Постанова № 69464993, 10.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2017 року № 826/5936/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до третя особаДепартаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ворзельська селищна рада Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецькогопро визнання протиправним та скасування Наказу №280 в частині,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, в особі ОСОБА_1, ОСОБА_2 (надалі - Позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Відповідач), треті особи: Ворзельська селищна рада (надалі - третя особа 1), Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецького (надалі - третя особа 2), в якому просять Суд: скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 280 від 31.08.2005 року «Про закріплення майна за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького» в частині п.25 Додатку - Корпус №9 площею 115,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1) додатку до наказу від 31.08.2005 p. № 280 «Перелік основних засобів, що закріплюються за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького, який розташований в АДРЕСА_2 на праві оперативного управління станом на 01.07.2005 року».

В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначають, що спірний Наказ прийнятий з порушенням норм Конституції, Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та передано незаконно в оперативне управління Київському міському будинку дитини ім. М.М. Городецького житлове приміщення разом з проживаючими в ньому мешканцями ОСОБА_3 з сім'єю (ОСОБА_4, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_2 з сім'єю (дружиною ОСОБА_8 та дочкою ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3).

Позивачем надано Суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, про що надав письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що спірний Наказ видано в межах повноважень щодо закріплення майна за підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності територіальної громади міста Києва на праві господарського відання (оперативного управління), у відповідності до положень ч. 7 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 584/744.

Треті особи (Ворзельська селищна рада та Київський міський будинок дитини ім. М.М. Городецького) звернулись до суду з письмовими клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності. Також Київським міським будинком дитини ім.. М.М. Городецького подано письмову заяву про не визнання позовних вимог.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 280 від 31.08.2005 року «Про закріплення майна за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького» було закріплено за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького на праві оперативного управління основні засоби балансовою вартістю 2,001,461,00 грн станом на 01.07.2005 р. згідно додатку.

Додатком до вищезазначеного Наказу № 280 від 31.08.2005 р. затверджено перелік основних засобів, що закріплюються за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького, який розташований в АДРЕСА_2 на праві оперативного управління станом на 01.07.2005 р.

В п. 25 додатку зазначено, що майно, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 Корпус №9 площею 115,7 кв.м. (балансова вартість 47964,00 грн.).

Позивачі вважають, що Наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 280 від 31.08.2005 року «Про закріплення майна за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького», яким було закріплено за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького на праві оперативного управління основні засоби балансовою вартістю 2001461,00 грн. в частині передачі на баланс корпусу № 9 є незаконним, оскільки на момент передачі вказаного корпусу, дана будівля не була приміщенням, яке використовувалось для статутної діяльності третьої особи 2, а була і є одноквартирним житловим будинком в якому проживали дві родини.

Також Позивачі відзначають про відсутність факту державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, що є додатковою підставою для скасування Наказу №280 в оскаржуваній частині.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 143 Конституції України, визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ним органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Законом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.ст. 5, 6, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», Київська міська рада, яка діє на території Києва як суб'єкт права власності від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування й розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» передбачено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з ст.ст. 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста, у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У 1991 році Радою Міністрів УРСР була прийнята постанова від 05.11.1991 р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою затверджено перелік державного майна України, яке передається власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). До комунальної власності м. Києва було віднесено зокрема об'єкти охорони здоров'я: лікарні, пологові будинки, поліклініки, дитячі спеціалізовані санаторії, будинки дитини, тощо.

На виконання зазначеної Постанови виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів прийняв Рішення від 13.01.1992 р. № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», яким майно було розподілено на таке, що перебуває у власності міста (пункт 1) та таке, яке передається до власності районів міста Києва (пункт 2).

Згідно з п. 1 затверджено перелік комунального майна, яке залишається у власності міста (додаток 1), у якому зокрема зазначено Будинок дитини ім. Н. Крупської у сел. Ворзель (підпункт 2.8.1 пункту 2.8. «Будинки дитини» таблиці 9 «Охорона здоров'я»).

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва (Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)) від 31.08.2005 р. АДРЕСА_1, площею 115,7 кв.м, балансовою вартістю 47964,0 грн. у складі майна Будинку дитини їм. Н.Крупської (Київський міський будинок дитини імені М.М.Городецького) в сел. Ворзель закріплений за цим будинком дитини.

З аналізу вищезазначених норм права, Суд приходить до висновку, що спірний Наказ видано в межах повноважень щодо закріплення майна за підприємствами, установами та організаціями комунальної власності територіальної громади міста Києва на праві повного господарського відання (оперативного управління). Такі повноваження визначені частиною 7 пункту 7 Положення про Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 р. № 584/744, яке було чинне на час прийняття спірного наказу.

Посилання Позивачів щодо державної реєстрації речових прав та їх обтяжень Судом не береться до уваги з огляду на положення частину 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав», якою встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

В Постанові Верховний Суд України від 10.04.2012р. (номер справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21-1115во10), проаналізувавши положення частини першої ст.2 та ст.17 КАС України, висловив наступну правову позицію: «суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».

Аналогічна позиція викладена в п.21 Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, Позивач повинен зазначити, які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку про те, що Наказ Головного управління комунальної власності м. Києва № 280 від 31.08.2005 року «Про закріплення майна за Київським міським будинком дитини ім. М.М. Городецького» в частині п.25 Додатку, який прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, права та законні інтереси Позивачів не порушує, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук