Ухвала суду № 69446997, 04.10.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Ковальчук Н.М.., ОСОБА_1

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності.

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року вжито заходи забезпечення позову накладено арешт на майно, а саме на частину лінії з виготовлення пелет (обладнання В-6 для переробки тирси і виробництва гранул, Чехія), що перебуває за адресою с. Мирне, вул. Омеляненка, 156, Костопільського району Рівненської області шляхом заборони відчуження.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено за необґрунтованістю.

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі відповідачі вказують на її незаконність, оскільки судом не враховано роз'яснення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та не звернуто увагу на те, що у відповідача відсутні будь-які обґрунтовані посилання на те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Просять ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, а не наявність належних і переконливих доказів.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо права власності на майно – частину лінії з виготовлення пілет.

Тому суд дійшов до правильного висновку, що не забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії що пов’язані з відчуженням на вказане нерухоме майно, може утруднити виконання рішення суду.

Застосовані судом з метою забезпечення позову заборони щодо вчинення дій із спірним об’єктом нерухомого майна є тимчасовим запобіжним заходом, що передбачений ЦПК України та не перешкоджає користуватися спірним майном та здійсненню господарської діяльності відповідачами.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без зазначення відповідних доказів та обставин, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

Таким чином, задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд обґрунтовано виходив з обставин справи та положень ст. 151 ЦПК України та прийшов правильного висновку про обґрунтованість заяви позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 151, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді: