Постанова № 69495133, 10.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 р. № 820/4293/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ільницької І.Л.,

представника позивача - Андрєєва Є.О.,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними висновків, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними висновки викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 11.08.2017 №9649/20-40-14-11-11/39838827; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області №0001951411 від 29 серпня 2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 11.08.2017 №9649/20-40-14-11-11/39838827 є необґрунтованим, ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень та не відповідають обставинам справ, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 39838827.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 3603 від 28.07.2017, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Полі-Пласт" за березень 2017 року.

Результати перевірки викладені в акті № 9649/20-40-14-11-11/39838827 від 11.08.2017.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Радіоелектронний комплекс":

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань у сумі ПДВ 143880 грн у березні 2017 року;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 129495 грн у березні 2017 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач надав до контролюючого органу заперечення, проте рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 22.08.2017 висновки акту залишено без змін.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001951411 від 29.08.2017, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на 143880 грн та суму податкового кредиту на 129495 грн.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Полі-Пласт".

Щодо позовних вимог позивача відносно визнання протиправними висновків, викладених в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 11.08.2017 №9649/20-40-14-11-11/39838827 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 3 розділу 2 Порядку визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, право на складання акту перевірки та висновків виникає у контролюючого органу за наслідками її проведення, з урахуванням тих фактичних обставин, які встановлені в результаті проведення перевірки.

Таким чином, дії відповідача, пов'язані зі складанням самого акту перевірки не можуть бути визнані протиправними, оскільки це технічні дії, направлені на складання службового документа та відображення в ньому фактичних даних встановлених в ході такої перевірки, і такі дії окремо не можуть порушувати права позивача у сфері публічно-правових відносин.

У зв'язку із чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними висновків, викладених в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 11.08.2017 №9649/20-40-14-11-11/39838827 не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001951411 від 29 серпня 2017 суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Полі-Пласт" (постачальник) укладено договір поставки №Х13/03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передати у власність покупцю товар відповідно до умов специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи специфікації до договору № Х13/03 від 13.03.2017, видаткові накладні № РН-0317/11 від 17.03.2017, № РН-0322/03 від 22.03.2017, рахунки-фактури № П-0317/11 від 17.03.2017, № П-322/03 від 22.03.2017, податкові накладні № 164 від 22.03.2017, № 165 від 17.03.2017, оборотно-сальдову відомість (а.с. 57-60, 64-65, 70-73).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень № 51 від 10.04.2017, № 60 від 18.04.2017 та виписки по рахунках (а.с. 66-69).

У підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано до матеріалів справи товартно-транспортні накладні № РН-0317/11 від 17.03.2017 та № РН-0322/03 від 22.03.2017 (а.с. 61-63).

Вказаний товар - електроблок П-2 було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Полі-Пласт" для використання у власній господарській діяльності, а саме для подальшої реалізації, що підтверджується наступним.

Так, позивачем надано до матеріалів справи договір поставки №1М107-08 від 14ю03ю2017, укладений із ДП "Харківський бронетанковий завод" (покупець), відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар.

Реальність вказаного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи специфікаціями №1 та №2, видатковими накладними № 13 від 20.03.2017, № 14 від 21.03.2017, № 15 від 23.03.2017, товарно-транспортними накладними № Р13 від 20.03.2017, № Р14 від 21.03.2017, № Р15 від 23.03.2017, рахунками на оплату по замовленню № 21, № 22, № 31, виписками по рахунках та оборотно-сальдовими відомостями.

Крім того, на підтвердження поставок за видатковими накладними № 13 від 20.03.2017, № 14 від 21.03.2017, № 15 від 23.03.2017 позивачем надано до матеріалів справи копії актів вхідного контролю на поставлену продукцію № 80, № 81, № 82 ДП "Харківський бронетанковий завод".

Також суд зазначає, що у підтвердження наявності транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару позивачем надано до матеріалів справи договір оренди від 11.01.2017 транспортного засобу марки KIA MAGENTIS.

Крім того, у підтвердження наявності ресурсів для зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення № 1/17 від 03.01.2017, укладеного із ТОВ "Пром-Актив".

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Однак, в даному випадку виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентом підтверджується податковими та видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Полі-Пласт" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Крім того, суд не приймає посилання відповідача в акті перевірки № 9649/20-40-14-11-11/39838827 від 11.08.2017 на податкову інформацію щодо ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Полі-Пласт", з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачами не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0001951411 від 29 серпня 2017 підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" - частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними висновків, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області №0001951411 від 29 серпня 2017.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіоелектронний комплекс" (вул. Лозівська, буд. 5, м. Харків, 61017, код ЄДРПОУ 39838827) судові витрати в розмірі 4100 (чотири тисячі сто) грн 64 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2017 року.

Суддя Д.А. Волошин