Ухвала суду № 69464383, 11.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6301/16

УХВАЛА

11 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Компанії « 2705 MANAGEMENT INC.» до Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо зобов'язання укласти договір охорони культурної спадщини на будівлю по вул. Тираспольській, 4, м.Одеса,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась Компанія « 2705 MANAGEMENT INC.» до Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо зобов'язання укласти договір охорони культурної спадщини на будівлю по вул. Тираспольській, 4, м.Одеса.

Позовні вимоги ґрунтуються на наступних обставинах справи.

Корпорації “MANAGEMENT INC.” належать на праві власності нежилі приміщення, що знаходяться з адресою: м.Одеса, вул.Тираспольська, 4, загальною площею 2347,00 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.03.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (зареєстровано в реєстрі за №1258), та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2015 року (а.с.22-23).

ОСОБА_2 Міністрів Української РСР №970 від 24.08.1963 року «Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР» зазначену будівлю віднесено до списку пам'ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави (а.с.13-21).

05.08.2016 року (вихідний №01-13/1614сп) Управлінням культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської ОДА на адресу Корпорації “MANAGEMENT INC.” направлено листа, в якому зазначено про необхідність укласти охоронний договір на вищевказаний об’єкт відповідно до ст.23 Закону України “Про охорону культурної спадщини” з відповідним органом охорони культурної спадщини та попереджено про відповідальність за ухилення від підписання охоронного договору або за порушення режиму використання пам’ятки (а.с.15).

01.11.2016 року (вихідний №0113/2720сп) відповідачем на адресу позивача направлено листа з аналогічним змістом (а.с.16-17).

Крім того, у листі Управління культури, національностей, релігій та охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 04.09.2016 року (вихідний № 0113/2160сп), адресованому позивачу, наголошено на необхідності Корпорації “MANAGEMENT INC.” укласти охоронний договір на користування приміщеннями будівлі - пам’ятки та акцентовано увагу на тому, що згідно п.3 розділу Х Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону. Таким чином, на будівлю, розташовану по вул.Тираспольській, 4 (колишній палац Каліо, споруджений у 1834 році за проектом архітектора ОСОБА_3І.) розповсюджується статус пам’ятки (а.с.18).

В судовому засіданні 11.10.2017 року представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, визначених у письмових запереченнях проти позову.

Під час прийняття судового рішення за результатами розгляду справу суд приходить до висновку про необхідність закритті провадження у справі за частиною позовних вимог з огляду на наступне.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини врегульовано Законом України “Про охорону культурної спадщини”.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України визначається Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1760 затверджено Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 11 Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об’єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об’єктів місцевого значення).

На кожний об’єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Облікова документація на об’єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу Х “Прикінцеві положення” Закону України “Про охорону культурної спадщини” визнаються пам’ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Пропозиції щодо включення щойно виявлених об’єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об’єктів культурної спадщини.

Усім пам’яткам культурної спадщини у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися.

Відповідно до пункту 3 розділу Х “Прикінцеві положення” Закону України “Про охорону культурної спадщини”, об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Пунктом 4 “Прикінцевих положень” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, до вирішення питання про їх включення (невключения) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Пунктом 17 частини 1 статті 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” передбачено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам'ятки.

Згідно із статтею 23 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1768.

Відповідно до п.1 Порядку встановлено, що охоронний договір встановлює режим використання пам’ятки культурної спадщини (предмет договору), що не підпадає під визначення адміністративного договору, наведеного у абзаці 14 ч.1 ст.3 КАС України, оскільки предметом адміністративного договору є передача владних прав та обов’язків суб’єкту владних повноважень.

Окрім того, п.2 Порядку не передбачено направлення на адресу власника пам’ятки культурної спадщини вимоги про укладання договору, яка є обов’язкова для виконання, в зв’язку із чим, укладання вказаного договору відбувається за загальною процедурою укладання господарських договорів, визначених ЦК України та ГК України.

Відповідно до вказівки Вищого адміністративного суду України, яка міститься в ухвалі по цій справі від 13.07.2017 року при новому розгляді справи суду потрібно встановити правову природу взаємовідносин, що виникли між сторонами справи з приводу укладання охоронного договору.

Під час нового розгляду справи представник позивача та представник відповідача підтвердили ту обставини, що вказаний вид договорів не відноситься до адміністративних договорів та направлені відповідачем на адресу позивача вимоги про його укладання від 05.08.2016 року (вихідний №01-13/1614сп) та 01.11.2016 року (вихідний №0113/2720сп) не є актами суб’єкта владних повноважень, які є обов’язковими для виконання позивачем.

Таким чином, суд встановив, що відносини між позивачем та відповідачем виникли з приводу укладання охоронного договору пам’ятки культурної спадщини, якій не є адміністративним договором.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 1 статті 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України, термін “суб’єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.12 ГПК України до компетенції господарських судів належать спори з приводу укладання, зміни чи розірвання господарських договорів, в рамках розгляду якого компетентний суд зможе надати оцінку законності дій органу державної влади з приводу пропонування укласти охоронний договір на пам’ятку культурної спадщини, що виключає можливість вирішення цих позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження по справі, якщо спір не підвідомчій судам адміністративної юрисдикції.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.160 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Закрити провадження по справі за адміністративним позовом Компанії « 2705 MANAGEMENT INC.» до Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо зобов'язання укласти договір охорони культурної спадщини на будівлю по вул.Тираспольській, 4, м.Одеса.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в 5-денний строк з дня її проголошення.

Суддя Єфіменко К.С.

.