Постанова № 69464097, 03.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року № 813/1906/17

о 17 год. 01 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/1906/17 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!», представник ОСОБА_1до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС, представник ОСОБА_2 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із висновками відповідача викладеними в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення, а також вважає протиправним проведення такої перевірки.

22.12.2016 року позивач подав контролюючому органу заперечення на акт перевірки, на що відповідачем надано формальну та необґрунтовану відповідь.

Позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав:

На виконання Договору №3006-ПБ ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» поставило, а позивач прийняв олію соняшникову нерафінованої першого ґатунку, пшеницю 3 класу групи А, пшеницю 5 класу групи Б, пшеницю 6 класу групи Б.

У періоді з 01.07.2016 по 31.12.2016 року весь товар, отриманий від ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» було передано на комісію, що підтверджується актами приймання-передачі продукції на комісію.

Згідно отриманих звітів комісіонера щодо реалізації товару у періоді з 01.07.2016 по 31.12.2016 та інших первинних документів, позивачем було включено у витрати собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Дохід від реалізації товару у періоді з 01.07.2016 по 31.12.2016 включено у рядку 20000 Звіту про фінансові результати Форми 2 станом на 31.12.2016.

Фінансовий результат (прибуток) позивача за вказаними операціями складає 6507249,33 грн., що відповідає меті підприємницької діяльності отримання прибутку та досягнення позитивного соціально-економічного ефекту. Зазначені обставини спростовують позицію фіскального органу щодо «нереальності» спірних господарських операцій та «відсутності ділової мети при їх здійсненні». Також позивач вказує, що згадані господарські операції належним чином задокументовані та підтверджені митним органом, який є структурним підрозділом ДФС України.

На підставі належним чином складених та оформлених первинних документів, які не були визнані недійсними або дефектними у встановленому законодавством порядку, позивачем правомірно було відображено в бухгалтерському обліку здійснені господарські операції. При цьому правильність бухгалтерських проведень контролюючим органом під сумнів не ставилась.

Підтвердженням правильності ведення бухгалтерського обліку позивачем, відповідно правильності визначення ним фінансового результату, що є обєктом оподаткування податком на прибуток, є картки рахунків: 281 по надходженню олії соняшниковій та пшениці від контрагента ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес»; 63125 та 311 по розрахунках із постачальником ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес»; 283 щодо передачі товарів на комісію ТОВ «Старбрайт»; 361 по розрахунках з ТОВ «Старбрайт», - які містять належним чином зафіксовану інформацію про спірні господарські операції, відповідно позивач не допустив заниження суми податку на прибуток підприємств.

Щодо нарахування зобовязань з ПДВ, позивач зазначає, що ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» був платником ПДВ на момент здійснення поставок позивачу, його реєстрація не була скасована чи визнана недійсною, податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних і податковий орган не виявив жодних претензій та не оспорив право ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» реєструвати податкові накладні.

Проведеною перевіркою не встановлено жодних зауважень чи претензій до правильності оформлення та/або реєстрації згаданих накладних. Дані щодо податкових накладних, виписаних ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» отримано з Єдиного реєстру податкових накладних інформаційної системи «Податковий блок» і зазначені накладні засвідчені (підписані) електронним цифровим підписом посадової (уповноваженої) особи ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» ОСОБА_4

Щодо застосування штрафної санкції у розмірі 510,00 грн. у звязку з нібито порушення п. 44.6. ст. 44 ПК України, позивач вказує, що в акті перевірки відсутні висновки перевіряючих щодо відсутності якої-небудь первинної документації. Окрім того податковий орган неодноразово наголошував, що наявність первинної документації не є беззаперечним доказом реальності операцій. Отже первинна документація була надана до перевірки, а у відповідача відсутні підстави для винесення згадано рішення, оскільки порушення п. 44.6. ст.44 ПК України немає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові докази та пояснення, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченнях, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що спірні рішення є правомірним, оскільки перевіркою позивача правомірно встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 року з вартості товарів згідно видаткових накладних виписаних/складених ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес», що призвело до заниження податку за 9 місяців 2016 року в сумі 15968927,00 грн.

Позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 22665534,00 грн.

Відповідач вказує, що з огляду на наявну в СДПІ інформацію щодо відносин між контрагентами та їх постачальниками, яка спростовує можливості надання ними товарів, реалізованих на адресу ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» згідно аналізу податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг), по ланцюгах постачання та придбання виявлено факти по операціях з підміни товару, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення субєкта до схеми формування штучного податкового кредиту. По взаєморозрахунках ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» з контрагентами постачальниками наявні негативні податкові інформації, що є свідченням нереальності господарських операцій.

Відповідач зазначає, що нереальність здійснення позивачем господарських операцій свідчать наступні факти:

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця);

- відсутність інформації про транспортування товарів (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Господарські операції з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Під час перевірки не надано наступні документи:

- товарно-транспортні накладні чи будь-які інші документи щодо транспортування товарів (олії соняшникової, пшениці);

- документи щодо оренди складів (приміщень) чи зберігання товарів за адресами на які доставлявся товар Постачальником ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес», що вказані в актах прийому-передачі: Склад філії ТОВ «ЕВЕРІ», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 та Зерновий термінал ТОВ «ДССК», м. Миколаїв, вул. Заводська, 9 (договори, акти та ін.).

Відповідач зазначає, що ні в договорі поставки №3006-ПБ від 30.06.2016 року укладеному із ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес», ні в специфікаціях до договору, ні в інших документах на поставку товарів не зазначено виробника олії соняшникової.

Відповідач вказує, що співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу великих платників податків ДФС здійснюється супроводження кримінального провадження № 32016100110000170 від 22.07.2016 року. В ході відпрацювання встановлено, що в період липня-вересня 2016 року ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе!» сформувало податковий кредит в сумі 25560493,00 грн. ПДВ від підприємства з ознаками «ризиковості», а саме: ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес». В ході дослідження ланцюгів поставки олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку та української пшениці встановлено підміну номенклатури товару у підприємств постачальників при здійсненні документально оформлених безтоварних операцій по постачанню олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку та української пшениці в адресу ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес».

ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві. Одноосібним директором, бухгалтером та засновником зазначеного підприємства на період взаємовідносин була ОСОБА_5 Співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу великих платників податків ДФС в рамках кримінального провадження № 32016100110000170 від 22.07.2016 року було відібрано заяву та допитано в якості свідка ОСОБА_5. яка дала свідчення, що не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» та яка зазначила, що дане підприємство було зареєстроване на неї та здійснювались фінансово-господарські операції без її відома.

Відповідач вказує, що наявність у позивача первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані господарські операції мали місце. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими переведеннями.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

16.12.2016 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських відносин з ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» за липень вересень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищевказаних контрагентів, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За наслідками вказаної перевірки складено акт за №364/28-06-14-00/31978272.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.6. ст. 44, п. 134.1. ст. 134 ПК України; п. 6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказам Міністерства фінансів України 02.11.1999 року за № 246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044; п. 6. п. 10 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV; Наказу Міністерства фінансів України 28.02.2013 року за № 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 15968927,00 грн. за 9 місяців 2016 року;

- п. 44.6. ст. 44, п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 22665534,00 грн. в тому числі за липень 2016 року у сумі 783680,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 12750239,00 грн. за вересень2016 року у сумі 9131615,00 грн.

23.12.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0003191400, яким на підставі акта від 16.12.2016 року №364/28-06-14-00/31978272 встановлено порушення п. 44.6. ст. 44, п. 134.1. ст. 134 ПК України; п. 6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказам Міністерства фінансів України 02.11.1999 року за № 246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044; п. 6. п. 10 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV; Наказу Міністерства фінансів України 28.02.2013 року за № 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 23953390,50 за податковими зобовязаннями у сумі 15968927,00 грн. за штрафними санкціями 7984463,50 грн.

