Постанова № 69494322, 06.10.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2017 р. №809/912/17

10 год. 30 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_3” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі" ОСОБА_3" ОСОБА_4 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

26.06.2017 року Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський ОСОБА_3” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі" ОСОБА_3" ОСОБА_4 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області незаконно винесено податкову вимогу, яку слід скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Суду пояснила, що відповідачем протиправно прийнято та надіслано податкову вимогу від 06.06.2017 року за №818-17, оскільки ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_3” на підставі постанови Правління Національного банку України визнано неплатоспроможним, у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, а тому відповідно до норм податкового законодавства та Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” позивачу не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів. Тому вважає вказану податкову вимогу такою, що підлягає скасуванню. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених в письмовому запереченні. Вказала, що податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податку про виникнення податкового боргу та носить виключно інформаційний характер, не спричиняючи для позивача жодних негативних наслідків. Зазначила, що у оскаржуваній податковій вимозі відсутні нарахування штрафних (фінансових) санкцій чи пені, тому посилання позивача на Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є безпідставними. Станом на день формування вимоги у позивача був наявний податковий борг. Таким чином податкова вимога надіслана позивачу правомірно. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою позивачем узгодженого грошового зобов’язання, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області на виконання вимог податкового законодавства виставлена податкова вимога за формою “Ю” від 06.06.2017 року за №818-17 на суму 48 157,92 грн., яка отримана позивачем 12.06.2017 року.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зі змісту п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України вбачається, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В розумінні норм податкового законодавства податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов’язку. Податкова вимога носить виключно інформаційний характер, як така, що повідомляє платника про виникнення податкового боргу та не спричиняє настання жодних негативних наслідків.

Таким чином, позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який безпосередньо не впливає на обсяг прав та обов’язків позивача (не виступає підставою для їх виникнення, зміни чи припинення) та не відповідає визначеним законом правовим способам захисту порушеного права, оскільки вказана податкова вимога жодним чином не порушує права та інтереси позивача.

Зокрема у оскаржуваній податковій вимозі зазначено суму податкового боргу за узгодженим грошовим зобов’язанням та відсутні будь-які нарахування штрафних (фінансових) санкцій чи пені, тому посилання позивача на п.5 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” щодо неможливості нарахування штрафу, пені чи інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів під час тимчасової адміністрації не заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином податкова вимога Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за формою “Ю” від 06.06.2017 року за №818-17 на суму 48 157,92 грн. винесена правомірно, в межах компетенції податкового органу та відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 11.10.2017.