку із закінченням 07.10.2017 строку дії довіреності №49 від 07.08.2017 (а.с.58), якою позивач уповноважував ОСОБА_1 представляти його інтереси в суді.

Заяв та клопотань на час розгляду справи до суду не надходило.

Судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання, але сторони своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 11.10.2017 не скористалися, повноважних представників для дачі пояснень по справі не направили, про причини невиконання ухвали суду від 03.10.2017 не повідомили.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представників сторін у судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Ухвалами суду від 11.09.2017, 19.09.2017, 03.10.2017 сторони були попереджені, що незявлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті. Крім того, даними ухвалами суду обовязкова явка представників позивача, відповідача в судові засідання не визнавалась.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Приймаючи до уваги, що судом було прийнято зменшення позивачем позовних вимог на суму 100000,00 грн основної заборгованості, у звязку зі сплатою 21.08.2017 зазначеної суми, та відповідно стягнення з відповідача 178819,49 грн штрафу, 7020,46 грн пені, 9162,77 грн інфляційних збитків, 791,09 грн 3% річних та 4436,90 грн судового збору, а тому суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.01.2016 між ТОВ Строй Центр (постачальник) та ДП "Коропський сирзавод" ТОВ "СиЛ" (покупець) було укладено договір №15 поставки нафтопродуктів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю (відповідачу) нафтопродукти (товар), а покупець (відповідач) зобовязується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору та додаткових угод до нього.

Істотними умовами договору, згідно п. 1.2. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, є кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки товару, які узгоджуються сторонами шляхом укладання (підписання) письмових додатків до цього договору по кожній окремій товарній поставці (товарній партії) продукції в рамках цього договору. Додатки (додаткові угоди) до цього договору становлять його невідємну частину з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Пунктами 9.4.,9.5. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його укладення (тобто з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін) та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором. Якщо жодна із сторін в 30-денний термін до закінчення дії цього договору не заявить про намір його припинити або змінити, строк дії цього договору автоматично продовжується на той самий термін (строк) та на тих умовах, які були передбачені цим договором.

Доказів визнання недійсним чи дострокового розірвання договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016 сторони суду не надали.

Зі змісту договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016 вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 3.1., 3.2. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, встановлено, що покупець зобовязується оплатити товар згідно умов визначених в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару без підписання додаткової угоди (за усним/письмовим замовленням), на дану партію товару покупець зобовязаний провести розрахунок 100% передоплати.

Оплата здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, якщо інше не передбачено в додаткових угодах до договору. У випадку неотримання від постачальника рахунку оплата проводиться протягом 2 банківських днів по реквізитах вказаних у договорі.

На виконання умов договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, позивачем за період з 04.01.2017 по 20.06.2017 було здійснено поставку нафтопродуктів на загальну суму 1652748,90 грн, а саме:

