Ухвала суду № 69463416, 18.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

18 вересня 2017 р. справа 804/5899/17

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Саксаганського районного відділу у м. Кривому Розі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби про визнання протиправними дії та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

14 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Саксаганського районного відділу у м. Кривому Розі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби в частині відмови в набутті позивачем громадянства, а також зобовязати Управління Саксаганського районного відділу у м. Кривому Розі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби вчинити дії щодо набуття позивачем громадянства.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, зясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу, чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого строку, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача із заявою про оформлення набуття громадянства України з наданням документів, які, зі слів позивача, були втрачені працівниками міграційної служби, що не дозволило їй до теперішнього часу оформити громадянство.

Проте, з позовної заяви неможливо встановити, коли саме позивач дізналась про порушення своїх прав з боку уповноважених осіб міграційної служби, за захистом яких вона звертається до суду.

При цьому, позовні вимоги сформульовані позивачем таким чином, що з їх змісту також неможливо встановити, коли саме мали місце оскаржувані дії (бездіяльність) відповідача в частині відмови їй в набутті громадянства, а також не зазначено, в чому саме такі дії (бездіяльність) виразились.

Зазначені обставини не дозволяють суду зясувати, чи дотримано позивачем передбачені законом строки звернення до адміністративного суду.

Крім того, із заявлених позовних вимог про зобовязання відповідача вчинити певні дії не вбачається, в якій саме спосіб позивач просить захистити свої порушені права, та якою нормою закону таке право передбачено.

У звязку з викладеним, позивачу шляхом складання тексту нової позовної заяви необхідно належним чином викласти обставини спірних правовідносин, зазначивши дати звернень ОСОБА_1 до міграційної служби, їх реквізити та зміст отриманих на них відповідей.

При цьому, позивачу необхідно сформулювати свої позовні вимоги таким чином, щоб з їх змісту можливо було встановити, коли саме мали місце оскаржувані дії (бездіяльність) відповідача в частині відмови в набутті громадянства, та в чому саме такі дії (бездіяльність) виразились.

При формулюванні вимоги про зобовязання відповідача вчинити певні дії позивачу необхідно також зазначити, в якій саме спосіб необхідно захистити її порушені права, та якою нормою закону таке право передбачено.

Крім того, частиною 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позивачем до позовної заяви долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, яку обґрунтовано посиланням на складне матеріальне становище.

Розглядаючи зазначену заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас, відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Крім того, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

В даному випадку, позивачем ОСОБА_1 документально не підтверджено відсутність у неї можливості сплатити судовий збір у справі, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних посилань до заяви не надано.

Отже, позивачем не наведено передбачених законом підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених ст. 88 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 р., який набрав чинності з 01.01.2017 р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. № 1801-19, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 1 600 гривень.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р.) визначено, що у разі, коли у позовній заяві обєднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

У позовній заяві позивач обєднав дві позовні вимоги немайнового характеру.

Отже, позивачу необхідно сплатити на реквізити суду (одержувач - УДКСУ у Чечеловському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 1 280 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Позивачу надати строк до 20 жовтня 2017 року для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: шляхом складання тексту нової позовної заяви, належним чином викласти обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, та конкретизувати зміст заявлених позовних вимог з огляду на строки звернення до суду (із зазначенням, коли саме та які саме оскаржувані дії вчинено відповідачем); надати оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 1 280 грн. на реквізити суду, зазначені в ухвалі.

Розяснити позивачу, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. В. Чорна