Постанова № 69496588, 09.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/7942/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Большакової О.О., Довгополова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Нікішиної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Мостиської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської районної державної адміністрації, Голови Мостиської районної державної адміністрації Буняка Степана Остаповича про визнання незаконним дій, розпорядження, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29.03.2017 року звернулася до суду з позовом до Мостиської районної державної адміністрації, голови Мостиської районної державної адміністрації Буняка Степана Остаповича з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить визнати незаконними дії відповідача щодо виявлених порушень чинного законодавства, переведення на нижчу посаду без її згоди, затримку у видачі трудової книжки, примус до роботи, визнати незаконним розпорядження голови Мостиської райдержадміністрації за № 174/01-05 від 07.11.2016 року «Про призначення ОСОБА_1» в порядку переведення з 07.11.2016 року на посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі Мостиської райдержадміністрації, відновити посаду головного спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі Мостиської райдержадміністрації з 07.11.2016 року, анулювати запис в її трудовій книжці про перевід на посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі Мостиської райдержадміністрації, який зроблено на основі розпорядження за № 174/01-05 від 07.11.2016 року, привести трудову книжку у відповідність до записів у особовій справі, зобов'язати відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили внести відповідний запис до її трудової книжки про звільнення з посади головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі за п. 3 ст. 38 КЗпП України та остаточний розрахунок у терміни, передбачені ст. 116 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2017 року по дату фактичного звільнення, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України здійснити повний розрахунок з виплати вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь відповідне відшкодування в рахунок компенсації моральної шкоди, стягнути з відповідача на її користь витрати, понесені позивачем за надану правову допомогу, судові витрати по справі (оплата державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) покласти на відповідача, визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації Буняка Степана Остаповича № 42/01-07 від 10.03.2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. голови Мостиської РДА ОСОБА_6 № 60/01-058 від 10.04.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1.», зобов'язати голову Мостиської районної державної адміністрації Буняка Степана Остаповича розглянути її заяви від 03.01.2017 року та 17.01.2017 року про звільнення згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України та прийняти по них рішення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Мостиська районна державна адміністрація подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану скаргу Мостиської районної державної адміністрації слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 01.12.1995 року була прийнята в порядку переведення з посади головного спеціаліста служби для надання населенню субсидій на оплату житлово-комунальних послуг Мостиської районної ради народних депутатів на посаду головного спеціаліста відділу субсидій Мостиської районної державної адміністрації.

На підставі розпорядження Мостиської районної державної адміністрації №1/01-05 від 02.03.2013 року, ОСОБА_1 переведена з посади головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі сектору фінансової діяльності та платних послуг управління економіки райдержадміністрації на посаду головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації.

Розпорядженням Мостиської районної державної адміністрації від 16.02.2016 року №30/01-05 «Про внесення змін до штатного розпису управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Мостиської районної державної адміністрації», у штатному розписі управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Мостиської райдержадміністрації передбачено одну посаду головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації.

Відповідно до пункту 14 розпорядження Мостиської районної державної адміністрації від 11.07.2016 року №468 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації», виведено посаду головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації та введено посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації. Пунктами 18.1 та 18.2 вказаного розпорядження, відповідальних працівників Мостиської райдержадміністрації зобов'язано персонально повідомити працівників структурних підрозділів апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації про можливе наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП України та забезпечити додержання вимог трудового законодавства щодо працівників, які підлягають вивільненню.

ОСОБА_1 з 10.05.2016 року по 06.09.2016 року перебувала в стані тимчасової непрацездатності. Відповідно до повідомлення Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2, 06.09.2016 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, що підтверджено доказами, долученими до матеріалів справи.

Актом від 07.09.2016 року, складеним комісією у складі першого заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_4, керівника апарату райдержадміністрації ОСОБА_7, головного спеціаліста відділу по роботі з персоналом апарату райдержадміністрації ОСОБА_8, головного спеціаліста юридичного відділу ОСОБА_9, підтверджується, що головний спеціаліст з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з розпорядженням голови райдержадміністрації від 11.07.2016 №468 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації», відмовилась від ознайомлення під підпис та одержання повідомлення про зміну істотних умов праці та про можливість продовження роботи на посаді спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації.