23.12.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0003201400, яким на підставі акта від 16.12.2016 року №364/28-06-14-00/31978272 встановлено порушення п. 44.6. ст. 44, п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198 ПК України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 33998301,00 грн., за податковими зобовязаннями 22665534,00 грн., за штрафними санкціями 11332767,00 грн.

23.12.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1, яким на підставі акта від 16.12.2016 року №364/28-06-14-00/31978272 встановлено порушення п. 44.6. ст. 44 ПК України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, ПК України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, КАС України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 44.6. ст. 44 ПК України, У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно п. 134.1. ст. 134 цього ж Кодексу, Об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Згідно п. 9 цього ж Наказу, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Згідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 10 цього ж Наказу, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог, надано суду копії:

- договору №11/04-ЦПД від 11.04.2016 року укладеного між ОСОБА_6 як «Виконавець», з однієї сторони і ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей як для себе» як «Замовник», з іншої сторони, предметом якого є, що Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобовязується прийняти та оплатити дані послуги (роботи);

- повідомлення про результати пошуку постачальників;

- комерційної пропозиції ПП «Оліяр» №3 від 30.05.2016;

- комерційної пропозиції ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» №11 від 04.05.2016;

- статуту ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес», затвердженого протоколом загальних зборів від 07 квітня 2016 року;

- наказу №3 від 02 березня 2016 року про призначення Директора Товариства;

- статуту ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес», затвердженого протоколом загальних зборів №13/07/2016 від 13 липня 2016 року;

- наказу №5 від 15.07.2016 року про призначення директора ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес»;

- виписки з ЄДРЮОФОПГФ від 18.07.2016;

- повідомлення про зміну директора від 16 липня 2016 року;

- штатного розпису ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» станом на 30 червня 2016;

- штатного розпису ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» станом на 01 серпня 2016;

- табелю обліку використання робочого часу ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» від 30.06.2016;

- табелю обліку використання робочого часу ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» від 31.07.2016;

- табелю обліку використання робочого часу ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» від 31.08.2016;

- табелю обліку використання робочого часу ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» від 30.09.2016;

- договору поставки №3006-ПБ від 30.06.2016;

- додаткової угоди №1 від 16 липня 2016 року до договору поставки №3006-ПБ від 30.06.2016;

- специфікацій №1 від 30 червня 2016 року до договору поставки №3006-ПБ від 30.06.2016; №2 від 18 серпня 2016 року до договору поставки №3006-ПБ від 30.06.2016; №3 від 02 вересня 2016 року до договору поставки №3006-ПБ від 30.06.2016; №4 від 02 вересня 2016 року до договору поставки №3006-ПБ від 30.06.2016; №5 від 20 вересня 2016 року до договору поставки №3006-ПБ від 30.06.2016;