- згідно з видатковою накладною №Ц6 від 04.01.2017 на суму 98901,00 грн; по додатковій угоді №33 від 04.01.2017, строк оплати до 12.01.2017; рахунок на оплату №Ц4 від 04.01.2017 на суму 98901,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц56 від 18.01.2017 на суму 98901,00 грн; по додатковій угоді №34 від 17.01.2017, строк оплати до 27.01.2017; рахунок на оплату №Ц42 від 17.01.2017 на суму 98901,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц117 від 31.01.2017 на суму 96471,00 грн; по додатковій угоді №36 від 31.01.2017, строк оплати до 07.02.2017; рахунок на оплату №Ц102 від 31.01.2017 на суму 96471,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц168 від 13.02.2017 на суму 92535,00 грн.; по додатковій угоді №37 від 13.02.2017, строк оплати до 22.02.2017; рахунок на оплату №Ц149 від 13.02.2017 на суму 92535,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц212 від 24.02.2017 на суму 92302,50 грн.; по додатковій угоді №38 від 23.02.2017, строк оплати до 09.03.2017; рахунок на оплату №Ц189 від 23.02.2017 на суму 92302,50 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц237 від 06.03.2017 на суму 96228,00 грн.; по додатковій угоді №39 від 06.03.2017, строк оплати до 16.03.2017; рахунок на оплату №Ц237 від 06.03.2017 на суму 96228,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц307 від 15.03.2017 на суму 91372,50 грн.; по додатковій угоді №40 від 14.03.2017, строк оплати до 28.03.2017; рахунок на оплату №Ц281 від 14.03.2017 на суму 91372,50 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц401 від 27.03.2017 на суму 90442,50 грн.; по додатковій угоді №41 від 27.03.2017, строк оплати до 06.04.2017; рахунок на оплату №Ц367 від 27.03.2017 на суму 90442,50 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц479 від 05.04.2017 на суму 90005,40 грн.; по додатковій угоді №42 від 04.04.2017, строк оплати до 06.04.2017; рахунок на оплату №Ц442 від 04.04.2017 на суму 90005,40 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц576 від 14.04.2017 на суму 90228,60 грн.; по додатковій угоді №43 від 04.04.2017, строк оплати до 24.04.2017; рахунок на оплату №Ц537 від 14.04.2017 на суму 90228,60 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц702 від 27.04.2017 на суму 90005,40 грн.; по додатковій угоді №44 від 27.04.2017, строк оплати до 10.05.2017; рахунок на оплату №Ц644 від 27.04.2017 на суму 90005,40 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц771 від 05.05.2017 на суму 78966,00 грн.; по додатковій угоді №45 від 05.05.2017, строк оплати до 18.05.2017; рахунок на оплату №Ц700 від 05.05.2017 на суму 94759,20 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц812 від 15.05.2017 на суму 95137,92 грн.; по додатковій угоді №46 від 15.05.2017, строк оплати до 25.05.2017; рахунок на оплату №Ц739 від 15.05.2017 на суму 95137,92 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц844 від 22.05.2017 на суму 86936,40 грн.; по додатковій угоді №47 від 22.05.2017, строк оплати до 02.06.2017; рахунок на оплату №Ц768 від 22.05.2017 на суму 86936,40 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц887 від 29.05.2017 на суму 90862,56 грн.; по додатковій угоді №48 від 29.05.2017, строк оплати до 09.06.2017; рахунок на оплату №Ц810 від 29.05.2017 на суму 90862,56 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц993 від 06.06.2017 на суму 71889,00 грн.; по додатковій угоді №49 від 06.06.2017, строк оплати до 20.06.2017; рахунок на оплату №Ц851 від 06.06.2017 на суму 86266,80 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц978 від 15.06.2017 на суму 84146,40 грн.; по додатковій угоді №50 від 14.06.2017, строк оплати до 26.06.2017; рахунок на оплату №Ц886 від 14.06.2017 на суму 84146,40 грн;

- згідно з видатковою накладною №Ц998 від 20.06.2017 на суму 87246,72 грн.; по додатковій угоді №51 від 19.06.2017, строк оплати до 27.06.2017; рахунок на оплату №Ц902 від 19.06.2017 на суму 87246,72 грн.

Факт отримання відповідачем нафтопродуктів підтверджується доданими до матеріалів справи вищевказаними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та довіреностями відповідача на отримання від ТОВ Строй Центр паливно-мастильних матеріалів, копії яких також додано до матеріалів справи.

Додатковими угодами до договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, які підписані уповноваженими представниками сторін, погоджено найменування, кількість та вартість нафтопродуктів, які передаються постачальником покупцю, а також умови оплати.

Підписання сторонами додаткових угод до договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016 свідчить про продовження дії сторонами договору на поставку нафтопродуктів на 2017 рік.

У видаткових накладних також зазначено найменування, кількість та вартість нафтопродуктів, які передаються постачальником покупцю.