Розпорядженням голови Мостиської районної державної адміністрації №174/01-05 від 07.11.2016 року «Про призначення ОСОБА_1.», позивачка призначена в порядку переведення на посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації з 07.11.2017 року з посадовим окладом згідно з штатним розписом, який введений в дію з 01.05.2016 року. Відповідний запис вчинено в трудовій книжці ОСОБА_1

До матеріалів справи долучено копію заяви ОСОБА_1 від 07.11.2016 року на ім'я голови Мостиської райдержадміністрації (вх.№317/02-34 від 07.11.2016) про те, що вона, ознайомившись з розпорядженням №174/01-05 від 07.11.2016 року щодо призначення її в порядку переведення на нижчу посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації, з вказаним розпорядженням не погоджується, оскільки згоди на переведення вона не давала, а переведення здійснено всупереч її волі, з порушенням вимог чинного законодавства.

На вказану вище заяву ОСОБА_1 першим заступником голови Мостиської райдержадміністрації 02.12.2016 року, з посиланням на абз.3 ч.4 ст.43 Закону України «Про державну службу», було надано відповідь про законність розпорядження голови райдержадміністрації від 07.11.2016 року №174/01-95.

03.01.2017 року ОСОБА_1 звернулась до голови Мостиської районної державної адміністрації із заявою (вх.№388/02-34), в якій, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, просила звільнити її з посади головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі Мостиської райдержадміністрації з 03.01.2017 у зв'язку з порушенням законодавства про працю (незаконне переведення на нижчу посаду) та провести остаточний розрахунок в строки, передбачені ст.116 КЗпП України.

03.01.2017 року за вих.№02-34/10 головою Мостиської районної державної адміністрації позивачці була надана відповідь, в якій зазначено, що вона займає посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації, та, з посиланням на Закон України «Про державну службу», було запропоновано останній у заяві про звільнення вказати назву займаної посади згідно штатного розпису та керуватись Законом України «Про державну службу».

17.01.2017 року ОСОБА_1 звернулась до голови Мостиської районної державної адміністрації із заявою (вх.№17/02-34), в якій, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України та ст.43 Закону України «Про державну службу», просила звільнити її з посади головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі Мостиської райдержадміністрації у зв'язку з порушенням законодавства про працю (незаконне переведення на нижчу посаду) та виходом на пенсію, провести остаточний розрахунок в строки, передбачені ст.116 КЗпП України, а також видати трудову книжку в день звільнення.

20.01.2017 року за вих.№02-34/129 головою Мостиської районної державної адміністрації ОСОБА_1 було надано відповідь, в якій зазначено, що вона займає посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації, посилання на ст.43 Закон України «Про державну службу» є недоцільним, оскільки на даний час в райдержадміністрації не відбувається зміна істотних умов державної служби, та було запропоновано останній у заяві про звільнення вказати назву займаної посади згідно штатного розпису та керуватись нормами Закону України «Про державну службу», які регулюють припинення державної служби.

Розпорядженням Мостиської районної державної адміністрації від 10.03.2017 року №42/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», на підставі подання дисциплінарної комісії від 01.03.2017 року, актів від 06.03.2017 року, від 10.03.2017 року про відмову від надання письмового пояснення ОСОБА_1, спеціалісту відділу економічного розвитку і торгівлі районної державної адміністрації, за відсутність на роботі без поважних причин з 19 січня до 28 лютого 2017 року оголошено догану за прогул без поважних причин. Завірену копію вказаного розпорядження 13.03.2017 року за вих.№02-34/579 направлено на адресу ОСОБА_1 цінним листом.

