Ухвала суду № 69479614, 09.10.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

09 жовтня 2017 року Справа № 915/533/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” про розстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом: Прокурора Миколаївського району Миколаївської області (54036, м. Миколаїв, вул. Урожайна, 43) в інтересах держави

в особі: Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1)

до відповідача: Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6),

про: стягнення заборгованості в загальній сумі 950124,34 грн.,

за участю представників сторін:

Прокурор відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 – за посвідченням № 035058, виданим 13.08.2015, дійсним до 13.08.2020;

від позивача: ОСОБА_2 – за довіреністю № 83/02/08-21/17 від 10.03.2017;

від відповідача (заявника): ОСОБА_3 – за довіреністю № 341 від 05.09.2017;

від 3-ої особи: не з’явився,

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2017 року Державне підприємство “Племрепродуктор “Степове” (боржник) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 25.09.2017 (вх. № 13417/17), в якій заявник просить суд розстрочити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 по справі № 915/533/15 про стягнення з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації 950124,34 грн. відповідно до наступного графіку:

до 01 листопада 2017 року – 100000 грн.;

до 01 грудня 2017 року – 100000 грн.;

до 01 січня 2018 року – 100000 грн.;

до 01 лютого 2018 року – 100000 грн.;

до 01 березня 2018 року – 100000 грн.;

до 01 квітня 2018 року – 100000 грн.;

до 01 травня 2018 року – 100000 грн.;

до 01 червня 2018 року – 100000 грн.;

до 01 липня 2018 року – 100000 грн.;

до 01 серпня 2018 року – 50124,34 грн.

Всього: 950124,34 грн.

Заявлені вимоги підприємство ґрунтує на підставі ч. 1 ст. 121 ГПК України, мотивуючи таким:

Заборгованість за договором виникла не з вини відповідача, а у зв’язку зі скасуванням розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 10 від 24.07.2007 (п. 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 жовтня 2011 року у заяві № 29979/04 «Рисовський проти України»); відповідач є державним підприємством, яке віднесене до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, а відповідно на нього розповсюджується дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», яким введено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%. Відповідно до звіту про фінансові результати ДП «Племрепродуктор «Степове», за I півріччя 2017 року чистий прибуток підприємства склав 95000 грн., що вдвічі менше, ніж за аналогічний період у минулому році. Чистий дохід від реалізації продукції склав 10980000 грн., що майже на 4000,00 грн. менше у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це пов'язано зі збільшенням податкового навантаження, зростанням вдвічі мінімальної заробітної плати, значним зростанням цін на енергоносії тощо. Однак, з урахуванням закінчення основної частини збирання врожаю, очікуваним доходом від збирання та реалізації насіння соняшнику в жовтні місяці, відповідно до розрахунку очікуваного доходу від щомісячної реалізації продукції та очікуваних витрат, відповідач міг би без суттєвої шкоди для державного підприємства сплачувати близько 100000,00 грн. щомісяця, починаючи від жовтня 2017 року; стягнута з відповідача сума заборгованості є дуже великою і одночасне стягнення з відповідача (боржника) боргу може значно погіршити фінансовий стан підприємства, що у свою чергу поставить під загрозу життєдіяльність всього села Степове, інфраструктура якого утримується за рахунок ДП «Племрепродуктор «Степове» (школа, спортивний комплекс, музей, дитячий садок тощо), позбавить мешканців села роботи (інших роботодавців у селі Степове немає), призведе до втрати одного з найбільших виробників м'ясо-молочної та сільськогосподарської продукції в районі, що відповідно посилить соціальну напругу у Миколаївському районі та області.

Прокурор Миколаївської області письмових запереченнях просить у задоволенні заяви боржнику відмовити, посилаючись на таке:

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 23.07.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011 у справі № 22-а-10545/08, визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради № 10 від 27.04.2007. Водночас, рішенням Миколаївської обласної ради № 10 від 27.04.2007 не передбачено внесення змін щодо звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки до основного договору. Також не ініціювалося внесення змін до договору відповідачем. З метою позасудового врегулювання спору, 26.06.2014 Департаментом агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на адресу ДП «Племрепродуктор «Степове» направлено лист щодо термінового погашення боргу перед обласним бюджетом за 2008-2013 роки та забезпечення своєчасного повернення коштів за зернозбиральні комбайни у строки, встановлені договором. Проте відповідач свої грошові зобов'язання, передбачені договором, належним чином не виконав, ігноруючи вимогу Департаменту щодо повернення заборгованості за договором. Вказане обумовило необхідність звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з ДП «Племрепродуктор «Степове» заборгованості. Зазначеним спростовуються доводи відповідача про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю його вини.

