Постанова № 69480164, 09.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 917/314/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №26 від 27.04.2017 року);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.01.2017 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2850П/1-43) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 р. у справі №917/314/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень", с. Першотравневе, Зміївський район, Харківської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", Полтавська область, м. Гадяч,

про стягнення 2605369,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 р. у справі №917/314/16 (суддя Г.І. Бунякіна) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" м. Гадяч від 02.06.2017 р. № 0206-2 (вх. № 7100 від 06.06.2017 р.) про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 р. по справі №917/314/16. Відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 р. по справі №917/314/16 до 1 серпня 2018 року.

Позивач з оскаржуваною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з’ясуванні обставин справи. Просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 р. у справі №917/314/16 та відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 р. по справі №917/314/16.

Ухвалою суду від 25.09.2017 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2017 року.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в які зазначає, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм чинного законодавства та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. (вх.№10285 від 09.10.2017 року)

У судовому засіданні 09.10.2017 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.08.2017р. та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 р. по справі №917/314/16.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, господарським судом Полтавської області 28.09.2016 року прийнято рішення у справі №917/314/16, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" 2011736,70 грн. - заборгованість відповідача за поставлені товарно-матеріальні цінності (молоко коров’яче незбиране) за умовами Договору поставки № 0104-2 від 01.04.2015 р. в період квітня - грудня 2015 року, 476 040,33 грн. - пеня за порушення договірних зобов’язань щодо оплати за придбане молоко, 89 134,06 грн. - інфляційні витрати, 28 188,31 грн. - 3 % річних та 39 076,63 грн. судового збору. В частині стягнення 270,51 грн. інфляційних нарахувань у позові відмовлено.

На виконання вказаного рішення 21.10.2016 року господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ.

На стадії виконання цього наказу боржник ТОВ «Лозівський молочний завод» звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 р. по справі №917/314/16 на 12 місяців.

Заявник в обґрунтування заяви про відстрочку посилається на неможливість виконання рішення суду в повному обсязі та сплату суми, що підлягає стягненню за наказом, з огляду на тяжкий фінансовий стан підприємства та просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 р. по справі № 917/314/16 на 12 місяців.

Задовольняючи вказану заяву про відстрочку виконання рішення, місцевий суд дійшов висновку про наявність об’єктивних причин, що ускладнюють виконання рішення суду та позитивні результати діяльності підприємства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п.7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 вказаної постанови передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з наведеного вище, законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об’єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Таким чином, виходячи з приписів чинного законодавства України, відстрочення виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Із змісту заяви про відстрочення виконання судового рішення вбачається, що ТОВ Лозівський молочний завод є переробним підприємством харчової промисловості України, основним видом продукції якого є твердий сир та молочні продукти. З метою ведення господарської діяльності товариство проводить закупівлю молочної сировини у населення, юридичних осіб-сільськогосподарських виробників та посередників.

Протягом останніх 10 років основними ринками збуту виготовленої продукції були ринки Російської Федерації та Казахстану. Із введенням Російською Федерацією продуктового ембарго для продукції українського виробництва, обмежень та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки товариство втратило основні ринки збуту продукції, що призвело до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємством-заявником.

Низькі показники фінансового стану ТОВ Лозівський молочний завод підтверджуються фінансовами документами товариства за 2015-2017 роки, висновками аудиту ТОВ Лозівський молочний завод, проведеного ПП Аудит-К за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2016 p., наявністю значних сум кредиторської заборгованості.

Обґрунтовуючи заяву про надання відстрочки виконання рішення заявник посилається на неможливість забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства, виконання рішення суду та сплату суми, що підлягає до стягнення за наказом в даній справі у найближчий час, оскільки це матиме своїм наслідком зупинення діяльності товариства та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Відповідно до постанови ДВС від 21.02.2017 року у Лозівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на виконанні перебуває зведене виконавче провадження ЗБВ 52976189 про стягнення з ТОВ Лозівський молочний завод заборгованості на загальну суму 6895018,13 грн.

Боржник, посилаючись на реальність погашення заборгованості з урахуванням відстрочки виконання рішення суду, посилається на те, що підприємство знаходить нові ринку збуту виготовленої продукції на підтвердження чого надав копії укладених зовнішньоекономічних контрактів на постачання продукції в Республіку Латвія та Грузію, дати оплати товару за якими припадають на листопад-грудень 2017 року.

Колегія суддів вважає, що факт укладання вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, є підтвердженням вжиття ТОВ "Лозівський молочний завод" реальних заходів для отримання коштів, спрямованих для виконання рішення суду, уникнення банкрутства товариства та погашення заборгованості перед позивачем.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Варто зазначити, що передбачені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов’язує можливість надання розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Доводи позивача про неврахування його матеріального стану колегія відхиляє, оскільки при прийнятті відповідного рішення мають враховуватися інтереси обох сторін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відстрочка виконання рішення суду - це не спосіб уникнути ТОВ “Лозівський молочний завод” відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду, покращення власного фінансового стану, виконання своїх зобов'язань як перед позивачем, так і перед третіми особами. В даному випадку судом враховані інтереси обох сторін та за умови наявності документально підтверджених зовнішньоекономічних контрактів, відстрочка виконання рішення надасть боржнику можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, колегія суддів, дійшовши висновку про наявність доказів в підтвердження виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідача, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства відповідача та зупинки його роботи, дійшла висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення на 12 місяців.

Натомість, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу законно, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому ухвала господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 р. у справі №917/314/16 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 р. у справі №917/314/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 11.10.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.