Постанова № 6944868, 18.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2009                                                                                           № 42/363

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Луговський В.Г. (за дов.),

від відповідача: Дяків Г.М. (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ "Інтерпайп Україна" та ВАТ "Укрнафта"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2009

у справі № 42/363 (суддя

за позовом                               ТОВ "Інтерпайп Україна"

до                                                   ВАТ "Укрнафта"

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язанні, ціна позову 2250275,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 року ТОВ „Інтерпайп Україна” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ „Укрнафта” про стягнення 2250275, 38 грн., з яких: 2108823, 10 грн. – заборгованості за Договором купівлі-продажу №20Т/138-МТР від 21.08.2007, 102213, 98 грн. – пені, 12639, 94 грн. – 3% річних та 26598, 36 грн. – інфляційних.

05.08.2009 представником позивача заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 470566, 20 грн. у зв’язку з відмовою від її стягнення, так як ця сума помилково була включена до загального обсягу поставок за спірним договором.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2009 провадження у справі №42/363 в частині вимог про стягнення 1272891, 82 грн. основного боргу припинено; позов в іншій частині задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ВАТ „Укрнафта” на користь ТОВ „Інтерпайп Україна” 319279, 08 грн. – боргу, 14145, 00 грн. – інфляційних, 6821, 81 грн. – 3% річних, 54574, 52 грн. – пені, 11971, 46 грн. – державного мита та 166, 25 грн. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині припинення провадження щодо стягнення з відповідача 802325, 62 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ВАТ „Укрнафта” на користь ТОВ „Інтерпайп Україна” суму боргу в розмірі 1121604, 70 грн., посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми про матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на статтю 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання може, але не повинно припинятись за заявою однієї із сторін, тобто, заява відповідача від 03.07.2009 про зарахування зустрічних позовних вимог не є обов’язковою для позивача.

Не погодився з прийнятим рішенням також відповідач, який звернувся з апеляційною скаргою і просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ВАТ „Укрнафта” суми пені, інфляційних, 3% річних, державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, прийняти нове, яким встановити вірний розмір пені, інфляційних, 3% річних, державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом невірно застосовано норми статей 625, 549 Цивільного кодексу України, статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме, неправильно розраховано суми пені, інфляційних і 3% річних, та невірно розподілено судові витрати.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

21.08.2007 між ТОВ „Інтерпайп Україна” (продавець) та ВАТ „Укрнафта” (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №20Т/138-МТР (далі – Договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі „товар”, відповідно до додатку, який є його невід’ємною частиною (пункт 1.1.).

Пунктом 10.1. Договору сторони визначили, що Договір діє до 31.12.2007.

29.12.2007 між сторонами Договору було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2008.

Відповідно до пункту 2.1. Договору номенклатура та кількість товару повинні відповідати додатку.

13.08.2007 сторонами Договору підписано Додаток до нього, яким визначено асортимент, кількість та загальну вартість товару.

Згідно з пунктом 3.1 Договору та Додатку до нього, товар поставляється на умовах „DDP, станція (склад) вантажоотримувача” (ІНКОТЕРМС-2000).

Як зазначає ТОВ „Інтерпайп Україна” в позовній заяві (з врахуванням клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 470566, 20 грн.), на виконання умов договору в період з 29 серпня 2007 року по 26 травня 2008 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 38368254, 22 грн.

Відповідно до пункту 4.3. Договору загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленого товару згідно з Додатком, що додається до Договору і є його невід’ємною частиною.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що покупець робить оплату за товар шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі виставлених рахунків у наступному порядку:

- 50% попередньої оплати вартості товару у строки, зазначені у Додатку до Договору;

- 50% вартості товару сплачується протягом 5 календарних днів з дати відвантаження. Датою відвантаження вважається дата штемпеля на залізничній накладній.

Платежами від 22.10.2007 та 23.11.2007 відповідачем було здійснено попередню оплату вартості товару на загальну суму 18758390, 00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача за 22.10.2007 та 23.11.2007.

В подальшому, 23.11.2007, 30.11.2007 та 26.12.2007 відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 17971607, 32 грн.

Отже, за поставлену продукцію відповідачем сплачено 36729997, 32 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується банківськими виписками з особового рахунку відповідача (копії в матеріалах справи).

В березні 2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.03.2009 вих.№1840 про оплату заборгованості в сумі 2108823, 10 грн.

У відповіді на претензію (лист від 15.04.2009 вих.№юр-806) відповідач зазначив, що в строки, встановлені Договором, а саме до грудня 2007 року, позивачем поставлено продукцію на суму 36729997, 32 грн., в іншій частині договірні зобов’язання ТОВ „Інтерпайп Україна” були порушені, оскільки товар на загальну суму 1128914, 78 грн. поставлений відповідачу у період з 25 січня 2008 року по 26 травня 2008 року. Окрім того, продукції на суму 422336, 35 грн. взагалі недопоставлено.