- актів прийому-передачі від 31.07.2016 №1; від 31.07.2016 №2; від 31.07.2016 №3; від 02.08.2016 №5; від 02.08.2016 №6; від 02.08.2016 №7; від 02.08.2016 №8; від 02.08.2016 №9; від 03.08.2016 №10; від 03.08.2016 №11; від 03.08.2016 №12;від 03.08.2016 №13; від 03.08.2016 №14; від 03.08.2016 №15; від 03.08.2016 №16; від 04.08.2016 №17; від 04.08.2016 №18; від 04.08.2016 №19; від 04.08.2016 №20; від 04.08.2016 №21; від 04.08.2016 №22; від 05.08.2016 №23; від 05.08.2016 №24; від 06.08.2016 №25; від 06.08.2016 №26; від 06.08.2016 №27; від 10.08.2016 №28; від 10.08.2016 №29; від 10.08.2016 №30; від 10.08.2016 №31; від 10.08.2016 №32; від 10.08.2016 №33; від 11.08.2016 №34; від 11.08.2016 №35; від 11.08.2016 №36; від 11.08.2016 №37; від 12.08.2016 №38; від 12.08.2016 №39; від 12.08.2016 №40; від 12.08.2016 №41; від 15.08.2016 №42; від 15.08.2016 №43; від 15.08.2016 №44; від 15.08.2016 №45; від 15.08.2016 №46; від 15.08.2016 №47; від 15.08.2016 №48; від 15.08.2016 №49; від 15.08.2016 №50; від 15.08.2016 №51; від 15.08.2016 №52; від 15.08.2016 №53; від 15.08.2016 №54; від 15.08.2016 №55; від 15.08.2016 №56; від 15.08.2016 №57; від 15.08.2016 №58; від 15.08.2016 №59; від 15.08.2016 №60; від 15.08.2016 №61; від 31.08.2016 №62; від 31.08.2016 №63; від 31.08.2016 №64; від 31.08.2016 №65; від 31.08.2016 №66; від 31.08.2016 №67; від 31.08.2016 №68; від 31.08.2016 №69; від 31.07.2016 №70; від 31.07.2016 №71; від 31.07.2016 №72; від 31.07.2016 №73; від 31.07.2016 №74; від 31.07.2016 №75; від 31.07.2016 №76; від 31.07.2016 №77; від 31.07.2016 №78; від 31.07.2016 №79; від 31.07.2016 №80; від 31.07.2016 №81; від 12.09.2016 №82; від 12.09.2016 №83; від 12.09.2016 №84; від 12.09.2016 №85; від 14.09.2016 №86; від 14.09.2016 №87; від 15.09.2016 №88; від 15.09.2016 №89; від 20.09.2016 №90; від 28.09.2016 №96; від 28.09.2016 №97; від 28.09.2016 №98; від 28.09.2016 №99; від 28.09.2016 №100; від 29.09.2016 №101; від 29.09.2016 №102; від 29.09.2016 №103; від 29.09.2016 №104; від 29.09.2016 №105; від 30.09.2016 №106; від 30.09.2016 №108;

- видаткових накладних від 31.07.2016 №66; від 31.07.2016 №67; від 31.07.2016 №68; від 02.08.2016 №70; від 02.08.2016 №71; від 02.08.2016 №72; від 02.08.2016 №73; від 02.08.2016 №74; від 03.08.2016 №75; від 03.08.2016 №76; від 03.08.2016 №77; від 03.08.2016 №78; від 03.08.2016 №79; від 03.08.2016 №80; від 03.08.2016 №81; від 04.08.2016 №82; від 04.08.2016 №83; від 04.08.2016 №84; від 04.08.2016 №85; від 04.08.2016 №86; від 04.08.2016 №87; від 05.08.2016 №88; від 05.08.2016 №89; від 06.08.2016 №90; від 06.08.2016 №91; від 06.08.2016 №92; від 10.08.2016 №93; від 10.08.2016 №94; від 10.08.2016 №95; від 10.08.2016 №96; від 10.08.2016 №97; від 10.08.2016 №98; від 11.08.2016 №99; від 11.08.2016 №100; від 11.08.2016 №101; від 11.08.2016 №102; від 12.08.2016 №103; від 12.08.2016 №104; від 12.08.2016 №105; від 12.08.2016 №106; від 15.08.2016 №107; від 15.08.2016 №108; від 15.08.2016 №109; від 15.08.2016 №110; від 15.08.2016 №111; від 15.08.2016 №112; від 15.08.2016 №113; від 15.08.2016 №114; від 15.08.2016 №115; від 15.08.2016 №116; від 15.08.2016 №117; від 15.08.2016 №118; від 15.08.2016 №119; від 15.08.2016 №120; від 15.08.2016 №121; від 15.08.2016 №122; від 15.08.2016 №123; від 15.08.2016 №124; від 15.08.2016 №125; від 15.08.2016 №126; від 31.08.2016 №127; від 31.08.2016 №128; від 31.08.2016 №129; від 31.08.2016 №130; від 31.08.2016 №131; від 31.08.2016 №132; від 31.08.2016 №133; від 31.08.2016 №134; від 31.07.2016 №135; від 31.07.2016 №136; від 31.07.2016 №137; від 31.07.2016 №138; від 31.07.2016 №139; від 31.07.2016 №140; від 31.07.2016 №141; від 31.07.2016 №142; від 31.07.2016 №143; від 31.07.2016 №144; від 31.07.2016 №145; від 31.07.2016 №146; від 12.09.2016 №147; від 12.09.2016 №148; від 12.09.2016 №149; від 12.09.2016 №150; від 14.09.2016 №151; від 14.09.2016 №152; від 15.09.2016 №153; від 15.09.2016 №154; від 20.09.2016 №155; від 28.09.2016 №161; від 28.09.2016 №162; від 28.09.2016 №163; від 28.09.2016 №164; від 28.09.2016 №165; від 29.09.2016 №166; від 29.09.2016 №167; від 29.09.2016 №168; від 29.09.2016 №169; від 29.09.2016 №170; від 30.09.2016 №171; від 30.09.2016 №172; від 30.09.2016 №173;

