Постанова № 69464771, 11.10.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року справа № 823/623/17

08 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 подав позов, в якому просить:

- визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 протиправною щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 153543 грн 47 коп. (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот сорок три гривні 47 коп.) за договором № 980-021-000221367 “Суперкапітал” (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) від 14.04.2016;

- зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві “Банк Михайлівський” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розмірі 153543 грн 47 коп (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот сорок три грн 47 коп.) за договором № 980-021-000221367 “Суперкапітал” (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) від 14.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що 19 травня 2016 року на рахунки позивача в ПАТ “Банк Михайлівський” від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” надійшли кошти в розмірі 153000,00 грн з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000221367 від 14.04.2016”; 543,47 грн з призначенням платежу “Оплата процентів по договору № 980-021-000221367 від 14.04.2016”.

Позивач зазначає, що операції по перерахуванню коштів були правомірними і відповідали вимогам чинного законодавства. Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Ключовим є сам факт знаходження на рахунках вкладників грошових коштів.

Крім того, з урахуванням положень Закону від 15.11.2016 № 1736-VIIІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг”, позивач прирівнюється до вкладника та має право на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з моменту набрання законної сили вказаного закону.

В судовому засіданні 27 вересня 2017 року позивач адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що наказом тимчасової адміністрації ПАТ “Банк Михайлівський” від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1298015973,74 грн, відповідно до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Кошти в сумі 153543,47 грн, зараховані 19.05.2016 на рахунки позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв’язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів позивачеві не має жодного відношення до банківського вкладу.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, заява про розгляд справи без його участі в матеріалах справи відсутня.

27 вересня 2017 року на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 20 квітня 2015 року між позивачем (вкладник) та публічним акціонерним товариством “Банк Михайлівський” (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) “Супердохідний тиждень+” (з виплатою процентів кожні 14 днів) № 980-021-000077409 (далі – договір № 980-021-000077409), за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти вкладника (далі - вклад) та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № 26305514764202 (далі - депозитний рахунок) у гривні, що відкривається банком на ім’я вкладника, і зобов’язується виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ “Банк Михайлівський”, в т.ч. умовами дистанційного банківського обслуговування ПАТ “Банк Михайлівський”.

За договором № 980-021-000077409 банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 100000,00 грн під 26% річних на строк 182 дні, що складається з 13 періодів вкладу тривалістю 14 календарних днів кожний з дати укладення договору 20.04.2015 по 19.10.2015.

Внесення позивачем коштів на банківський рахунок № 26305514764202 за договором № 980-021-000077409 підтверджується копією квитанції № 1984000 від 20.04.2015.

16 жовтня 2015 року між позивачем (вкладник) та ПАТ “Банк Михайлівський” (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) “Супердохідний тиждень+” (вільний) № 980-021-000138569 (далі – договір № 980-021-000138569), за умовами якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти вкладника (далі - вклад) та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № 26302514764205, а у випадку автоматичного продовження (пролонгації) договору на вкладний депозитний рахунок № 26304514764203 (далі - депозитний рахунок) у гривні, що відкривається банком на ім’я вкладника, і зобов’язується виплачувати вкладнику суму вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ “Банк Михайлівський”, в т.ч. умовами дистанційного банківського обслуговування ПАТ “Банк Михайлівський”.

За договором № 980-021-000138569 банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 50000,00 грн під 20% річних на строк 180 днів з дати укладення договору 16.10.2015 по 13.04.2016.

Внесення позивачем коштів на банківський рахунок № 26302514764205 за договором № 980-021-000138569 підтверджується копією квитанції № 2498636 від 16.10.2015.

14 квітня 2016 року між позивачем (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-розрахунковий центр” (сторона-2) укладено договір № 980-021-000221367 “Суперкапітал” (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) (далі – договір № 980-021-000221367), за умовами якого сторона-1 передає стороні-2 у власність грошові кошти (далі – кошти) у розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а сторона-2 зобов’язується повернути кошти стороні-1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

За договором № 980-021-000221367 ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” прийняло від позивача 50000,00 грн на строк не більше 91 день з дати укладення цього договору по 14.07.2016 під 26 % річних.

20 квітня 2016 року позивачем та ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” укладено договір про внесення змін, за яким за домовленістю сторін збільшено суму коштів, що передається стороною-1 у власність стороні-2 на суму 103000,00 грн, у зв’язку з чим загальна сума коштів, що передається позивачем у власність товариства складає 153000,00 грн.

14 квітня 2016 року та 20 квітня 2016 року позивачем було перераховано зі свого рахунку в ПАТ “Банк Михайлівський” та рахунок ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” в ПАТ “Банк Михайлівський” 50000,00 грн та 103000,00 грн відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями.

19 травня 2016 року на рахунки позивача в ПАТ “Банк Михайлівський” від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” надійшли кошти в розмірі:

- 153000,00 грн з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000221367 від 14.04.2016”;

- 543,47 грн з призначенням платежу “Оплата процентів по договору № 980-021-000221367 від 14.04.2016”.

Копії відповідних платіжних доручень №№ 15664, 15665 від 19.05.2016 наявні в матеріалах адміністративної справи.

12 серпня 2016 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 із заявою від 10.08.2016, в якій просив включити його до переліку клієнтів, які мають право на відшкодування коштів за рахунками за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як особу, яка має право на відшкодування коштів у ПАТ “Банк Михайлівський”. Заява мотивована тим, що на час введення в банк тимчасової адміністрації на рахунках позивача в банку були грошові кошти в розмірі 153543,47 грн, які мають бути відшкодовані відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

28 листопада 2016 року позивач звернувся до ПАТ “Банк Михайлівський” із заявою від 24.11.2016, в якій просив включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та провести виплату відшкодування у розмірі 153000,00 грн та нарахованих процентів в сумі 543,47 грн.

Відповідачем не було надано відповіді на заяви позивача від 10.08.2016 та від 24.11.2016, виплата коштів не проведена.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 за № 812 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку” та від 13.06.2016 за № 991 “Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський”, згідно з якими 23.05.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 № 27/1 від 24.05.2016 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1213 від 12.07.2016 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та делегування повноважень ліквідатора банку”, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Банк Михайлівський” та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 2 роки з 13.07.2016 по 12.07.2018.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 № 2 від 13.07.2016 продовжено роботу комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними на строк 6 місяців з дня початку ліквідаційної процедури ПАТ “Банк Михайлівський”.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” та делеговано всі повноваження ліквідатора банку ОСОБА_2 з 05.09.2016.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (далі – Закон).

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті “Урядовий кур’єр” або “Голос України”.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Положеннями статті 38 Закону визначено ряд заходів, які повинна вживати Уповноважена особа Фонду, щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону (на які є посилання в наказі тимчасової адміністрації ПАТ “Банк Михайлівський” від 01.06.2016 № 42/2 про затвердження результатів проведеної перевірки правочинів) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Суд вважає, що право відносити правочини до нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов’язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов’язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Так, наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський” від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-розрахунковий центр” про перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1298015973,74 грн, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 338 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Згідно витягу з Додатку 2 до Акту № 2 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” включений ОСОБА_1 із сумою перерахування 153543,47 грн.

Листом від 22.09.2016 № 3Г1(К)/5439 позивачеві надіслано повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” про нікчемність правочину/транзакції, яким повідомляється, що перекази коштів, здійснені ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” 19.05.2016 на рахунки позивача на загальну суму 153543,47 грн є нікчемними.

Суд зазначає, що жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону, не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ “Банк Михайлівський” у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку).

За ст. 38 Закону перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Договір від 14.04.2016 № 980-021-000221367 був укладений між ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” та ОСОБА_1 і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.

Згідно з п. 1.30 даного Закону визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача

Як свідчать пояснення позивача та надані документи, ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ “Банк Михайлівський”, ініціював переказ коштів позивачу на підставі відповідних договорів між ними.

ПАТ “Банк Михайлівський”, виконуючи розрахунковий документ ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на суму коштів, які переказувались. А отже, ПАТ “Банк Михайлівський” не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов’язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року.

При цьому, договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ “Банк Михайлівський” при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а, отже, операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали чинному законодавству України.

Саме по собі отримання ПАТ “Банк Михайлівський” коштів на рахунки згідно з укладеними позивачем договорами не призводить до автоматичного визнання таких переказів нікчемними, оскільки це не суперечило чинному законодавству.

На переконання суду, в письмових запереченнях не вказано з яких конкретних підстав відповідач вважає зазначені правочини нікчемними, відповідно не надані будь-які докази в підтвердження таких обставин, в зв’язку з чим суд при вирішенні спору відхиляє такі письмові заперечення відповідача.

Суд встановив, що на банківських рахунках позивача, що були відкриті в ПАТ “Банк Михайлівський”, перебувають грошові кошти в сумі 153543,47 грн (153000+543,47), що підтверджується виписками по особовим рахункам. Зазначені кошти, які надійшли від ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр”, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 26 Закону є вкладом.

Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Ключовим є сам факт знаходження на рахунках вкладників грошових коштів.

Така правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (постанова від 12.01.2016 № К/800/46158/15), який наголошую, що для вирішення питання про відшкодування Фондом коштів за вкладами немає правового значення походження коштів вкладу.

Також суттєвим для вирішення справи є те, що перерахування коштів з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” на поточний рахунок позивача було здійснено 19 травня 2016 року, тобто до прийняття рішення Національним банком України від 23.05.2016 № 14/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних”.

Таким чином, рахунки позивача мали би бути включеними до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Натомість, докази, на які посилається відповідач в запереченнях, не підтверджують нікчемності повернення вказаних коштів або укладеного з позивачем договору, а тому не приймаються судом до уваги.

Виходячи з пункту 5 розділу 2 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків, в тому числі до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію про рахунок цього вкладника.

Вирішуючи спір по суті, суд також приймає до уваги, що згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В той же час, у своїх позовних вимогах позивач просить визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами (рахунками) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 153543 грн 47 коп та відповідно зобов’язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Банк Михайлівський” за рахунок Фонду у розмірі 153543 грн 47 коп.

Однак, станом на час розгляду справи відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” уповноваженою особою створюється та передається до Фонду саме перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а не перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом. Отже, позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у цій частині.

Враховуючи те, що Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено право позивача на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, суд вважає, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 включити дані про рахунки ОСОБА_1 за № 26209514764201 (на суму 153000,00 грн) та № 26208514764201 (на суму 543,47 грн.) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві “Банк Михайлівський” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Абзацом 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_2, що полягає у невключенні даних про рахунок ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку рахунків, за яким вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві “Банк Михайлівський” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_2 включити дані про рахунки ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за № 26209514764201 (на суму 153000,00 грн) та № 26208514764201 (на суму 543,47 грн) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві “Банк Михайлівський” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь на користь ОСОБА_1 (18001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк