Рішення № 69479916, 06.10.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.2017 Справа № 920/824/17Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 920/824/17

за позовом Фермерського господарства «Троценко», с. Нова Слобода Путивльського району Сумської області,

до відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області, м. Суми,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, м. Путивль Сумської області,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м. Суми,

3) ОСОБА_1, с. Нова Слобода Путивльського району Сумської області,

про стягнення 464100,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 01.08.2017, б/н,

відповідача ОСОБА_3 за довіреністю від 16.12.2016 № 431/26/01-2016,

третіх осіб не зявилися.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, якою не змінено ні підстави, ні предмет позову, просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь 464100,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправними діями Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 12.11.2016 року слідчим Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_4 було проведено огляд приміщення ферми позивача та вилучено два комплекти ключів від ферми і 33 голови великої рогатої худоби, які належать на праві власності позивачеві. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року у справі № 818/390/17, яка набрала законної сили 04.07.2017 року, визнано протиправними дії Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягали у вилученні майна (двох комплектів ключів від ферми та 33-х голів великої рогатої худоби), належного на праві власності позивачеві. Протиправно вилучене майно позивачу не повернуто.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що згідно частини третьої статі 19 Закону України «Про Національну поліцію» та згідно статті 1174 Цивільного кодексу України, держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Отже у даному випадку, як зазначає відповідач, шкода, яку просить відшкодувати позивач, підлягає відшкодуванню саме з держави за рахунок державного бюджету.

Крім того відповідач зазначає у відзиві на позов, що вилучене його співробітниками майно позивача було передано на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_1, але в подальшому на вимогу Путивльського відділення поліції повернути позивачеві як власнику корів ОСОБА_1 їх не повернув. Отже, на думку відповідача, саме ОСОБА_1 не забезпечив належне зберігання вилучених відповідачем корів, а за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (стаття 950 Цивільного кодексу України). Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Путивльське відділення поліції Глухівського ВП ГУНП в Сумській області та ОСОБА_1 відзиву на позов (пояснень щодо своєї позиції у справі) суду не надали,хоча були належним чином повідомлені судом про розгляд даної справи.

Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області у своєму відзиві на позов зазначає, що пунктом 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного чи місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, визначено, що виконання рішень суду про стягнення з державного бюджету шкоди, заподіяної органами державної влади, здійснюється безпосередньо Державною казначейською службою України. Крім того, зміст позовної заяви свідчить про те, що Головне управління Казначейства не є учасником спірних правовідносин, оскільки не вчиняло як субєкт владних повноважень по відношенню до позивача жодних протиправних дій. Головне управління Казначейства просить врахувати наведене вище при вирішенні даної справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2016 року слідчим Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_4 було проведено огляд приміщення ферми позивача в селі Нова Слобода Путивльського району Сумської області та вилучено два комплекти ключів від ферми і 33 голови великої рогатої худоби, які належать на праві власності позивачеві.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року у справі № 818/390/17 (а.с. 33, 34), яка набрала законної сили 04.07.2017 року, встановлено, зокрема, що 12.11.2016 року групою реагування Путивльського ВП ГВП ГУНП в Сумській області, до складу якої входив слідчий Путивльського ВП ГВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4, було здійснено огляд місця події, що відображено в протоколі огляду місця події від 12.11.2016 року (а.с. 16-19), складеному у відповідності до вимог КПК України, з якого вбачається, що предметом огляду була земельна ділянка з розташованою на ній фермою для великої рогатої худоби. Після проведення огляду майно, що знаходилось у фермі, 33 голови великої рогатої худоби, два комплекти ключів від приміщення ферми, належні на праві власності Фермерському господарству «Троценко» (позивачеві), були вилучені співробітниками поліції Путивльського ВП ГВП ГУНП в Сумській області та передані на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_1, що вбачається з розписки останнього на ім.я начальника Путивльського ВП ГВП ГУНП в Сумській області підполковника поліції ОСОБА_5 (а.с. 20). Ознак кримінальних правопорушень під час перевірки повідомлення, на підставі якого здійснювався огляд місця події, не встановлено, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились. На час розгляду справи (справи № 818/390/17 Сумським окружним адміністративним судом) майно власнику не повернуто.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року у справі № 818/390/17, яка набрала законної сили 04.07.2017 року, встановлено, що дії Путивльського ВП ГВП ГУНП в Сумські області по вилученню майна та передачі його сторонній особі суперечать вимогам чинного законодавства, порушують принципи діяльності поліції, а тому є протиправними з огляду на таке. Путивльське відділення Глухівського відділу поліції є структурним підрозділом Глухівського управління Національної поліції в Сумській області (відповідача у даній справі № 920/824/17), особливості організації діяльності, основні завдання та функції якого визначаються Положенням, затвердженим наказом начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

До основних повноважень поліції, передбачених статтею 23 Закону, віднесено, зокрема, здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Порядок обліку таких заяв та повідомлень затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1377 від 06.11.2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події».

Відповідно до статті 29 Закону, для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень поліцейськими застосовуються поліцейські заходи, які мають бути законними, необхідними, пропорційними та ефективними.

Стаття 30 цього Закону до видів поліцейських заходів відносить: заходи реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом; превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом; інші заходи, визначені окремими законами. Відповідно до частини першої статті 31 Закону обмеження фактичного володіння річчю віднесено до превентивних заходів, а частинами четвертою, пятою статті 37 Закону передбачено, що поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоровя або на життя чи здоровя іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобовязаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.

Поліцейський зобовязаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобовязаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.

Таким чином, аналізуючи викладені положення Закону України «Про Національну поліцію», суд вважає, що вилучення майна органами поліції можливе лише на підставах та в порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В ході розгляду справи № 818/390/17 Сумським окружним адміністративним судом у постанові від 31.05.2017 року встановлено, що вилучення належного позивачеві майна і передача його сторонній особі здійснено поліцейськими у спосіб, не передбачений законом, оскільки ознак кримінальних правопорушень під час перевірки повідомлень поліцейськими не встановлено, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, ні кримінальне, ні адміністративне провадження не порушувалось, протокол про тимчасове вилучення майна не складався. Тобто, вилучивши майно у позивача та передавши його громадянину ОСОБА_1, в ході перевірки повідомлення від громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_1, Путивльський ВП ГВП ГУНП в Сумські області діяв безпідставно, поза межами повноважень та у непередбачений законом спосіб.

Як наслідок, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року у справі № 818/390/17, яка набрала законної сили 04.07.2017 року, визнано протиправними дії Путивльського відділення поліції Глухівського ВП ГУНП в Сумській області, що полягали у вилученні майна (двох комплектів від приміщення ферми, 33-х голів великої рогатої худоби), належного на праві власності Фермерському господарству «Троценко» (позивачу) та передачі цього майна громадянину ОСОБА_7

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суд, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягають доказуванню у даній справі встановлені постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року у справі № 818/390/17 обставини щодо незаконності дій Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягали у вилученні майна (двох комплектів ключів від приміщення ферми, 33-х голів великої рогатої худоби), належного на праві власності Фермерському господарству «Троценко» (позивачу).

Згідно статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі субєкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (частина шоста статті 1176 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми законів, відповідальність органу досудового розслідування, яким є відповідач, за шкоду, яка завдана позивачу незаконними діями Путивльського ВП ГУНП в Сумській області (структурного підрозділу відповідача) може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності відповідача (його структурного підрозділу); наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового звязку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою; вини завдавача шкоди. Усі вищезгадані умови у даному випадку є наявними.

Законним власником вилучених і переданих стороннім особам та неповернутих позивачеві 33 голів великої рогатої худоби є Фермерське господарство «Троценко» (позивач). Ця обставина встановлена постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року у справі № 818/390/17, яка набрала законної сили 04.07.2017 року, а тому, згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не доказується при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, зокрема, та особа (позивач), щодо якої встановлено цю обставину.

Згідно до статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 згаданого Закону, поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Приписами статті 7 цього ж Закону передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Статтею 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 16 зазначеного Кодексу визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до частини дванадцятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Як вбачається з викладеного, неправомірні дії відповідача щодо вилучення у позивача, з порушенням визначеного законодавством порядку, майна та прийняття незаконного рішення про передачу його третій особі без достатньої правової підстави призвели до втрати позивачем належного йому на праві власності майна.

Такими діями відповідач в порушення норм статті 19 Конституції України фактично взяв на себе функції суду та перевищивши свої повноваження прийняв рішення про вилучення майна у однієї особи та передачу іншій. Ці дії перебувають в прямому причинно-наслідковому звязку з втратою належного позивачу майна.

Вищезазначені обставини встановлені та зафіксовані рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.05..2017 року у справі № 818/390/17 за позовом Фермерського господарства «Троценко» до слідчого Путивльського ВП ГВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4, Путивльського відділення поліції Глухівського ВП ГУНП в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними, відповідно до якого судом визнано протиправними дії Путивльського відділення поліції Глухівського ВП ГУНП в Сумській області, що полягали у вилученні майна (двох комплектів ключів від приміщення ферми, 33-х голів великої рогатої худоби) , належного на праві власності Фермерському господарству «Троценко» та передачі цього майна громадянину ОСОБА_1

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 572 по кримінальному провадженню № 42016200000000430 від 06.06.2017 року Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_8 найбільш ймовірна ринкова вартість станом на 12.11.2016 року вищезазначеної великої рогатої худоби у кількості 33 голів складає 464100,00 грн. (а.с. 22-32).

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року у справі №1-36/2001, за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2000 рік та статті 25 Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Як встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Також, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, оскільки формулювання у частині шості статті 1176 Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди «на загальних підставах» означає, що відповідальність несе держава за рахунок Державного бюджету України за наявності підстав, встановлених статтею 1166 Цивільного кодексу України, і відшкодовується відповідним державним органом (у даному випадку Головним управлінням Національної поліції в Сумській області, тобто за рахунок коштів Державного бюджету України, призначених для фінансування Головного управління Національної поліції в Сумській області), а за недостатністю коштів відшкодовується державою.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Троценко» (41530, Сумська область, Путивльський район, с. Нова Слобода, ідентифікаційний код 33001430) шкоду, завдану протиправними діями Путивльського відділення поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області в сумі 464100,00 грн.

Стягувач: Фермерське господарство «Троценко» (41530, Сумська область, Путивльський район, с. Нова Слобода, ідентифікаційний код 33001430).

Боржник: Головне управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, ідентифікаційний код 40108777).

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, ідентифікаційний код 40108777) на користь Фермерського господарства «Троценко» (41530, Сумська область, Путивльський район, с. Нова Слобода, ідентифікаційний код 33001430) витрати по сплаті судового збору в сумі 6961,50 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 жовтня 2017 року.

Суддя ОСОБА_9