Вирок № 69502169, 11.10.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2290/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого-судді Ковальчука О.І.

при секретарі с/з Ваврин М.М.

з участю прокурора Волчак І.Я., Фуклєва М.М.

захисника Волкун О.Р.

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх осіб, тимчасово не працюючого, раніше неодноразово судимого, а саме: 10.01.2003р. Шевченківським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном 4 роки, 30.09.2008р. Галицьким районним судом м. Львова за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном 1 рік та 1 місяць, 14.11.2011 р. Залізничним районним судом м. Львова за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном на 2 роки, на підставі ст. 75КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік, 21.02.2017р. Галицьким районним судом м. Львова за ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 3 роки, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, без місця реєстрації

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України, -

установив:

Обвинувачений ОСОБА_6 20 вересня 2016 року, о 12:15 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, діючи повторно та протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, перебуваючи у подвір'ї будинку №2, за адресою м. Львів, вул. Сорочинська, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відкриття дверей автомобіля марки ВАЗ 2106 НОМЕР_1, таємно викрав з салону вказаного автомобіля наступні речі, а саме: гаманець для ключів вартістю 300 грн., портмане вартістю 500 грн., в якому знаходилися: посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки ВАЗ 2106 НОМЕР_1, посвідчення помічника народного депутата України, та візитницю з візитками вартістю 50 грн., що належать ОСОБА_4, які в подальшому помістив у ліву зовнішню кишеню своєї куртки, однак викраденим майном на власний розсуд не розпорядився, оскільки був виявлений на місці вчинення злочину потерпілим ОСОБА_4

Таким чином, дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, а саме закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5, 04.03.2017р., близько 23:50 год., перебуваючи на вулиці Кошиця у м. Львові, біля будинку № 7, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, шляхом вільного доступу, відкривши кришку капота автомобіля марки ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_2, припаркованого біля вказаного будинку, вийняв звідти акумулятор марки «Fire Ball» 6ст-60Аз 12В 60А 100 мин 450 А, вартістю 700 грн., що належить ОСОБА_3 В цей час протиправні дії ОСОБА_5 виявлено ОСОБА_3 та ОСОБА_8, однак, ОСОБА_5, усвідомлюючи, що його протиправні дії виявлені іншими особами, продовжив реалізовувати свій злочинний умисел та із викраденим майном намагався залишити місце події, однак, був затриманий потерпілим ОСОБА_3, у зв'язку з чим викраденим майном не зміг розпорядитись.

Таким чином, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15-ч.2 ст.186 КК України,

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою по епізоду за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України визнав повністю та пояснив, що він дійсно 20 вересня 2016 року, о 12:15 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), перебуваючи у подвір'ї будинку №2, за адресою м. Львів, вул. Сорочинська, впевнився, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відкриття дверей автомобіля марки ВАЗ 2106 НОМЕР_1, таємно викрав з салону вказаного автомобіля наступні речі, а саме: гаманець для ключів вартістю 300 грн., портмане вартістю 500 грн., в якому знаходилися: посвідчення водія видане на ім'я ОСОБА_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки ВАЗ 2106 НОМЕР_1, посвідчення помічника народного депутата України, та візитницю з візитками вартістю 50 грн., що належать ОСОБА_4, які в подальшому помістив у ліву зовнішню кишеню своєї куртки, був виявлений на місці вчинення злочину потерпілим ОСОБА_4 У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого. Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, повністю і об'єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12016140090004080.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України повністю та об'єктивно доведена.

Суд вважає, що дії обвинуваченого органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15-ч.2 ст.186 КК України визнав частково, заперечивши вчинення ним грабежу та пояснив, що 04.03.2017р., близько 23:50 год., перебуваючи на вулиці Кошиця у м. Львові, біля будинку № 7, він побачив старий автомобіль марки ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_2 та хотів вийняти звідти акумулятор марки «Fire Ball» 6ст-60Аз 12В 60А 100 мин 450 А. Коли він знімав вказаний акумулятор, їхала назустріч машина та засвітила фарами. Після того, знявши акумулятор, він викинув його в кущі, оскільки за ним бігли потерпілий і свідок. Вказав, що з акумулятором він не біг, а лише знявши його, викинув в кущі. Тому визнає замах на крадіжку, а не грабіж.

Суд знаходить, що факт скоєння злочинних дій та винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому злочині, незважаючи на часткове визнання своєї винуватості обвинуваченим, повністю стверджується зібраними по справі доказами в ході досудового та судового слідства.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, даними в судовому засіданні про те, що 04.03.2017р. близько 23.00год. він приїхавши з села, ліг спати. Через декілька хвилин в кімнату забіг його тесть і почав кричати, що в його машині невідома особа відкрила кришку капота. Глянувши через балкон він дійсно побачив особу, яка під відкритою кришкою капота автомобіля, щось знімала. Оскільки потерпілий живе на першому поверсі, він вистрибнув через балкон і почав бігти до свого автомобіля. Підбігши, він побачив ОСОБА_5 з акумулятором, який почав втікати. З акумулятором ОСОБА_5 пробіг 5-6м. та викинув його, а сам дальше почав бігти, однак потерпілий наздогнав його разом з своїм тестем ОСОБА_11

