Ухвала суду № 69465519, 05.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10.07.2017 звернувся в суд з адміністративним позовом до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, в якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо невиплати йому доплати до пенсії, як реабілітованому громадянину України у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача щомісячно виплачувати йому до пенсії з 30 травня 2013 року підвищення, як реабілітованому громадянину України, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з 30 травня 2013 року 447 грн. на місяць з 01 грудня 2013 року – 474,50 грн на місяць, а з 01 грудня 2015 року -537 грн на місяць;

09.11.2016 позивачем подано уточнення до позову, в якому просить постановити рішення про встановлення факту, яким визнати його особою, потерпілою від політичних репресій, необґрунтовано підданою покаранню і такою, що реабілітована на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій».

25.04.2017 позивачем також подано заяву про уточнення позову, в якій просить постановити рішення суду, яким прирівняти його до осіб, які потерпіли від політичних репресій і необгрунтовано піддані покаранню, що передбачено ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та визнати його право на отримання статусу, передбаченого ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

15.11.2016 та 03.05.2017 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Дане клопотання мотивовано тим, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.01.2016 апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова задоволена, рішення Франківського районного суду м.Львова від 30.05.2013 у цивільній справі №465/1982/13-ц скасовано та провадження у справі за заявою ОСОБА_1 закрито.

Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_1 особою, потерпілою від політичних репресій, необґрунтовано підданою покаранню і такою, що реабілітована на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» відповідно до уточнення позовних вимог від 09.11.2016 та від 25.04.2016.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження скасувати та в цій частині направити справу на продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в заяві від 25.04.2017 ним заявлено додатково позовні вимоги про прирівняння його до осіб, які потерпіли від політичних репресій і необґрунтовано піддані покаранню, що передбачено ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» і визнати його право на отримання статусу, передбаченого ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Вказує, що оскільки дані вимоги пов'язані з вимогами про зобов'язання Залізничного об'єднаного управління ПФУ м. Львова здійснити перерахунок і проводити виплату - підвищення до пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з врахуванням норми абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, вони підлягали розгляду в одному провадженні, а тому підстав для закриття провадження в частині даних позовних вимог не було.

При апеляційному розгляді позивач підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний перегляд цієї ухвали здійснюється відповідно до ст..195 КАС України в межах апеляційної скарги.

Закриваючи провадження в частині позовних у адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 10.07.2017 звернувся в суд з адміністративним позовом до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, в якому просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо невиплати йому доплати до пенсії, як реабілітованому громадянину України у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

09.11.2016 позивачем подано уточнення до позову, в якому просить постановити рішення про встановлення факту, яким визнати його особою, потерпілою від політичних репресій, необґрунтовано підданою покаранню і такою, що реабілітована на підставі ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій».2

25.04.2017 подав заяву про уточнення позову, в якій просить постановити рішення суду, яким прирівняти його до осіб, які потерпіли від політичних репресій і необгрунтовано піддані покаранню, що передбачено ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та визнати його право на отримання статусу, передбаченого ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 №962-XII, в редакції чинній на час звернення до суду, реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.

Відповідно до п. 4 Постанови Верховної ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 24.12.1993 №3812-XII застосування (піддання) репресій (стаття 1): - оголошення вироку, ухвали (постанови) судом першої інстанції або рішення (постанови) позасудовим органом про застосування кримінального покарання, відправлення у заслання та вислання без пред'явлення обвинувачення у конкретному злочині; - винесення судом або позасудовим органом рішення про необгрунтоване застосування примусових заходів медичного характеру; - винесення постанови про арешт та тримання під вартою в разі закриття справи на попередньому слідстві чи у судовому порядку; - прийняття рішення місцевими органами влади, службовими особами чи громадськими організаціями про застосування репресії в адміністративному порядку.

Довідки про реабілітацію згідно із статтею 3 цього Закону видаються реабілітованим на їх вимогу органами внутрішніх справ за наявності у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на виселених осіб тощо), а за відсутності таких документів - районними комісіями по поновленню прав реабілітованих після встановлення ними факту виселення.

Отже,вказаними вище нормами встановлено, що таке репресія в розумінні ст. 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а також передбачено порядок отримання реабілітованими відповідних документів на вимогу останніх у правоохоронних органів, але не у органах Пенсійного фонду, до кого звернуто вимоги позивача про реабілітацію та визнання статусу реабілітованого. Питання реабілітації не віднесені до компетенції органів Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (частина 2 статті 17 КАС України).

Отже,до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України до рішень суб'єкта владних повноважень відносяться нормативно правові акти індивідуальної дії.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, згідно КАС України, встановлення факту реабілітації не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача щодо доплати йому до пенсії, як реабілітованому громадянину України у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розглянуто судом першої інстанції і ухвалено судове рішення.

В контексті даної доплати (на що звертає увагу апелянт) судом першої інстанції фактично надано правову оцінку вимогам позивача про його право на доплату як особи, що реабілітована за ст.1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» чи прирівняної до неї.

За таких обставин, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 19 травня 2017 року у справі №465/4642/15-а про закриття провадження в частині позовних вимог – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлено 10.10.2017