Постанова № 69475832, 06.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/725/17 Головуючий в 1-й інстанції – Боровікова А.І.

Єдиний унікальний № 333/3800/17 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

Категорія - ст. 130 ч. 1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., за участю особи, що притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2017 року (з урахуванням постанови від 11.09.2017 року про виправлення описки) стосовно нього,

в с т а н о в и в:

постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2017 року (з урахуванням постанови від 11.09.2017 року про виправлення описки) до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, із застосуванням стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320 грн.

Як зазначено в постанові, ОСОБА_2 02.07.2017 року о 20 годині 29 хвилин по вул. Чубанова у м. Запоріжжі, керував автомобілем Renault Fluence, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова). Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Drager та у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що адміністративне стягнення, якому його було піддано оскаржуваною постановою, не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Вказує, що ознаки алкогольного сп’яніння не є складом адміністративного правопорушення відповідно до ст. 130 КУпАП; відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло в чому він обвинувачується. Також зазначає, що відповідно до «Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» затвердженого наказом МВС №33 від 01.03.2010 року, зазначений у протоколі технічний засіб «Драгер» взагалі відсутній. В поясненнях про відмову від проходження освідування свідки не розписались, а розписалися лише за роз’яснення вимог ст. 63 Конституції України. Судом проігноровані клопотання щодо ознайомлення з матеріалами справи та, у з’язку із цим, відкладення судового засідання, а також клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 В акті огляду на стан алкогольного сп’яніння не зазначено відносно кого його складено, не зазначено дату складання, не внесено номер протоколу до зазначеного акта інспектором ППС м. Запоріжжя ОСОБА_6, ним копія документу не отримана. В направленні до медичного закладу від 02.07.2017 року містяться відомості лише зазначені поліцейськими, свідки у направленні не зазначені, копія документу ним не отримана. Крім того, вказує, що він не керував транспортним засобом, а підійшов до автомобіля лише після того, як поліцейські під’їхали на місце стоянки автомобіля. Також судом не вирішувалось питання щодо відповідності протоколу про вчинення адміністративного правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП. При розгляді справи судом свідки вчинення правопорушення, а також правопорушник не допитувались, що вказує на формальний підхід до вирішення справи. Порушено судом й вимоги ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши в судовому засіданні особу, що притягнута до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2, підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В постанові судді місцевого суду зазначено, що представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 не заперечував проти розгляду адміністративного матеріалу у відсутності правопорушника ОСОБА_2 і заперечував проти притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом 02.07.2017 року.

В апеляційній же скарзі і під час перегляду справи ОСОБА_2, зазначав, що 06 вересня 2017 року його представник подавав клопотання про перенесення розгляду справи і про виклик свідків в наступне судове засідання, за присутності адвоката справа по суті не розглядалась.

За відсутності протоколу судового засідання чи журналу фіксації перебігу судового засідання, відомостей про час надходження заявлених клопотань і час розгляду справи по суті суддею місцевого суду, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити чи дійсно розгляд справи по суті відбувся за відсутності представника ОСОБА_2, але очевидним фактом є те, що клопотання про виклик свідків не було розглянуто.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, тому при апеляційному перегляді справи всі сумніви про доведеність вини ОСОБА_2, і наявність в його діях складу правопорушення, мають тлумачитися на його користь, тому судом апеляційної інстанції повторно були досліджені докази у вказаній справі.

Виходячи з фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 085707, ОСОБА_2 02.07.2017 року о 20 годині 29 хвилин по вул. Чубанова у м. Запоріжжі, керував автомобілем Renault Fluence, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова). Від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного приладу Drager та у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).

Ці обставини визнані судом першої інстанції доведеними і покладені в основу оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначив, що вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків та дослідженим в судовому засіданні відеозаписом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені докази безсумнівно не підтверджують вину ОСОБА_2

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі і під час апеляційного перегляду справи стверджував, що він не керував автомобілем у місці і в час зазначених в протоколі.

Поясненнями свідків та дослідженим в судовому засіданні відеозаписом ці доводи спростувати неможливо.

Так з пояснень свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 випливає, що ОСОБА_2, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп’яніння, в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров’я. Разом з тим, ОСОБА_2 не заперечував факт самої відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, однак цю відмову він обґрунтовував відсутністю підстав для проведення такого огляду зважаючи на той факт, що він не керував автомобілем. З пояснень свідків встановити чи керував ОСОБА_2 автомобілем не можливо.

Із відеозаписів, долучених до матеріалів справи, зафіксовано факт оформлення адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_2, однак з них неможливо встановити, яка саме особа керувала автомобілем Renault Fluence, державний номерний знак НОМЕР_1, 02.07.2017 року о 20-29 год. до моменту його зупинки інспекторами поліції.

З огляду на зміст оскаржуваної постанови, суддею проведено судовий розгляд формально, без з’ясування всіх обставин справи. З матеріалів справи випливає, що судом порушено вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного з’ясування та дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що мають значення для правильного вирішення справи, не викликано та не допитано свідків, які зазначені в протоколі, а також інспектора поліції, який складав протокол.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому вважає за наслідками розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з положень ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджена наявними доказами безсумнівно, відтак постанова місцевого суду підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2017 року (з урахуванням постанови від 11.09.2017 року про виправлення описки), якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік – скасувати.

Винести нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1