Таким чином, факт поставки позивачем нафтопродуктів на суму 1652748,90 грн та отримання їх відповідачем підтверджується вищевказаними видатковими накладними, довіреностями на отримання нафтопродуктів, виставленими позивачем рахунками на оплату, які відповідач зобовязаний оплатити на умовах та в строки, передбачені додатковими угодами до договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як свідчать матеріали, відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманих нафтопродуктів станом на 01.08.2017 виконав частково та здійснив оплату лише в сумі 1552748,90 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалі справи копіями платіжних доручень: №12 від 31.01.2017 на суму 98901,00 грн; №236 від 13.02.2017 на суму 98901,00 грн; №1 від 22.02.2017 на суму 100000,00 грн; №357 від 10.03.2017 на суму 50000,00 грн; №365 від 14.03.2017 на суму 49000,00 грн; №416 від 23.03.2017 на суму 100000,00 грн; №509 від 04.04.2017 на суму 50000,00 грн; №510 від 04.04.2017 на суму 100000,00 грн; №528 від 14.04.2017 на суму 100000,00 грн; № 585 від 03.05.2017 на суму 100000,00 грн; №632 від 15.05.2017 на суму 200000,00 грн; №731 від 25.05.2017 на суму 100000,00 грн; №783 від 06.06.2017 на суму 86266,80 грн; №857 від 13.06.2017 на суму 100000,00 грн; №880 від 21.06.2017 на суму 100000,00 грн; № 1056 від 10.07.2017 на суму 50000,00 грн; №778 від 28.07.2017 на суму 69680,10 грн (а.с.186-202). Станом на 01.08.2017, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені нафтопродукти становила 100000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем лише 21.08.2017 було повністю здійснено решту оплати у розмірі 100000,00 грн, за поставлені нафтопродукти згідно з договором №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, що підтверджується платіжним дорученням №1281 від 21.08.2017 на суму 100000,00 грн (а.с.203).

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочку сплати отриманих нафтопродуктів, згідно з додатковими угодами: №37 від 13.02.2017; №38 від 23.02.2017; №40 від 15.03.2017; №42 від 04.04.2017; №43 від 14.04.2017; № 46 від 15.05.2017; № 47 від 22.05.2017; № 48 від 29.05.2017; № 50 від 14.06.2017; № 51 від 19.06.2017.

Із аналізу наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачем була допущена прострочка сплати отриманих нафтопродуктів, у строки визначені додатковими угодами, але позивачем при визначенні періоду прострочки, не були враховані, призначення платежів, зазначені позивачем у платіжних дорученнях про перерахування коштів, а тому за додатковими угодами: №37 від 13.02.2017 прострочка оплати на суму 89006 грн виникла з 22.02.2017 по 09.03.2017 та на суму 39006 грн з 10.03.17 по 22.03.2017, повна оплата була здійснена 23.03.2017; №38 від 23.02.2017 прострочка оплати на суму 92302,50 грн виникла з 09.03.2017 по 22.03.2017, на суму 78536,50 грн з 23.03.2017 по 03.04.2017, на суму 18979 грн з 04.04.2017 по 13.04.2017, повна оплата була здійснена 14.04.2017; №40 від 15.03.2017 прострочка оплати на суму 91372,50 грн виникла з 28.03.2017 по 13.04.2017, на суму 10351,50 грн з 14.04.2017 по 02.05.2017, повна оплата була здійснена 03.05.2017; №42 від 04.04.2017 прострочка оплати на суму 90005,40 грн виникла з 27.06.2017 по 02.05.2017, на суму 356,90 грн з 03.05.2017 по 14.05.2017, повна оплата була здійснена 15.05.2017 грн; №43 від 14.04.2017 прострочка оплати на суму 90228,60 грн виникла з 24.04.17 по 14.05.2017, повна оплата була здійснена 15.05.2017; № 46 від 15.05.2017 прострочка оплати на суму 70488,02 грн виникла з 25.05.2017 по 05.06.2017, повна оплата була здійснена 06.06.2017; № 47 від 22.05.2017 прострочка оплати на суму 86936,40 грн виникла з 02.06.2017 по 05.06.2017, на суму 71157,62 грн з 06.06.2017 по 12.06.2017, повна оплата була здійснена 13.06.2017; № 48 від 29.05.2017 прострочка оплати на суму 90862,56 грн виникла з 09.06.2017 по 12.06.2017, на суму 62020,18 грн з 13.06.2017 по 20.06.2017, повна оплата була здійснена 20.06.2017; № 50 від 14.06.2017 прострочка оплати на суму 84146,40 грн виникла з 26.06.2017 по 09.07.2017, на суму 82433,38 грн з 10.07.2017 по 27.07.2017, на суму 12753,28 грн з 28.07.2017 по 20.08.2017, повна оплата була здійснена 21.08.2017; № 51 від 19.06.2017 прострочка оплати на суму 87246,72 грн виникла з 26.06.2017 по 20.08.2017, повна оплата була здійснена 21.08.2017.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 7020,46 грн пені, розрахованої відповідно до п. 6.4. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, за прострочку сплати отриманих нафтопродуктів за період з 09.03.2017 по 21.08.2017, у тому числі по додаткових угодах: №37 від 13.02.2017 457,27 грн; №38 від 23.02.2017 662,71 грн; №40 від 15.03.2017 166,06 грн; №42 від 04.04.2017 1538,72 грн; №43 від 14.04.2017 385,63 грн; № 46 від 15.05.2017 144,84 грн; № 47 від 22.05.2017 157,33 грн; № 48 від 29.05.2017 1058,32 грн; № 50 від 14.06.2017 537,34 грн; № 51 від 19.06.2017 1912,24 грн.

