Рішення № 69453531, 06.10.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2019/16-ц

Провадження № 2/522/3879/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПРА ОМР, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Міське агенство з приватизації житла», третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування пункту розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПРА ОМР, третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відповідно до уточнених позовних вимог від 08.02.2017 року просив:

визнати незаконним та скасувати пункт 3.9. розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 484 від 23.08.2012 року в частині надання ОСОБА_3 підсобне приміщення площею 10,2 кв. м., яке розташоване в квартирі АДРЕСА_1 на склад родини 4 особи;

визнати незаконним та скасувати Розпорядження органу приватизації за № 219872 від 23.12.2013 року;

визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради на 741/1000 частину квартири АДРЕСА_2 від 23.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що в 1992 році ОСОБА_2 на підставі ордеру на житлове приміщення вселився до комунальної квартири № 15 у м. Одесі по вул. Новосельського, 60. Відповідний ордер був виданий на житлову кімнату площею 18,89 кв. м., яку позивач і зайняв.

Пізніше у вказаній квартирі були зареєстровані та стали проживати діти позивача ОСОБА_8, та ОСОБА_9Ю, а за спливом проміжку часу онуки: ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Кімнатою 12,97 кв. м. сімя ОСОБА_8 користувалася безперервно з моменту зайняття та до теперішнього часу.

В травні 2015 року до ОСОБА_2 від сусідів по квартирі сімї ОСОБА_3 надійшла вимога про звільнення кімнати площею 12,97 кв. м., оскільки, з наданої інформації саме вони є власниками даної кімнати.

Ознайомившись з Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 484 від 23.08.2012 року, Розпорядження органу приватизації за № 219872 від 23.12.2013 року, Свідоцтво про право власності від 23.12.2013 року за реєстровим № 8-24312, позивач вважає, що вони видані з порушенням ст. 1, ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 3 Наказу № 396 від 16.12.2009 року Міністерства з Питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», а тому був змушений звернутися до суду за захистом свого права.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ПРА ОМР ОСОБА_1 У судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_12 та третя особа ОСОБА_6 просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною першою статті 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси, зокрема фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

На підставі ордеру на вселення №4782 сер. БО, виданого 17.07.1992р. Бюро обміну жилими приміщеннями Виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_2, 21.04.1962р. народження, позивач вселився в установленому законом порядку в житлову кімнату площею 18,89 кв. м, що входить до складу квартири спільного заселення №15 у будинку №60 по вул. Островидова у м.Одесі. У середині 90-х років минулого століття вулицю Островидова у м. Одесі у встановленому законом порядку перейменовано у вулицю Новосельського.

Пізніше в зазначеній квартирі були прописані та стали проживати на законних підставах діти основного квартиронаймача ОСОБА_2В:

- ОСОБА_13, 29.10.1983р. народження, з 04.06.1993р.;

- ОСОБА_8, 20.02.1989р. народження, з 12.07.2000р.;

ОСОБА_13 після укладення шлюбу з ОСОБА_14, 17.06.1979р. народження, змінила своє прізвище на «Антохі». У подальшому після того як 15.07.2015р. ОСОБА_15 уклала шлюб з ОСОБА_16, 14.02.1985р. народження, нею було змінено своє прізвище на «Дроздова».

Судом встановлено, що дружина основного квартиронаймача ОСОБА_13 ОСОБА_2 ОСОБА_17, 15.05.1963р. народження, також фактично проживає в зазначеній квартирі, хоча її місце проживання уже протягом тривалого часу зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказана квартира є квартирою спільного заселення («комунальною» квартирою). Її загальна площа складає 89,5 кв.м, житлова площа - 31,2 кв.м. Квартира розміщується на цокольному поверсі 3-поверхового багатоквартирного житлового будинку, експлуатація та обслуговування якого здійснюються виробничою дільницею №9 Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський».

Члени сім'ї ОСОБА_2 не скористалися своїм правом на отримання частини вказаної квартири спільного заселення, яку вони займають, у спільну часткову (сумісну) власність в порядку приватизації. Отже, дотепер користування відповідною частиною вказаної квартири спільного заселення здійснюється наймачем ОСОБА_2 та членами його сім'ї згідно договору найму жилого приміщення, як це передбачено статтею 61 Житлового кодексу Української РСР.

У період до грудня 2013 року квартиронаймачем іншої частини зазначеної квартири була ОСОБА_6 складом сім'ї - 4 особи (у тому числі її чоловік, дочка та чоловік дочки).

Відповідно до пункту 3.9 розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.08.2012р. №484 ОСОБА_6 надано під підсобні приміщення площами 17,4 кв. м, 7,5 кв. м, 10,2 кв. м, які розташовані в зазначеній квартирі спільного заселення, на склад родини в 4 особи.

У подальшому згідно з виданими першим заступником директора Департаменту міського господарства Одеської міської ради ОСОБА_18М: розпорядженням органу приватизації №219872 від 23.12.2013р.; свідоцтвом про право власності на житло №8-24312 від 23.12.2013р., 741/1000 частин вказаної квартири спільного заселення передано у спільну часткову власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у порядку приватизації.

У свідоцтві про право власності на житло №8-24312 від 23.12.2013р. вказується про те, що 741/1000 частин вказаної квартири складає 66,31 кв. м її загальної площі.

З копій матеріалів, на підставі яких органом приватизації видано розпорядження №219872 від 23.12.2013 року про передачу в порядку приватизації у спільну часткову власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4В 741/1000 частин вказаної квартири, а також копію «Розрахунку площі та часток у квартирі спільного заселення №15 у будинку № 60 по вул. Новосельського у м. Одесі, на родину ОСОБА_3Д.», оформленого відповідальним працівником КП «Міське агентство з приватизації житла», виконаного відповідно до вимог:

- пункту 6.2 та додатка 1 до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010р. за №109/17404;

- пункту 3.7 та додатка 4 до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007р. №55, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007р. за №774/14041.

З урахуванням вищезазначених письмових доказів, судом встановлено, що в обособленому користуванні родини ОСОБА_3Д знаходились такі приміщення зі складу вказаної квартири:

- №1 - жила кімната площею 17,9 кв.м;

- №2 підсобне приміщення площею 17,4 кв.м;

- №3 підсобне приміщення площею 7,5 кв.м;

- №7 підсобне приміщення площею 10,2 кв.м (спірне приміщення).

В обособленому користуванні сім'ї ОСОБА_2 знаходиться: приміщення №8 - жила кімната площею 13,3 кв.м.

У спільному користуванні обох сімей знаходились такі допоміжні (нежитлові) приміщення зі складу квартири:

- №4 туалет, площею 1,2 кв.м;

- №5 коридор, площею 1,6 кв.м;

- №6 кухня, площею 9,5 кв.м;

- №9 коридор, площею 10,9 кв.м.

На підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 03.11.2015р. та згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2015р. ОСОБА_6 стала власницею 741/1000 часток вказаної квартири спільного заселення.

Згідно довідки (з місця проживання про склад сімї та реєстрацію) №298 від 25.02.2016 року в квартирі зареєстровані та займають жилу кімнату, площею 19,46 кв. м., ОСОБА_6, 1975 р. н., ОСОБА_19, 2013 р. н., ОСОБА_20, 1980 р. н., ОСОБА_21, 1945 р. н., ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_2

У зв'язку з цим на теперішній час вказана квартира знаходиться у спільному користуванні двох сімей, а саме, родини ОСОБА_6 та родини ОСОБА_2

З урахуванням правил ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.4 ст.334, ч.2 ст.363 ЦК та за змістом договору дарування від 03.11.2015 р., разом із переходом права власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4В на 741/1000 часток вказаної квартири до ОСОБА_6 перейшло також право користування відповідними приміщеннями квартири, що складають 66,31 кв.м її загальної площі, як зазначено в п.1 договору дарування від 03.11.2015р.

Приморський районнй суд у своєму рішенні від 10 листопада 2016 року у цивільній справі № 522/84/16-ц встановив, що ОСОБА_2 та члени його сімї самоправно

- у спосіб, не передбачений законом чи договором, вселились у підсобне приміщення площею 10,2 кв.м, позначене на плані цифрою «7» та закріплене в користуванні позивачки (спірне приміщення);

- у внутрішній некапітальній стіні квартири самочинно влаштували дверний проріз, що зєднує жилу кімнату площею 13,3 кв.м, позначену на плані цифрою «8», що знаходиться в користуванні наймача ОСОБА_2, зі спірним приміщенням «7», закріпленим у користуванні ОСОБА_6;

- свавільно здійснили заміну замків на дверях, улаштованих в іншому дверному прорізі, який згідно з проектом будинку має використовуватись для входу/виходу зі спірного приміщення «7» до коридору загального користування площею 10,9 кв.м, позначеного на плані цифрою «9»;

- з внутрішнього боку дверей, які згідно з проектом мають використовуватись для входу/виходу зі спірного приміщення «7» до коридору загального користування «9», улаштували металеву решітку, що унеможливлює ОСОБА_6; доступ до спірного приміщення «7» з коридору загального користування «9»;

- користуються спірним приміщенням «7» та чинять перешкоди у здійсненні ОСОБА_6; права користування цим підсобним приміщенням.

Вищевказаним рішенням позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 .Ю.В., ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні підсобним приміщенням, виселення, вселення та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_8 .Ю.В., ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_8 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права користування підсобним приміщенням площею 10,2 кв.м., позначеним на плані цифрою «7», що входить до складу квартири АДРЕСА_3. Також, виселено ОСОБА_8 .Ю.В., ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_8 з вищезазначеного приміщення та вселено ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду України від 15.01.2017 року Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження: ВП № 53732109, ВП № 53732270, ВП № 53731370 ВП № 53731488 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Приморським районним судом м. Одеси у цивільній справі №522/4/16-ц, про виселення ОСОБА_8 .Ю.В., ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_8 зі спірного підсобного приміщення закінчено у звязку з виконанням вимог виконавчих документів у повному обсязі.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, з наданих представником ПРА ОМР заперечень від 27.09.2017 року № 01-12/833 вбачається, що ОМР з позовними вимогами позивача не погоджується, оскільки позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував права позивача на користування спірним приміщенням, яке розташоване в комунальній квартирі АДРЕСА_4 та у звязку з цим позиція позивача стосовно порушення райадміністрацією порядку надання в користування громадянці ОСОБА_3 підсобного приміщення площею 10,2 кв. м. є безпідставною.

На час прийняття оспорюваного розпорядження, райадміністрація в своїй діяльності керувалася Положенням про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 року № 384- VI.

Відповідно до положення, райадміністрація виконувала функції уповноваженого органу власника житлового фонду жилих та нежилих приміщень; здійснювала управління комунальною власністю (підприємствами, житловим фондом)Ю розташованою на території району.

Враховуючи, те що квартира АДРЕСА_4, на той час, повністю знаходилася у комунальній власності, райадміністрація була наділена усім обємом прав на надання гр. ОСОБА_3 підсобних приміщень.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи не вбачається достатніх та належних доказів, які б підтверджували незаконність прийняття Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 484 від 23.08.2012 року. Також, позивачем не доведено порушення процедури приватизації на підставі якої було прийнято Розпорядження органу приватизації за № 219872 від 23.12.2013 року та Свідоцтво про право власності від 23.12.2013 року.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у звязку з чим не має підстав для їх задоволення.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права ще в 2012 році, а звернувся до суду з первісним позовом про визнання незаконним та скасування пункту 3.9. розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 484 від 23.08.2012 року в частині надання ОСОБА_3 підсобне приміщення площею 10,2 кв. м., яке розташоване в квартирі АДРЕСА_1 на склад родини 4 особи- 10.02.2016 року. З уточненими позовними вимогами ОСОБА_23 звернувся 08.02.2017 року згідно яких просив скасування та визнання недійсними Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 484 від 23.08.2012 року, Розпорядження органу приватизації за № 219872 від 23.12.2013 року та Свідоцтва про право власності від 23.12.2013 року за реєстровим № 8-24312.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_8 у своєму позові посилається на те, що причиною пропуску строку позовної давності було те, що копії документів, які стосуються спірного питання були отримані ним лише 25 серпня 2015 року та про існування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 484 від 23.08.2012 року, відповідно до якого, спірну кімнату було вирішено надати гр. ОСОБА_3 та членам її сімї під підсобне приміщення він дізнався влітку 2015 року.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що зі встановлених фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_8 .Ю.В., ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_8Ю виселено з підсобного приміщенням площею 10,2 кв. м., оскільки вони не мали законних підстав займати й користуватися вказаним приміщенням.

З вищевикладеного, суд вважає причину пропуску строку позовної давності позивачем необґрунтованою, а тому не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7,8,10,11,15,209, 212-215, 294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ПРА ОМР, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агенство з приватизації житла», третя особа ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування пункту розпорядження відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії.

Суддя: А. Ю. Бойчук