Показаннями свідка ОСОБА_8, даними в судовому засіданні про те, що 04.03.2017р. близько 23.00год. він вийшовши на кухню, побачив, що в машині його зятя ОСОБА_3 невідома особа відкрила кришку капота. Розбудивши потерпілого, останній вистрибнув через балкон і почав бігти до свого автомобіля, а чоловік з акумулятором, почав втікати. Коли свідок прийшов, то побачив, що акумулятор лежав 10 метрів від будинку, а ОСОБА_3 затримав ОСОБА_5

Рапортом оперативного чергового Шевченківського ВП, про те, що 04.03.2017р. о 23.53 год. гр. ОСОБА_3 по тел.. НОМЕР_3 повідомив про те, що по вул. Кошиця, 7 затримали особу, яка намагалась здійснити крадіжку (том 1 а.с.7).

Заявою ОСОБА_3 від 05.03.2017р., згідно якої ОСОБА_3 просить прийняти міри до невідомої особи, яка 05.03.2017р. відкрито заволоділа його акумулятором з автомобіля марки ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_2 (том 1 а.с.8).

Рапортом інспектора УПП у м. Львові, про те, що 04.03.2017р. о 23.54 год. через 102 надійшов виклик, що по вул. Кошиця, 7 у м. Львові заявник затримав особу, яка намагалась здійснити крадіжку його акумулятором з автомобіля марки ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_2. Прибувши на місце, був затриманий ОСОБА_5 (том 1 а.с.9).

Протоколом огляду місця події від 05.03.2017 року з фото таблицею до нього, під час якого виявлено та вилучено акумулятор (том 1 а.с. 10-12).

Протоколом огляду речей від 23.03.2017 року з фото таблицею до нього, предметом якого являється гайковий ключ на 14-13, синя запальничка, пилочка для нігтів та металеві ножиці (том 1 а.с. 50-51).

Постановою про визнання речей речовими доказами і приєднання їх до матеріалів досудового розслідування від 23.03.2017 року, відповідно до якого гайковий ключ 13х14, запальничка синього кольору, пилочка для нігтів та металеві ножиці визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження (а.с.52).

Протоколом огляду речей від 23.03.2017 року з фото таблицею до нього, предметом якого являється акумулятор та темно-вишневі рукавиці (том 1 а.с. 53-57).

Постановою про визнання речей речовими доказами і приєднання їх до матеріалів досудового розслідування від 23.03.2017 року, відповідно до якого акумулятор та рукавиці визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження (том 1 а.с. 58).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.03.2017 року з фототаблицею до нього, з участю потерпілого ОСОБА_3 (а.с.63-71);

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.03.2017 року з участю свідка ОСОБА_8 з фототаблицею до нього (а.с.74-84);

Речовими доказами, оглянутими у ході судового розгляду.

Оцінюючи надані докази, суд враховує позицію прокурора щодо належності наданих доказів, позицію сторони захисту, який наголошував на недопустимості доказів як таких, що здобуті із порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Слід зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно із ч.1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Стаття 91 КПК України визначає обставини які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збирання перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

У відповідності до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинувачених та визнання їх винуватості.

Оцінюючи показання потерпілого та свідка, суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться в об'єктивному зв'язку з матеріалами кримінального провадження, стверджуються іншими об'єктивними доказами.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення повністю та об'єктивно доведена.

Заперечення обвинуваченим своєї винуватості у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15-ч.2 ст. 186 КК України, суд розцінює як метод захисту та спосіб уникнення відповідальності за скоєне. Заперечувальні показання обвинуваченого спростовуються показаннями потерпілого, свідка, які допитувались в судовому засіданні та іншими об'єктивними доказами.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 15-ч.2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15-ч.2 ст.186 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, судом враховується характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжуючі та пом»якшуючі обставини покарання, особу винного, який раніше неодноразово судимий, характеристику з місця проживання, наявність малолітніх дітей на утриманні.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Також судом беруться до уваги, роз'яснення, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, тощо).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, його наслідки, особу винуватого, який раніше неодноразово судимий, його характеристику з місця проживання, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання суд не вбачає, вважаю, що покарання слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин у виді позбавлення волі.

Речові докази по справі, а саме:

1) гайковий ключ 13х14, запальничка синього кольору, пилочка для нігтів та металеві ножиці, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 - слід повернути ОСОБА_3 (т.1 а.с. 52);

2) акумулятор марки «Fire Ball» 6ст-60Аз 12В 60А 100 мин 450 А. та темно-вишневі рукавиці, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 - слід повернути ОСОБА_3 (т.1 а.с. 58);

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, із врахуванням вироку Галицького районного суду м. Львова від 21.02.1017 року, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

- за ч.2 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Галицького районного суду м. Львова від 21.02.2017 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Речові докази по справі, а саме: гайковий ключ 13х14, запальничка синього кольору, пилочка для нігтів та металеві ножиці, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 - повернути ОСОБА_3; акумулятор марки «Fire Ball» 6ст-60Аз 12В 60А 100 мин 450 А. та темно-вишневі рукавиці, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_3 - повернути ОСОБА_3;

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя О. І. Ковальчук