Однак, судом встановлено, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 37851602, 02 грн., що підтверджується наявними у справі накладними за №№28208-Т від 31.10.2007, 24627-Т від 12.04.2007, 24668-Т від 10.05.2008, 24667-Т від 26.04.2008, квитанціями про приймання вантажу від 31.10.2007, 7.11.2007, 18.11.2007, 25.01.2008, 12.04.2008, 10.05.2008, 26.05.2008.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі з огляду на наступне.

05.08.2009 представником позивача заявлено клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми 470566, 20 грн. у зв’язку з відмовою від її стягнення.

Клопотання обґрунтоване тим, що поставка товару за рахунком №27860-Т від 31.08.2007 на суму 470566, 20 грн. була помилково включена позивачем до загального обсягу поставки на адресу відповідача за Договором №20Т/138-МТР, оскільки вищевказаний рахунок відноситься до Договору №20Т/140. Таким чином, розмір основного боргу, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню на 470566, 20 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відмова від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб, у зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення 470566, 20 грн. підлягає припиненню.

Щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 802325, 62 грн., судова колегія зазначає наступне.

03.07.2009 відповідачем отримано лист позивача (вих.№5114 від 02.07.2009), в якому останній посилається на те, що ВАТ „Укрнафта” пропонує провести зарахування зустрічних вимог на суму 2136989, 84 грн. (сума реальних витрат ВАТ „Укрнафта”) та зазначає, що в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог сума заборгованості ВАТ „Укрнафта” зменшується на 2136989, 84 грн., а заборгованість ТОВ „Інтерпайп Україна” перед ВАТ „Укрнафта” підлягає погашенню в повному обсязі.

Заявою вих.№юр-1489 від 03.07.2009 з посиланням на статтю 601 Цивільного кодексу України відповідач заявив про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог грошових зобов’язань, зокрема, зобов’язань ВАТ „Укрнафта” щодо оплати трубної продукції, поставленої ТОВ „Інтерпайп Україна” на підставі Договору №20Т/138-МТР від 13.08.2007 в сумі 802325, 62 грн. Дану заяву було направлено позивачу 04.07.2009, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист на ім’я ТОВ „Інтерпайп Україна” від 04.07.2009 з відтиском штемпеля відділу поштового зв’язку та фіскальний чек №8740 від 04.07.2009.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється зарахуванням однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов’язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша – боржником, а в другому – навпаки (боржник у першому зобов’язанні є кредитором у другому).

За змістом вказаних вище правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання (такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 11.07.2006 у справі №11/42пн).

Як вбачається із змісту листа позивача (вих.№5114 від 02.07.2009) та заяви відповідача (вих.№юр-1489 від 03.07.2009) вимоги є зустрічними, оскільки випливають із різних зобов’язань, а також є однорідними, в даному випадку – грошовими та строк виконання яких настав. Зокрема, представники сторін в судових засіданнях суду апеляційної інстанції пояснили, що строк виконання зобов”язань по зустрічних однорідних вимогах вже настав.

Щодо посилання ТОВ „Інтерпайп Україна” на те, що згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов’язання може, але не повинно припинятись за заявою однієї із сторін, у зв’язку з чим заява відповідача (вих.№юр-1489 від 03.07.2009) не є обов’язковою для іншої сторони, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки сам позивач листом вих.№5114 від 02.07.2009 запропонував відповідачу провести зарахування однорідних вимог, а відповідач своєю заявою уточнив, які саме вимоги будуть взаємо зарахованими.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 802325, 62 грн. є обґрунтованим.

Отже, враховуючи те, що за поставлену продукцію відповідач сплатив позивачу 36729997, 32 грн. та те, що сторонами зараховані однорідні вимоги на суму 802325, 62 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 319279, 08 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, позивачем відповідачу поставлено товару на загальну суму 37851602, 02 грн., за поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 37532 322, 94 грн. (з врахуванням зарахованих однорідних вимог в сумі 802325, 62 грн.).

Отже, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором купівлі-продажу №20Т/138-МТР від 21.08.2007 в сумі 319279, 08 грн. є обґрунтованим.

Позивач також просив стягнути з відповідача 102213, 98 грн. – пені, 12639, 94 грн. – 3% річних та 26598, 36 грн. – інфляційних

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3. Договору сторони встановили, що у разі невчасного здійснення розрахунків покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до частин 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені законодавством обмеження щодо стягнення пені за прострочку грошового зобов’язання та з врахуванням встановленої вище суми простроченого грошового зобов’язання відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком пені, інфляційних та 3% річних, здійснений судом першої інстанції. У зв’язку з чим з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто 54574, 52 грн. – пені, 14145, 00 грн. – інфляційних та 6821, 81 грн. – 3% річних

Доводи апеляційної скарги ВАТ „Укрнафта” та апеляційної скарги ТОВ „Інтерпайп Україна” не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2009 по справі №42/363 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Україна” та Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м .Києва від 05.08.2009 у справі № 42/363 – без змін.

Матеріали справи №42/363 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді