Ухвала суду № 69466347, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/1861/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року

у справі № 804/582/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2016 року: № 0000014700, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень, травень, липень та серпень 2015 року на суму 501 083, 00 грн.; № 0000024700, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежам - 32 907, 00 грн., та за штрафними санкціями на суму 40 908, 00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Інспекція оскаржувала його в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху встановлено строк для усунення недоліків, зокрема протягом семи днів з моменту отримання ухвали суду надати квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції повернуто апелянту.

Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

12 травня 2016 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Інспекції повернуто відповідачу з підстав несплати судового збору.

04 листопада 2016 року Інспекцією втретє подано апеляційну скаргу у якій заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року відмовлено Інспекції у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху та надано 30 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в якому вказати інші підстави для його поновлення, а також надати оригінал документу (квитанції) про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 485, 00 грн.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року було надано платіжне доручення від 29 листопада 2016 року № 1252 про сплату судового збору у розмірі 9 485, 81 грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року.

В обґрунтування причин пропуску строку апеляційного оскарження Інспекція вказувала на обставини попереднього звернення з апеляційною скаргою в межах строку, однак, через відсутність достатнього фінансування для сплати судового збору апеляційна скарга була повернута ухвалами суду.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 15 грудня 2016 року виходив із того, що зазначені обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не можуть бути підставами для його поновлення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За змістом частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. При цьому, обов'язок підтвердження поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів покладений саме на особу, яка звернулася з клопотанням про поновлення процесуально строку.

Разом з тим, названі відповідачем підстави не були поважними, адже відповідачем не надано доказів, які б підтвердили відсутність належного фінансування Інспекції та засвідчили неможливість сплати судового збору.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як підтверджується матеріалами справи, Інспекція після отримання рішення мала можливість подати апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення/розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, проте вказаним правом не скористалася.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Оскільки причини пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, суд апеляційної інстанції з дотримання положень Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.