Ухвала суду № 6946788, 11.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-3510/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Рубежного В.П.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008

у справі №2-а-2415/07

за позовом Новоазовської центральної районної лікарні

до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області №№0000212300/2, 0000222300/2 та 0000630300/2/152 від 21.05.2007.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008, позов задоволено та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення з тих підстав, що позивач не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу та просив відмовити в задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем з 31.01.2007 по 22.02.2007 планової виїзної перевірки нагляду податкового і валютного законодавства у Новоазовській центральній районній лікарні за період з 01.01.2005 по 30.09.2006, складено акт №41/23/01989869 від 08.02.2007.

За висновками акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000212300/2 від 21.05.2007 про нарахування позивачу штрафу у сумі 1190 грн. за ненадання розрахунку збору за спеціальне водокористування водних ресурсів; №0000222300/2 від 21.05.2007 про стягнення суми збору за спеціальне водокористування в сумі 3687 грн. 06 коп. та №0000630300/2/152 від 21.05.2007 про визначення суми податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у вигляді штрафних санкцій у розмірі 31 грн. 75 коп. від 21.05.2007.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є вторинним водокористувачем, власних водозабірних споруд не має, а використовує воду із мереж водопровідно-каналізаційного господарства для питних та санітарно-гігієнічних потреб осіб, які знаходяться на лікуванні та для власних потреб. Крім цього, позивач не має дозволу на спеціальне водокористування.

Судами було встановлено, що на час проведення перевірки позивач споживав воду на договірних умовах з ДОКП «Донецькоблводоканал»на підставі укладених договорів № 6 від 16.12.2004 та №16 від 16.01.2006.

Суд апеляційної інстанції вказав також, що позивач є комунальним лікувально-профілактичним закладом, водних об’єктів та підземних родовищ у власний діяльності не використовує та не застосовує в медичній практиці води з лікувальних родовищ.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу і є платним.

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

          На підставі вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач не здійснював спеціальне користування водних ресурсів, а є абонентом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору та не має передбаченого законодавством дозволу на спеціальне водокористування, а тому не є платником такого збору, що свідчить про протиправність донарахування податкового зобов’язання з плати за спеціальне використання водних ресурсів та застосування штрафних санкцій.

Таким чином, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильні рішення, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2008 –без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло Н.Г. Пилипчук М.О. Федоров О.І. Степашко