Ухвала суду № 69503057, 04.10.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/18141/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/822/17 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

секретар - Романюк Х.Ю.

з участю відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства УкрСиббанк та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року ПАТ УкрСиббанк звернулось в суд із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11114482000 від 02.02.2007 року в розмірі 33 500 євро, що в гривневому еквіваленті становить 346 787,93 грн, з яких: 20 464, 99 євро заборгованість за кредитом, 11 124,81 євро заборгованість по процентах за користування кредитом, 727,49 євро пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1 183,18 євро пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за користування кредитом. Заборгованість обрахована станом на 5.10.2012 року.

Вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов зазначеного кредитного договору банк 2.02.2007 року надав відповідачці 30 000 євро кредитних коштів зі сплатою 10% річних та з кінцевим терміном повернення до 01.02.2014 року. Додатковими угодами №1 та №2 до даного кредитного договору було змінено строки сплати процентів за користування кредитом, а також погоджено новий графік погашення кредиту шляхом щомісячних ануїтентних платежів в розмірі 450,00 євро. Відповідачка не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась вищевказана заборгованість.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 в користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11114482000 від 02.02.2007 року та простроченими відсотками за користування кредитом у сумі 22 111,49 євро, а також додатковим рішенням від 21 липня 2017 року стягнуто 6 259 грн. пені. Вказана заборгованість визначена станом на 5.10.2012 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк сплачений судовий збір у розмірі 1 829, 98 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ УкрСиббанк просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при ухваленні рішення суд не мав підстав не враховувати Додаткові угоди №1 та №2 до кредитного договору, так як дані угоди не визнані судом недійсними. Крім цього, визначаючи суму заборгованості, суд врахував лише висновок експертизи, однак останній є неправильним, так як експертом враховано процентну ставку у розмірі 10 %, однак згідно п.9.2 кредитного договору процентна ставка була збільшена банком в односторонньому порядку до 17%, а при простроченні сплати кредиту та процентів до 34%.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неповним зясуванням обставин справи та невірним застосуванням норм матеріального права, оскільки судом не враховано те, що 16 лютого 2017 року ДП Сетам було реалізовано траспортний засіб марки Mitsubishi Outlander 3.0, який був предметом застави в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.02.2007 року та грошові кошти за його реалізацію в сумі 266 666,00 грн. були перераховані ПАТ УкрСиббанк в якості погашення заборгованості. Крім цього, є необгрунтованим стягнення з відповідача 6 259,95 грн. пені, так як перебіг строку нарахування пені та строку позовної давності закінчився.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечили проти задоволення апеляційної скарги ПАТ УкрСиббанк, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачка неналежно виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість. При визначенні суми заборгованості судом враховано висновок судово-економічної експертизи, згідно якої ця сума станом на 5.10.2012 року складає 22 111 євро (з них 17 363, 02 євро заборгованість за кредитом, 4 748, 47 євро заборгованість по прострочених процентах), які й стягнуті судовим рішенням на користь позивача. При розрахунку суми заборгованості суд, та відповідно експерт, виходили із передбачених договором 10% річних за користування кредитними коштами, та не прийняли до уваги додаткові угоди №1 та №2 від 30.01.2009 року, так як іншим судовим рішенням встановлено, що ці угоди є неукладеними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що 2.02.2007 року між АКІБ УкрСиббанк, яке змінило своє найменування на ПАТ УкрСиббанк, та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11114482000, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит в іноземній валюті у сумі 30 000 євро, що еквівалентно 197 253 гривень за курсом НБУ на день укладення договору, для придбання автомобіля Mitsubishi Outlender 3,0, 2007 року випуску, з терміном остаточного повернення кредитних коштів до 01.02.2014 року.

Кошти ОСОБА_1 отримала шляхом зарахування їх 05.02.2007 року на поточний рахунок позичальника №26203042841700.

За умовами кредитного договору позичальник ОСОБА_1 зобовязалася погашати кредит згідно графіка погашення (додаток №1 до договору) вносити щомісячно до 10 числа 357, 14 євро, а також сплачувати проценти на суму кредитних коштів, що фактично надані банком і ще не повернуті позичальником.

Розмір процентів визначено наступним чином.

Пунктом 1.3.1 встановлено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10 %. По закінченні цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2 даного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну процентної ставки на наступний місяць, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

ОСОБА_1 з січня 2009 року не виконувала належним чином умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів - несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала кошти на повернення кредиту та проценти. Останній платіж щодо повернення кредитних коштів ОСОБА_1 внесла банку 14.12.2009 року, а на сплату процентів 17.03.2010 року. Після цієї дати жодних коштів відповідачкою не внесено, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Таким чином, вимоги ПАТ УкрСиббанк про стягнення простроченої заборгованості та дострокове повернення частини позики, що залишилася, сплати процентів та пені, є обгрунтованими.

