Рішення № 69505281, 03.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017Справа №910/11986/17

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс»простягнення 97177 грн. 72 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Гостищева Н.В. - представник за довіреністю № 01-22/7-133 від 27.03.2017;

Нагорна А.В. - представник за довіреністю № 01-22/7-140 від 29.03.2017;

від відповідача: Виговська Н.О. - керівник;

Перепелиця О.В. - представник на підставі договору про надання правової допомоги № АП-086 від 05.05.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.07.207 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» про стягнення 97177 грн. 72 коп., з яких 2293 грн. 75 коп. пені та 94883 грн. 97 коп. штрафу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства та положень укладеного між сторонами Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, прострочив поставку товару, замовленого позивачем на підставі заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, нараховані за прострочення поставки товару, а саме: 2293 грн. 75 коп. пені та 94883 грн. 97 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11986/17, розгляд справи призначено на 08.08.2017.

07.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 08.08.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що йому не відомо про існування заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016. Зокрема, відповідач зауважив, що на його електронну пошту (як це передбачено умовами Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016) вказані заявки не надсилались, та їх не було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача поштовою кореспонденцією, та керівником відповідача вказані заявки не підписувались.

Водночас, відповідач зазначив, що сторони досягли усної домовленості, що домовленість з поставки партій товару за договором, здійснюється в телефонному режимі, після чого відповідач поставляв товар позивачу та за фактом поставки між сторонами підписувались видаткові накладні.

Відповідач зауважив, що позовні вимоги про стягнення з нього штрафних санкцій, нарахованих за прострочення з поставки товару, є необгрунтованими, так як відповідачем не було прострочено виконання зобов'язань з поставки товару.

Крім того, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності (у відзиві на позовну заяву та у окремій заяві про застосування позовної давності, долученої до відзиву).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.09.2017.

12.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких позивач зазначив, що твердження відповідача про неотримання ним заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 є безпідставними, так як при підписанні видаткових накладних представниками сторін було перевірено та підтверджено, що кількість поставленого товару відповідає кількості, яка була замовлена, та специфікації до договору. Крім того, позивач частково заперечив щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності та навів розрахунок пені (з урахуванням позовної давності), відповідно до якого сум пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2277 грн. 80 коп.

14.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що у заявки № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 були підписані з боку позивача уповноваженою особою - головним інженером Лейбуком С.І. на підставі виданої на його ім'я довіреності № 01-22/7-127 від 24.03.2016 та № 01-22/7-178 від 22.08.2016.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до умов Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 заявка на поставку товару попередньо направляється на електронну адресу відповідача. Позивач вказав на те, що заявки № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 попередньо були направлені на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс», а їх оригінали вручені нарочно представнику відповідача. Надалі, після отримання відповідачем оригіналів вказаних заявок, на електронну адресу позивача відповідачем були направлені копії вказаних заявок з відбитками печаток та підписами уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс». При цьому, як зазначив позивач, з огляду на те, що відповідач частково поставив позивачу товар, вказаний у заявках № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, позивач не вимагав від відповідача оригіналів вказаних заявок.

Враховуючи викладене, позивач зазначив, що він не може надати суду оригіналів заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, оскільки у позивача наявні лише копії вказаних заявок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.10.2017.

27.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, що є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих за прострочення поставки товару за заявками № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, так як позивачем не надано суду оригіналів вказаних письмових заявок з оригінальними підписами та відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс»; не надано доказів направлення вказаних заявок на електронну адресу відповідача; не надано доказів направлення цих заявок позивачем цінним листом з описом та повідомленням про вручення на поштову адресу відповідача.

У судовому засіданні 03.10.2017 представники позивача надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 03.10.2017 надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 03.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.05.2016 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» (постачальник) укладено Договір про закупівлю № 37/14.1/3.2-7, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику товар, найменування якого наведено у п. 1.2 договору, а замовник - здійснити приймання товару та оплатити такий товар відповідно до специфікації, яка наведена в Додатку № 1 до договору, та технічних характеристик товару, які наведено в Додатку № 2 до договору.

Додатком № 1 до Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 (Специфікація до договору) сторони погодили найменування товару, його торгову марку, виробника, кількість, ціну та загальну вартість.

Додатком № 2 до Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 (Технічні характеристики товару) сторони визначили найменування товару, що поставляється за Договором про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, та його технічні характеристики товару.

Відповідно до п. 1.2 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 найменування товару: мило, засоби мийні та засоби чищення (засоби для прання і миття (мило, засоби мийні та засоби для чищення) - товар.

Відповідно до п. 1.2.1 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 кількість та ціна товару зазначено в специфікації до договору.

Згідно з п. 3.1 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 сума, визначена у договорі (ціна договору) складається з сумарної ціни одиниць товару, які будуть поставлені протягом строку дії цього договору і становить 1355485 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 5.2 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 місцем поставки товару є 08307, Україна, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Згідно з п. 5.3 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 умови поставки товару: товар поставляється на умовах DDP (08307, Україна, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») відповідно до офіційних правил тлумачення термінів Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 5.4.1 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації до договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання таких зобов'язань, що лишились невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами в різні дати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

27.05.2016 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» (постачальник) укладено Додаткову угоду № 1 до вказаного договору, якою сторони виклали п. 3.1 договору у наступній редакції: «Сума, визначена у договорі (ціна договору) складається з сумарної ціни одиниць товару, які будуть поставлені протягом строку дії цього договору, і становить 1152085 грн. 32 коп.».

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 27.05.2016 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 (Специфікація до договору) сторони погодили найменування товару, його торгову марку, виробника, кількість, ціну та загальну вартість.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що він надав відповідачу письмову заявку від 02.06.2016 № 01-22-1837 щодо поставки товару, яку відповідач отримав 15.06.2016, з огляду на що відповідач повинен був поставити товар, вказаний у заявці № 01-22-1837 від 02.06.2016, у строк до 14.07.2016 (включно), відповідно до умов п. 5.1 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016.

Крім того, позивач зазначив, що він надав відповідачу письмову заявку від 29.08.2016 № 01-22-3063 щодо поставки товару, яку відповідач отримав 21.09.2016, з огляду на що відповідач повинен був поставити позивачу товар, вказаний у заявці № 01-22-3063 від 29.08.2016, у строк до 19.10.2016 (включно).

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач не у повному обсязі поставив позивачу товар, вказаний у заявці № 01-22-1837 від 02.06.2016 та у заявці № 01-22-3063 від 29.08.2016. Зокрема, відповідач взагалі не здійснив поставку наступного товару: плямознищувач у вигляді порошку, 500 гр., у кількості 36 одиниць; плямознищувач рідкий, 450 мл, у кількості 60 одиниць; засіб для зняття жувальної гумки, не менше 20 мл., у кількості 6 одиниць.

За таких обставин, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару (плямознищувач у вигляді порошку, 500 гр., у кількості 36 одиниць; плямознищувач рідкий, 450 мл, у кількості 60 одиниць; засіб для зняття жувальної гумки, не менше 20 мл., у кількості 6 одиниць), замовленого позивачем на підставі заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2293 грн. 75 коп. та штраф у розмірі 94883 грн. 97 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 8.3 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 у разі порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.1 договору, перші 14 календарних днів постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. У разі порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.1 договору, понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки товару понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з простроченням поставки відповідачем товару.

Зокрема, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару (плямознищувач у вигляді порошку, 500 гр., у кількості 36 одиниць; плямознищувач рідкий, 450 мл, у кількості 60 одиниць; засіб для зняття жувальної гумки, не менше 20 мл., у кількості 6 одиниць), замовленого позивачем на підставі заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2293 грн. 75 коп. (2151 грн. 27 коп. пені за період з 15.07.2016 по 20.04.2017 за прострочення поставки плямознищувачів та 142 грн. 48 коп. пені за період з 20.10.2016 по 20.04.2017 за прострочення поставки засобу для зняття жувальної гумки).

За таких обставин, враховуючи предмет та підстави позову, встановленню підлягають обставини прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки товару - плямознищувачу у вигляді порошку, 500 гр., у кількості 36 одиниць; плямознищувачу рідкого, 450 мл, у кількості 60 одиниць; засобу для зняття жувальної гумки, не менше 20 мл., у кількості 6 одиниць (вказаний товар передбачений у специфікації до Додаткової угоди № 1 від 27.05.2016 до Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016).

Як встановлено судом, Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 27.05.2016 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 (Специфікація до договору) сторони погодили найменування товару, його торгову марку, виробника, кількість, ціну та загальну вартість, що поставляється відповідно до умов Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, зокрема, зазначили, що відповідач поставляє позивачу товар: плямознищувач у вигляді порошку 500 гр., у кількості 36 одиниць, вартістю 4806 грн. 00 коп. (без ПДВ), плямознищувач рідкий 450 мл, кількістю 120 одиниць, вартістю 7236 грн. 00 коп. (без ПДВ), засіб для зняття жувальної гумки, не менше 200 мл, кількістю 136 одиниць, вартістю 20400 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 строк поставки товару становить 20 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 5.4.2 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 письмова заявка попередньо направляється замовником на електронну адресу постачальника i310564@i.ua з подальшим обов'язковим направленням цінним листом з описом та повідомленням про вручення на поштову адресу постачальника: 04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320/1.

Згідно з п. 5.4.3 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 постачальник зобов'язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору. Уповноваженою особою постачальника є директор або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

Згідно з п. 5.4.4 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 після підписання договору постачальник зобов'язаний письмово проінформувати замовника за електронною адресою a.slmm@kbp.aero, не пізніше 5 календарних днів про список уповноважених осіб на отримання письмових заявок від замовника та про зміну в цьому списку впродовж всього строку дії договору.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копію листа «Щодо виконання Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016» № 01-22-1837 від 02.06.2016, адресованого керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс», в якому позивач просить відповідача відповідно до умов Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 поставити миючі засоби згідно з наведеним у листі переліком (на загальну суму 554809 грн. 68 коп.), зокрема плямознищувач у вигляді порошку 500 гр, кількістю 36 одиниць, загальною вартістю 4806 грн. 00 коп. (без ПДВ) та плямознищувач рідкий 450 мл, кількістю 60 одиниць, загальною вартістю 3618 грн. 00 коп. (без ПДВ).

На копії вказаного листа міститься напис, що він отриманий 15.06.2016 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» Виговською Н.О.; наявні підпис та відбиток печатки з найменуванням «Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс».

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію листа «Щодо виконання Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016» № 01-22-3063 від 29.08.2016, адресованого керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс», в якому позивач просить відповідача відповідно до умов Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 поставити миючі засоби згідно з наведеним у листі переліком (на загальну суму 421775 грн. 64 коп.), зокрема засіб для зняття жувальної гумки, не менше 200 мл, кількістю 136 одиниць, загальною вартістю 20400 грн. 00 коп. (без ПДВ).

У позовній заяві позивач зазначив, що заявку № 01-22-3063 від 29.08.2016 відповідач отримав 21.09.2016, що, як вказав позивач, підтверджується зазначенням, зробленим представником відповідача на ній.

Однак, суд зазначає, що з долученої позивачем до позовної заяви копії листа «Щодо виконання Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016» № 01-22-3063 від 29.08.2016 (заявки) чітко не вбачається ані підпису особи, ані чіткого відбитку печатки юридичної особи, який би дав змогу ідентифікувати, найменування якої саме юридичної особи зазначено на печатці. До того ж, дата отримання (як зазначає позивач, дата отримання відповідачем вказаної заявки) нанесена друкованим способом.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердження позивача, що вказані зазначення (підпис, відбиток печатки, дата) свідчать про отримання вказаного листа «Щодо виконання Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016» № 01-22-3063 від 29.08.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс».

Суд зазначає, що розділом 5 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 сторони погодили порядок подання позивачем заявок на поставку товару та порядок поставки відповідачем товару.

Зокрема, попередньо позивач направляє на електронну адресу відповідача письмову заявку, яку потім обов'язково надсилає цінним листом з описом та повідомленням про вручення на поштову адресу постачальника: 04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320/1 (п. 5.4.2 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016).

При цьому, як вбачається з п. 5.4.3 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору.

У судовому засіданні 08.08.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що йому невідомо про існування заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016. Зокрема, відповідач зауважив, що на його електронну пошту (як це передбачено умовами Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016) вказані заявки не надсилались, та їх не було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача поштовою кореспонденцією, та керівником відповідача вказані заявки не підписувались.

Водночас, відповідач зазначив, що сторони досягли усної домовленості, що домовленість з поставки партій товару за договором, здійснюється в телефонному режимі, після чого відповідач поставляв товар позивачу та за фактом поставки між сторонами підписувались видаткові накладні.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 зазначено, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Суд зазначає, що з огляду на заявлені предмет та підстави позову, належними та допустимим доказами на підтвердження обставин щодо виникнення обов'язку з поставки у відповідача та прострочення його виконання є заявки на поставку товару за Договором про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 та докази їх отримання їх отримання відповідачем, тобто судом повинні бути досліджені обставини щодо складання позивачем відповідних заявок та направлення їх відповідачу.