- податкових накладних від 31.07.2016 №4; від 31.07.2016 №5; від 31.07.2016 №6; від 02.08.2016 №1; від 02.08.2016 №2; від 02.08.2016 №3; від 02.08.2016 №4; від 02.08.2016 №5; від 02.08.2016 №6; від 03.08.2016 №7; від 03.08.2016 №8; від 03.08.2016 №9; від 03.08.2016 №10; від 03.08.2016 №11; від 03.08.2016 №12; від 03.08.2016 №13; від 04.08.2016 №14 від 04.08.2016 №15; від 04.08.2016 №16; від 04.08.2016 №17; від 04.08.2016 №18; від 04.08.2016 №19; від 05.08.2016 №20; від 05.08.2016 №21; від 06.08.2016 №22; від 06.08.2016 №23; від 06.08.2016 №24; від 08.08.2016 №25; від 10.08.2016 №31; від 10.08.2016 №32; від 10.08.2016 №33; від 10.08.2016 №34; від 10.08.2016 №35; від 10.08.2016 №36; від 11.08.2016 №37; від 11.08.2016 №38; від 11.08.2016 №39; від 11.08.2016 №40; від 12.08.2016 №41; від 12.08.2016 №42; від 12.08.2016 №43; від 12.08.2016 №44; від 15.08.2016 №45; від 15.08.2016 №46; від 15.08.2016 №47; від 15.08.2016 №48; від 15.08.2016 №49; від 15.08.2016 №50; від 15.08.2016 №51; від 15.08.2016 №52; від 15.08.2016 №53; від 15.08.2016 №55; від 15.08.2016 №56; від 15.08.2016 №57; від 15.08.2016 №58; від 15.08.2016 №59; від 15.08.2016 №61; від 15.08.2016 №62; від 31.08.2016 №65; від 31.08.2016 №66; від 31.08.2016 №67; від 31.08.2016 №68; від 31.08.2016 №69; від 31.08.2016 №70; від 31.08.2016 №71; від 31.08.2016 №72; від 12.09.2016 №1; від 12.09.2016 №2; від 12.09.2016 №3; від 12.09.2016 №4; від 14.09.2016 №5; від 15.09.2016 №6; від 15.09.2016 №7; від 15.09.2016 №8; від 20.09.2016 №9; від 20.09.2016 №10; від 20.09.2016 №11; від 20.09.2016 №12; від 20.09.2016 №13; від 20.09.2016 №14; від 28.09.2016 №15; від 28.09.2016 №16; від 28.09.2016 №17; від 28.09.2016 №18; від 28.09.2016 №19; від 29.09.2016 №20; від 29.09.2016 №21; від 29.09.2016 №22; від 29.09.2016 №23; від 30.09.2016 №24; від 30.09.2016 №25; від 30.09.2016 №26; від 30.09.2016 №27;

- розрахунку коригування від 05.08.2016 №1 до податкової накладної від 05.08.2016 №21;

- розрахунку коригування від 11.08.2016 №2 до податкової накладної від 08.08.2016 №25;

- податкової накладної від 08.08.2016 №26;

- розрахунку коригування від 11.08.2016 №3 до податкової накладної від 08.08.2016 №26;

- податкової накладної від 08.08.2016 №27;

- розрахунку коригування від 11.08.2016 №4 до податкової накладної від 08.08.2016 №27;

- податкової накладної від 08.08.2016 №28;

- розрахунку коригування від 11.08.2016 №5 до податкової накладної від 08.08.2016 №28;

- податкової накладної від 08.08.2016 №29;

- розрахунку коригування від 11.08.2016 №6 до податкової накладної від 08.08.2016 №29;

- податкової накладної від 08.08.2016 №30;

- розрахунку коригування від 11.08.2016 №7 до податкової накладної від 08.08.2016 №30;

- реєстрів податкових накладних за липень, серпень, вересень 2016;

- реєстру розрахунків коригування до податкових накладних за серпень 2016;

- платіжних доручень №6869 від 15.08.2016; №6980 від 18.08.2016; №7010 від 19.08.2016; №7083 від 23.08.2016; №7107 від 25.08.2016; №7134 від 26.08.2016; №7230 від 30.08.2016; №7420 від 02.09.2016; №7460 від 06.09.2016; №7538 від 09.09.2016; №7706 від 13.09.2016; №7735 від 14.09.2016; №7778 від 15.09.2016; №7779 від 16.09.2016; №7812 від 20.09.2016; №8001 від 05.10.2016; №8015 від 06.10.2016; №8023 від 06.10.2016; №8125 від 11.10.2016; №8127 від 11.10.2016; №8276 від 17.10.2016; №8419 від 25.10.2016; №8495 від 27.10.2016; №8547 від 31.10.2016; №800 від 17.02.2017; №833 від 21.02.2017; №911 від 22.02.2017; №912 від 22.02.2017; №914 від 22.02.2017; №944 від 22.02.2017; №954 від 22.02.2017; №976 від 23.02.2017; №1031 від 27.02.2017; №1045 від 27.02.2017; №1053 від 27.02.2017; №1054 від 27.02.2017; №1062 від 28.02.2017; №1067 від 28.02.2017; №1070 від 28.02.2017; №1082 від 28.02.2017; №1151 від 02.03.2017; №1152 від 02.03.2017; №1156 від 02.03.2017; №1159 від 02.03.2017; №1315 від 13.03.2017; №1478 від 15.03.2017; №1962 від 03.04.2017; №1993 від 04.04.2017; №1995 від 04.04.2017; №1996 від 04.04.2017; №1998 від 04.04.2017; №2017 від 05.04.2017; №2019 від 05.04.2017; №2020 від 05.04.2017; №2024 від 05.04.2017; №2025 від 05.04.2017; №2029 від 06.04.2017; №2030 від 06.04.2017;

- наказу №7 ТОВ «Старбрайт» від 22.07.2016 року про приймання на роботу;

- договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №0107-ПБ від 01 липня 2016 року;

- специфікації №1 від 20 липня 2016 року до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №0107-ПБ від 01 липня 2016 року;

- актів прийому-передачі сільськогосподарської продукції на комісію від 31 липня 2016 року; від 2 серпня 2016 року; від 3 серпня 2016 року; від 4 серпня 2016 року; від 5 серпня 2016 року; від 6 серпня 2016 року; від 10 серпня 2016 року; від 11 серпня 2016 року;від 12 серпня 2016 року; від 15 серпня 2016 року; від 14 вересня 2016 року; від 15 вересня 2016 року; від 20 вересня 2016 року; від 28 вересня 2016 року; від 29 вересня 2016 року; від 30 вересня 2016 року;