Відповідно до п. 6.4. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016, у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених п.3.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством України.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 178819,49 грн штрафу у розмірі 25% від суми заборгованості, розрахованого відповідно до п.6.5. договору поставки нафтопродуктів №15 від 11.01.2016, у тому числі по додаткових угодах: №37 від 13.02.2017 22251,50 грн; №38 від 23.02.2017 19634,12 грн; №40 від 15.03.2017 4977,25 грн; №42 від 04.04.2017 22501,35 грн; №43 від 14.04.2017 22557,15 грн; № 46 від 15.05.2017 17622,00 грн; № 47 від 22.05.2017 14356,10 грн; № 48 від 29.05.2017 12071,74 грн; № 50 від 14.06.2017 21036,60 грн; № 51 від 19.06.2017 21811,68 грн.

Пунктом 6.5. договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016 також передбачено, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобовязаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, не пізніше 20 календарних днів після дати прострочення проведення таких розрахунків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу за прострочку сплати отриманих нафтопродуктів понад 15 діб, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується прострочка сплати позивачем отриманих нафтопродуктів більше 15 днів, і відповідно, позивачем правомірно нараховано штраф по додаткових угодах №37 від 13.02.2017 в сумі 22251,50 грн; №38 від 23.02.2017 19634,12 грн; №40 від 15.03.2017 4977,25 грн; №42 від 04.04.2017 22501,35 грн; №43 від 14.04.2017 22557,15 грн; №51 від 19.06.2017 21811,68 грн.

Враховуючи, що позивачем під час розрахунку штрафу по додатковій угоді № 50 від 14.06.2017 не було враховно, що прострочка оплати більш ніж на 15 днів була допущена лише в частині оплати суми 82233,38 грн, а тому сума штрафу становить 20608,35 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу по додаткових угодах: № 46 від 15.05.2017 в сумі 17622,00 грн; № 47 від 22.05.2017 14356,10 грн; № 48 від 29.05.2017 12071,74 грн, відповідно до п. 6.5 договору, є безпідставними, у звязку з відсутністю прострочки оплати відповідачем за отримані нафтопродукти більше ніж 15 днів по зазначених додаткових угодах.

Всього загальна сума штрафу, яка підлягає стягненню, становить 134341,40 грн.

Також суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано нарахована пеня за несвоєчасну оплату нафтопродуктів по додаткових угодах: №37 від 13.02.2017 457,27 грн; №38 від 23.02.2017 662,71 грн; №40 від 15.03.2017 166,06 грн; №42 від 04.04.2017 1538,72 грн; №43 від 14.04.2017 385,63 грн; № 46 від 15.05.2017 144,84 грн; № 47 від 22.05.2017 157,33 грн; № 50 від 14.06.2017 537,34 грн; № 51 від 19.06.2017 1912,24 грн, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати поставлених нафтопродуктів, і п. 6.4 договору визначено, що пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмеження шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного чинним законодавством, що не протирічить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Пеня, нарахована по додатковій угоді № 48 від 29.05.2017 підлягає частковому задоволенню в розмірі 588,77 грн, оскільки позивачем невірно враховані здійснені відповідачем оплати, а тому прострочка оплати по додатковій угоді № 48 від 29.05.2017 виникла з 09.06.2017 по 12.06.2017 у сумі 90862,56 грн, а в період з 13.06.2017 по 20.06.2017 в сумі 62020,18