Зважаючи на заперечення відповідача щодо факту як існування, так і отримання ним від позивача заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 на поставку товару за Договором про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, з метою встановлення фактичних обставин справи (зокрема, щодо факту існування та отримання відповідачем вказаних заявок), суд неодноразово ухвалами від 24.07.2017 та від 08.08.2017 зобов'язував сторін надати оригінали заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016.

Однак, сторони вимог ухвал суду не виконали.

При цьому, відповідач зазначив, що вказаних заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 він не отримував від позивача та керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» їх не підписувала, а позивач зазначив (у письмових поясненнях, поданих 14.09.2017), що він не може надати суду оригіналів заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, оскільки у позивача наявні лише копії вказаних заявок (враховуючи, що він не вимагав від відповідача повернення оригіналів заявок).

У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 зазначено, що якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Крім того, у п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 вказано, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

При цьому, у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 вказано, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Враховуючи, що судом у даній справі повинен бути встановлений факт існування заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, зважаючи на заперечення відповідача, що він не знав про існування вказаних заявок та відповідно не отримував їх, тобто відповідач ставить під сумнів належність долучених позивачем копій заявок, належними та допустимими доказами у даній справі є саме оригінали заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016.

При цьому, як було встановлено судом на долученій позивачем копії листа «Щодо виконання Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016» № 01-22-3063 від 29.08.2016 (заявки) чітко не вбачається ані підпису особи, ані чіткого відбитку печатки юридичної особи, який би дав змогу ідентифікувати, найменування якої саме юридичної особи зазначено на печатці.

Однак, оригіналів заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 сторонами суду не надано.

За таких обставин, враховуючи заперечення відповідача щодо самого факту існування вказаних заявок, долучені позивачем до позовної заяви копії заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 (за відсутності оригіналів вказаних заявок), не приймаються судом у якості належних та допустимих доказів на підтвердження викладених позивачем у позовній заяві обставин.

Водночас, суд зазначає, що позивачем не надано суду також і доказів надсилання вказаних заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 на електронну адресу відповідача (i310564@i.ua).

Так само, суд зазначає, що всупереч положенням п. 5.4.2 Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, в якому передбачено обов'язкове надсилання заявок на адресу місцезнаходження відповідача, позивачем не надано суду доказів надсилання заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 на поштову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» (04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320/1), зокрема, опису вкладення у цінний лист, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, ухвалою суду від 08.08.2017 було зобов'язано відповідача надати суду копію витягу з книги вхідної кореспонденції відповідача за період з червня 2016 року по вересень 2016 року (з метою встановлення факту отримання відповідачем заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016).

27.09.2017 відповідачем долучено до матеріалів справи копію витягу з книги вхідної кореспонденції відповідача за період з квітня 2016 року по березень 2017 року, в якій відсутня інформація про отримання відповідачем заявок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016.

14.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що оригінали заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 (після попереднього їх направлення на електронну адресу відповідача) були вручені нарочно представнику відповідача. Надалі, після отримання відповідачем оригіналів вказаних заявок, на електронну адресу позивача відповідачем були направлені копії вказаних заявок з відбитками печаток та підписами уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс». При цьому, як зазначив позивач, з огляду на те, що відповідач частково поставив позивачу товар, вказаний у заявках № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, позивач не вимагав від відповідача оригіналів вказаних заявок.

Однак, суд вважає необгрунтованими твердження позивача, що відповідачем було частково поставлено товар, вказаний саме на підставі заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 15.06.2016 відповідач поставив позивачу товар на суму 262629 грн. 54 коп., що підтверджується видатковою накладною № 65 від 15.06.2016 на суму 262629 грн. 54 коп., 16.06.2016 - товар на суму 77031 грн. 72 коп., що підтверджується видатковою накладною № 67 від 16.06.2016 на суму 77031 грн. 72 коп.; 23.06.2016 - товар на суму 51321 грн. 78 коп., що підтверджується видатковою накладною № 69 від 23.06.2016 на суму 51321 грн. 78 коп., 12.07.2016 - товар на суму 91429 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № 81 від 12.07.2016 на суму 91429 грн. 20 коп.; 13.07.2016 - товар на суму 62288 грн. 64 коп., що підтверджується видатковою накладною № 82 від 13.07.2017 на суму 62288 грн. 64 коп.; 26.09.2016 - товар на суму 377912 грн. 88 коп., що підтверджується видатковою накладною № 250 від 26.09.2016 на суму 377912 грн. 88 коп.; 29.09.2016 - товар на суму 42782 грн. 76 коп., що підтверджується видатковою накладною № 253 від 29.09.2016 на суму 42782 грн. 76 коп.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» та штампом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; у всіх накладних міститься посилання на реквізити Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 (належним чином засвідчені копії долучено позивачем до позовної заяви).

