Ухвала суду № 69465611, 05.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2017 року у справі №607/6572/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення судді у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, зобов’язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 17.12.2016 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, зарахувавши до стажу роботи, що дає судді право на відставку: половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період проходження строкової військової служби, роботу на посаді тимчасово виконуючого обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду, з суми 28 160,00 гривень без обмеження граничного розміру, із врахування раніше виплачених сум та зобов’язати в разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку зі збільшенням грошового утримання судді який працює на відповідній посаді.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2017 року позов задоволено частково. Визнано дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо не проведення ОСОБА_2 судді у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання протиправними. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи судді, що дає право на відставку половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, календарний період проходження стокової військової служби та період роботи тимчасово виконуючим обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити ОСОБА_2 судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 17 грудня 2016 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з суми 28160,00 гривень без обмежень граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_2 відповідно до записів в трудовій книжці з 14.11.1979 року по 17.11.1981 року проходив строкову військову службу.

01.09.1987 року позивач був зарахований студентом 1-го курсу денного факультету Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського, який 20.03.1991 року перейменована в Українську юридичну академію ім. Дзержинського та 28.06.1991 року отримав диплом серії УВ №941007 за спеціальністю юрист.

01.08.1991 року ОСОБА_2 був зарахований на посаду стажиста ОСОБА_1 міського народного суду.

Наказом начальника управління юстиції ОСОБА_1 облвиконкому №80-К від 25.10.1991 року ОСОБА_2 з 01.11.1991 року доручено тимчасове виконання обов’язків народного судді Тернопільського міського народного суду на час декретної відпустки народного судді Демченко О.В. на підставі рішення виконкому ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів №239 від 22.10.1991 року.

З 05.06.1993 року по 26.03.2004 року ОСОБА_2 працював на посаді судді Тернопільського міського суду Тернопільської області, а з 27.03.2004 року по 05.11.2008 року – на посаді судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

06.11.2008 року ОСОБА_2 був призначений на посаду судді Підволочиського районного суду Тернопільської області, а з 29.05.2009 року на посаду голови вказаного суду, яку обіймав до 01.12.2011 року.

З 02.11.2011 року позивач був призначений на посаду судді апеляційного суду Тернопільської області.

Рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 року №3101/0/05-16 ОСОБА_2 звільнено із посади судді апеляційного суду Тернопільської області у зв'язку із поданням заяви про відставку.

На підставі вказаного рішення Вищої ради юстиції наказом голови апеляційного суду Тернопільської області №262-К від 16.12.2016 року трудові відносини ОСОБА_2 з апеляційним судом Тернопільської області припинено та відраховано його зі штату апеляційного суду 16.12.2016 року.

Згідно розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, наданого апеляційним судом Тернопільської області 24.05.2017 року, загальний стаж роботи позивача становить 29 років 15 днів, включаючи 2 роки 04 дні - служба в збройних силах СРСР; 01 рік 10 місяців 25 днів – половина строку навчання на денній формі в Українській юридичній академії ім. Дзержинського, 1 рік 6 місяці 05 днів – період роботи тимчасово виконуючим обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду.

Згідно довідки апеляційного суду Тернопільської області від 27.02.2017 року стаж роботи ОСОБА_2 на посаді судді становить 25 років 01 місяць.

19.12.2016 року позивач звернувся до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 02.03.2017 року №81/К-11 позивача повідомлено, що з 17.12.2016 року йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розмір якого обчислено із заробітної плати в розмірі 28160,00 грн., згідно довідки апеляційного суду Тернопільської області №01-17/119/2016 від 16.12.2016 року, виходячи із стажу роботи на посаді судді 23 роки 7 місяців 13 днів без врахування календарного періоду проходження військової служби, половини строку навчання позивача за денною формою навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду роботи тимчасово виконуючим обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що дії відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, календарний період проходження стокової військової служби та період роботи на слідчих та періоду роботи тимчасово виконуючим обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду є неправомірними.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 року зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року №4015-ХІ, встановлено: до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином позивач, станом на 2007 рік набув право на відставку та одержання довічного грошового утримання на підставі діючої на той час ст. 43 ЗУ «Про статус суддів», постанови КМУ від 03.09.2005 року №865, оскільки його стаж роботи судді, який обчислювався у відповідності до діючого на той час законодавства, становив 20 років, в тому числі календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та період роботи на посаді тимчасового виконуючого обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду, що підтверджується наданими позивачем розрахунками стажу.

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015 року прийнято нову редакцію Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до ст. 135 якого до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при визначенні стажу судді не передбачає зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби та періоду роботи на посаді тимчасово виконуючого обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду, однак позивач ОСОБА_2 набув право на відставку та виплату довічного грошового утримання судді у відставці до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд (набув чинності 28 березня 2015 року), та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року (набрав чинності 30.09.2016 року), а тому за ним зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набуття ним права на відставку.

Також, у рішенні Конституційного суду України в справі про гарантії незалежності суддів від 18.06.2007 року № 4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема, від 24.06.1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004р. № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004р. № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошував, що частина 3 статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зокрема зменшення розміру довічного щомісячного грошового утримання суддів, що пов'язано із особливістю правового статусу суддів, як конституційних гарантій їх незалежності.

У постанові Верховного Суду України у справі № 21-6664а15 від 06.07.2016 року, суд висловив правову позицію, згідно якої, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», який визначає, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. А також згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.

За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 року в справі №21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що при визначенні стажу роботи судді, який дає право на відставку та виплату довічного грошового утримання позивачу слід враховувати половину строку навчання позивача за денною формою в Українській юридичній академії ім. Дзержинського, за спеціальністю правознавство, календарний період проходження строкової військової служби та період роботи тимчасово виконуючим обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (набрав чинності 30.09.2016 року) право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом. розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Оскільки, позивач кваліфікаційного оцінювання не пройшов, з урахуванням половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського за спеціальністю правознавство, календарного періоду проходження строкової військової служби та періоду роботи тимчасово виконуючим обов’язки народного судді Тернопільського міського народного суду, що складає 5 років 02 дні, загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 29 років 15 днів, а тому розмір довічного грошового утримання позивача у відповідності до положень ч. 2 ст. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII буде становити 90 відсотків (80 відсотків + 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді) суддівської винагороди обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи із заробітної плати судді 28160,00 грн. законом не встановлено граничного розміру довічного грошового утримання судді, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області – залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2017 року у справі №607/6572/17 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 10.10.2017р.