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню, становить 6550,91 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 791,09 грн, за період з 09.03.2017 по 21.08.2017, у тому числі по додаткових угодах: №37 від 13.02.2017 48,99 грн; №38 від 23.02.2017 64,55 грн; №40 від 15.03.2017 5,68 грн; №42 від 04.04.2017 177,5 грн; №43 від 14.04.2017 37,08 грн; № 46 від 15.05.2017 23,17 грн; № 47 від 22.05.2017 18,88 грн; № 48 від 29.05.2017 95,25 грн; № 50 від 14.06.2017 83,35 грн; № 51 від 19.06.2017 236,64 грн та 9162,77 грн інфляційних, за період з березня 2017 по серпень 2017, у тому числі по додаткових угодах: №37 від 13.02.2017 2304,22 грн; №38 від 23.02.2017 1413,00 грн; №40 від 15.03.2017 276,97 грн; №42 від 04.04.2017 810,05 грн; №43 від 14.04.2017 1172,96 грн; № 46 від 15.05.2017 1127,81 грн; № 47 від 22.05.2017 918,78 грн; № 48 від 29.05.2017 870,69 грн; № 50 від 14.06.2017 93,80 грн; № 51 від 19.06.2017 174,49 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати отриманих нафтопродуктів, тому суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, доходить висновку, що, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог, позивачем правомірно нараховані 3% річних по додаткових угодах: №37 від 13.02.2017 48,99 грн; №38 від 23.02.2017 64,55 грн; №40 від 15.03.2017 5,68 грн; №42 від 04.04.2017 177,5 грн; №43 від 14.04.2017 37,08 грн; № 46 від 15.05.2017 23,17 грн; № 47 від 22.05.2017 18,88 грн; № 50 від 14.06.2017 83,35 грн; № 51 від 19.06.2017 236,64 грн.

Нараховані по додатковій угоді № 48 від 29.05.2017 3% річних, підлягають частковому задоволеню в розмірі 70,65 грн, оскільки позивачем невірно враховані здійснені відповідачем оплати, а тому прострочка оплати по додатковій угоді № 48 від 29.05.2017 виникла з 09.06.2017 по 12.06.2017 в сумі 90862,56 грн, а в період з 13.06.2017 по 20.06.2017 в сумі 62020,18 грн.

Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню, становить 766,49 грн.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат за прострочку оплати не було враховано, що відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), а також рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Також в п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань за період прострочення з березня 2017 по серпень 2017 підлягають частковому задоволенню в розмірі 4069,88 грн, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог, а саме: по додатковій угоді №37 від 13.02.2017 702,11 грн; №38 від 23.02.2017 1413,00 грн; №40 від 15.03.2017 93,16 грн; №42 від 04.04.2017 810,05 грн; №48 від 29.05.2017 870,69 грн; № 50 від 14.06.2017 93,80 грн; № 51 від 19.06.2017 87,07 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за прострочку оплати отриманого товару за додатковими угодами: №43 від 14.04.2017; № 46 від 15.05.2017; № 47 від 22.05.2017 задоволенню не підлягають, оскільки прострочка оплати виникла після 15 числа місяця отримання товару та була сплачена до 15 числа наступного місяця.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за отримані нафтопродукти; не зазначив жодних обставин, які б звільняли його від обовязку своєчасних розрахунків по спірному договору №15 поставки нафтопродуктів від 11.01.2016 та додатковим угодам до нього.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за отримані нафтопродукти своєчасно в повній сумі не розрахувався, вимоги позивача по суті не оспорив і на вимогу суду не надав контррозрахунків штрафу, пені, річних та інфляційних, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 134341,40 грн штрафу; 6550,91 грн пені; 766,49 грн 3% річних; 4069,88 грн інфляційних втрат. У решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у звязку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2185,93 грн.

Керуючись ст. 11, 202, 205, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України; ст. 173, 174, 175, 193, 216, 217, 218, 224, 225, 226, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір; ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Коропський сирзавод" Товариства з обмеженою відповідальністю "СиЛ", вул. Дачна, буд. 25, смт. Короп, Чернігівська область, 16200 (р/р 26006152228 в ПАТ „ОСОБА_2 АВАЛЬ, ідентифікаційний код 30894726, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ ЦЕНТР", юридична адреса: проспект Воззєднання, буд. 7-А, м. Київ, 02160; місцезнаходження: вул. Роменська, буд. 1, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 (р/р 26009550184 в ПАТ „ОСОБА_2 АВАЛЬ, код ЄДРПОУ 35823120, МФО 380805) 134341,40 грн штрафу; 6550,91 грн пені; 766,49 грн 3% річних; 4069,88 грн інфляційних втрат та 2185,93 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 12.10.2017.

Суддя Л.М.Лавриненко