З долучених позивачем до позовної заяви копій вказаних видаткових накладних вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 253 від 29.09.2016 відповідач поставив позивачу засіб для зняття жувальної гумки, не менше 200 мл, кількістю 130 одиниць, загальною вартістю 19500 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу плямознищувачу у вигляді порошку 500 гр, кількістю 36 одиниць, загальною вартістю 4806 грн. 00 коп. (без ПДВ) та плямознищувачу рідкий 450 мл, кількістю 60 одиниць, загальною вартістю 3618 грн. 00 коп. (без ПДВ) (зокрема, відповідних видаткових накладних про поставку вказаного товару).

Відповідно до поданих суду письмових пояснень відповідача постачання товару (щодо якого надано видаткові накладні до позовної заяви) здійснювалось шляхом усного погодження сторонами постачання товару у телефонному режимі.

Однак, суд зазначає, що у всіх видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, наявне посилання лише на реквізити Договору про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, тоді як будь-яких посилань на заявки № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 у накладних відсутні, враховуючи твердження відповідача щодо здійснення поставок на підставі усних замовлень позивача, вчинених та прийнятих в телефонному режимі, суд вважає недоведеними твердження позивача, що поставка товару за вказаними видатковими накладними була здійснена відповідачем саме на підставі заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, що у свою чергу могло би бути доказом отримання відповідачем спірних заявок.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на неподання позивачем оригіналів заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, які враховуючи встановлені судом обставини справи (заперечення відповідача щодо відсутності доказів існування таких заявок та відповідно не отримування їх від позивача) є належними та допустимими доказами у підтвердження факту їх існування, неподання будь-яких належних доказів направлення/отримання таких заявок відповідачем, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем товару (часткової поставки) саме на підставі заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами ті обставини, на які посилається позивачем у своїй позовній заяві, а саме як факту існування, так і факту отримання відповідачем заявок № 01-22-1837 від 02.06.2016 та № 01-22-3063 від 29.08.2016 на поставку товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» про стягнення штрафних санкцій, нарахованих за прострочення поставки товару (плямознищувачу у вигляді порошку, 500 гр., у кількості 36 одиниць; плямознищувачу рідкий, 450 мл, у кількості 60 одиниць; засобу для зняття жувальної гумки, не менше 20 мл., у кількості 6 одиниць) у розмірі 97177 грн. 72 коп. (пені у розмірі 2293 грн. 75 коп. та штрафу у розмірі 94883 грн. 97 коп.), так як позивачем не доведено факт існування спірних заявок та факт їх направлення/отримання відповідачем, а отже не доведено наявність у відповідача обов'язку щодо здійснення поставки за такими заявками та відповідно прострочення виконання такого обов'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» про стягнення 97177 грн. 72 коп. (пені у розмірі 2293 грн. 75 коп. та штрафу у розмірі 94883 грн. 97 коп.).

При цьому, що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, з огляду на те, що суд дійшов висновку в необґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих за прострочення поставки товару за Договором про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, та про відмову у позові Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 97177 грн. 72 коп. (з огляду на недоведення позивачем факту виникнення прострочення з поставки товару відповідачем), підстави для застосування позовної давності, заявленої відповідачем, відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.

Крім того, 27.09.2017 представник відповідача подав клопотання про стягнення з позивача документально-підтверджених витрат послуг адвоката сумі 8500 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3457, видане на ім'я Перепелиці О.В.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору про надання правової допомоги № АП-086 від 05.05.2017, укладеного між адвокатом Перепелицею О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс», відповідно до умов якого адвокат за цим договором надає клієнту правову допомогу по захисту його прав та інтересів, а саме щодо представлення його інтересів у господарських спорах з Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за зобов'язаннями згідно з Договором про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги згідно з умовами договору.

27.09.2017 позивачем долучено до матеріалів справи Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № АП-086 від 05.05.2017, в якій сторони погодили ціну (гонорар, винагороду), що сплачується адвокату, вказавши, що за здійснення правової допомоги, в тому числі консультації, правового аналізу та складання, подання (направлення поштою) необхідних документів вартість послуг адвоката становить 500 грн./1 робочу годину; за участь адвоката в інтересах клієнта в судових засіданнях по справі у суді з врахуванням витрат на канцелярію, часу на відрядження, очікування, витрат на транспорту вартість послуг становить 500 грн./1 робочу годину.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи 27.09.2017 Акт № 1 приймання-передачі надання правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № АП-086 від 05.05.2017 з найменуванням виду послуг, наданих адвокатом, зазначенням кількості робочих годин та вартості послуг.

Зокрема, у вказаному акті зазначено, що: 1) 05.05.2017 адвокатом було здійснено правовий аналіз спору з Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «БОРИСПІЛЬ» за зобов'язаннями згідно з Договором про закупівля № 37/14.1/3.2-7 від 26.05.2016 з врахуванням отриманої Клієнтом претензії-листа від 04.05.17р. №14-22-424 ДП «МА «Бориспіль» - вартість послуг - 1000 грн. 00 коп.; 2) з 10.05.2017 по 11.05.2017 адвокатом були надані наступні послуги - отримання від клієнта копій документів по справі, аналіз, підготовка, складання та направлення до ДП «МА «Бориспіль» цінною кореспонденцію через відділення поштового зв'язку повідомлення № 76пр/17 від 11.05.2017р. про витребування документів, вказаних у претензії від 04.05.17р. № 14-22-424 щодо нарахування штрафних санкцій - вартість послуг - 1750 грн. 00 коп.; 3) з 05.06.2017 по 06.06.2017 адвокатом були надані наступні послуги - отримання та правовий аналіз, оцінка супровідного листа від 22.05.17 №35-22-243 від ДП «МА «Бориспіль» з додатком; складання та направлення до ДП «МА «Бориспіль» цінною кореспонденцію через відділення поштового зв'язку Повідомлення-2 вих. № 79пр/17 від 06.06.2017р. про витребування додаткових інформації та документів, виходячи з претензії від 04.05.17р. № 14-22-424 та у супровідному листі від 22.05.17р. №35-22-243 - вартість послуг - 1000 грн. 00 коп.; 4) з 01.08.2017 по 08.08.2017 адвокатом були надані наступні послуги - правовий аналіз та оцінка відповіді-відмови від 22.06.17 №35-22-295 від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; правовий аналіз та оцінка позовної заяви від 17.07.17 №35-25/7-32 від ДП «МА «Бориспіль» про стягнення штрафних санкцій на суму 97177,72грн.; отримання та правовий аналіз ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №910/11986/17. суддя Отрош І.М. (далі - Справа) і призначення судового засідання на 08.08.17 на 11:10 год.; підготовка, складання та подання до суду клопотання від 07.08.17 про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу по Справі; підготовка, складання та безпосереднє подання до суду Відзиву від 08.08.17р. з додатком; а також Заяви від 08.08.17р. від імені Клієнта про застосування позовної давності - вартість послуг - 2500 грн. 00 коп.; 5) 08.08.2017 - участь адвоката в інтересах клієнта у судовому засіданні по справі в Господарському суді міста Києва, надання доказів, пояснень (з урахуванням часу поїздки до суду, очікування, проведення судового засідання) - вартість послуг - 1500 грн. 00 коп.; 6) передоплата за підготовку, аналіз та зібрання доказів, а також участь адвоката в інтересах клієнта у призначеному судовому засіданні по справі в Господарському суді міста Києва 15.09.2017 на 11:30 год, надання доказів, пояснень (з урахуванням часу поїздки до суду, очікування, проведення судового засідання); разом - 9250 грн. 00 коп.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 658 від 14.09.2017 про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» на користь адвоката Перепелиці О.В. грошових коштів у розмірі 9250 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за надання правової допомоги згідно з Договором про надання правової допомоги № АП-086 від 05.05.2017).

У п 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 зазначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано об/ов'язковою.

Таким чином, витрати, понесені у зв'язку з оплатою послуг адвоката, за своєю правовою природою можуть бути судовими витратами, якщо необхідність їх понесення викликана виключно розглядом судом конкретної справи, тобто понесення витрат на послуги адвоката пов'язано з розглядом справи у суді.

Водночас, як вбачається з п.п 1 - 3 Акту № 1 приймання-передачі надання правової допомоги від 11.09.2017, послуги, вказані у п.п. 1-3, не стосуються саме судового розгляду справи № 910/11986/17 та надавались адвокатом до дати звернення позивача з даним позовом до суду (до 21.07.2017), з огляду на що витрати відповідача, понесені за вказані послуги адвоката, не є судовими витратами, та не підлягають відшкодуванню іншою стороною спору (на загальну суму 3750 грн. 00 коп.).

Разом з тим, у п. 4 вказаного акту зазначено, що з 01.08.2017 по 08.08.2017 адвокатом були надані наступні послуги - правовий аналіз та оцінка відповіді-відмови від 22.06.17 №35-22-295 від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; правовий аналіз та оцінка позовної заяви від 17.07.17 №35-25/7-32 від ДП «МА «Бориспіль» про стягнення штрафних санкцій на суму 97177,72грн.; отримання та правовий аналіз ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №910/11986/17. суддя Отрош І.М. (далі - Справа) і призначення судового засідання на 08.08.17 на 11:10 год.; підготовка, складання та подання до суду клопотання від 07.08.17 про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу по Справі; підготовка, складання та безпосереднє подання до суду Відзиву від 08.08.17р. з додатком; а також Заяви від 08.08.17р. від імені Клієнта про застосування позовної давності - вартість послуг - 2500 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що послуги, наведені у п. 4 Акту (крім здійснення правового аналізу та оцінки відповіді-відмови від 22.06.17 №35-22-295 від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»), по суті, є судовими витратами, так як безпосередньо пов'язані з розглядом судом справи № 910/11986/17 та надавались адвокатом під час розгляду справи (після звернення позивача з даним позовом до суду).

Водночас, сторонами у п. 4 Акту зазначено загальну вартість послуг - 2500 грн. 00 коп., без деталізації вартості за кожну з послуг, наведену у п. 4, окремо, з огляду на що, враховуючи, що до вартості послуг, наведених у п. 4 Акту, сторонами також включено послуги з правового аналізу та оцінки відповіді-відмови від 22.06.17 №35-22-295 від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», які не є судовими витратами, та суд самостійно не може виокремити вартість решти наданих адвокатом послуг, вказаних у п. 4 Акту № 1, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 2500 грн. 00 коп. (загальна вартість послуг, наведених у п. 4 Акту № 1).

Разом з тим, як встановлено судом, у п. 5 Акту № 1 зазначено, що адвокатом були надані послуги - 08.08.2017 - участь адвоката в інтересах клієнта у судовому засіданні по справі в Господарському суді міста Києва, надання доказів, пояснень (з урахуванням часу поїздки до суду, очікування, проведення судового засідання) - вартість послуг - 1500 грн. 00 коп.; та у п. 6 - передоплата за підготовку, аналіз та зібрання доказів, а також участь адвоката в інтересах клієнта у призначеному судовому засіданні по справі в Господарському суді міста Києва 15.09.2017 на 11:30 год, надання доказів, пояснень (з урахуванням часу поїздки до суду, очікування, проведення судового засідання).

Суд зазначає, що наведені у п.п. 5, 6 Акту № 1 послуги адвоката є безпосередньо пов'язаними з розглядом справи № 910/11986/17, а витрати, понесені позивачем для оплати вказаних послуг, по суті, є судовими витратами, які підлягають відшкодуванню позивачем з огляду на відмову у позові (на загальну суму 3000 грн. 00 коп.).

При цьому, судом враховано, що представник відповідача (адвокат Перепелиця О.В.) був присутнім у судових засіданнях 08.08.2017 та 15.09.2017, подав 08.08.2017 відзив на позовну заяву, надавав усні пояснення по суті спору).

Позивачем не було надано доказів, що ринкова вартість послуг, вказаних у п.п. 5,6 Акту № 1, на загальну суму 3000 грн. 00 коп. є меншою, ніж зазначена у вказаному акті.

За змістом п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи ступінь складності справи, ціну позову та обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що понесені відповідачем витрати за послуги адвоката у сумі 3000 грн. 00 коп. є співрозмірними та обгрунтованими, у зв'язку з чим з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» підлягають стягненню понесені відповідачем витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у сумі 3000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль»; ідентифікаційний код: 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Трейд-Сервіс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320/1; ідентифікаційний код: 36283860) витрати, понесені у зв'язку з оплатою послуг адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суд у шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.10.2017

Суддя І.М. Отрош