Постанова № 69495261, 09.10.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1393/17

09 жовтня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В. , судді Шульгача М. П. , судді Мартиць О.І.

при секретарі судового засідання Заблоцька І.І.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представник позивача ОСОБА_3

представника відповідача Боберський І.М.

представник третьої особи Захарків Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідача Тернопільський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідача Тернопільський обласний військовий комісаріат, в якому просить:

- Визнати протиправним і скасувати рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленим протоколом від 12 серпня 2016 року №58 щодо повернення документів ОСОБА_2 на доопрацювання.

- Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за № 975.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі. Пояснили, що ОСОБА_2 є інвалідом війни 3-ої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29 лютого 2016 року. Зазначили, що право на отримання одноразової грошової допомоги, передбачене Законом України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей", по ІІІ групі інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло у ОСОБА_2 з моменту встановлення інвалідності, тобто з 08 лютого 2016 року. Пояснили, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом 3 років з дня виникнення у них такого права. При цьому, позивачем подано до уповноваженого органу повний перелік документів, визначений чинним законодавством України. З огляду на дотримання ОСОБА_2 вимог чинного законодавства України в частині вичерпності переліку необхідних документів для отримання одноразової грошової допомоги, відповідачем прийняте необґрунтоване та протиправне рішення, яке порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснив, що протоколом № 58 від 12 серпня 2016 року комісії Міністерства оборони України, документи позивача розглянуто та повернуто на доопрацювання. В даному випадку зазначеним протоколом, позивача повідомлено про те, що документи направлено на доопрацювання, з можливістю надати копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Разом з тим відмітив, що обов'язковим документом для розгляду документів щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, відповідно до п.11 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, є копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, яка позивачем не була надана. До того ж, такими документами можуть бути витяг з наказу про направлення на лікування в шпиталь з приводу поранення, документи про перебування на лікуванні в медичній установі з приводу поранення, дані архіву військово-медичних документів, запис військової частини у військовому квитку про отримане поранення, довідка, видана військовою частиною про обставини поранення. З огляну на це, дії відповідача є правомірними, а одноразова грошова допомога може бути призначена при наданні до уповноваженого органу повного переліку документів, визначеного чинним законодавством України.

Представник третьої особи Тернопільського обласного військового комісаріату у судовому засіданні зазначив, що подані позивачем документи повернені на доопрацювання у зв'язку з відсутністю необхідного підтвердження про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Пояснив, що при наданні зазначеного документу, що є обов'язковим у відповідності до чинного законодавства України, подані позивачем документи будуть направлені до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Суд, заслухавши пояснення позивача представника, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.

ОСОБА_2 є інвалідом війни ІІІ-групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29 лютого 2016 року, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області.

08 лютого 2016 року ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0616645 від 12 лютого 2016 року.

Позивач звернувся із заявою до Тернопільського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги, що передбачена ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інвалід ІІІ групи. Однак, рішенням Міністерства оборони України, оформленим Протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №58 від 12 серпня 2016 року документи повернуті ОСОБА_2 на доопрацювання ОСОБА_7 на доопрацювання, оскільки відсутній документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), як це передбачено пунктом 11 вищезгаданого Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (надалі Порядок №975).

Як вбачається із Витягу із протоколу №5015 від 25 грудня 2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох рук, обох ніг (контузія головного мозку - 1983 р.), сержанта у відставці ОСОБА_2, 1964 року народження, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2608/Ж від 23.12.15 року, який був виданий Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого кризового перебігу, з вираженим церебростенічних синдромом, розсіяною неврологічною недостатністю, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо - гіпертензивні, вертебро - базилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, стійко вираженим цефалічним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст. ІХС. Неповної блокади лівої ніжки пучка Гіса. ГХ І ст.СН І", що підтверджено медичними та війьково - обліковими документами. Даним Протоколом зроблено висновок про те, що поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 23 грудня 2015 року за № 2608/Ж зазначено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, що могли бути спричинені під час проходження строкової служби у 1983 році.

Зазначені вище медичні висновки є належними у розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

27 червня 2017 року Бучацьким районним військовим комісаріатом направлено запит №1322 в Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації (ЦАМО РФ) в м.Подольськ Московської області Російської Федерації. Такий же запит був поданий позивачем 30 червня 2017 року у філіал ЦАМО РФ м.Санкт-Петербург. Проте, відповіді на такі запити позивачем та Бучацьким районним військовим комісаріатом не отримано та суду не надано.

У відповідності до довідки Бучацького районного військового комісаріату Тернопільської області № 30 від 01 березня 2016 року, ОСОБА_2 дійсно проходив службу в Збройних Силах України з 20 вересня 1982 року по 24 листопада 1984 року, а також брав участь в бойових діях з 03 травня 1983 року по 24 листопада 1984 року в складі в/ч п/п 82869 в республіці Афганістан (підстава: військовий квиток НОМЕР_2; облікова картка).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року за № 2011-ХІІ (зі змінами і доповненнями, далі - Закон № 2011), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 вказаного Закону № 2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону № 2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Пунктом 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 лютого 2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої у відповідності до статті 16 Закону № 2232-XII та Порядку № 975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІІ групи.

Аналогічна правова позиція, також, висловлена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, де визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності.

Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Доводи відповідача з приводу того, що ОСОБА_2 не надано документу, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки з вищезазначених досліджених у ході судового розгляду даної адміністративної справи медичних та інших документів не вбачається будь-яких даних, які б свідчили про вчинення позивачем злочину чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

При прийнятті рішення по суті, суд враховує позицію, що викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року у справі № 2-а-1626/12/1370, де вказано, що документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

У відповідності до пунктів 12-13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 року № 168 "Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби" (далі - Наказ № 168, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби. У відповідності до пункту 2 Наказу № 168, голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень Наказу № 168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби. За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне). На думку суду, поданий позивачем перелік документів відповідає чинному законодавству України, а тому у даному випадку має місце прийняття або позитивного або ж негативного рішення.

Міністерством оборони України за наслідками розгляду документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідного рішення про виплату коштів або ж про відмову у виплаті коштів не прийнято, а повернено документи до Тернопільського обласного військового комісаріату, тобто фактично рішення прийнято не було, незважаючи на те, що позивачем подано вичерпний у розумінні чинного законодавства перелік документів.

Отже, оскільки відповідачем відповідне рішення за наслідками розгляду заяви позивача прийнято не було, належним способом захисту позивача, в даному випадку, має бути розгляд звернення, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою, підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що в даному випадку встановлено порушення прав позивача, відтак позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 58 від 12 серпня 2016 року в частині повернення документів ОСОБА_2 на доопрацювання з поверненням їх до Тернопільського обласного військового комісаріату.

3.Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

Судді Мартиць О.І.

Шульгач М.П.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.