Ухвала суду № 69466469, 05.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 року м. Київ К/800/51191/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів: Єрьоміна А.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року

у справі № 814/3874/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг»

до Миколаївської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15 грудня 2014 року № 504070000/2014/000025/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 грудня 2014 року № 504070000/2014/00060, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані правомірністю оспорюваного рішення та картки відмови, оскільки надані декларантом документи щодо вартості транспортних витрат, які включаються до митної вартості товарів, не давали можливості перевірити відповідну складову митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом. Крім того, Відповідач стверджує, що Товариство з продавцем товару є пов'язаними особами, а тому це виключало можливість застосування першого (за ціною договору) методу визначення митної вартості товару.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами установлено, що підставі контракту поставки від 10 січня 2014 року № UA-EAC-EUR-2014, укладеного між Товариством і компанією «CNHІ International SA» (Швейцарія) продавець зобов'язаний продати, а покупець придбати в межах контракту одиницю товару, вказану у специфікаціях. На підставі специфікації № 13 до контракту сторони домовилися на поставку двох одиниць комбайнів New Holland, модель ТС5080 та двох жаток зернових до комбайну New Holland, модель 20GHCP (ширина захвату 6,1м), нові, без транспортного візка, на умовах поставки - EXW Плоцьк, Польща за ціною 5000,00 євро за кожну жатку.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митного органу наступні документи:

- митну декларацію, декларацію митної вартості, контракт поставки №UA-EAC-EUR-2014,

- доповнення № 1 до контракту від 10 січня 2014 року, поправку від 21 жовтня 2014 року № 4, додаток від 10 січня 2014 року № 13,

- специфікацію № 13 до контракту, витяг з прайс-листа постачальника від 02 грудня 2014 року, комерційну пропозицію від 02 грудня 2014 року,

- рахунок на оплату № 325 від 12 грудня 2014 року про вартість транспортних послуг,

- рахунок на оплату на замовлення № 48 від 31 січня 2014 року вартості комбайну та жниварки,

- видаткову накладну № В-38 від 31 січня 2014 року,

- виписку з банківського рахунку від 06 грудня 2014 року,

- виписку з особового рахунку від 27 серпня 2014 року,

- митну декларацію країни відправлення,

- довідку про транспортні витрати.

Листом № 564 від 07 листопада 2014 року на вимогу Митниці позивач надав додаткові документи, а саме:

- банківську контр-гарантію № GR10642MK 14 від 28 листопада 2014 року, а також її переклад на українську мову;

- відповідь МОД АТ «Райфайзен Банк Аваль» вих. № Р2-01-05-3/14-3589 від 12 грудня 2014 року щодо форми наданої банківської гарантії № GR10642MK 14 від 28 листопада 2014 року;

- витяг з прайс-листа «CNHI Industrial SA» від 01 жовтня 2014 року;

- комерційну пропозицію «CNHI Industrial SA» від 02 грудня 2014 року, а також її переклад на українську мову;

- копію митної декларації країни № 14PL445010Е0414718 від 08 грудня 2014 року;

- відповідь «CNHI Industrial SA» від 12 грудня 2014 року стосовно наданої митної декларації країни відправлення № 14PL445010Е0414718 від 08 грудня 2014 року, а також її переклад українською мовою;

- бухгалтерські документи, передбачені розділом 4 Договору № 9 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 30 травня 2014 року (заявка № 74 на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні від 08 грудня 2014 року та рахунок-фактуру на оплату № 325 від 12 грудня 2014 року, в якому в першій графі сума перевезення до кордону становить 20000 грн. з цієї суми 12000,00 грн. - вартості перевезення комбайну разом з витратами на навантаження, а 8000,00 грн., - вартість перевезення зернової жниварки разом з витратами на навантаження.

Проте Митниця 15 грудня 2014 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за № 504070000/2014/000025/2 в якому зазначила, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується на підставі п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України. У наданих документах наявні розбіжності та неточності. А тому, на думку митного органу, основою для визначення митної вартості є вартість операції з ідентичними товарами, які продані в Україну і час експорту яких є максимально наближений до митного оформлення оцінюваних товарів за рівнем 13351,00 євро за одиницю (митна декларація від 03 вересня 2014 року № 205070000/2014/349521).

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив чотири підстави того, що метод за ціною договору не застосовується до товару позивача:

1) розбіжність між витягом з прайс-листа від 01 жовтня 2014 року з надання спеціальної пропозиції для дилерів та умовами розділу 3 додатку 9 договору про імпортування та дистрибуцію від 01 травня 2014 року (оцінюваний товар відсутній у списку узгодженої продукції, що підпадає під дію договору);

2) в наданих документах відсутня інформація щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Відповідно до рахунку на оплату від № 325 невірно проведений розрахунок відповідної частини транспортних витрат;

3) розбіжність між інформацією, заявленою у МД країни відправлення № 14PL445010Е0414718 від 08 грудня 2014 року та інформацією інвойсу № FTCNH140278580 від 29 листопада 2014 року, зазначеного у декларації та наданому при митному оформленні (відсутній інвойс на частину заявленого вантажу у декларації країни відправлення, а саме комбайну ТС 5080).

4) декларантом не надано документи, які спростовують вплив пов'язаності осіб на ціну товару.

Вважаючи вказані рішення та картку відмови Митниці незаконними, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили достатні, об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Щодо виявлених відповідачем розбіжностей і перешкод для застосування першого методу визначення митної вартості товару суди виходили з такого.

Товар, який підлягав митному контролю, був придбаний на підставі контракту поставки від 10 січня 2014 року № UA-EAC-EUR-2014 та специфікації від 24 листопада 2014 року № 13, а не за договором імпортування та дистрибуцію від 01 травня 2014 року. Довідка про транспортні витрати, яку надав позивач під час процедури митного оформлення товару, містить необхідну інформацію щодо складових митної вартості, зокрема витрати на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось. У митній декларації країни відправлення вказана загальна вартість за комбайн і жниварку, але постачальник надав відповідь, в якій зазначена вартість кожного товару окремо і вартість жниварки співпадає з інвойсом. Відповідач не надав доказів, які б підтверджували пов'язаність позивача з постачальником, що перешкоджає застосуванню першого методу визначення митної вартості товару.

Водночас, постачальником товару є безпосередньо його виробник - компанія CNHІ International SA, яка є відомим світовим концерном з виробництва сільськогосподарської, будівельної та промислової техніки. Позивач має прямий договір з виробником товару. Враховуючи обсяги постачання, сезонність та акційні знижки для дилерів, позивач придбав товар за більш низькою ціною.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Водночас, сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару за першим методом, які виникли у Митниці, зокрема щодо транспортної складової у заявленій митній вартості товару, не знайшли свого підтвердження та обґрунтовано спростовано судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.ч. 12-14 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Митниця належних письмових обґрунтувань того, що взаємовідносини між Товариством і продавцем товару вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Таким чином, виявлені відповідачем розбіжності та неповнота інформації у наданих документах не відповідають дійсності, у Митниці не було підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за першим методом, оскільки подані позивачем документи, в тому числі додатково, є достатніми та такими, що у своїй сукупності спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, не містили ознак підробки, об'єктивно підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів, а наявні в цих документах дані не містили розбіжностей, які перешкоджають застосуванню першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, у Митниці об'єктивно були відсутні обґрунтовані підстави для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості товарів за першим методом, а тому суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та скасування оспорюваних рішення і картки відмови у цій справі.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: