Вирок № 69462653, 10.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 619/3538/16-к Головуючий суддя І інстанції Нечипоренко І. М.

Провадження № 11-кп/790/1838/17 Суддя доповідач Плетньов В.В.

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Плетньова В.В.,

суддів - Ємця О.П. і Савченка І.Б.,

секретар - Пильченко Ю.В.,

за участю прокурора - Омельченка І.І.,

потерпілого - ОСОБА_2,

представників потерпілого - ОСОБА_3 і

ОСОБА_4,

обвинуваченого - ОСОБА_5,

його захисника адвоката - Бєлянцева К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 619/3538/16-к за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст.ст.286ч.2 та 135ч.1 КК України

за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_5 і цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 22 травня 2017 року,

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 22 травня 2017 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, не працюює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,

визнано винуватим і засуджено: за ч.1 ст.135 КК України - на 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.286 КК України - на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_2 127540,00грн., а з ОСОБА_5 стягнуто 282600,00 грн. Щодо стягнень грошей на користь ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вирок не оскаржувався.

На зазначений вирок потерпілим ОСОБА_2, обвинуваченим ОСОБА_5 і Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Галицька» подано апеляційні скарги.

Потерпілий просив скасувати вирок у частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити покарання: за ч.1 ст.135 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі, за ч.2 ст.286 КК України - у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань визначити остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Потерпілий посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано, обставини, які обтяжують покарання, а саме: настання тяжких наслідків - смерть молодої людини - єдиного сина, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, поведінку обвинуваченого ОСОБА_5, який після скоєння злочину покинув місце його вчинення, залишивши потерпілих в тяжкому стані і не викликавши швидку допомогу; не покаявся, не визнав свою вину, навіть не попросив вибачення у батьків потерпілого, не намагався відшкодувати матеріальні збитки.

Обвинувачений ОСОБА_5 у первинній апеляційній скарзі просив змінити вирок, пом'якшивши йому покарання до 5-ти років позбавлення волі. У подальшому змінив свої вимоги, просить скасувати вирок і призначити новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Цивільний відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька» просить змінити вирок у частині, що стосується вирішення цивільного позову - відмовивши в задоволені позовних вимог про стягнення з ПрАТ СК «Галицька» матеріальної шкоди повністю.

Вислухавши доповідь судді, думки потерпілого, його представників, обвинуваченого, адвоката, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченого і цивільного відповідача - не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як було встановлено оскаржуваним вироком суду ОСОБА_5 6 серпня 2016 оку близько 22год.30хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_11, на якому рухавсь по автодорозі «Дергачі - Козача Лопань» в напрямку м.Дергачі зі швидкістю близько 100 км/год., чим грубо порушив п. 2.9 «а», згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин». Під час руху, в районі 3км+16м ОСОБА_5 грубо порушив вимоги 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: «Під час вибору в установлених межах беспечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12, який рухався в зустрічному напрямку в бік смт. Козача Лопань, унаслідок чого водій автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAТ» ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Причиною його смерті стала тупа сукупна травма тіла в вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітини та закритої тупої травми живота. Пасажир автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми в формі забою головного мозку з формування вогнища контузії в базальному відділі правої лобової долі, втиснутого перелому лобової кістки, та верхньої стінки правої орбіти, перелому кісток носу, верхньої щелепи та виличних кісток за типом «Ле-Фор 2» з виливом крові в гайморову пазуху та медіальний відділ правої орбіти та в градчастий лабіринт праворуч, наявністю забитої рани в правій лобовій області та верхньому повіці правого ока, розлитого синця на правій половині обличчя, закритої травми грудної клітини у вигляді 5-го ребра по передній пахвовій лінії праворуч, та 8,9-го ребер по задній пахвовій лінії праворуч, травми стегна у вигляді закритого перелому нижньої третини діафізу стегнової кістки зі зміщенням дистального відламка всередину на ? діаметра кістки, забитої рани по передній поверхні в середині третини лівої гомілки. Пасажир автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми живота з розривом повздовжньої кишки, ускладненої перитонітом. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_5, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI TUCSON», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався в безпеці такого маневру, а також в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній відстані, виїхав на зустрічну смугу, де і допустив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT під керуванням ОСОБА_12, що рухався у зустрічному йому напрямку, що спричинило тяжкі наслідки. Після скоєної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно грубо порушив вимоги п. 2.10 «а, д, е є» Правил дорожнього руху, згідно яких: «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять офіційно затвердженого складу аптечки)» і, усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в небезпечне для їхнього життя становище, нехтуючи моральними і правовими нормами, які передбачають надання допомоги людям, що перебувають у небезпечному для життя стані, маючи можливість та обов'язок надати таку допомогу, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди, свідомо залишивши потерпілих в небезпечному для життя становищі.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинених обвинуваченим злочинів. Обставини події та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 та ч.1 ст.135 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, відповідають встановленим обставинам справи і наявним у справі об'єктивним доказам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав, що 06.08.2016 приблизно о 00год., коли він їхав із сел.Прудянка в м.Харків, його осліпили фари зустрічного автомобіля і раптово стався удар. Він утратив свідомість, а коли прокинувся, вийшов з автомобіля та побачив з ким потрапив у ДТП. Йому стало ще гірше, він сів в автомобіль і знову втратив свідомість, Як він потрапив додому, не пам'ятає. Коли прийшов додому, то вживав спиртні напої, а потім ліг спати. Крім того, спиртні напої вживав 05.08.2016року, їхав зі швидкістю приблизно 70-80км/год, знаків, які обмежували швидкість він не бачив на своєму шляху, тому він мав право їхати 90 км/год. сухо, погода була нормальна, видимість достатня, дорога була вузька і не освітлювалася. Потерпілого він не бачив, тому ніяких маневрів не робив на дорозі. Тормозного шляху його автомобіля, та у автомобіля ОСОБА_12 не було.

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.08.2016року зі схемою, подія мала місце на а/д «Дергачі-Козача Лопань» Зкм+16м. У місці ДТП асфальтобетонне покриття двох напрямків шириною 5,20м, на покритті маються уламки скла, пластмаси, частини фарби від обох автомобілів. Автомобіль HYUNDAI TUCSON має деформацію передньої частини, більше - ліворуч, відсутнє переднє ліве бокове скло, лобове скло зліва. Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAТ має деформацію передньої частини, більше - ліворуч, деформацію даху, лівої бокової частини. Відповідно до схеми позначені два зчоси на полосі руху автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT (т.1 а.с.6-10);

Згідно висновку експерта №270/16-Дт від 07.08.2016року, на підставі даних судово-медичної експертизи трупа громадянина ОСОБА_12 виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді забійної рани в області правого ока, синця в правій навколоочній ділянці, садна на правому крилі носа, різаної рани на нижній губі; крововиливів у м'які покриви голови в лівій лобній, тім'яних, лівій скроневій областях, а також в проекціях виявлених пошкоджень обличчя: крововиливів у скроневі м'язи зліва; крововиливів під тверду мозкову оболонку в області передньої черепної ямки та середньої черепної ямки зліва, під м'які мозкові оболонки в лобних, тім'яних та лівій скроневій ділянках головного мозку; - закрита травма тулубу - у вигляді садна на фоні синці по передній поверхні в області проекціях руківки грудини; прикореневих розривів легень, розривів по зовнішній поверхні лівої легені, забою серця; прямих переломів 7-10 лівих ребер по пахвовій лінії, прямих переломів правих 8-10 ребер по пахвовій лінії розрив великої долі печінки по діафрагмальній її поверхні; прикореневий розрив лівої нирки та масивні крововиливи у жирову клітковину нирок; - забійна рана по передньо-зовнішній поверхні лівого стегна. Виявлені ушкодження утворились зажиттєво, незадовго до настання смерті від ударної та ударно-ковзаючої дії тупих твердих предметів із великою силою, що могло мати місце в умовах дорожньо-транспортної пригоди, за умови, що постраждалий знаходився всередині транспортного засобу, при зіткненні його з перешкодою, як вказано в постанові, при цьому такими предметами могли були деталі салону транспортного засобу. Причиною смерті ОСОБА_12 стала тупа сукупна травма тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітки та закритої тупої травми живота. Ця травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і знаходиться у причинному зв'язку зі смертю постраждалого. Згідно з результатом судово-токсикологічної експертизи крові трупа етиловий та інші спирти не виявлені (т. 1 а.с.31-33);

Згідно висновку експерта №974-А/16 від 09.08.2016 року у ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження: закрита травма живота з розривом клубової кишки, що ускладнилася перитонітом; синці на обличчі, шиї, грудній клітці, садно на грудній клітці. Перераховані пошкодження утворилися від впливу тупих твердих предметів, можливо в умовах ДТП, при обставинах, викладених в історії хвороби, у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (т.1 а.с.41-42);

Згідно висновку експерта №973-А/16 від 09.08.2016 року в зв'язку з пригодою, можливо 06.08.2016 року, у ОСОБА_9 мали місце ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма з наявністю забитої рани правої лобної ділянки, забитої рани верхньої повіки правого ока, великої гематоми правої половини обличчя, травматичного відколу коронок трьох зубів, вдавленого перелому лобної кістки, забиття головного мозку; перелом верхньої щелепи по ОСОБА_13 1,2; перелом кісток носа; переломи ребер справа; переломи нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням; ушиблено-рвана рана лівої гомілки в середній третині, перераховані ушкодження утворилися від впливу тупих твердих предметів, не виключено, що в умовах ДТП, при обставинах, викладених в постанові про призначення експертизи (т.1 а.с.44-45);

З висновку судової автотоварознавчої експертизи №197 В від 25.09.2016 року вбачається, що розмір матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 98490,00грн. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 5678,53грн. (т.1 а.с.70-81);

З висновку експерта №702/16 від 19.09.2016 року вбачається, що в момент первинного контакту автомобіль «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_3 своєю передньою частиною контактував із передньою частиною автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» реєстраційний мер НОМЕР_2 При цьому, взаємне положення транспортних засобів було таким, що кут між їх поздовжніми осями складав близько 170 градусів. Місце зіткнення автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходилося перед початком розташування зчосів, відносно напрямку руху в бік м.Дергачі (т.1 а.с.96-99);

Згідно висновку обласного наркологічного диспансеру від 07.08.2016 за № 1882 на момент огляду ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп'яніння (т. а.с.139);

З висновку судової автотехнічної експертизи №9120 від 21.09.2016 року вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходилася працездатному стані та виконували свої основні функції (т.1 а.с.169-175);

З протоколу проведення слідчого експерименту від 21.09.2016 року зі схемою, за участю обвинуваченого, захисника, представника потерпілого, ОСОБА_5 пояснив, що 06.08.2016 приблизно о 22год.30хв. він керував технічно справним автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_3 по автодорозі «Дергачі-Козача Лопань» у напрямку м.Дергачі. Освітлення було відсутнє. Наближаючись до закруглення дороги, побачив світло фар і відчув удар в передню частину свого автомобіля (т.1 а.с.218-220).

Згідно висновку експерта №851/16 від 05.10.2016 року, за показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «HYUNDAI TUCSON», ОСОБА_14 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість, запобігання пригоди для водія автомобіля «HYUNDAI TUCSON», ОСОБА_5, в даній дорожній обстановці, визначалася виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «HYUNDAI TUCSON» ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT» ОСОБА_12, повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України (т.1 а.с.225-227);

Згідно висновку експерта №200/973-А/ОКБ/16 від 04.10.2016 року тілесні ушкодження, установлені у ОСОБА_9, могли бути отримані в час, вказаний в постанові про призначення експертизи. Черепно-мозкова травма утворилася від ударної дії тупих твердих предметів, чи від удару о такі, індивідуальні властивості яких не відобразилися в ушкодженнях, та за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Травма грудної клітини, правого стегна утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, чи від ударів о такі, індивідуальні властивості яких не відобразилися в ушкодженнях, та як окремо так і в сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. Рана на лівій гомілці утворилася від ударної дії тупого твердого предмету, чи удару о такий, індивідуальні властивості якого не відобразилися в ушкодженні, за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров'я. Вищевказані ушкодження в своїй сукупності могли бути отримані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, коли постраждала знаходилася в салоні транспортного засобу (т.1 а.с.229-231);

У судовому засіданні потерпіий ОСОБА_8 пояснив, що 6.08.2016 року він з дружиною та ОСОБА_12, який був за кермом автомобіля, їхали з м.Дергачі у напрямку с.Безруки зі швидкістю приблизно 30-40км/год., придержуючись правого узбіччя. При входженні в поворот побачив різко світло фар та миттєво відбувся удар. Зустрічне авто, з яким відбулося зіткнення, їхало з дуже великою швидкістю, від удару він втратив свідомість:

Потерпіла ОСОБА_9 пояснила суду, що 6.08.2016 року вона з чоловіком та ОСОБА_12, який був за кермом автомобіля, їхали з м.Дергачі в напрямку с.Бузруки по правому боці дороги зі швидкістю приблизно 40 км/год. Вона побачила назустріч світло фар, відбувся миттєвий удар і вона втратила свідомість;

Свідок ОСОБА_15пояснив суду, що він ішов по лівій стороні дороги у напрямку з м.Дергачі в бік смт. Козача Лопань з собакою. Приблизно о 23-00год. побачив, що з боку с.Безруки йому назустріч з надзвичайно великою швидкістю їхав автомобіль у напрямку м.Дергачі. Цей автомобіль в'їхав у правий поворот, навіть не пригальмувавши. Потім свідок почув удар. Коли він прийшов на місце ДТП, водій з автомобіля Хюндай, який проїжджав повз нього, з цигаркою та сильним запахом алкоголю підійшов до автомобіля «Фольксваген» і спитав: «Ти чому їхав по зустрічній смузі?» На думку свідка, це не відповідало дійсності. Після цього обвинувачений кудись пішов і його більше ніхто не бачив. Свідок викликав швидку допомогу і залишався на місці.

Свідок ОСОБА_17 пояснив судові, що коли він приїхав на місце ДТП, то побачив розбиті автомобілі, осип скла та уламки пластмасових деталей на дорозі. Було видно, що автомобіль під керуванням ОСОБА_12, намагаючись уникнути ДТП, уходив якомога ближче до правого узбіччя, про що свідчило розташування автомобілів та зчоси асфальту на узбіччі. Потім вони поїхали до обвинуваченого додому. Вийшов батько обвинуваченого та сказав, що ОСОБА_5 вдома, і що він вживає спиртні напої з другом уже другий день. Тому батько сховав ключі від автомобіля, однак син взяв запасний комплект та виїхав. В будинку стояли спиртні напої, у кімнаті був стійкий запах алкоголю.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що її син унаслідок ДТП мав травму ноги, струс мозку, перебував у стресовому стані та жалкував про те, шо відбулося;

Свідка ОСОБА_18 пояснив, що 06.08.2016 приблизно о 22-00год., коли він виїжджав із села Прудянка, його на великій швидкості обігнав автомобіль Хюндай та увійшов у поворот з вереском коліс, у напрямку м.Харкова. Коли він приїхав до місця ДТП, то йому сказали, що водій Хюндаю знаходиться у несамовитому стані. Дорога, по якій вони їхали широка, два автомобілі роз'їжджаються вільно, однак стан дороги дуже поганий. Автомобіль Фольксваген був зміщений на праве узбіччя ближче до кювету;

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що він був понятим при огляді місця події та складанні схеми ДТП. Тормозний шлях автомобіля Фольксваген був приблизно 5м, у автомобіля Хюндай тормозного шляху майже не було. ДТП відбулося одразу на повороті. Основна частина осипу скла та пластмаси була на боці руху автомобіля Фольксваген. Два тормозних шляхи автомобіля Фольксваген були ближче до правого узбіччя;

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що він, як слідчий, виїжджав на місце ДТП у сладі ОРГ. Водій автомобіля Хюндай був відсутній, хтось із присутніх на місці ДТП повідомив, що бачив, як водій ледь тримаючись на ногах із сильним запахом алкоголю пішов у бік смт Козача Лопань. Осип скла та пластмаси був на боці руху автомобіля Фольксваген;

Свідок ОСОБА_21 пояснив, що 06.08.2016 року приблизно о 15годині, тобто незадовго до ДТП, він їхав в сел.Прудянка з боку смт Козача Лопань. Обвинувачений їхав на автомобілі Хюндай, почав обганяти, виїхав на зустрічну смугу на великій швидкості, створив своїми діями аварійну ситуацію, та під'їхав до себе додому. Він, злякавшись таких дій обвинуваченого, зупинився на узбіччі та поїхав, коли побачив, що обвинувачений під'їхав до себе додому та хитаючись, вийшов з автомобіля;

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що коли він приїхав на місце ДТП, автомобіль ОСОБА_12 стояв на узбіччі з правої сторони, а автомобіль Хюндай - на проїжджій частині. Водія останнього не було. Йому повідомили, що водій автомобіля Хюндай перейшов через колії та зник. Осип скла, пластмаси та гальмівний шлях був на стороні руху автомобіля Фольксваген.

Суд повно і всебічно дослідив обставини події, дав належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам і правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_5 зазначеним вище чином. Підстав для визнання доказів недопустимими, про що просив захист, з матеріалів кримінального провадження не вбачається. Протокол огляду місця ДТП і схема підписані слідчим та понятими. Ці особи підтвердили об'єктивність внесення даних у зазначені документи безпосередньо в судовому засіданні. Висновки експертиз, на які послався суд у вироку, всебічно мотивовані і науково обґрунтовані. Суд правильно зазначив, що сумнівів у їхній об'єктивності та правильності ці документи не викликають. Щодо визнання неналежним доказом протоколу проведення слідчого експерименту, суд правильно зазначив, що слідчий експеримент проводився в місці ДТП, за участю ОСОБА_5, який підписав протокол без будь-яких зауважень та доповнень до нього. Відсутні підстави і для визнання недопустимим доказом висновку №1882 від 07.08.2016 та протоколу огляду місця події від 07.08.2016 року, оскільки згідно зазначеному висновку, складеному лікарем ОНД о 04-00год. ранку ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Особу було встановлено за посвідченням водія, яке о 03-20год. було вилучено в ході огляду місця події. Стан сп'яніння ОСОБА_5 перед ДТП і в момент події було підтверджено також зазначеними вище показаннями свідків. Судом правильно оцінено й доводи захисту про нібито відсутність можливості у обвинуваченого надати потерпілим допомогу. Так, судовим розглядом було встановлено, що після ДТП обвинувачений самостійно пересувався, палив цигарку, намагався спілкуватися з потерпілими, після чого самостійно пішов з місця пригоди. Зазначені його дії свідчать про те, що він мав можливість вжити заходів щодо надання такої допомоги.

Що стосується апеляційних вимог потерпілого ОСОБА_2, колегія суддів погоджується, що, призначаючи покарання, суд першої інстанції допустив невідповідність покарання характеру, ступеню суспільної небезпеки злочинів, даним про особу обвинуваченого.

Так, згідно вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно вимог п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 1 своєї Постанови №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів».

Суд першої інстанції послався в вироку на те, що враховує дані про особу ОСОБА_5, те, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, на врахування ступеню тяжкості вчинених злочинів, один з яких відноситься до тяжкого злочину, учиненого з необережності, а інший є злочином невеликої тяжкості, молодого віку обвинуваченого, обставини, що обтяжує покарання.

Але недостатньо було враховано, що злочином, який було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, заподіяно смерть одній, також молодій, людині та тяжку шкоду здоров'ю двох інших. Сам обвинувачений не зайнятий в суспільно корисному виробництві, а ставлення до власних злочинних дій, намагання уникнути відповідальності, не дозволяє зробити висновок про його щире каяття.

Разом з тим, вимога потерпілого ОСОБА_2 про призначення обвинуваченому позбавлення волі на 10 років не відповідає ч.2 ст.70 КК України, згідно якої при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України хоча і є тяжким, але не є умисним, а тому максимальне покарання за цей злочин і за сукупності його зі злочином, передбаченим ч.1 ст.135 КК України, не може перевищувати 8 років позбавлення волі. У частині додаткового покарання рішення суду першої інстанції є правильним.

Згідно вимог ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно вимог ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Колегія суддів уважає, що покарання, призначене обвинуваченому за ч.2 ст.286 КК України й, відповідно, за сукупністю злочинів є явно несправедливим через м'якість.

Що стосується застосування судом першої інстанції вимог ч.5 ст. 72 КК України, колегія суддів колегія суддів уважає за необхідне застосувати вимоги ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015року, згідно якої зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирішуючи це питання, колегія суддів ураховує, що Законом України від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» частину 5 статті 72 Кримінального кодексу України викладено в такій редакції: «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування". Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Оскільки зазначений ОСОБА_16 України був офіційно опублікований 20 червня 2017 року, за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року має бути зараховане попереднє ув'язнення з моменту затримання обвинуваченого і по 20 червня 2017 року. У решті зарахування має здійснюватися день за день або за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті.

Що стосується розв'язання судом першої інстанції цивільних позовів, колегія суддів уважає, що позови вирішено правильно, у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. А тому апеляційна скарга ПАТ «Страхова компанія «Галицька» не може бути задоволена. Так, потерпілий ОСОБА_2 пред'явив цивільний позов, у якому просив стягнути на його користь з ПАТ «Страхова компанія «Галицька» матеріальну шкоду, спричинену автомобілю, у сумі 92740грн., витрати на поховання загиблого ОСОБА_12 та на встановлення надгробного пам'ятника 17400грн., на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, у розмірі 52200,00грн., моральної шкоди - 17400грн., а 282600грн. на відшкодування моральної шкоди просив стягнути з ОСОБА_5 Щодо стягнення відповідних сум на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вирок суду не оспорений. Посилання ПАТ «Страхова компанія «Галицька» на неврахування судом того, що частина шкоду була відшкодована обвинуваченим, не може братися до уваги, адже добровільне часткове відшкодування шкоди мало місце щодо потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а з ПАТ «Страхова компанія «Галицька» стягнення мало місце тільки на користь ОСОБА_2 Усі розрахунки шкоди, що була заподіяна останньому, й посилання на норми матеріального права, які порядок відшкодування регламентують, приведені в оскаржуваному вироку. Матеріальну шкоду, спричинену автомобілю, визначено експертним шляхом. Частиною 2 ст. 127 КПК України визначено, що шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно з ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому. ПАТ «Страхова компанія «Галицька» було залучено до участі в проваджені в якості цивільного відповідача судовим рішенням. Таким чином, посилання цивільного відповідача на те, що позов мав бути розглянутий в цивільному порядку і не міг бути розглянутий в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5, не ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. ПАТ СК «Галицька» в апеляційній скарзі послалося на необхідність обмеження цивільної відповідальності за дії ОСОБА_5 Разом з тим, суд першої інстанції врахував це і обмежив відповідальність ПАТ СК «Галицька» в частині відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 та витрат на поховання та на встановлення пам'ятника 17400гривнями відповідно, стягнувши решту грошей з самого обвинуваченого ОСОБА_5, що відповідає вимогам ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1200 ЦК України. З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди стягнуто відповідно до зазначених вимог Закону.

Таким чином невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам закону, про що зазначено вище, мала місце тільки в частині призначеного покарання. У решті вирок суду є законним та обґрунтованим.

Згідно вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Ухвалення такого вироку не потребує повторного або додаткового дослідження доказів, які були досліджені судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 і ПАТ «Страхова компанія «Галицька» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 22 травня 2017 року щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України - 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, за ч.1 ст.135 КК України - 2 роки позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначити остаточне покарання в виді

позбавлення волі на 7 /СІМ/ років 6 /ШІСТЬ/ місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 /ТРИ/ роки.

У решті вирок суду від 22 травня 2017 року залишити без змін.

Згідно ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання попереднє ув'язнення з 19 серпня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Копії вироку апеляційного суду негайно вручити засудженому і прокурору.

Вирок апеляційного суду, відповідно до ч.4 ст.532 КПК України, набирає законної сили з моменту його проголошення.

На вирок може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий-суддя суддя суддя

_______ ___ _______

В.В.ПЛЕТНЬОВ О.П.ЄМЕЦЬ І.Б.САВЧЕНКО