Постанова № 69463648, 05.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 р. Справа №805/2961/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Кірієнка В.О.,

суддів Кониченка О.М.

ОСОБА_1

при секретарі Сердюк Д.В.

за участю сторін

представників позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0000741403 та «Рішення про результати розгляду скарги» від 03.08.2017 року №16978/6/99-99-11-03-01-25,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство МАСТ-БУД» заявлений позов до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0000741403 та «Рішення про результати розгляду скарги» від 03.08.2017 року №16978/6/99-99-11-03-01-25.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Підприємство МАСТ-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 р. по 31.03.2016 р. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2016 р., за результатами якої Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року №00001111403, яким застосовано фінансові санкції у розмірі 344 100 гривень, що сплачені позивачем у повному обсязі 19.10.2016р. ТОВ «Підприємство МАСТ-БУД» 07 квітня 2017 року надало звіт про контрольовані операції за 2013 рік, інформацію про повязаних осіб за 2013 рік, відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях за 2013 рік. В подальшому, на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.04.2017 р. №350 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Підприємство МАСТ-БУД» з питань своєчасності складання та подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік, за результатами якої складено акт та встановлено порушення пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 з урахуванням вимог абз. 5,6 та 7 п. 120.3 ст. 120 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-V (зі змінами та доповненнями) в частині не надання звіту про контрольовані операції за 2013 рік до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу. На підставі акту сформовано спірне податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0000741403, яким застосовано штрафні санкції у сумі 550 560 гривень.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення суперечить нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату України» від 21 грудня 2016 року № 1797- VІІІ (надалі Закон №1797).

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач, в письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував, вважає доводи позивача необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню з огляду на те, що неподання позивачем у визначені Податковим кодексом України строки звіту про контрольовані операції та\або документації з трансферного ціноутворення є триваючим правопорушенням - протиправною бездіяльністю, що триває до фактичного виконання покладеного на платника обовязку. Окрім того, пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу визначено, що штрафні (фінансові) санкції за наслідками перевірок застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, відповідач наголошував, що у разі встановлення контролюючим органом фактів неподання платником звіту про контрольовані операції та\або документації з трансферного ціноутворення, у т.ч. за 2013-2015 звітні роки та застосування до 01.01.2017 штрафу (штрафів) згідно із п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України, після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати такого штрафу, контролюючим органом, починаючи з 01.01.2017 мають застосовуватись штрафні санкції, передбачені абз.7 п.120.3 ст.120 ПКУ.

Отже, оскільки станом на 17.03.2017року ТОВ «Підприємство «Маст-Буд»» визначений Податковим кодексом України обовязок щодо подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік не виконало, ГУ ДФС у Донецькій області, за результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності складання та подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік (акт від 12.05.2017 № 132/05-99-14-03-33653812) відповідно до абз.7. п. 120.3 ст. 120 Кодексу прийняло спірне податкове повідомлення рішення від 25.05.2017року за № НОМЕР_1 про застосування до підприємства штрафної (фінансової) санкції у сумі 550 560,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «МАСТ-БУД» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 33653812 та зареєстроване за юридичною адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, бульвар. ОСОБА_4, 24-а, що не є спірним в цій справі, знаходиться на податковому обліку в Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

З матеріалів справи вбачається, що Маріупольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно до наказу від 18.07.2016 року №486, від 03.08.2016 року №608, від 01.09.2016 №806 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 р. по 31.03.2016 р. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2016 р.

За результатами перевірки 23.09.2016 року складено акт №624/05-19-14-01/33653812 (а.с.28-31).

Проведеною перевіркою встановлено, що платник податків фактично у 2013 році здійснював операції, які відповідають критеріям контрольованих операцій відповідно до абз.3 ч.2 підпунктів 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, а саме здійснював експортні операції, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою, та надавав звіт про суми податкових пільг від 23.01.2014року за №9089439175, що призвело до висновку про порушення платником податків підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині не подання звіту про контрольовані операції за звітний період 2013 рік.

06 жовтня 2016 року на підставі акту перевірки від 23.09.2016 року № 624/05-19-14-01/33653812 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №00001111403, яким до ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 344100 грн. (а.с.32).

ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» самостійно сплатило до бюджету суму штрафу за виявлене порушення платіжним дорученням від 19 жовтня 2016 року №2726 в розмірі 344 100 грн. (а.с.33).

07.04.2017 року ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» було надано звіт про контрольовані операції за 2013 рік, інформацію про повязаних осіб за 2013 рік, відомості про особу, яка бере участь у контрольованих операціях за 2013 рік (а.с.34-38).

В подальшому, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.04.2017 року №350 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2013 рік після застосування штрафних санкцій.

За результатами перевірки, 12.05.2017 року контролюючим органом складено акт №132/05-99-14-03/33653812, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 з урахуванням вимог абз. 5,6 та 7 п. 120.3 ст. 120 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-V (зі змінами та доповненнями) в частині не надання звіту про контрольовані операції за 2013 рік до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу. (а.с.39-53).

Заперечення платника податків на акт перевірки від 12.05.2017 року контролюючим органом були відхилені як необґрунтовані, про що винесено рішення від 03.08.2017 року №16978/6/99-99-11-03-01-25. (а.с. 14-16)

25.05.2017 року контролюючим органом на підставі акту перевірки від 12.05.2017 року №132/05-99-14-03/33653812 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000741403, яким до ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 та пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 550 560 грн. (а.с.12).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із необхідності застосовування норм податкового законодавства, що діяли на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки законодавство щодо трансфертного ціноутворювання з 2013 року неоднаразово змінювалось.

Порядок складання та подання документації для податкового контролю відповідних операцій врегульований пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 23.09.2016 року та до 31.12.2016 року):

- платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

- форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції, станом до 31.12.2016 року) встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

- 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

- 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

- 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Абзацом п'ятим пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції, станом на 01.01.2014 року та до 31.12.2016 року) встановлена норма, згідно якої сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України в редакції до 31.12.2016 року включно не передбачав ані строку для подання звіту про контрольовані операції, ані відповідальності за неподання звіту, окрім фіксованої суми штрафу, зокрема, у разі виявлення фактів здійснення підприємством експортних операцій, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797) змінені права та обов'язки платників податків при звітуванні щодо контрольованих операцій, а саме пункт підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України викладено у такій редакції:

- платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобовязані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного звязку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису

- у звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді;

- у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:

1) новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період;

2) уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду;

3) подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу;

- платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції;

- форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.

Законом №1797, також, викладено у новій редакції пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України та доповнено вказану статтю пунктом 120.4, якими, передбачено відповідальність платника податків, зокрема:

1) пункт 120.3:

- неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;

- сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення;

- неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення";

2) пункт 120.4:

- несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі, зокрема, одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо правомірності застосування до спірних правовідносин норм закону, що діяли на момент притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення, а також з тим, що неподання позивачем у визначені Податковим кодексом України строки звіту про контрольовані операції та\або документації з трансферного ціноутворення є триваючим правопорушенням - протиправною бездіяльністю, що триває до фактичного виконання покладеного на платника обовязку.

Разом з тим, Законом №1797 були встановлені нові види податкових правопорушень, а саме ст.120 Кодексу було доповнено п.120.4, яким встановлено відповідальність платників податків за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Кодексу.

Отже, законодавцем були відокремлені такі порушення податкового законодавства, як неподання звіту та його несвоєчасне подання, тобто з порушенням граничних термінів подання, які Законом №1797 є чітко прописаними, та відповідальність за них.

Таким чином, склад порушень п.120.3 ст.120 Кодексу та п.120.4 ст.120 Кодексу не передбачає одночасне застосування зазначених норм, що в свою чергу свідчить про те, що у випадку подання до початку перевірки платником податків спірного звіту з порушенням граничних термінів, застосовуються приписи п.120.4 ст.120 Кодексу, а у випадку його неподання приписи п.120.3 ст.120 Кодексу.

На думку суду, притягнення платника податків до фінансової відповідальності, передбаченої п.120.3 ст.120 Кодексу, з врахуванням того, що 07.04.2017 року, тобто, до початку проведення перевірки, яка відбулась в період з 26 квітня 2017 року по 04 травня 2017 року, ТОВ «Підприємство МАСТ-БУД» надало звіт про контрольовані операції, є протиправним.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0000741403.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття Рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 03.08.2017року, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Суд також підкреслює, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку субєкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зі змісту оскаржуваного рішення ДФС України вбачається, що податковим органом здійснено розгляд скарги платника податку на спірне податкове повідомлення-рішення, що входить до безпосередніх функцій зазначеного субєкта владних повноважень.

Отже, вказане рішення Державної фіскальної служби України само по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право в іншій спосіб, або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, права позивача не порушені в цій частині та не потребують судового захисту, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство МАСТ-БУД» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0000741403 та «Рішення про результати розгляду скарги» від 03.08.2017 року №16978/6/99-99-11-03-01-25 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 25.05.2017 року № НОМЕР_1, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 550 560грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ-БУД"" витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 258грн.40коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 жовтня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 10 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Кірієнко В.О.

Судді Кониченко О.М.

ОСОБА_1