10.04.2017 року розпорядженням Мостиської районної державної адміністрації №60/01-05 «Про звільнення ОСОБА_1.», ОСОБА_1, на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 31.03.2017 року, розпорядження голови районної державної адміністрації від 10.03.2017 року №42/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», акта комісії від 10.04.2017 року, звільнено з посади спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі районної державної адміністрації 10 квітня 2017 року за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: прогулу без поважних причин з 1 до 31 березня 2017 року, що вчинений систематично (повторно протягом року). Завірену копію вказаного розпорядження 10.04.2017 року за вих.№02-34/869 направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом. Цього ж дня позивачу скеровано лист (вих.№02-34/876) про необхідність прийти та одержати трудову книжку у відділ по роботі з персоналом апарату райдержадміністрації, а також про необхідність подання декларації у термін, визначений чинним законодавством (вих.№02-36/877).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999, №586-XIV (далі - Закон №586-XIV), склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 6 Закону №586-XIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 41 Закону №586-XIV вказано, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, подання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів. Апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації. Голова місцевої державної адміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату ( стаття 44 Закону №586-XIV).

Статтею 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В силу пункту 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон України № 889-VIII) посада державної служби - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

Згідно частини 1 статті 5 Закону України № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до статті 41 Закону України № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Відповідно до статті 43 Закону України № 889-VIII підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов'язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Як встановлено частиною 4 вказаної статті про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним розпорядження від 07.11.2016 року за № 174/01-05 «Про призначення ОСОБА_1» в порядку переведення, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 10.05.2016 року по 06.09.2016 року перебувала в стані тимчасової непрацездатності. Відповідно до повідомлення Міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2, 06.09.2016 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності.

Відповідно до пункту 14 Розпорядження «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» № 468 від 11.07.2016 року, виведено посаду головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку та торгівлі райдержадміністрації, та введено посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації.

Після виходу позивача на роботу, актом від 07.09.2016 року підтверджено, що головний спеціаліст з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з розпорядженням голови райдержадміністрації від 11.07.2016 №468 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації», відмовилась від ознайомлення під підпис та одержання повідомлення про зміну істотних умов праці та про можливість продовження роботи на посаді спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації.

07.11.2016 року ОСОБА_1, на підставі розпорядження №174/01-05 від 07.11.2016 року, призначена в порядку переведення на нижчу посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації. Відповідний запис вчинено в трудовій книжці ОСОБА_1 З розпорядженням №174/01-05 від 07.11.2016 року ОСОБА_1 ознайомилась 07.11.2016 року, про що свідчить напис «не погоджуюсь» на звороті вказаного розпорядження та підпис позивача.

Крім того, 07.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до голови Мостиської районної державної адміністрації Буняка Степана Остаповича із заявою про те, що вона ознайомлена з розпорядженням №174/01-05 від 07.11.2016 року щодо призначення її в порядку переведення з посади головного спеціаліста на посаду спеціаліста, з даним розпорядженням не погоджується, так як згоди на переведення не давала. Позивач зазначила, що переведення здійснено всупереч її волі з порушенням чинного законодавства, просила надалі діяти згідно чинного законодавства.

На вказану вище заяву ОСОБА_1 першим заступником голови Мостиської райдержадміністрації 02.12.2016 року, з посиланням на абз.3 ч.4 ст.43 Закону України «Про державну службу», було надано відповідь про законність розпорядження голови райдержадміністрації від 07.11.2016 року №174/01-95.

Колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи, а саме те, що відповідач після попередження про можливе наступне вивільнення працівників не запропонував позивачу всі наявні вакантні посади, які вона може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, не отримав згоди позивача на переведення її на нижчу посаду у зв'язку зі зміною істотних умов праці та видав розпорядження №174/01-05 від 07.11.2016 року, яким перевів ОСОБА_1 на нижчу посаду без її згоди, після ознайомлення з вказаним розпорядженням ОСОБА_1 з ним не погодилась та фактично оскаржила переведення голові Мостиської районної державної адміністрації, а тому розпорядження голови Мостиської районної державної адміністрації Буняка С.О. №174/01-05 від 07.11.2016 року «Про призначення ОСОБА_1.» видано всупереч чинному законодавству України, відтак його слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень №42/01-07 від 10.03.2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1» та № 60/01-058 від 10.04.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1.», судом встановлено наступне.

Позивач, не бажаючи продовжувати роботу на вказаній посаді, не погоджуючись із її переведенням на посаду спеціаліста, 03.01.2017 року подала заяву голові Мостиської районної державної адміністрації про звільнення її з посади головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку і торгівлі Мостиської РДА на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 03.01.2017 року у зв'язку з порушенням законодавства про працю (незаконне переведення на нижчу посаду). Просила провести остаточний розрахунок в строки, передбачені ст.116 КЗпП України.

У відповідь на вказану заяву позивачу скеровано лист від 03.01.2017 року, відповідно до якого повідомлено, що відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 07.11.2016 року №174/01-05 «Про призначення ОСОБА_1.» (з яким позивач ознайомлена і копію якого надано 07.11.2016 року) з 07.11.2016 року позивач займає посаду спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації. Доведено до відома, відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про державну службу», про те, що відносини, які виникають у зв'язку з вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законом. Відповідно до п. 3 ст.5 вищезазначеного Закону, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України «Про державну службу». Відповідно до п.п.1, 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право звільнитись зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. З врахуванням викладеного, прохання у заяві про звільнення вказати назву посади, яку позивач займав згідно штатного розпису, та керуватись Законом України «Про державну службу».

Позивач подавши заяву від 03.01.2017 року попередила роботодавця про звільнення, а також відпрацювала 14 календарних днів - до 17.01.2017 року включно. Пояснила в суді першої інстанції, що оскільки відповідачем жодних рішень щодо її звільнення не прийнято, вона подала повторну заяву - 17.01.2017 року. Одночасно позивач наголосила, що підставою для не розгляду заяви чи відмови за результатами її розгляду не може слугувати зазначення нею посади, з якої вона, на її переконання, була переведена незаконно.

Судом зі змісту заяви від 17.01.2017 року з'ясовано, що позивач звернулась до голови Мостиської РДА про звільнення з посади головного спеціаліста з питань державних закупівель і торгівлі на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України та ст.43 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з порушенням законодавства про працю (незаконне переведення на нижчу посаду) та виходом на пенсію. Просила здійснити остаточний розрахунок в строки, передбачені ст.166 КЗпП України. У зв'язку з правом на пенсію та необхідністю подання документів у пенсійний Фонд, видати трудову книжку в день звільнення.

У відповідь на вказану заяву відповідачем скеровано лист позивачу від 20.01.2017 року № 02-34/129, відповідно до якого зазначено, що відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулюються цим Законом. Відповідно до п.3 ст.5 вищезазначеного Закону, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України «Про державну службу». Зазначено, що посилання позивача на ст.43 закону України «Про державну службу» є недоцільним, оскільки на даний час в райдержадміністрації не відбувається зміна істотних умов державної служби. Таким чином, викладено прохання у заяві про звільнення вказати назву посади, яку займає позивач згідно штатного розпису, та керуватись нормами Закону України «Про державну службу», що регулюють припинення державної служби.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження № 167 від 09.03.2017 року та статей 6, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 77 Закону України «Про державну службу», беручи до уваги доповідну записку першого заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_4 від 03.03.2017 року відкрито дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1

Розпорядженням Мостиської районної державної адміністрації від 10.03.2017 року №42/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», на підставі подання дисциплінарної комісії від 01.03.2017 року, актів від 06.03.2017 року, від 10.03.2017 року про відмову від надання письмового пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_1, спеціалісту відділу економічного розвитку і торгівлі районної державної адміністрації, за відсутність на роботі без поважних причин з 19 січня до 28 лютого 2017 року оголошено догану за прогул без поважних причин. Завірену копію вказаного розпорядження 13.03.2017 року за вих.№02-34/579 направлено на адресу ОСОБА_1 цінним листом.