Разом з тим, сума заборгованості є спірною.

Позивач обрахував суму заборгованості, виходячи із розміру відсоткової ставки 17% на строкову заборгованість та 34% - на прострочену заборгованість.

Окрім цього, позивач при розрахунку суми заборгованості врахував додаткові угоди №1 та №2 від 30.01.2009 року, згідно яких банком було продовжено дію кредитного договору до 1.02.2016 року, змінено строк сплати процентів, нарахованих за період з 1 по 31 грудня 2008 року, та змінено схему погашення кредиту передбачено повернення кредиту та сплату процентів шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в розмірі 450 євро, для сплати яких встановлено 28 число кожного календарного місяця строку кредитування.

Як встановлено експертом за результатами проведення судово-економічної експертизи №958/14-22 від 19.03.2015 року, з врахуванням додаткових угод №1 та №2 загальна сума зобовязання позичальника збільшується на 11 435, 51 євро.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що суму заборгованості ОСОБА_1 слід обраховувати без врахування умов додаткових угод №1 та №2, а також слід виходити із відсоткової ставки 10%, яка передбачена умовами кредитного договору. Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Оцінюючи вказані додаткові угоди №1 та №2, суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги при розрахунку суми заборгованості, так як рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк про визнання правочинів недійсними встановлено, що ці угоди є неукладеними.

Також при визначенні суми боргу вірно враховано розмір відсоткової ставки 10%, так як судом не встановлено факту правомірного збільшення відсоткової ставки до 17% (та, відповідно, до 34% на прострочену заборгованість).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №958/14-22 від 19.03.2015 року, сума боргу ОСОБА_1 за договором №11114482000 від 02.02.2007 року станом на 5.10.2012 року, без врахування додаткових угод №1 та №2, виходячи з відсоткової ставки 10%, складає 22 111, 49 євро, в тому числі: 17 363, 02 євро заборгованість з кредиту, 4 748, 47 євро заборгованість з відсотків. Крім цього, сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах складає 6 259, 95 грн. Суму пені у звязку з несовєчасним погашенням заборгованості за кредитом встановити неможливо у звязку із відсутністю доказів зміни строку сплати кредиту.

Оцінивши усі наявні у справі докази, у тому числі й висновок судово-економічної експертизи, суд прийшов до правильного й обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості у розмірі, визначеному експертом.

Доводи апеляційної скарги ПАТ УкрСиббанк про те, що при ухваленні рішення про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 суд першої інстанції не мав підстав не враховувати Додаткові угоди №1 та №2 до кредитного договору, так як дані угоди не визнані судом недійсними, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Та обставина, що судовим рішенням від 25 липня 2013 року додаткові угоди №1 та №2 між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 не визнані недійсними, а лише встановлено факт їх неукладеності, не дає підстав враховувати ці угоди при визначенні суми заборгованості. Неукладені угоди не створюють будь-яких прав та обов'язків для сторін.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ПАТ УкрСиббанк про те, що суму боргу ОСОБА_1 слід обраховувати, виходячи із відсоткової ставки 17% (або 34% на прострочену заборгованість), оскільки на думку банку, правомірним було збільшення з 7.07.2008 року відсоткової ставки з 10 % до 17%, а також запровадження з 12.03.2008 року нової схеми нарахування відсоткової ставки за користування кредитом на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої суми основного боргу нараховуються підвищені проценти, збільшені вдічі від діючої процентної ставки, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п.9.2 кредитного договору, сторони домовились, що протягом дії договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин:

а) порушення позичальником кредитної дисципліни, та / або

б) погіршення фінансового стану позичальника, та/або

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ.

Також у п.9.2 сторонами погоджено порядок збільшення розміру процентної ставки повідомлення позичальника за 14 днів до дня зміни розміру процентної ставки шляхом направлення поштою рекомендованого листа; новий розмір процентної ставки починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні банку, без укладення відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору; у разі незгоди позичальник не пізніше, ніж за 7 днів до дати початку дії нової ставки зобовязаний подати на адресу банку письмове повідомлення про незгоду, інакше вважається, що позичальник погодився на нову процентну ставку; протягом 7 календарних днів з дати збільшення процентної ставки банк повинен письмово повідомити позичальника шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення, в якому зазначається новий розмір процентної ставки та дата, з якої розпочато обраховування цього нового розміру ставки.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення процентної ставки колегія суддів враховує розяснення, викладені в п.28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин. Зокрема, при підвищенні процентної ставки зясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції, тощо.

