Постанова № 69495128, 09.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

09.10.2017 № 820/2202/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар'єнко Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить суд: скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер:

- 215/19-10 від 01.09.2010 виданою Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області;

- ВП 26220654 від 17.09.2012 року виданою Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, функціональним правонаступником якого є Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що відповідачем у справі є Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, водночас за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу - Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34952498) припинено 03.07.2017 р., про що до реєстру внесено запис №14801120010034359.

За таких обставин суд вважає за необхідне розглянути питання щодо заміни відповідача на належного.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2017 р. №637/5 03.07.2017 р. внесено запис про утворення юридичної особи Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ - 41430641).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2017 року №637/5 "Про реорганізацію відділів державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області", зокрема, наказано утворити відділи державної виконавчої служби шляхом злиття відповідних реорганізованих відділів.

Таким чином, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області є правонаступником всіх прав і обов'язків Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про необхідність заміни відповідача - Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на належного відповідача - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управляння юстиції у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №215/19-10 від 01.09.2010 р. та ВП 26220654 від 17.09.2012 р., прийняті Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, є незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача в адміністративному позові вказав, про розгляд справи без його участі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судове засідання не прибули, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст. 41, ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що 11.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в якості банку) та ОСОБА_1 (в якості позичальника) укладено договір про надання споживчого кредиту №11266696000(а.с.13-18 том 1).

Відповідно до п. 1.1 банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США у сумі 28000,0, що дорівнює еквіваленту 141400,0 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредитні кошти (кредит) та платити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме з метою забезпечення виконання зобов'язань позивальника банком приймається застава нерухомості, квартира №2, що складається з однієї кімнати, загальною площею 40,5 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та власністю ОСОБА_4.

За для забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором №11266696000 також було укладено договір іпотеки від 11.12.2007 року (а.с.20-21 том 1).

Згідно з п. 1.1 договору іпотеки від 11.12.2007 року іпотекодавець (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) передає в іпотеку іпотекодержателю (АКІБ «УкрСиббанк») наступне нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1997 р.

У свою чергу, АКІБ «УкрСиббанк» відступив своє право вимоги ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", відповідно до умов договору факторингу №2(а.с.22-25).

При цьому, суд зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а саме: квартира у АДРЕСА_1 накладено арешт, на підставі постанови ВП 26220654 від 17.09.2012 року, виданою Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.04.2017 р. на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладено арешт постановами Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області №215/19-10 від 01.09.2010 р. та ВП 26220654 від 17.09.2012 р. (а.с.29-32).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинним на момент спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За правилами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження").

Положеннями пункту 5 ч. 3 ст. 11 Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Зі змісту ст. 57 "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Змістом вимог ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно частини сьомої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Положеннями ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Враховуючи наведене, позивач має переважне право на погашення боргу, відповідно до договорів, за рахунок заставленого майна, а саме: квартира у АДРЕСА_1.

Суд вважає за необхідне вказати, що представником відповідача надані до суду пояснення, згідно яких матеріали виконавчого провадження ВП №26220654 знищені на виконання вимог п.п. 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в редакції Порядку, що діяв на момент знищення та складання відповідного акту.

Також вказано, що постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.09.2010 р. №215/19-10 неможливо ідентифікувати, у зв'язку з відсутністю номеру виконавчого провадження.

З огляду на вказане, позовні вимоги щодо скасування постанов про арешт майна та оголошення заборони його відчуження є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Здійснити заміну відповідача - Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на належного відповідача - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управляння юстиції у Харківській області.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управляння юстиції у Харківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування постанов - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладені постановами Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 01.09.2010 р. №215/19-10 та від 17.09.2012 р. ВП №26220654.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мар'єнко Л.М.