Рішення № 69474328, 10.10.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/3854/2017

Номер справи 243/7973/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» жовтня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Словянського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення, посилаючись на те, що вона з 01 серпня 1988 року працювала лікарем-невропатологом у ОСОБА_2 підприємстві «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що підтверджується записами у її трудовій книжці. Наказом 30 червня 2017 року її звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

При звільненні відповідач не провів з нею належних розрахунків. Заборгованість по заробітній платі за період з січня 2017 року по 30 червня 2017 року складає 14847,56 грн.

На даний час заборгованість по заробітній платі їй не сплачено.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Керуючись ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденна заробітна плата за 2 останніх місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата складає 235,43 грн.

Вважає, що відповідач має виплатити їй середню заробітну плату за період затримки з 30 червня 2017 року по день постановлення рішення у справі, що в тому числі на день подачі позову до суду складає 11771,50 грн. (235,43 грн. * 50 днів).

Просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 14847,56 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 30 червня 2017 року по день постановлення рішення по справі, витрати на правову допомогу у сумі 500,00 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи належним чином була повідомлена (а.с.13). 10 жовтня 2017 року від позивача надійшла Заява, в якій вона просить суд розглянути справу без її участі та задовольнити її позовні вимоги (а.с.21).

Представник відповідача ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - ОСОБА_3, який діє на підставі Довіреності №10/юк 1148 від 12 вересня 2017 року до судового засідання не зявився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. 10 жовтня 2017 року від представника відповідача надійшла Заява, в якій він просить суд розглянути справу без його участі, заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат, понесених на правову допомогу ( а.с.22).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обгрутованість, а позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобовязують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обовязків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст. 10, 11, 27, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобовязана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Статтею 213 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідност.60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основним Законом України, статтею 43 Конституції України, передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01 серпня 1988 року було прийнято на роботу лікарем - невропатологом ІІ спинного відділення до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та 30 червня 2017 року звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 6,7).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Розрахунок з позивачем відповідач при звільненні не здійснив.

Згідно до вимог ч.1 ст. 57 ЦПК України «Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Як передбачено ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

З Довідки № 07/101, виданої 05 вересня 2017 року Дочірнім підприємством «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», вбачається, що розмір заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 з невиплаченої заробітної плати з січня 2017 року по червень 2017 року складає 14847,56 грн. (а.с.8).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 не проведений, що підтверджується письмовими матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

На підставі ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясував обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язків попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції" розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності, диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК повинні роз'яснити особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, регулюють провадження у справі до судового розгляду" готуючи справу до розгляду повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин, зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з'ясувати, які є докази підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду, ч. 3 - з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Зокрема, вони мають роз'яснювати сторонам можливості розгляду справи у третейському суді та порядок виконання його рішення, суть та процедуру здійснення кожної дії та їх наслідки, п.13 - при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1ст. 117 КЗпП України"В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримкиз 30 червня 2017 року по день постановлення рішення по справі, тобто по 10 жовтня 2017 року.

Приписами п. 25Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати (ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати.Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положеньстатті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями статей117,237-1цьогокодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв'язку з положеннями статей116,117,237-1цьогоКодексуслід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13"Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов'язку по проведенню розрахунку із звільненим працівником, то таке є підставою для покладення на нього встановленоїст. 117 КЗпП Українивідповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником тароботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Тому з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 30 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року, що складає : липень 2017 року 21 робочий день, серпень 2017 року 22 робочі дні, вересень 2017 року 21 робочий день, жовтень 2017 року 6 робочих днів, а всього 70 робочих днів.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення середньої заробітної плати №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Відповідно до п.8 Постанови КМУ № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Відповідно до Довідки № 07/100, виданої 05 вересня 2017 року ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1, складає 235,43 грн. (а.с. 9).

Враховуючи розрахунок розміру середньої заробітної плати, проведений відповідно до Постанови КМУ № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 30 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року складає 16480,10 грн. (235,43 грн. - середньоденна заробітна плата * 70 дні затримки розрахунку про звільненні).

Тобто, виходячи з встановлених по справі обставин, наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13"Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Що стосується відшкодування витрат у розмірі 500 гривень, понесених позивачем на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

За ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

У відповідності до п.47 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/ 2013).

Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-У1 «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом ( стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-У1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору ( статті 12, 42, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-У1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»

Так, Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-IY «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлений граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах та зазначено, що розмір компенсації витрат не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також данні щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем надано квитанцію про сплату адвокату ОСОБА_4 гонорару у сумі 500 грн. за складання позовної заяви, однак не було надано розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а тому у задоволенні вказаних вимог необхідно відмовити через їх недоведеність.

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88 ЦПКта керуватися тим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина другаст. 88 ЦПК)».

Відповідно дост. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до вимог п/п 1 пункту 1 частини 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»(з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

ЗгідноЗакону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІпрожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року складала 1600,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про стягнення заробітної плати у сумі 14847,56 грн. та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 30 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року у сумі 17186,39 грн. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 640,00 грн.

У звязку з чим, з відповідача ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст.9, 263,617 ЦК України, ст.ст. 4,83, 116 КЗпП України, Законом України Про оплату праці, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, Законом України Про судовий збір, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати після звільнення задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, будинок №2, код ЄДРПОУ 30708792, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має право здійснювати будь - які платежі за серією та номером паспорта, Паспорт громадянина України, серія ВА №441149, виданий Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 28 серпня 1996 року, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року у сумі 14847 грн. 56 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок сім грн. 56 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, будинок №2, код ЄДРПОУ 30708792, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має право здійснювати будь - які платежі за серією та номером паспорта, Паспорт громадянина України, серія ВА №441149, виданий Словянським МВ УМВС України в Донецькій області 28 серпня 1996 року, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, середній заробіток за час затримки розрахунку з 30 червня 2017 року по 10 жовтня 2017 року включно у сумі 16480 грн. 10 коп. ( шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят грн. 10 коп.) з якої підлягають утриманню податки і обовязкові платежі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», яке розташоване за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, будинок №2, код ЄДРПОУ 30708792, судовий збір на користь держави, а саме: Державної судової адміністрації, що розташована за адресою: місто Київ, вул. Липська, 18/5, у сумі 640 грн. 00 коп. на доходний рахунок 31215256700001, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий:

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_5