Ухвала суду № 69466346, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/16788/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року

у справі №808/8483/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Карлсберг Україна» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року №0000083900.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2015 року №0000083900 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 517,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі №808/8483/15 за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та направити справу для продовження розгляду до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року ухвалено у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача та набрала законної сили 30 листопада 2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року апеляційна скарга Інспекції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року повернута, у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, а саме несплатою судового збору.

24 жовтня 2016 року Інспекція повторно оскаржила постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку. Також порушила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що первинна апеляційна скарга, яка повернута у зв'язку з відсутністю коштів для оплати судового збору, була подана з дотриманням строків, передбачених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з пропущенням процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та запропоновано відповідачу у 30 денний строк з моменту отримання ухвали, вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

У встановлений судом строк, Інспекція подала клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому повторно зазначила про своєчасність подання первинної апеляційної скарги та відсутність кошторисних призначень для сплати судового збору при її поданні, надходження коштів для оплати судового збору лише у вересні 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Таким чином, поважними за змістом частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Проте, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, відстрочення його сплати чи для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VІІІ зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від 23 січня 2015 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі №808/8483/15 за апеляційною скаргою Інспекції.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, оскільки не свідчать про неможливість своєчасно, у встановленому порядку подати апеляційну скаргу з дня отримання відповідачем копії оскаржуваної постанови, а неналежне оформлення апеляційної скарги, що призвело до її повернення не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не було доведено поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішення суду апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин касаційна скарга підлягає відхиленню.

Крім того, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби направлено клопотання про заміну по даній справі відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби правонаступником.

Відповідно до Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом Державної фіскальної служби від 27 березня 2017 року № 202, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є правонаступником усіх прав та обов'язків Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, на підтвердження чого надано копії: Положення про Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом Державної фіскальної служби від 27 березня 2017 року № 202; витягів з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002310511 від 13 березня 2017 року та №1002566316 від 15 травня 2017 року.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби її правонаступником Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Допустити заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби її правонаступником Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін І.О. Бухтіярова І.В. Приходько