Також, ДП «Племрепродуктор «Степове» у заяві про розстрочення виконання рішення суду не обґрунтовано яким саме чином виконання відповідного судового рішення може значно погіршити фінансовий стан підприємства та не подано жодного доказу підтвердження винятковості для здійснення судом розстрочення боргу за встановленим рішенням.

Кредитор (позивач у справі) – Департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації повністю підтримав висловлену прокурором позицію та усно просив суд відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Ознайомившись з матеріалами поданої заяви в сукупності з матеріалами справи, дослідивши надані заявником докази відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши представників заявника (відповідача), позивача та прокурора, суд зробив висновок про відмову у задоволенні заяви, керуючись таким:

За змістом частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Згідно із зазначеною нормою, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки, проте, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Підпунктом 7.2 пункту 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17 жовтня 2012 року визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 від 26.12.2003, при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України в рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 закріплено, що до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належить хвороба боржника або членів його сім’ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання рішення частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Обставини справи № 915/533/15, викладені у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2017, свідчать про відсутність доказів виконання відповідачем перед позивачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів фінансової підтримки, а також про те, що зобов'язання відповідача по погашенню заборгованості перед бюджетом не припинено (діє до 2018 року відповідно до умов договору від 21.08.2001). У зв'язку із наведеним, з відповідача у судовому порядку було стягнуто на користь позивача як основну суму боргу у розмірі 686000,00 грн., так і 3% річних в сумі 48818,34 грн. з інфляційними втратами в сумі 215306,00 грн.

Фактично наявність основної заборгованості у боржника перед кредитором за договором про передачу зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі мала місце з 2008 по 2014 роки (Т. 2, а. с. 134). З позовом про стягнення даної заборгованості прокуратура звернулась до господарського суду 31 березня 2015 року. Розгляд даної справи судами здійснювався неодноразово, зокрема, – за участю касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачаються неодноразові звернення відповідача до господарського суду з заявами про розстрочення виконання рішення одночасно із касаціним оскарженням прийнятих (цих самих) рішень. При цьому, судові рішення, що приймалися судами в даній справі, містять висновки про стягнення з відповідача боргу, хоча і в різних розмірах. Водночас, на даний час доказів зменшення розміру заборгованості суду боржником не надано, що свідчить про недобросовісність та зловживання зі сторони відповідача своїми процесуальними правами.

У той же час, невиконання заявником зобов'язань за договором призвело до недотримання бюджетом коштів з 2008 року у сумі 98000 грн. щорічно. Задоволення ж заяви призведе до того, що обласним бюджетом, незважаючи на судове рішення, стягнуті кошти не будуть отримані до серпня 2018 року, у той час як підприємство продовжуватиме користування отриманими ним комбайнами.

У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

За правилами статей 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтями 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, з урахуванням зазначених норм та обставин, суд дійшов висновків, що заявником не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами винятковість обставин, якими обґрунтовано подану заяву (фактично виняткові обставини відсутні). Звіти про фінансові результати за 2016 рік та I півріччя 2017 року, довідки (про: залишки коштів на розрахункових рахунках; нарахування заробітної плати та перерахування податків; використання електроенергії, ПММ, кормів; утримання соціальних об’єктів та кількість поголів’я ВРХ і свиней), які надав боржник в якості обґрунтування заявлених вимог, лише надають характеристику господарській діяльності підприємства та, водночас, не містять виняткових обставин для задоволення відповідної заяви. Наявної загрози банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, ознаки надзвичайних подій тощо, які б ускладнювали або робили неможливим виконання судового рішення у визначений строк, заявником суду не надано. Подій щодо факту реального виконання судового рішення в справі № 915/533/15 у строки та в розмірах, зазначених в заяві, також не надано суду (оскільки відсутній обґрунтований та підтверджений належними і допустимими доказами розрахунок сум, наведений у заяві, тобто розрахунок очікуваного доходу), що не відповідає принципу співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача та боржника, закріпленого Конституційним Судом України.

Таким чином, законні підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення у господарського суду по даній справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” б/н від 25.09.2017 (вх. № 13417/17 від 25.09.2017) про розстрочку виконання рішення суду по справі № 915/533/15 відмовити.

Суддя О.Г. Смородінова