Ухвала суду № 69465756, 05.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2017р. по справі № 818/469/17

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці ДФС

про скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.03.2017 року № UA805000/2017/000014/1 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2017 року № UA805180/2017/00010.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в 2016 році ОСОБА_1 придбала у громадянина США автомобіль марки VW Golf 2012, 2.5l, VIN: WVWBB7AJXCW316073 вартістю 3000,00 доларів США. Продавець надав позивачу письмову розписку про те, що отримав 3000,00 доларів США за автомобіль та 400,00 доларів США за доставку авто в Україну. Згідно коносаменту автомобіль транспортувався із порту Нью-Йорка, США до порту Одеса, Україна. 20.03.2017 року через митного брокера позивач подала електронну митну декларацію № UA805180/2017/003696 про митне оформлення автомобіля VW Golf 2012, 2.5l, VIN: WVWBB7AJXCW316073. За результатами розгляду декларації та доданих до неї документів, Сумською митницею прийнято спірні рішення. Позивач не погоджується із такими рішеннями відповідача, оскільки для митного оформлення ним були надані усі документи, що підтверджують митну вартість товару і дозволяють визначити його ціну за першим методом - ціною договору.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про скасування рішення, картки відмови – задоволено. Скасовано рішення Сумської митниці ДФС від 23.03.2017 р. № UA805000/2017/000014/1 про коригування митної вартості товару та карту відмови Сумської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2017р. №UA805180/2017/00010.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Сумською митницею ДФС подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що висновки, викладені в ньому не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи із наступного. Вказують, що у постанові суду зазначено, що при винесені спірного рішення митним органом було обрано другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною щодо ідентичних товарів, що в судовому засіданні було підтверджено представником відповідача та зазначено в запереченні на позов. Відповідачем при розгляді даної справи не доведено, яким чином та на підставі яких документів було визначено ціну товару по даному методу. Дане твердження є необгрунтованим та безпідставним виходячи з наступного. Вказують, що спеціалізований програмно-інформаційний комплекс Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС на момент митного оформлення товару не містив інформацію щодо митної вартості транспортного засобу вищевказаної марки та моделі, тому відповідно до розділу 5 наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, посадовою особою митниці прийнято рішення про використання такого джерела додаткової інформації, як інформація отримана з мережі Інтернет. Відповідно до інформаційної мережі Інтернет, а саме періодичний довідник “Red Book” - Kelley Blue Book Auto market report USA середня ціна транспортного засобу такої ж моделі, року виготовлення та комплектації є значно вищою ніж та, яка заявлена декларантом. Враховуючи вищевикладене, митне оформлення транспортного засобу здійснене за другорядним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів з рівнем митної вартості 7836 доларів США (7436 доларів США вартість відповідно до Kelley Blue Book Auto, плюс транспортні витрати в розмірі 400 доларів США). Вказують, що суд першої інстанції не врахував ряд розбіжностей в документах, які були подані декларантом для митного оформлення. Так, 20.03.2017 декларантом «ФОП ОСОБА_2», подано митну декларацію № UA805180/2017/003696 на товар «легковий автомобіль, що був у використанні, марка VOLKSWAGEN, модель GOLF. Календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012. Тин кузова хетчбек. Номер кузова (VIN): WVWBB7AJXCW316073, тип двигуна бензиновий. Робочий об’єм циліндрів двигуна 2480 см., з рівнем митної вартості 3400 доларів США. Під час здійснення розгляду документів поданих до митного контролю та митного оформлення, посадовою особою митниці встановлено, що надані документи містять ряд недоліків та розбіжностей, а саме: 1. Надано два чеки на проданий товар, один із яких містить тільки підпис продавця, а другий підпис продавця і покупця з датами. 2. Лист ТОВ "Дельфін-Авто" містить інформацію про вартість транспортування, але жодного договору на транспортування, який би свідчив про покладення обов’язків на ТОВ "Дельфін-Авто" не надано. 3. За митною декларацією UA805180/2017/003506 від 16.03.2017 даний товар заявлявся з рівнем митної вартості 164750,00 грн, з наданням висновку № 002/2017 автотоварознавчого дослідження. Вказують, що відповідно до ч. З ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. У постанові ВСУ від 30.06.2015 р. (справа 21 -591 аі 5) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені: неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Враховуючи розбіжності у поданих до митного контролю та митного оформлення документів, посадовою особою Сумської митниці надіслано запит на адресу декларанта з метою отримання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу. Таким чином, Сумською митницею відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Отже, виходячи з вищевикладеного просять скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року по справі № 818/469/17. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про скасування рішення, картки відмови відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що згідно чеку на проданий товар ОСОБА_1 придбала у громадянина США ОСОБА_3 автомобіль марки VW Golf 2012, 2.5l, VIN: WVWBB7AJXCW316073 вартістю 3000,00 доларів США. Вказаний документ підписано 30.11.2016 року продавцем та 05.12.2016 року покупцем (а.с.11, 12).

