Постанова № 69495916, 10.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2017 року № 826/13122/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства « ПроКредит Банк»до третя особа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн"прозняття арешту накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк" до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн", в якому просить суд:

- зняти арешт накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №30583147 від 19.01.2012 року, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. з наступного заставного майна:

1.1.Обладнання для виробництва цементно-пісчаної черепиці, що складається: 1.Конвеєр черепичної лінії, 2.Прес формовки рядової черепиці, 3.Станок для виготовлення конькової черепиці, 4.Пульт управління, 5.Камери теплової обробки, б.Оснастка, 7.Склад цементу, 8.Бетонозмішувач, 9.Піддони для формовки рядової черепиці конькової церепиці, що перебуває в заставі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, згідно Договору застави майна з майновим поручителем №2001-Д32 від 27.07.2004р., зі змінами внесеними на підставі Договору №1 від 24.04.2008р. про внесення змін та доповнень до Договору застави;

1.2. - Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КАМАЗ, модель - 53229, випуску 2003 року, колір оранжевий, номер шасі (кузова рами) №ХТ053229032197764, реєстраційний №20530КМ;

- Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КАМАЗ, модель - 53212, випуску 2005 року, колір червоний, номер шасі (кузов, рами) №53212051835766, реєстраційний №АІ4589АМ;

- Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КАМАЗ, модель - 65115А, випуску 2004 року, колір оранжевий, номер шасі (кузов, рама) №XTC65115N42208446, реєстраційний №АІ8624АА;

- Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КАМАЗ, модель - 53213, випуску 1992 року, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) №XTC532130N1000556, реєстраційний №АІ7042АІ;

- Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КРАЗ, модель - 6224Р4, випуску 2006 року, колір білий, номер шасі (кузов, рами) №60333472, реєстраційний №АІ6001AT, що перебувають в заставі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, згідно Договору застави транспортних засобів №2001-Д34 від 15.02.2008р., зі змінами внесеними на підставі Договору №1 від 24.04.2008р. про внесення змін та доповнень до Договору застави.

1.3. Лінія для виробництва тротуарної плитки, серійний номер 25.0138 (бункер навантажувальний - 2 шт., робот-штабелер - 1 шт., блок формувальний - 1шт., транспортер гідравлічний - 1шт., форма бруківка (213x106x60) мм - 1 шт., форма для тротуарної плитки, форма каменю бортового - 1 шт.), що перебувають в заставі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, згідно Договору застави майна №2001-Д3 5 від 15.02.2008р., зі змінами внесеними на підставі Договору №1 від 24.04.2008р. про внесення змін та доповнень до Договору застави;

1.4. - Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КРАЗ, модель 6124Р4, випуску 2006 року, колір червоний, номер шасі (кузов, рама) № VIN Y7A6124P460801664 Y7А6124Р460801664, реєстраційний № АІ8937ВВ;

- транспортний засіб: тип - самоскид-С, марка КРАЗ, модель 65055, випуску 2006 року, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) №VIN Y7A65055070803988 Y7A65055070803988, реєстраційний № АІ8936ВВ;

- транспортний засіб: тип - легковий седан-B, марка - Nissan, модель - Infiniti, випуску 2007 року, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) №VIN JNBAS05YX7X012160 JNBAS05YX7X012160, реєстраційний номер №АІ1200АС, що перебувають в заставі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, згідно Договору застави майна №2001-Д3 5 від 29.12.2008р., зі змінами внесеними на підставі Договору №1 від 24.04.2008р. про внесення змін та доповнень до Договору застави рухомого майна №2001-Д3 6 від 29.12.2008р.;

- припинити розшук оголошений Постановою про розшук майна боржника від 13.03.2012 року ВП №30583147, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І., наступного заставного майна:

2.1. - Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КАМАЗ, модель - 53229, випуску 2003 року, колір оранжевий, номер шасі (кузова рами) №ХТ053229032197754, реєстраційний №20530КМ;

- Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КАМАЗ, модель - 53212, випуску 2005 року, колір червоний, номер шасі (кузов, рами) №53212051835766, реєстраційний №АІ4589АМ;

- Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КАМАЗ, модель - 65115А, випуску 2004 року, колір оранжевий, номер шасі (кузов, рама) №XTC65115N42208446, реєстраційний №АІ8624АА, що перебувають в заставі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, згідно Договору застави транспортних засобів №2001-ДЗ4 від 15.02.2008р., зі змінами внесеними на підставі Договору №1 від 24.04.2008 р. про внесення змін та доповнень до Договору застави;

2.2. - Транспортний засіб: тип - бетонозмішувач-с, марка - КРАЗ, модель 6124Р4, впуску 2006 року, колір червоний, номер шасі (кузов, рама) № VIN Y7A6124P460801664 Y7A6124P460801664, реєстраційний № АІ8937ВВ;

- транспортний засіб: тип - самоскид-С, марка КРАЗ, модель 65055, випуску 2006 року, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) №VIN Y7A65055070803988 Y7A65055070803988, реєстраційний № АІ8936ВВ:

- транспортний засіб: тип - легковий седан-В, марка - Nissan, модель - Infiniti, випуску 2007 року, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) №VIN JNBAS05YX7X012160 JNBAS05YX7X012160, реєстраційний номер №АІ1200АС, що перебувають в заставі Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ 21677333, згідно Договору застави рухомого майна №2001-Д36 від 29.12.2008р.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, суду не надав.

Третя особа або її уповноважений представник у судове засідання не прибули, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надали.

Відповідно до вимог частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

27.07.2004 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» (повним правонаступником усіх прав та обов'язків якого згідно Статуту є AT «ПроКредит Банк») та TOB «Цемлайн» було укладено Рамкову угоду № 2001 із змінами та доповненнями внесеними на підставі Додаткової угоди № 1 від 15.02.2008оку про внесення змін до Рамкової угоди № 2001 від 27.07.2004 року, Договору № 2 від 24.04.2008 року про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди. Відповідно до п.2.1. Рамкової угоди кредитор на підставі Угоди зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов 'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами.

Відповідно до п.2.2. Рамкової угоди були встановлені наступні ліміти кредитування: ліміт суми кредитування - 2 000 000 дол. США, ліміт строку кредитування - 240 календарних місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних.

На підставі Рамкової угоди, між AT «ПроКредит Банк» та TOB «Цемлайн» укладено Договір про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008 року., відповідно до якого TOB «Цемлайн» було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 370 000 дол. США, процентна ставка - 13%річних, строк - 84 місяців.

Пунктом 7 Договору про надання траншу передбачено, що «Даний Договір є невід'ємною частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього Договору і регламентують і усі правовідносини між Сторонами, що виникли на підставі цього Договору, за винятком тих відносин, що прямо чи інакше врегульовані цим Договором..

Згідно п. 9.2.2. Договору № 2 від 24.04.2008 року позичальник зобов 'язаний щоразу у день настання строків погашення грошових зобов'язань забезпечувати їх погашення, і здійснювати перевірку проведення погашення та його належності.

Відповідно до п. 8.2 Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема у випадках передбачених пп. 8.2.1. прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківські дні.

При цьому, п. 8.6 передбачено, що у разі існування заборгованості Позичальника тривалістю понад 30 календарних днів Позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тринадцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з Кредитором..

Разом з тим, відповідно до п. 7.8. Договору № 2 від 24.04.2008 року Рамкової угоди сторони погодилися, що належним і достатнім доказом наявності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень Договорів є письмова довідка Кредитора.

Водночас, в забезпечення виконання зобов'язань, що виникають з Рамкової угоди №2001 від 27.07.2004 року між АТ «ПроКредит Банк» та TOB «Цемлайн» були укладені наступні договори: Договір застави майна з майновим поручителем №2001-ДЗ2 від 27.07.2004 року, зі змінами внесеними на підставі договору №1 від 24.04.2008 року про внесення змін та доповнень; Договір застави транспортних засобів №2001-ДЗ4 від 15.02.2008 року, зі змінами та доповненнями на підставі Договору №1 від 24.04.2008 року про внесення змін та доповнень; Договір застави майна №2001-ДЗ 5 від 15.02.2008 року, зі змінами внесеними на підставі договору №1 від 24.04.2008 року про внесення змін та доповнень; Договір застави рухомого майна №2001-ДЗ 6 від 29.12.2008 року.