Колегія суддів вважає, що запровадження нової схеми нарахування відсоткової ставки з 12.03.2008 року суперечить умовам, визначеним п.9.2 кредитного договору.

Так, 22.02.2008 року у листі, адресованому ОСОБА_1, ПАТ УкрСиббанк вказав, що з 12.03.2008 року банк запроваджує нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу у разі порушення кредитної дисципліни, прострочення платежу за кредитним договором, банк нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки.

Разом з тим, банком не вказано, настання якої із визначених п.9.2 обставин спричинило такі зміни умов кредитного договору і стало підставою запровадження нової системи нарахування відсотків. Станом на лютий 2008 року ОСОБА_1 належно сплачувала кредит та відсотки, що стверджується наявними у справі квитанціями, а також представленим банком розрахунком заборгованості (т.1, а.с.143-145), простроченої заборгованості не було.

Окрім цього, п.9.2 договору передбачено можливість при настанні певних умов збільшення розміру процентної ставки, але не запровадження нової системи нарахування відсотків.

Запровадження підвищених процентів в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки є не зміною розміру процентної ставки, а штрафною санкцією, встановленням нового виду відповідальності, не передбаченого при укладенні кредитного договору.

За таких обставин, встановлення з 12.03.2008 року нової системи нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, не відповідає умовам договору, а тому є неправомірним.

Що ж стосується збільшення з 7.07.2008 року процентної ставки з 10% до 17%, банком на підтвердження правомірності такого збільшення надано адресовані ОСОБА_1 два листи-повідомлення. Зокрема, листом від 7.06.2008 року банк повідомив, що з 7.07.2008 року у звязку з порушенням кредитної дисципліни щодо страхування предмета застави збільшує процентну ставку на 3%. Цим же листом повідомлено, що у випадку нездійснення страхування протягом двох місяців від дати підвищення процентна ставка буде автоматично підвищена ще на 2 %. Позивач вважає, що на підставі цього листа правомірно підвищено процентну ставку на 5%.

Ще одним листом від 9.06.2008 року банк повідомив ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки з 7.07.2008 року на 2% у звязку із порушенням кредитної дисципліни допущення випадків порушення строків погашення кредиту.

Таким чином, позивач вважає, що процентну ставку було правомірно підвищено до 17%.

Однак, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність підвищення процентної ставки.

При цьому колегія суддів враховує, що незважаючи на згоду позичальника на наявність умов договору при його укладенні про збільшення процентної ставки, дії з боку кредитора щодо підвищення процентної ставки підлягають оцінці в кожному конкретному випадку, зважаючи на положення ст. 652 ЦК України та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затв. Постановою НБУ від 10.05.2007 року №168), як про це зазначив Верховний Суд України при проведенні узагальнення судової практики розгляду цивільних і кримінальних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки).

Так, згідно п.3.5 зазначених Правил, які були чинними станом на 7.06. 2008 року, тобто на момент прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки, банки мали право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мали права змінювати процентну ставку за кредитом у звязку з волевиявленням однієї із сторін. Тобто, зміна процентної ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором, може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Проте, позивач підвищив проценту ставку всупереч вимогам цієї постанови НБУ, та при відсутності передбачених ст. 652 ЦК України обставин.

Крім цього, зважаючи на положення цивільного законодавства про укладення та зміну договору, колегія суддів також враховує поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки.

Так, у справі відсутні докази того, що позичальник погодилася з новою процентною ставкою та сплачувала проценти у новому розмірі (17%).

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснив, що останній нічого не було відомо про підвищення процентної ставки, після 7.07.2008 року вона продовжувала сплачувати проценти у тому ж розмірі, що й до цієї дати, тобто у розмірі 10%.

З наявних у справі розрахунків заборгованості взагалі неможливо чітко встановити, яку ж процентну ставку застосовував банк у період з 7.07.2008 року до 30.01.2009 року. До позовної заяви банком долучено розрахунок заборгованості, починаючи з 30.01.2009 року. Період з моменту укладення кредитного договору 2.02.2007 року до 30.01.2009 року у цьому розрахунку не відображений взагалі.

Інший наявний у справі розрахунок (т.1, а.с.143-152), у якому відображено нарахування та сплату кредитних коштів і процентів з 2.02.2007 року, не містить чіткої та однозначної інформації щодо розміру процентної ставки після 7.07.2008 року. Наприклад, у серпні, вересні, жовтні 2008 року вказано розмір процентної ставки і 10%, і 15%, й 30% .

Із квитанцій про сплату відповідачкою кредитних коштів вбачається, що починаючи з травня 2007 року, відповідачка щомісячно вносила банку на погашення кредиту та сплату процентів близько 600 євро, і такі ж суми продовжувала сплачувати після 7.07.2008 року, зокрема, в липні та серпні 2008 року.

Отже, відсутні підстави вважати, що відповідачка прийняла пропозицію щодо підвищення процентної ставки.

Якщо боржник сплачує проценти за попередньою ставкою та не вчиняв інших дій щодо прийняття пропозиції, то це свідчить про відсутність домовленості й у такому випадку слід виходити з умов договору, тобто з процетної ставки 10%.

Окрім цього, колегія суддів також враховує відсутність станом на момент прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки у червні 2008 року передбачених п.9.2 кредитного договору обставин.

Зокрема, з наданого банком розрахунку заборгованості (т.1, а.с. 143) вбачається, що станом на червень 2008 року у ОСОБА_1 не було жодної простроченої заборгованості як з повернення кредиту, так і зі сплати процентів, вона щомісячно вносила кошти, передбачені графіком погашення (не менше 357, 14 євро на погашення кредиту, а також нараховані проценти). Станом на червень 2008 року відповідачкою внесено банку більше 6 500 євро на погашення кредиту та сплату процентів.

У листі від 9.06.2008 року про збільшення процентної ставки не конкретизовано, коли саме ОСОБА_1 допустила порушення строків сплати кредиту.

Незначні відхилення від графіка щодо дати внесення коштів (сплата у деякі місяці мала місце не 10 числа, як визначено графіком погашення, а 11, 13, 14, 16 числа місяця) не можна вважати тими обставинами, що передбачені п.9.2 договору як підстава для збільшення процентної ставки.

Отже, підстави для підвищення процентної ставки, що зазначені у листі від 9.06.2008 року, є надуманими.

Аналізуючи зміст листа-попередження від 7.06.2008 року, слід відмітити, що у звязку з порушенням кредитної дисципліни порушення строків страхування предмета застави, банк попередив відповідачку про збільшення з 7.07.2008 року процентної ставки на 3% та одночасно вказав, що у випадку, якщо позичальник протягом 2-х місяців (починаючи з 7.07.2008 року) не застрахує предмет застави, то процентна ставка буде збільшена ще на 2%. Вказаних у листі 2 місяці спливали 7.09.2008 року, і для підвищення процентної ставки з 7.09.2008 року необхідно було дотриматися передбаченого договором порядку. Проте, не чекаючи спливу цих двох місяців, банк відразу з 7.07.2008 року безпідставно починає застосовувати нову процентну ставку, збільшену на 5%. У вересні 2008 року банк не надсилав позичальнику жодних повідомлень із зазначенням нового розміру процентної ставки та дати, з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки, як це передбачено п.9.2 кредитного договору.

У жодному з листів банку не вказано чітко розмір нової процентної ставки, в той час як така інформація є обовязковою, про що зазначено у п.9.2 кредитного договору.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що підвищення процентної ставки є неправомірним, проведеним з надуманих підстав, без дотримання порядку, передбаченого п.9.2 кредитного договору, та з порушенням п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затв. Постановою НБУ від 10.05.2007 року №168).

Для зясування обставин справи щодо підвищення процентної ставки у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції оголошувались перерви для надання можливості представнику банку зявитися у судове засідання та надати пояснення, однак жодного разу представник не зявився, хоча банк був належним чином повідомлений про дату усіх судових засідань.

Також відсутні підстави й для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Доводи її апеляційної скарги про те, що судом неправомірно стягнуто пеню з порушенням строку спеціальної позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, так як судом стягнуто розмір пені за 12 місяців, визначений експертом. Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи, пеня нарахована за період 12 місяців до звернення із позовом в суд, тобто в межах строку спеціальної позовної давності. Тому підстав для зміни рішення в цій частині колегія суддів не вбачає.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не враховано реалізацію ДП Сетам траспортного засобу марки Mitsubishi Outlander 3.0, який був предметом застави в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.02.2007 року та грошові кошти за його реалізацію в сумі 266 666,00 грн. були перераховані ПАТ УкрСиббанк в якості погашення заборгованості. У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ПАТ УкрСиббанк вказав про те, що кошти, виручені від реалізації належного ОСОБА_1 траспортного засобу марки Mitsubishi Outlander 3.0 зараховані на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22.11.2013 року про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ УкрСиббанк за іншим кредитним договором - №11190371000 від 27.07.2007 року. У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не заперечив та не спростував такі пояснення ПАТ УкрСиббанк, визнав, що мало місце погашення заборгованості за іншим кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства УкрСиббанк та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3