Згідно розписки від 21.12.2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 3000,00 доларів США в рахунок оплати вартості автомобіля та 400,00 доларів США за його доставку до України (а.с.13).

Згідно коносаменту від 30.12.2016 року № 0668 автомобіль VW Golf 2012, 2.5l, VIN: WVWBB7AJXCW316073 відправлено з порту Нью-Йорк, США до порту Одеси, Україна (а.с.16, 17). Згідно вказаного документу отримувачем вантажу є ОСОБА_1, перевізник ТОВ "Дельфін-Авто".

За інформацією ТОВ "Дельфін-Авто", вартість доставки автомобіля по коносаменту № 0668 склала 400,00 доларів США (а.с.18).

Для митного оформлення автомобіля VW Golf 2012, 2.5l позивач, через митного брокера ОСОБА_2, подала до Сумської митниці електронну митну декларацію № UA805180/2017/003696 (а.с.67-68). В графі 42 вартість товару зазначена 3400,00 доларів США.

За результатами перевірки митної декларації та доданих до неї документів, Сумською митницею прийнято рішення від 23.03.2017 року № UA805000/2017/000014/1 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість автомобіля VW Golf 2012, 2.5l, VIN: WVWBB7AJXCW316073 розраховано на рівні 7836,00 доларів США (а.с.19).

Підставами для прийняття вказаного рішення були (графа 33 рішення) зазначено: надано два чеки на проданий товар один із яких містить лише підпис продавця, а інший підпис продавця та покупця з датами; лист ТОВ "Дельфін-Авто" містить інформацію про вартість транспортування, однак договору на транспортування не надано; за митною декларацією № UA805180/2017/003506 даний товар заявлявся з рівнем митної вартості 164750,00 грн. з наданням висновку № 002/2017 автотоварознавчого дослідження. Також вказано, що декларантом не надано запитані документи, а саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, договір на транспортування, митну декларацію країни відправлення. Підставою для визначення митної вартості вказано "цінова інформація мережі Інтернет", а саме сайт країни експортера www.kbb.com.

Також відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2017 року № UA805180/2017/00010 (а.с.20).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , рішення від 23.03.2017 року № UA805000/2017/000014/1 про коригування митної вартості товарів та картка відмови від 24.03.2017 року № UA805180/2017/00010, є такими що прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Суд не погоджується із таким висновком Сумської митниці, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч. 1 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Судом встановлено, що митне оформлення товару здійснювалось ОСОБА_4 за основним методом ціною договору купівлі-продажу, оформленого чеком на проданий товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В ході судового розгляду встановлено, що такі документи, а саме коносамент від 30.12.2016 року № 0668 (а.с.15, 16), довідка про вартість доставки вантажу ТОВ "Дельфін-Авто" (а.с.18), чек на товар (а.с.11, 12), розписка про отримання коштів (а.с.13) були надані Сумській митниці, що також не заперечується представником відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 МК України).

Аналіз положень ч. ч. 2, 3 ст. 53, ст. 57 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Крім того, п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В даному випадку, митному органу були надані документи, що передбачені ст. 53 МК України.

При розгляді справи представником відповідача не доведено факту не підтвердження ціни товару наданими документами.

Позивачем надані чеки в яких відсутні будь які розбіжності в вартості ціни автомобіля. Сумнівів щодо справжності наданих позивачем документів у суду не виникає.

Надані документи стосовно транспортування транспортного засобі також підтверджені перевізником.

Щодо відсутності договору перевезення, колегія суддів зазначає наступне. В даному випадку перевезення здійснювалось не комерційно, а окремим громадянином. Транспортувався штучний товар, що підтверджено актом перевезення.

Посилання на первинне оформлення декларації за іншою вартістю не має відношення до митного оформлення товару і не свідчить що ціна визначена в чеку не є ціною договору.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі та судовому засіданні на той факт, що перевізник зазначає різні найменування судна, яким здійснювалось перевезення, то даний факт не був підставою прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того ціна перевізником вказана однакова.

Слід також зазначити, що при винесенні спірного рішення митним органом було обрано другорядний метод визначення митної вартості товарів за ціною щодо ідентичних товарів, що в судовому засіданні було підтверджено представником відповідача та зазначено в запереченні на позов (а.с.38).

Відповідачем при розгляді даної справи не доведено, яким чином та на підставі яких документів було визначено ціну товару по даному методу.

Так, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відповідачем не надано доказів ввезення до України ідентичного автомобіля в тому числі їх документального підтвердження, а тому не обґрунтовано саме застосування методу визначення вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів.

В судовому засіданні представником відповідача не надано інформації та документів, що підтверджують саме ту ціну, яка зазначена в спірному рішенні, при тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що обов’язок доказування правомірності свого рішення покладено саме на суб’єкта владних повноважень.

Представник відповідача підтвердила, що у митного органу відсутні дані щодо інформації договорів щодо аналогічного товару, який було ввезено на територію України.

Відповідача зазначав, що інспектором було взято за основу дані із мережі Інтернет щодо ідентичного товару, який було ввезено позивачем в Україну. Слід зазначити, що такі дані не підтверджують, що саме цей товар було ввезено на територію України і є ідентичним товаром, який було продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях що і оцінюваний товар.

Який саме договір і яка ціна цього договору щодо ідентичного товару бралась до уваги, відповідач пояснити не зміг і зазначив, що такого договору немає.

Разом з тим, Митним кодексом України (ст.59) детально описаний алгоритм застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та застереження щодо умов застосування цього методу.

Таким чином, першочерговою та обов'язковою умовою застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів є наявність договору (договорів) на операцію з ідентичним товаром, які вже продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідач не надав доказів наявності хоча б одного договору ідентичного автомобіля, який був проданий на експорт в Україну, і щоб час експорту ідентичного автомобіля збігався із часом експорту транспортного засобу.

Також, відповідно до вимог ч.1 ст. 61 МК України (застереження застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Тобто, відповідач, не маючи жодного реального договору щодо ідентичних товарів, які були продані на експорт в Україну в той же час, фізично також не міг перевірити країну виробництва ТЗ, який вони взяли за основу із мережі Інтернет. Разом із цим, наявність цінової інформації щодо продажу товарів представником відповідача необґрунтована взята до уваги, оскільки така інформація не є доказом того, що саме за такою ціною було продано ідентичний товар в Україну.

Крім того, слід зазначити, що посилання на експертний висновок, який було надано позивачем до митниці, судом визнається безпідставним, оскільки оригінал такого висновку у митному органі відсутній, сам висновок є не в повному обсязі, а лише частина (без остаточного висновку експерта). Представником відповідача не доведено яким чином митним органом взагалі було взято до уваги висновок який на містить остаточного рішення експерта. Крім того, такий висновок було надано позивач до митної декларації, яка відповідачем не розглядалася і взагалі була відкликана. В при розгляді митної декларації, що є предметом розгляду даної справи, митним органом не запитувалася і позивачем не надавалася.

Крім того, наявність будь-яких висновків не є підставою для визнання їх такими, що відповідають діям митного органу при застосуванні методу визначення вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність задоволення позовних вимоги щодо скасування рішення від 23.03.2017 року № UA805000/2017/000014/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови від 24.03.2017 року № UA805180/2017/00010, а спірні рішення вважає такими, що прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.05.2017р. по справі № 818/469/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2017 р.