Ухвала суду № 6947022, 25.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-1975/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Рибалка О.В.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 29.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2006

у справі №23/506/06-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.09.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2006, позов ВАТ «Запоріжтрансформатор» задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 28.12.2005 №0000821312/0, яким за порушення п.1.8 ст.1, пп 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 221100,00 грн., у т.ч. 147400,00 грн. основного платежу та 73700,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій, та від 24.05.2006 №0000771312/2, яким за порушення пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 208621,00 грн. –основного платежу та 104310,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення –без змін.

Відповідач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2002 по 30.06.2005, за результатами якої складено акт від 19.12.2005 № 42/08-02/00213428.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000821312/0 від 28.12.2005, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 147400,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 73700,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000771312/0 від 28.12.2005, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 209633,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 104816,50 грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем прийнятих за наслідками перевірки податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПА у Запорізькій області податкове повідомлення рішення №0000771312/0 від 28.12.2005 скасовано в частині донарахування податку на додану вартість при проведенні процедури врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у сумі 1012,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 506,00 грн., у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000771312/2 від 24.05.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання у вигляді донарахованого податку в сумі 208621,00 грн. та 104310,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Суди попередніх інстанцій встановивши факт придбання позивачем у ТОВ «Промснаб-ізоляція»товарів, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а також проведення оплати за придбаний товар у визначених в податкових накладних сумах, дійшли вірного висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту за даними операціями.

Виявлені податковим органом у ТОВ «Промснаб-ізоляція»розбіжності при формуванні податкових зобов’язань за операціями з реалізації продукції, не можуть бути підставою позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за даними операціями на підставі виданих контрагентом податкових накладних, зауваження щодо оформлення яких відсутні. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

З огляду на викладене, висновки судів про відсутність підстав для донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000821312/0 від 28.12.2005, є правильними.

Відповідно до пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Згідно п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 цієї статті передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ «Запоріжтрансформатор»та фірма », США укладено контракт №РР 000205 від 27.09.2004, згідно якого ВАТ «Запоріжтрансформатор»зобов’язується виготовити і поставити, а фірма », США оплатити та прийняти на правах власності трансформатор ТРДНС-25000/15У1, згідно Специфікації, яка є невід’ємною частиною контракту, загальною вартість 206555,00 дол.США.

Позивачем, згідно повідомлення філії Запорізького Центрального відділення «Промінвестбанку», з розрахункового рахунку компанії », США в порядку передоплати одержано грошові кошти на загальну суму 206555,00 дол.США.

Відвантаження товару здійснено позивачем на підставі вантажної митної декларації від 25.04.2005 №112000002/5/102828, яка має особисту номерну печатку інспектора митниці, який здійснив митне оформлення товару, напрям переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташований пункт пропуску на митному кордоні, що відповідає вимогам Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574.

Оскільки, податок на додану вартість, відповідно до ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, при обов’язковій умові їх вивезення (експортування) платником податку за межі митної території України, що засвідчується належно оформленою вантажно-митною декларацією, за відсутності інших, встановлених цим Законом, обов’язкових умов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірне оподаткування позивачем господарської операції з реалізації трансформатора фірмі », США за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи.

Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення вантажна митна декларація –це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів, інших платежів.

Належно оформленою вантажну митну декларацію слід уважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, і наведена в них інформація відповідає дійсності.

З огляду на викладене встановленню підлягають як факт належного оформлення вантажної митної декларації, так і факт вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 8 вантажної митної декларації наводяться відомості про одержувача товарів (якщо це іноземна юридична особа, –її найменування та місцезнаходження).

У графі 8 вантажної митної декларації від 25.04.2005 №112000002/5/102828 як одержувача товарів зазначено фірму ».

ДПІ з посиланням на відповідні документи, в яких містилась інформація Інтерполу, стверджувала, що фірма «MARTINEX», за вказаною адресою в штаті Каліфорнія не зареєстрована. З метою обґрунтування свого твердження про недостовірність відомостей, наведених у зазначеній вантажній митній декларації, ДПІ слід було надати докази того, що ця декларація підроблена, зокрема, внаслідок кримінально караних дій.

Суду згідно зі статтями 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно було витребувати у ДПІ докази того, що відомості, наведені у вантажній митній декларації, не є достовірними. З’ясування зазначених обставин є визначальним для правильного застосування законодавства, оскільки, у разі встановлення факту не вивезення товару за межі митної території України, формування позивачем податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість відшкодуванню з бюджету не підлягає.

З урахуванням порушень, допущених судами при вирішенні цього спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 29.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2006 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000771312/2 від 24.05.2006 скасувати та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

          Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук           О.А.Сергейчук

О.І.Степашко