Ухвала суду № 69497128, 05.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/993/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

05 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю: секретаря судового засідання: Гіюка Д.М.

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Черпітяк Оксани Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання незаконною та скасування вимоги від 02.03.2017 року № Ф-194-17.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів скарги зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову--без змін, із наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 з 20.11.2013 року, зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно Свідоцтва платника єдиного внеску серії НОМЕР_1 від 10.05.2012 року, позивач є платником єдиного внеску другої групи та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

29.10.2015 року ОСОБА_4 встановлено третю групу інвалідності строком на три роки до жовтня 2018 року, що підтверджується довідкою з акту огляду МСЕК серії 12 ААА №055691.

07.02.2017 року позивачем було помилково подано на адресу Немирівської ОДПІ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік по формі №Д5, згідно якого вона визначила собі суму зобов'язання зі сплати ЄСВ в сумі 3797,64 грн.

Виявивши помилку, ОСОБА_4 звернулася до Немирівської ОДПІ зі звітом №Д6 від 20.04.2017 року з відомостями про зменшення суми зобов'язань за страховими внесками за 2016 рік, як особи, що звільнена від страхових внесків. Натомість контролюючим органом 02.03.2017 року сформовано та надіслано на адресу позивача вимогу про сплату заборгованості по єдиному внеску у розмірі 3788,14 грн.

Вказане слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у ГУ ДФС у Вінницькій області підстав для формування спірної податкової вимоги, оскільки борг зі сплати єдиного внеску у позивача відсутній.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на слідуюче.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

За пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4. ч.1. ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтею 1 якого визначено, що пенсіонер- це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються пенсійні виплати, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (ст.30 Закону №1058-IV).

Частиною 1 статті 10 Закону №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску є, зокрема, особи, які належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва Серія А № НОМЕР_2 ОСОБА_4 являється платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування за 2 групою платників єдиного податку. Згідно довідки до акту огляду МСЕК ААА №055691, вона з 29.10.2015 року є інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання.

Таким чином, позивач з 29.10.2015 року є особою, яка відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку її добровільної участі в системі загальнообов'язкового страхування.

Порядок нарахування, обчислення i добровільної сплати єдиного внеску, врегульований статтею 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так частиною 1 ст.10 Закону № №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, зокрема є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.7 ст.10 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року. В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавала, договір про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з нею не укладався. Тобто, вона у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з 29.10.2015 року не перебувала, а тому обов'язок сплачувати єдиний внесок у неї був відсутній.

За таких обставин, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування спірного рішення відповідача від 02.03.2017 № Ф-194-17.

За приписами ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 жовтня 2017 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.