Так, згідно з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлено, що дисциплінарною комісією належним чином повідомивши, було запрошено ОСОБА_1 на засідання дисциплінарної комісії , які відбулися 20.03.2017 року, 27.03.2017 року та 31.03.2017 року, на які вона не з'явилася.

27.03.2017 року о 18:00 год. головним спеціалістом юридичного відділу апарату райдержадміністрації ОСОБА_10 та у присутності першого заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_4 та керівника апарату райдержадміністрації ОСОБА_7 здійснено телефонний дзвінок на мобільний телефон спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації ОСОБА_1, яка на дзвінок відповіла та у режимі гучномовця повідомила, що у засіданнях дисциплінарної комісії участі брати не буде, оскільки вона створена незаконно та жодних пояснень, як усних, так і письмових надавати не буде, після чого перервала зв'язок, про що складено акт від 27.03.2017 року.

На засідання дисциплінарної комісії, яке відбулось 31.03.2017 року, в присутності членів даної комісії з метою отримання пояснень про відсутність на роботі ОСОБА_1, в режимі гучномовця головою дисциплінарної комісії ОСОБА_4 здійснено дзвінок на мобільний номер телефону ОСОБА_1, на який остання не відповіла. У зв'язку з цим пояснень щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі комісією отримати не вдалось. У ході дисциплінарного провадження з'ясовано, що райдержадміністрацією робились неодноразові спроби зв'язатись із ОСОБА_1 як усно у телефонному режимі, так і письмово (листи райдержадміністрації від 15.03.2017 року за вих.№02-34/594, 21.03.2017 року за вих.№02-36/679, від 29.03.2017 року за вих.№02-36/741) для відібрання пояснень щодо поважності причин відсутності її на роботі.

Також з метою з'ясування наявності/відсутності перебування ОСОБА_1 у закладах охорони здоров'я райдержадміністрацією направлявся лист у Мостиську КЦРЛ (від 21.03.2017 року за вих.№02-36/680).

Станом на момент складення висновку ОСОБА_1 на роботу не з'явилася, не надала підтвердження щодо правомірності її відсутності на роботі та будь-яких пояснень з цього приводу.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 члени дисциплінарної комісії встановили, що у діях спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації ОСОБА_1 містяться ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме прогулу без поважних причин (повторно протягом року).

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації ОСОБА_1 - протиправне винне діяння, що полягає у відсутності на роботі без поважних причин.

Відповідно до ст.ст. 65, 66 Закону України «Про державну службу» до ОСОБА_1 може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

Обставини, що пом'якшують відповідальність - наявність заохочень за сумлінне виконання службових обов'язків, успіхи у професійній діяльності та з нагоди професійного свята - Дня державної служби розпорядженнями голови районної державної адміністрації № 150-р/ос від 23.06.2005 року ОСОБА_1 оголошено подяку та № 61/1-05 від 23.06.2014 року ОСОБА_1 нагороджено грамотою.

Обставини, які обтяжують відповідальність - вчинення дисциплінарного проступку, за який ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогул без поважних причин (розпорядження голови райдержадміністрації від 10.03.2017 року № 42/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1»).

03.04.2017 року Мостиською РДА скеровано лист позивачу за вих.№02-36/794, відповідно до якого повідомлено про те, що дисциплінарною комісією одноголосно прийнято рішення про скерування голові райдержадміністрації на розгляд подання із пропозицією застосовувати стосовно позивача дисциплінарного подання у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», тобто прогул без поважних причин (вчинено повторно протягом року). Роз'яснено, що відповідно до ст. 77 Закону України «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії. Відповідно до ст. 75 цього ж Закону повідомлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен одержати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. У зв'язку з викладеним висловлене прохання для прийняття об'єктивного рішення з'явитись до 16:00 год. 10.04.2017 року в кабінет голови райдержадміністрації для надання відповідних пояснень.

10.04.2017 року розпорядженням Мостиської районної державної адміністрації №60/01-05 «Про звільнення ОСОБА_1.», ОСОБА_1, на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 31.03.2017 року, розпорядження голови районної державної адміністрації від 10.03.2017 року №42/01-07 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», акта комісії від 10.04.2017 року, звільнено з посади спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі районної державної адміністрації 10 квітня 2017 року за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: прогулу без поважних причин з 1 до 31 березня 2017 року, що вчинений систематично (повторно протягом року). Завірену копію вказаного розпорядження 10.04.2017 року за вих.№02-34/869 направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом.

Статтею 83 Закону України «Про державну службу» визначено підстави припинення державної служби. Так, державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до статті 86 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Водночас, загальні норми звільнення працівника за власним бажанням встановлені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 83, 86 Закону України «Про державну службу», ст. 38 КЗпП України, належним чином не розглянув заяви позивача про звільнення від 03.01.2017 та не прийняв відповідного рішення, хоча ОСОБА_1 виконала вимоги чинного законодавства та, окрім того, відпрацювала 14 днів з моменту подання такої заяви, відтак, очікувала звільнення.

Більше того, не будучи належним чином звільненою за заявою від 03.01.2017 року, ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою про звільнення від 17.01.2017 року, в якій, як на одну з причин звільнення, зазначила про свій вихід на пенсію та просила звільнити її цього ж дня, що, відповідно до вимог ст.38 КЗпП України, є безумовною підставою для задоволення такої заяви без відпрацювання 14 днів з дня її подання. Роботодавець, всупереч вимогам чинного законодавства, повторно неналежним чином розглянув заяву позивача про звільнення від 17.01.2017 року, не прийняв належного рішення а обмежився, на переконання суду, формальною відпискою на вказану заяву.

Враховуючи викладене, позивач, не бажаючи продовжувати роботу на вказаній посаді, подавши заяви про звільнення, а також відпрацювавши 14 календарних днів, обґрунтовано сподівалась на задоволення заяв від 03.01.2017 року та 17.01.2017 року роботодавцем, а тому припинила виходити на роботу.

Вказане свідчить, що не вихід на роботу, на яку позивач не погоджувався, подання заяв про звільнення від 03.01.2017 року та від 17.01.2017 року, що фактично відповідачем залишились не розглянутими, не слід вважати прогулом.

Наведені обставини у свої й сукупності свідчать про те, що за відсутності факту прогулу ОСОБА_1, відсутніми були і підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді догани, а як наслідок і звільнення у зв'язку з повторним дисциплінарним проступком, а саме: прогулом без поважних причин з 01 березня до 31 березня 2017 року, що вчинений систематично (повторно протягом року).

Серед іншого, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Встановивши при розгляді справи про поновлення на роботі особи, звільненої за пунктом 3 чи пунктом 4 статті 40 КЗпП, що підставою розірвання трудового договору стала відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, викликаною змінами в організації виробництва і праці, і працівник не згоден працювати в нових умовах, суд вправі зі своєї ініціативи змінити формулювання причин звільнення на пункт 6 статті 36 КЗпП.

Колегія суддів погоджується, що оскільки ОСОБА_1 було звільнено з посади спеціаліста відділу економічного розвитку і торгівлі райдержадміністрації, на яку вона була протиправно переведена згідно з розпорядженням №174/01-05 від 07.11.2016 року, а тому у даному випадку не може мати зміна формулювань причин звільнення, оскільки не відповідатиме посаді позивача, з якої він був незаконно переведеним необхідністю повного захисту прав та інтересів позивача, у співставленні з позовними вимогами, суд дійшов висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на роботі, на посаді головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку та торгівлі райдержадміністрації з 11.04.2017 року.

