Рішення № 6944979, 27.11.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

0555

Справа №2-1226/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 листопада 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого -                           судді Губської Л.В.

при секретарі                                      Кобяковій О.М.

за участю:            

позивача                                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті  Ясинуватій справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  Відкритого акціонерного товариства “Донецькоблгаз”, Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ІнтерГарант”, третя особа ОСОБА_3,   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

                                                        в с т а н о в и в:

13.05.2009 року позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися  до суду з позовом до ВАТ “Донецькоблгаз”  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те,  що  20 січня 2009 року   о 14 год. 45 хв. з вини водія відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем “Volxgwagen”, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль “Audi”, що належить їм.  Згідно з висновком авто-товарознавчого дослідження, вартість відновлювального ремонту їхнього автомобіля   складає  25458,11 грн., а  загальна вартість завданої матеріальної шкоди складає 15174,65 грн., яку позивачі і просили стягнути з відповідача ВАТ “Донецькоблгаз”,  який, на їхню думку, повинен відповідати за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, як його власник. Крім того, просили стягнути витрати, понесені ними на первинний огляд автомобіля в сумі 236 грн., на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 350 грн., за телеграму про виклик  представника відповідача для проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля в сумі 16,70 грн., а також понесені судові витрати в сумі 440 грн., а всього 15777,35 грн. Крім того, зазначили, що незаконними діями відповідача  їм завдано моральну шкоду, яка склалася з того, що  вони тривалий час не користуються своїм автомобілем через його пошкодження, в той час, як не мають коштів на  його  ремонт. В рахунок відшкодування моральної шкоди просили стягнути 3200 грн.

В подальшому позивач ОСОБА_1 позовні вимоги змінив, зменшивши розмір завданої матеріальної шкоди до 5487,65 грн., у зв”язку з перерахуванням   страховою компанією на їхню користь 9687 грн. В решті позовні вимоги залишив без змін.

Ухвалою суду від 10.11.2009р. до участі в справі в якості співвідповідача притягнуто ЗАТ “СК “ІнтерГарант” - страховика  цивільно-правової відповідальності власника автомобіля “Volxgwagen”.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позовні вимоги  підтримав у повному обсязі на викладених у позові підставах.

Позивач ОСОБА_2 просив справу розглянути у його відсутність, про що надав відповідну заяву.

Представник відповідача - ВАТ “Донецькоблгаз” - в судове засідання не з”явився з невідомої причини, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.114). В попередньому судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що його цивільно-правова відповідальність застрахована в ЗАТ “СК”ІнтерГарант”, який провів  незалежну  ексертизу  і відповідно до її висновків    перерахував кошти позивачам.

Представник відповідача — ЗАТ “СК”ІнтерГарант”- в судове засідання не з”явився, надавши письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, а також заперечення проти позову (а.с.117), в яких зазначив, що  через два дні після ДТП, а саме 22.01.2009 року, на  їхнє  замовлення була проведена незалежна судова автотоварознавча експертиза  пошкодженого автомобіля   “Audi”, яка була проведена за участю позивача ОСОБА_1 Відповідно до висновку цієї експертизи  позивачеві було перераховано страхове відшкодування в повному обсязі.

Третя особа — ОСОБА_3- в судове засідання не з”явився з невідомої причини, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.115).

Позивач ОСОБА_1 не заперечував проти розгляду справи у відсутність осіб, що не з”явилися.

Суд, заслухавши позивача ,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України,  шкода , завдана джерелом підвищеної небезпеки,   відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю,    здоров'ю    та/або    майну     потерпілих     внаслідок дорожньо-транспортної   пригоди   та  захисту  майнових  інтересів страхувальників.

Судом, установлено,  що 20.01.2009 року на 109 км автошляху “Слов»янськ-Донецьк-Маріуполь” сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та  “Audi А4” держномер АН 0481 АТ, під керуванням ОСОБА_4, власниками якого на підставі свідоцтв про право власності на спадщину є позивачі (а.с.59-60,106-109).   В результаті  вказаної  ДТП  автомобіль “Audi” отримав механічні пошкодження, вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу, згідно з актом  автотоварознавчого дослідження , проведеного 22.01.2009 року,  складає 10187,66 грн. (а.с.69-78). Винуватцем ДТП є водій  автомобіля  “Volxgwagen”, що встановлено постановою Кіровського районного суду м.Макіївки, (а.с.7).

ЗАТ “СК “ІнтерГарант”, відповідно до Полісу обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.06.2008 року  (а.с.110), перерахувало  позивачам   страхове відшкодування в сумі 9687,66 грн.  з урахуванням  франшизи в 500 грн. (10187,66 грн. - 500 грн.).

Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону, розмір франшизи  при  відшкодуванні  шкоди,  заподіяної майну    потерпілих,   встановлюється   при   укладанні   договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і  не може   перевищувати   2   відсотки   від  ліміту  відповідальностістраховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування  завжди  зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Разом з тим,  доводи позивача з приводу того, що при відшкодування  завданої  шкоди слід керуватись висновком автотоварознавчого дослідження від 09.04.2009 року (а.с.9-32),  не грутнуються на Законі.

Відповідно до  п.п.34.1, 34.2  ст.34 Закону,  страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи  день  отримання письмового повідомлення про страховий випадок),  зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на  місце  настання  страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого  майна  для  визначення  причин  настання  страхового випадку  та  розміру  збитків. Якщо  у визначений строк аварійний комісар або експерт не  з'явився,  потерпілий  має  право самостійно обрати аварійного комісара  або  експерта  для  визначення  розміру  шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення   експертизи.  Відповідно до ст.29 Закону, у  зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з  урахуванням  зносу,  розрахованого  у  порядку,  встановленому законодавством,   тощо.

Як з”ясовано судом  і  не оспорювалось позивачем, через два дні після ДТП, а саме 22 січня 2009 року, на замовлення ЗАТ “СК “ІнтерГарант” за участю позивача ОСОБА_1  було проведено автотоварознавче дослідження пошкодженого автомобіля  “Audi А4” на предмет визначення вартості  його  відновлювального ремонту, про що складено відповідний акт  (а.с.118-129).

Таким чином, суд вважає   правильним   перерахування  страхового відшкодування   потерпілій особі   відповідно  до висновку експерта   від 09.02.2009 року.

Разом з тим, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов”язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Також, відповідно до  п.37.5 ст. 37 Закону, страхувальником  або  особою,   відповідальність   якої застрахована,  потерпілому  має  бути компенсована сума франшизи у повному  обсязі  одночасно  з  виплатою   страховиком   страхового відшкодування. Таким чином, суд вважає, що ВАТ “Донецькоблгаз”, як страхувальник, повинно відшкодувати позивачам  недоплачені страховиком  500 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди.

Разом з тим, ,  витрати позивачів, пов”язані з проведенням автотоварознавчого дослідження автомобіля  в ківтні 2009 року, задоволенню не підлягають..

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачі обгрунтовують завдану моральну шкоду тим, що через пошкодження автомобіля і несвоєчасне перерахування страхового відшкодування на його ремонт  вони   тривалий час  позбавлені можливості користуватись автомобілем.

Разом з тим,  відповідно до ст.22 Закону, потерпілому відшкодовується  моральна   шкода, передбачена  пунктами  1,  2  частини  другої статті 23 Цивільного кодексу  України  ОСОБА_5   шкода    відшкодовується   у встановленому   судом   розмірі  відповідно  до  вимог  статті   Цивільного  кодексу  України. 

Якщо судом   встановлено  відшкодувати  потерпілому  моральну шкоду,  передбачену  пунктами  3,  4  частини  другої  статті   23 Цивільного  кодексу  України,  відшкодування   у розмірі,  визначеному судом,  здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди . Натомість слід зазначити, що за затримку виплати страхового відшкодування  статтею 37 Закону передбачена сплата пені , однак, позивачі такі вимоги суду не заявляють.

Крім того, не підлягають відшкодуванню, на погляд суду, 236 грн., сплачені позивачами  відповідно до наряду-заказу  від 21.01.2009 року  СПД ОСОБА_5 (а.с.33), оскільки  суду не доведено, яким чином ці витрати пов”язані з  проведенням автотоварознавчого дослідження   автомобіля  22.01.2009 року, в той час, як з фотознімків, прикладених до акту,   вбачається, що під час проведення дослідження задній бампер автомобіля та багажник не знято (а.с.83-85).

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних  вимог, а відповідачеві – пропорціно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 190 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн. (а.с.104), які йому частково повинен компенсувати відповідач  ВАТ “Донецькоблгаз”.

Суд вважає за необхідне в рахунок сплаченого судового збору стягнути з відповідача 51 грн., а в рахунок сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляу справ -  8 грн. (3,2%).

На  підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3,10,11,57-60,88, 212-214,367 ЦПК  України, суд

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  задовольнити частково.

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства “Донецькоблгаз” (83050,м.Донецьк, вул.Р.Люксембург, буд.23-а, ЄДРПОУ 03361075) на користь  ОСОБА_1  в рахунок матеріальної шкоди 250 грн. та понесені судові витрати в сумі  59 грн. (51 грн. + 8 грн.), а всього стягнути 309 (триста дев”ять) грн.

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства “Донецькоблгаз” (м.Донецьк, вул.Р.Люксембург, буд.23-а, ЄДРПОУ 03361075) на користь  ОСОБА_2  в рахунок матеріальної шкоди 250 (лвісті п”ятьдесят) грн.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення  даного рішення  без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: