Рішення № 69479625, 09.10.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2017 р. Справа № 918/675/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 освіти Радивилівської районної державної адміністрації

про стягнення в сумі 64 227 грн. 97 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 112 від 06.09.2017 р.);

ОСОБА_3 (довіреність № 84 від 10.05.2017 р.);

Від відповідача: ОСОБА_4 (начальник відділу освіти).

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося у господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 освіти районної державної адміністрації про стягнення в сумі 64 227 грн. 97 коп.

Ухвалою суду від 29.09.2017 р. порушено провадження по справі № 918/675/17 розгляд якої призначено на 09.10.2017 р.

09.10.2017 р. позивачем подано клопотання яким долучено до матеріалів справи частину документів які витребовувалися ухвалою суду від 29.09.2017 р.

09.10.2017 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на безпідставність позову, просить суд в його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 09.10.2017 р. представники позивача підтримали позов в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, наполягав на його задоволенні, в свою чергу відповідач проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, беручи до уваги те, що сторонам надавалося достатньо часу для подання письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "АЕС Рівнеобленерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (надалі - постачальник, позивач) та ОСОБА_1 освіти Радивилівської районної державної адміністрації (надалі - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії від 01.02.2013 року № 108 (надалі - договір, а.с. 7 - 25).

Згідно розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 10.4. договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно з п. 3.1.1 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

У відповідності до п. 2.3.3 договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Згідно з п. 4 Додатку № 4 до Договору повна оплата за використану електроенергію проводиться щомісячно на підставі документів для платежів та не перевищує 10 днів з моменту отримання рахунку. Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору показники засобів обліку фіксуються споживачем 11 числа кожного місяця, на підставі чого споживач протягом 1 робочого дня складає Звіт про використану електроенергію та надає постачальнику та одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

27 січня 2017 року Відповідачем був поданий Звіт про покази лічильників за січень 2017 року, в якому зафіксовані показники за період з 11.12.2016 р. по 31.12.2016 року та Звіт про покази лічильників за січень 2017 року (а.с. 30 - 31), а позивачем був виставлений рахунок - фактура за спожиту електричну енергію від 27.01.2017 року № НОМЕР_1 за січень 2017 року на суму 100 683 грн. 97 коп. (а.с. 25 - 28).

Факт постачання електроенергії Відповідачу в обсязі 51 941 кВт*год на загальну суму 100 683 грн. 97 коп. підтверджується актами прийняття - передавання електричної енергії за грудень 2016 року № А-8388444732 (а.с. 32) та за січень 2017 року № А-8388444740 (а.с. 33).

З матеріалів справи суд вбачає, що в порушення умов договору, відповідач - ОСОБА_1 освіти Радивилівської райдержадміністрації прийняті на себе зобов'язання по оплаті за використану електроенергію, не виконав, доказів протилежного останній не надав.

03 лютого 2017 року позивачем був надісланий лист - претензія від 03.02.2017 р. № 35/15-06/11 до відповідача з проханням погасити заборгованість в сумі 100 683 грн. 97 коп.

Матеріали справи свідчать, що на вищезазначений лист - претензію відповідачем була надана відповідь від 06.02.2017 р. № 01-02/39, в якій повідомлялось, що усі надходження і витрати записуються в тому ж бюджетному році, в якому вони здійснені, тому підписати рахунки та оплатити за спожиту електроенергію за грудень місяць неможливо у звязку з тим, що кредиторська заборгованість станом на 01.01.2017 року не була зареєстрована.

Станом на момент розгляду справи суд вбачає, що заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію за договором, споживачем в повному обсязі не погашена і складає 64 227 грн. 97 коп., що підтверджується зазначеними вище по тексту доказами (актами звірки, актами, рахунками, звітами), відповідачем доказів погашення заборгованості не надано.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи зазначені вище норми права, суд вбачає, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача спожитої електричної енергії є правомірним.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 освіти Радивилівської районної державної адміністрації на користь ПАТ "Рівнеобленерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 64 227 грн. 97 коп.

Також, приймаючи рішення судом враховані твердження відповідача, щодо неможливості оплати боргу, у зв'язку із тим що така заборгованість не була зареєстрована як кредиторська станом на 01.01.2017 р.

Суд зазначає, що з положень договору та норм чинного законодавства України, які наводилися вище, вбачається обов'язок відповідача оплачувати кошти за спожиту електричну енергію, через 10 днів з моменту отримання рахунку, який був отриманий 27.01.2017 р., тобто обов'язок оплатити у строк до 07.02.2017 р.

Разом з тим положення договору та норм чинного законодавства України не містять будь яких відкладальних умов, для оплати відповідачем коштів за спожиту електроенергію.

Крім того, суд констатує, що однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Тобто, відповідач був вільний в укладенні договору з позивачем та сам погодився на такі умови договору (оплата через 10 днів з моменту отримання рахунку).

Відтак, твердження відповідача, щодо безпідставності позову судом до уваги не приймаються, як такі які суперечать умовам договору та нормам чинного законодавства України, які наводилися вище по тексту.

Згідно ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Також суд зазначає, що позивачем при поданні позову сплачено судового збору в сумі 964 грн. 00 коп. (платіжне доручення від 26.09.2017 р. № НОМЕР_2, а.с. 6).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 4 за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Покликаючись на зазначене, суд вбачає, що 1,5 відсотка ціни позову складає 964 грн. 00 коп., тобто менше мінімального прожиткового мінімуму на січень 2017 р., а саме 1 600 грн. 00 коп., відтак вірною ставкою судового збору за дану позовну заяву є 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1 600 грн. 00 коп.

Враховуючи уже сплачену позивачем суму судового збору в розмірі 964 грн. 00 коп., суд вбачає що з останнього необхідно достягнути в доход Державного бюджету України 636 грн. 00 коп. судового збору

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 освіти Радивилівської районної державної адміністрації (35500, м. Радивилів, вул. І.Франка, 11, код СДРПОУ 02145872) на користь ПАТ "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, код ЄДРОПУ 05424874) заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 64 227 (шістдесят чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 97 коп. та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з ПАТ "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, код ЄДРОПУ 05424874) в доход Державного бюджету України 636 (шістсот тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "11" жовтня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33013, м. Рівне, вул. К. Володимира, 71);

3 - відповідачу рекомендованим (35500, м. Радивилів, вул. І. Франка, 11).