- звіту комісіонера №1 від 31 серпня 2016 року до договору комісії №0107-ПБ від 01 липня 2016 року;

- ВМД №504050000/2016/105413 від 15.08.2016;

- контракту SFO1807 від 18.07.2016 року;

- контракту 180816 від 18.08.2016 року;

- рахунку №951 від 15.08.2016 року;- акту виконаних послуг №1109 від 15.08.2016 року;

- звіту комісіонера №2 від 30 вересня 2016 року до договору комісії №0107-ПБ від 01 липня 2016 року;

- ВМД №504050000/2016/106206 від 12.09.2016; ВМД №504050000/2016/106648 від 24.09.2016; ВМД №504050000/2016/106652 від 24.09.2016; ВМД №504050000/2016/106502 від 21.09.2016;

- контракту SFO0209 від 02.09.2016 року; контракту SFO0309 від 03.09.2016 року; контракту SFO1209 від 12.09.2016 року; контракту SFO2709 від 27.09.2016 року;

- рахунку №526 від 02.09.2016 року;

- актів виконаних послуг №424 від 02.09.2016 року; №447 від 09.09.2016 року; №458 від 12.09.2016 року; №1236 від 21.09.2016 року; №529 від 24.09.2016 року; №529 від 24.09.2016 року; №529 від 24.09.2016 року;

- рахунку №556 від 09.09.2016 року; №572 від 12.09.2016 року; №1014 від 21.09.2016 року; №658 від 24.09.2016 року;

- акту виконаних послуг звіту комісіонера №3 від 31 жовтня 2016 року до договору комісії №0107-ПБ від 01 липня 2016 року;

- ВМД №504050000/2016/106978 від 03.10.2016; ВМД №504050000/2016/106976 від 03.10.2016; ВМД №504050000/2016/106950 від 03.10.2016; ВМД №504050000/2016/106949 від 03.10.2016; ВМД №504050000/2016/106948 від 03.10.2016; ВМД №500010003/2016/013004 від 18.10.2016; ВМД №500010003/2016/013000 від 18.10.2016.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 23.12.2016 року та таким що підлягають скасуванню, оскільки мету та реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій відповідачем не спростовані.

Фактом з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит та формування витрат є реальне здійснення операцій з придбання товару. Тобто недоліки первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податковий кредит та формування витрат.

Позивач формував витрати та податковий кредит із сплачених сум в тому числі ПДВ. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в його ж господарській діяльності.

Позивачем до перевірки надані договори, акти наданих послуг, видаткові та податкові накладні розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірність формування витрат - є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій. Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби».

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідні періоди.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів.

Судом не враховуються висновки податкового органу про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес», оскільки таке не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідач вказує до перевірки не надано інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця), а також вказує про відсутність інформації про транспортування товарів, однак наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, що не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства, що відповідачем також не спростовано.

Відсутність зазначення виробника олії соняшникової та відсутність копій посвідчень про якість зерна, не є беззаперечним доказом безтоварності спірних операцій, оскільки такі припущення відповідача не підтверджені іншими доказами в їх сукупності.

Сумніви відповідача, що позивач не брав участі у здійсненні господарських операцій з його поставки, не обґрунтовані належними доказами, а посвідчення про якість не є документом, який встановлює маршрут товару чи обовязкових власника та/або отримувача, це виключно документ який фіксує певну інформацію у відповідний момент часу і жодним чином не обмежує його власника у праві продати цей товар будь-яким третім особам на власний розсуд. Відтак посилання відповідача на посвідчення якості для підтвердження своєї позиції є необґрунтованим.

Відтак висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених жодними доказами, оскільки фактичний рух коштів та товару придбаного позивачем від ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» відповідач не спростував.

Суд також зазначає, складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно обєкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою субєктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обовязків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність інформації відповідача щодо контрагента позивача та фактичну безтоварність спірних операцій.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, а також формування податкового кредиту, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього звязку витрат чи формування податкового кредиту з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів (робіт, послуг), які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення звязку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку в тому числі формування податкового кредиту, обовязковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Крім цього, виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагентів, які мали статус платників податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обовязку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Позивачем протягом періоду, що перевірявся, первинні документи складенні по взаємовідносинах із ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» мають всі обовязкові реквізити, що свідчить про досягнення позивачем ділової мети в розумінні ПК України.

Відповідачем протиправно встановлено порушення позивачем п. 6, п. 9 П(С)БО 9 «Запаси», оскільки на підставі належним чином складених та оформлених первинних документів позивачем правомірно відображено в бухгалтерському обліку здійснені господарські операції.

Щодо відображення в бухгалтерському обліку позивачем витрат на придбання товарів, судом враховуються обґрунтування позивача, про те, що згідно з п. 5 П(С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобовязань.

Пунктом 6 П(С)БО 16 передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 10 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Враховуючи суть проведених господарських операцій та на підставі первинних документів видаткових накладних та актів прийому-передачі, що відповідають вимогам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем у повній відповідності до положень П(С)БО 16 було відображено витрати по поставках товару.

Підтвердженням правильності ведення бухгалтерського обліку позивачем і відповідно правильності визначення ним фінансового результату, що є обєктом оподаткування податком на прибуток, є картки рахунків: 281 по надходженню олії соняшниковій та пшениці від контрагента ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес»; 63125 та 311 по розрахунках із постачальником ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес»; 283 щодо передачі товарів на комісію ТОВ «Старбрайт»; 361 по розрахунках з ТОВ «Старбрайт», - які містять належним чином зафіксовану інформацію про господарські операції позивача.

Податкові накладні ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» по взаємовідносинах із позивачем оформлені згідно з усіма вимогами, наведеними у ст. 201 ПК України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних в межах встановлених законодавством строків.

Крім цього, у періоді з 01.07.2016 по 31.12.2016 року весь товар, отриманий від ТОВ «ОСОБА_3 Бізнес» було передано на комісію, що підтверджується актами приймання-передачі продукції на комісію, які додаються до даного позову.

Згідно отриманих звітів комісіонера щодо реалізації товару у періоді з 01.07.2016 по 31.12.2016 та інших первинних документів, позивачем було включено у витрати і відображено у рядку 2050 (собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати Форми 2 станом на 31.12.2016 року.

Судом не враховуються обґрунтування заперечень позовних вимог свідченнями гр. ОСОБА_4, відібрані співробітниками ВОСА ПДВ МОУ Офісу ВПП ДФС в рамках кримінального провадження №32016100110000170, оскільки такі свідчення не перевірені судом в порядку КПК України.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суд не надано.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання вищевказаних податкових повідомлень рішень, підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п. 44.6. ст. 44, п. 134.1. ст. 134, п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198 ПК України; п. 6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказам Міністерства фінансів України 02.11.1999 року за № 246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044; п. 6. п. 10 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV; Наказу Міністерства фінансів України 28.02.2013 року за № 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 23.12.2016, яким згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України, встановлено позивачем порушення п. 44.6. ст. 44 ПК України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510,00 грн. суд зазначає наступне:

Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Спірна штрафна санкція застосована до позивач за ненадання посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документів (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, однак така не може бути застосована згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України, відтак податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 23.12.2016 також протиправним і підлягає скасуванню.

Судом не враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог щодо порушень при проведенні перевірок, оскільки платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотриманням якого контролюється контролюючими органами.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги позивача про визнання протиправними і скасування прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС № НОМЕР_2 від 23.12.2016 року.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС № НОМЕР_4 від 23.12.2016 року.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові МГУ ДФС № НОМЕР_1 від 23.12.2016 року.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 09.10.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.