Щодо вимог про зобов'язання розглянути заяви про звільнення від 03.01.2017 року та 17.01.2017 року, суд вважає таку обґрунтованою, оскільки, на переконання суду відповідач обмежився формальною відпискою на заяви ОСОБА_1 про звільнення від 03.01.2017 року та 17.01.2017 року, у зв'язку з тим, що нею неналежно зазначена посада, яку вона обіймає згідно штатного розпису. Таким чином, поновивши позивача, визнавши переведення на нижчу посаду протиправним та поновивши ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з питань державних закупівель та торгівлі відділу економічного розвитку та торгівлі райдержадміністрації, суд вважає за доцільне з метою належного захисту прав позивача зобов'язати Мостиську районну державну адміністрацію Львівської області розглянути заяви ОСОБА_1 від 03.01.2017 року та 17.01.2017 року про звільнення та прийняти щодо них рішення в порядку, встановленому чинним законодавством.

Слід зазначити, що за змістом пункту 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, запис про звільнення визнається недійсним у разі незаконного звільненого працівника, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі, а отже відсутніми є підстави для задоволення позовної вимоги про анулювання запису в трудовій книжці про переведення, а також приведення трудової книжки у відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі є надлишковими та стосуються лише процедури виконання судового рішення в подальшому.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, він застосовується, в тому числі, у випадках вимушеного прогулу (п. 1 підп. «з»).

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. За правилами передбаченими пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Визначаючи розмір заробітної плати, що слід стягнути на користь позивача, суд брав за основу довідку від 16.05.2017 року № 02-19/1091 про нараховані доходи ОСОБА_1 за період роботи 2016-2017 років.

Так, позивача звільнено з роботи з 10.04.2017 року, у березні та лютому позивач не отримувала жодних виплат, однак одержувала такі у січні 2017 року - 5993,73 грн. та у грудні 2016 року - 2342,76 грн.

Згідно з листами Мінсоцполітики № 10846/0/14-15/13 від 20.07.2015 року та № 11535/0/14-16/13 від 05.08.2016 року у грудні 2016 року 22 робочі, а у січні 2017 року - 20 робочих днів. Отже середньоденна заробітна плата позивача становить 198,49 грн. Однак колегія суддів погоджується з апеляційною скаргою ОСОБА_1 частково, оскільки в частині розрахунку більшої виплати середньої заробітної плати, така підлягає виплаті за період з 17.01.2017 року по 10.04.2017 року також, а тому слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 22230 грн. 88 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати та викласти в новій редакції.

Щодо поданої заяви представником позивачки в порядку ст.137 КАС України про збільшення вимог поданої 09.10.2017 року колегія суддів вказує, відповідно до частин 1, 4 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. А тому вказана заява є необґрунтованою та подана з порушення процесуального законодавства.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Питання практики застосування положень щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи позивачкою не представлено належних доказів заподіяння їй діями відповідачів майнової та моральної шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, не подано виписок з лікарні, показів лікаря, не надано висновків експертизи або медичної комісії, а третю групу ОСОБА_1 отримала 06.09.2016 року ще до її звільнення з роботи, також не обгрунтовано в чому полягає моральна шкода і за якими критеріями вона була оцінена та визначена в грошовому розмірі, зокрема, спричинення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль спрямованих на організацію свого життя тощо, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат по справі, зокрема, оплати державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд звертає увагу позивача, що вказана позовна вимога у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, є необґрунтованою.

Колегія суддів дійшла висновку, що з врахуванням викладеного позовні вимоги позивача в частині скасування розпоряджень «Про переведення ОСОБА_1.», «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», «Про звільнення ОСОБА_1.», зобов'язання Мостиську районну державну адміністрацію Львівської області розглянути заяви ОСОБА_1 від 03.01.2017 року та 17.01.2017 року про звільнення та прийняти щодо них рішення в порядку, встановленому чинним законодавством, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є обґрунтованими, підтвердженими доказами у справі, а тому позовні вимоги позивачки слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мостиської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року у справі № 813/1229/17 - скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та викласти пункт 7 резолютивної частини: Стягнути з Мостиської районної державної адміністрації Львівської області (ЄДРПОУ 04056434) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 22230 (двадцять дві тисячі двісті тридцять) грн. 88 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 року у справі № 813/1229/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді О.О. Большакова

О.М. Довгополов

Повний текст постанови виготовлено 11.10.2017 року