У зв'язку з наявністю простроченої кредитної заборгованості у ТОВ «Цемлайн» , АТ «ПроКредит Банк» було направлено повідомлення про звернення стягнення на заставлене майно.

16.08.2016 року ТОВ «Цемлайн», у відповідь на лист АТ «ПроКредит Банк» про звернення стягнення на заставлене майно, повідомило останнього, що ТОВ «Цемлайн», як заставодавець по договорам застави та позичальник по кредитному договору, не заперечує проти повного задоволення вимог АТ «ПроКредит Банк» за рахунок заставлено майна для повного погашення заборгованості ТОВ «Цемлайн» перед ПАТ «ПроКредит Банк» у загальній сумі 16 194 426,97 грн.

При цьому, ТОВ «Цемлайн» надано інформацію про ринкову вартість заставного майна визначену незалежним експертом у серпні 2016 року для цілей продажу заставного майна для повного погашення боргу по кредиту в сумі 16 194 426,97 грн.

Водночас, у наданій позивачу відповіді повідомлено, що відносно вищезазначеного майна є арешти, а саме: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.01.2012 року ВП №30583147, винесена відділом Примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Київській області, якою накладено арешт на все майно ТОВ «Цемлайн»; постанова про розшук майна боржника ВП №30583147 від 13.03.2012 року, винесена відділом Примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Київській області.

Зважаючи на те, що внаслідок арешту майна та розшуку транспортних засобів, АТ «ПроКредит Банк» позбавлений у можливості реалізації своїх прав заставодержателя на погашення кредитної заборгованості шляхом продажу заставного майна, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Стаття 5 Закону N 606-XIV визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Приписами частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

В статті 1 Закону № 2654-XII заставу визначено як спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до ст. 16 Закону № 2654-XII право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною другою ст. 17 Закону № 2654-XII передбачено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Статтею 19 Закону № 2654-XII встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною шостою статті 20 Закону № 2654-XII передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2, 3 ст. 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Частиною 4 ст. 577 ЦК України встановлено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

За приписами ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону N 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 52 Закону N 606-XIV у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Порядок зняття арешту з майна передбачено статтею 60 Закону N 606-XIV, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Так, приписами ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця на оголошення у розшук транспортного засобу боржника.

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції (ч. 1 ст. 40 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.01.2012 та про розшук майна боржника від 13.03.2012 року ВП №30583147 року винесені головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. на підставі наказу №17/028-11 від 30.06.2011 року виданого Господарським судом Київської області.

Враховуючи, що доказів оскарження постанов (ухвал) Господарського суду м.Києва позивачем не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості, позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» та частини першої статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 №К/800/23037/16.

В контексті вищевикладеного, суд приходить до висновку, що належним способом порушеного права та охоронюваних законом інтересів позивача є саме звернення останнього з позовом до суду про визнання права власності на майно, відповідно на яке накладено арешт і зняття з нього арешту.

На думку суду, саме в рамках розгляду та вирішення справи про визнання права власності на майно, відповідно на яке накладено арешт і зняття з нього арешту має вирішуватися питання щодо наявності/чи відсутності права власності у позивача на майно, яке зазначено в акті опису та арешту майна.

Стаття 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Аналіз змісту позовних вимог позивача дає суду підстави дійти висновку, що останніми невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки лише за наслідком їх звернення з позовом до суду про визнання права власності на майно, відповідно на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, права та охоронювані законом інтереси ( у випадку їх порушення) можуть бути поновлені.

Таким чином, оцінивши докази за правилами ст. 86 КАС України, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачам не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа