Ухвала суду № 69442263, 04.10.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/991/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 11-кп/789/252/17 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.1 ст. 296 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Ваврів І. З., Лекан І. Є.,

з участю - прокурора ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

при секретарі ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 04 жовтня 2017 р. кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Підволочиського районного суду Тернопільської обл. від 18 липня 2017 року, яким

ОСОБА_2, року народження 1985 березня 25 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, укр., тимчасово не працюючого, прож. в ІНФОРМАЦІЯ_1

засуджено за ч.1 ст.296 КК України на 5 міс. арешту.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди залишений без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави в особі Підволочиської районної ради витрат, понесених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину, в розмірі 2384,32 грн., які постановлено зарахувати на рахунок бюджету Підволочиського району р\рЗ 1415544700408, КБК 24060300, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37863778, банк одержувача: ГУДКСУ в Тернопільській області.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1280 грн. в користь держави - стягувач Державна судова адміністрація України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601,код ЄДРПОУ 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001,код класифікації доходів бюджету: 22030106.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок Підволочиського районного суду Тернопільської обл. в частині призначення йому покарання змінити, помякшивши його до покарання, не повязаного з позбавленням волі, оскільки воно є явно несправедливим через суворість.

Обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що суд, врахувавши всі помякшучі вину обставини та відсутність обтяжуючих обставин, прийняв необгрунтоване рішення про призначення покарання у виді арешту, крім того, у вироку безпідставно вказав, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, хоча відповідно до ст. 89 КК України є несудимим, не в повній мірі врахував наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, оскільки його колишня дружина, ОСОБА_6, позбавлена батьківських прав згідно заочного рішення Волочиського районного суду Хмельницької обл. від 12 травня 2015 р., копія якого долучена до апеляційної скарги. Наголошує, що у випадку залишення вироку без змін його діти на певний час позбудуться батьківського піклування: вони знаходяться на його повному утриманні і забезпеченні, оскільки він, хоча і неофіційно, але працює, та зобовязується сплатити всі спричинені ним збитки.

Так,згідно вироку суду ОСОБА_2 1 жовтня 2015 року близько 21:05 год., знаходячись у громадському місці на вулиці ОСОБА_7, що в смт. Підволочиську Тернопільської області, неподалік магазину «Юкас», грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, загальновизнаних правил поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, без будь-якого приводу, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, зневажаючи право на повагу до гідності, свободи та особистої недоторканності, безпричинно наздогнав ОСОБА_5 та умисно наніс йому два удари кулаком правої руки в праву частину обличчя, після чого між ними розпочалась шарпанина, в ході якої обоє впали на землю, де ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії, умисно наніс ОСОБА_5 кілька ударів кулаками по обличчі, голові та тулубі.

Після того як ОСОБА_5 вирвався від ОСОБА_2 та відбіг на кілька метрів, останній наздогнав його та продовжуючи свої хуліганські дії, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, зневажаючи право на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність, умисно наніс ОСОБА_5 ще кілька ударів кулаком по обличчі, голові та тулубі.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_5 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

В результаті злочинної діяльності ОСОБА_2 було завдано значної шкоди громадському порядку, а також спричинено шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_5, наданих йому Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу і просить її задовольнити, призначивши покарання, не повязане з позбавленням волі, міркування прокурора, який просить залишити вирок суду без змін, заслухавши обвинуваченого, який в дебатах та останньому слові просив помякшити призначене йому покарання до не повязаного з позбавленням волі, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 296 КК України хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною частиною цієї статті Кримінального кодексу, але за своїм розміром, з урахуванням тяжкості злочину, конкретних обставин його вчинення та особи обвинуваченого, є явно несправедливим внаслідок суворості.

Так, згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які помякшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових злочинів.

Вирішуючи питання, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому, та визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходив з класифікації злочинів, яка передбачена у статті 12 КК України, відповідно до якої поставлене у провину обвинуваченому діяння, передбачене ч.1 ст.296 КК України є злочином невеликої тяжкості. Проте, суд залишив поза увагою обставини його вчинення, про які зазначав обвинувачений, а саме те, що після розлучення із дружиною в нього на утриманні залишилось двоє неповнолітніх дітей, оскільки остання згідно рішення суду була позбавлена батьківських прав.

Крім того, колегія суддів зважає на особу ОСОБА_2, його молодий вік, позитивну характеристику, ОСОБА_2 щиросердно розкаявся у вчиненому. Проте ці обставини при призначенні обвинуваченому покарання недостатньо були враховані місцевим судом.

Отже, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наведені помякшуючі покарання обставини, на думку колегії суддів, знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та у сукупності з даними про особу ОСОБА_2 дають підстави для призначення йому більш мякого покарання, ніж передбачено законом.

Оскільки в силу ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення особи та запобігання вчиненню нових злочинів, колегія суддів, з огляду на вищевикладене, враховуючи принцип індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, вважає можливим помякшити призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, а тому вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає зміні з підстав помякшення покарання за ч.1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу.

Отже, на переконання колегії суддів, таке покарання, як штраф, буде відповідати принципу індивідуалізації покарання та положенням ст.ст. 50, 65 КК України, а також буде справедливим по відношенню до молодої особи і буде сприяти його перевихованню та не вчиненню нових правопорушень у майбутньому.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Підволочиського районного суду Тернопільської обл. від 18 липня 2017 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8