Рішення № 6944160, 03.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

03.12.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                         Іменем України

РІШЕННЯ

”30” листопада 2009 року справа № 11/198/32

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Лариса”,

вул. Індустріальна, 11, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство „Будіндустрія”,

вул. Індустріальна, 11, м. Чернігів, 14000

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чернігівська міська рада, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Про встановлення строкового оплатного земельного сервітуту

Суддя Ю.М. Бобров

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Томило М.М., довіреність № 116 від 03.12.08.

Від Відповідача: Негода Н.І., довіреність № б/н від 03.03.08.

Представник третьої особи: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Лариса”, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Чернігівська міська рада, подано позов до Відкритого акціонерного товариства „Будіндустрія” про встановлення строкового оплатного земельного сервітуту.

Строк вирішення спору продовжувався, провадження у справі зупинялося, розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалися перерви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, зокрема на те, що встановлення земельного сервітуту зумовлене тим, що через земельну ділянку, належну відповідачеві на праві постійного користування, має місце проїзд та прохід до об’єкту нерухомості позивача –цеху ячеїстих бетонів. Проїзд з твердим покриттям розташований таким чином, що проїзд (доступ) до цеху ячеїстих бетонів стає неможливим, якщо не користуватися частиною земельної ділянки відповідача, щодо якої позивач просить встановити сервітут. Інших проходів та проїздів до належного позивачу об’єкту нерухомості не існує.

Оскільки земельний сервітут не був встановлений за домовленістю між сторонами, позивач просить встановити сервітут за рішенням суду.

Заперечуючи проти позову, відповідач вважає, що позивачем не доведено факту наявності лише єдиного проїзду до неналежного позивачу цеху ячеїстих бетонів через частину ділянки, якою користується відповідач.

Крім того, відповідач вказує на те, що земельний сервітут щодо права проїзду на транспортному засобі може встановлюватися лише стосовно наявного шляху для проїзду, який відсутній на земельній ділянці, що використовується відповідачем.

Представник третьої особи у письмових поясненнях (т.1 а.с. 86), зокрема, зазначає, що на земельній ділянці, яка використовується відповідачем, відповідно до кадастрового плану, відсутні наявні шляхи для проїзду автомобільного транспорту. Отже, відсутні правові підстави для встановлення земельного сервітуту способом, про який просить позивач.

У призначене після перерви на 30.11.09. судове засідання Чернігівська міська рада представника не направила. Заяв та клопотань від третьої особи до суду не надходило. Про час і місце судового засідання представника третьої особи було повідомлено належним чином.

Суд вважає, що нез’явлення у призначене судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Представники сторін проти розгляду справи без участі представника Чернігівської міської ради не заперечують.

Судом здійснено огляд доказу у місці його знаходження, про що складено протокол (т. 2 а.с. 11).

Крім того, за ініціативою суду, по справі проведена судова будівельно-технічна експертиза (т.1 а.с. 131-151) та, за клопотанням представника позивача, додаткова судова будівельно-технічна експертиза (т.2 а.с. 20-42).

До прийняття рішення по справі, представником позивача, з урахуванням висновку експертів по додатковій судовій експертизі, у письмовій заяві (т.2 а.с. 53-54) збільшено розмір позовних вимог.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, свого часу було побудовано цілісний майновий комплекс будівель заводу залізобетонних виробів по вул. Індустріальній, 11 у м. Чернігові (на даний час розділений), який будувався з дотриманням будівельних, санітарно-технічних, протипожежних норм. До кожної будівлі був забезпечений під’їзд пожежних автомобілів та спеціальних автомобілів, передбачених технологією виробництва. Територія цілісного майнового комплексу будівель заводу залізобетонних виробів мала єдиний заїзд з вулиці Індустріальної, яким на даний час користуються сторони.

19.04.93 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів № 77 ВАТ „Будіндустрія” було надано у постійне користування земельну ділянку площею 13,44 га (134400 кв. м), розташовану по вул. Індустріальній, 11 у м. Чернігові, для виробничих потреб, що підтверджується державним Актом на право постійного користування землею (т.1 а.с. 74-75), виданим виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів 21.02.95 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 93.

Відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів № 191 від 20.08.01 (т.1 а.с. 19), зареєстрованого у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею № 1527, ТОВ „Лариса” отримало у тимчасове, довгострокове користування строком на 10 років земельну ділянку площею 0,6915 га (6915 кв. м), що розташована по вул. Індустріальній, 11 у м. Чернігові, для обслуговування цеху ячеїстих бетонів.

Продовж 2000-2003 рр. частина земельної ділянки була вилучена у відповідача власником з постійного користування. На даний час в постійному користуванні відповідача перебуває земельна ділянка площею 8,2436 га (82436 кв. м).

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (ЗКУ) право земельного сервітуту –це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

У ст. 99 ЗКУ наведений перелік видів права земельного сервітуту, який не є вичерпним. Власники або користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення й інших земельних сервітутів.

Власник або землекористувач земельної ділянки, згідно ч. 1 ст. 100 ЗКУ, має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду (ч. 2 ст. 100 ЗКУ).

Як свідчать матеріали справи, 15.10.08 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту та направив на адресу відповідача договір у двох примірниках, в яких розмір плати за користування земельним сервітутом здійснено відповідно до розрахунку Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради (т.1 а.с. 23-43, 54-62).

Але спільної згоди на встановлення земельного сервітуту сторони не дійшли, що стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого інтересу.

Вищенаведені норми ЗКУ вказують на те, що зміст права земельного сервітуту полягає у тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки.

Відносини земельного сервітуту передбачають наявності двох, як правило, суміжних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну). У межах земельного сервітуту обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами усуває недоліки панівної земельної ділянки. При цьому обслуговування однієї ділянки іншою відбувається безсистемно, а в межах прав, які надані власникові панівної земельної ділянки щодо користування обслуговуючою ділянкою. Такі права є обмеженими і передбачають користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки для чітко зафіксованих потреб.

Обов’язковою умовою встановлення сервітут є неможливість задоволення потреб суб’єкта сервітутних правовідносин іншим способом, ніж у спосіб найменш обтяжливий для володільця, з урахуванням того, що встановлення земельного сервітуту обмежує можливості володільця користуватися та розпоряджатися земельної ділянкою.

Земельні ділянки сторін є сумісними і знаходяться в промисловій зоні м. Чернігова по вул. Індустріальній, 11. При цьому земельна ділянка, що знаходиться у тимчасовому користуванні ТОВ „Лариса” є панівною земельною ділянкою, а земельна ділянка, що знаходиться у постійному користуванні ВАТ „Будіндустрія” є обслуговуючою земельною ділянкою.

На даний час ТОВ „Лариса” не має власного заїзду на територію своєї земельної ділянки.

ТОВ „Лариса” для обслуговування своєї земельної ділянки, на якій знаходиться викуплений товариством цех ячеїстих бетонів, користується частиною земельної ділянки ВАТ „Будіндустрія”, що знаходиться поруч з цехом ячеїстих бетонів, має ворота та проїзди з твердим дорожнім покриттям.

В роботі позивач використовує ряд автомобілів, з яких мають місце довгомірні, зокрема, напівпричіп Volvo має найбільшу довжину 16,40 м та найбільший габаритний радіус повороту.

Оглядом судом речового доказу у місці його знаходження (т.2 а. с. 11), експертними висновками, які є у матеріалах справи (т.1 а.с. 38, 143, т.2 а.с. 30), однозначно встановлено, що на теперішній час вільний прохід, проїзд до земельної ділянки ТОВ „Лариса”, на якій знаходиться цех ячеїстих бетонів, з боку вул. Індустріальної, без використання земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ВАТ „Будіндустрія”, тобто без встановлення земельного сервітуту, неможливий.

Використання ТОВ „Лариса” 16-ти метрових довгомірних автомобілів та умов існуючої забудови, що складалася на даний час, розмір земельного сервітуту повинен становити 652,6 кв. м. менш обтяжливого варіанту земельного сервітуту для земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні ВАТ „Будіндустрія” не існує.

За вищенаведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Встановити строковий оплатний земельний сервітут на наступних умовах:

- Відкрите акціонерне товариство „Будіндустрія” надає Товариству з обмеженою відповідальністю „Лариса” право користуватися земельною ділянкою, наданою ВАТ „Будіндустрія” в постійне користування, яка знаходиться по вул. Індустріальній, 11 у місті Чернігові та відноситься до категорії земель промисловості для проходу, проїзду (від’їзду та в’їзду) транспортними засобами в будь-який час протягом доби по частині території з твердим дорожнім покриттям площею 652,6 квадратних метрів з загальної площі земельної ділянки в розмірі 8,2436 га, яка знаходиться в постійному користуванні ВАТ „Будіндустрія”, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею, виданим виконкомом Чернігівської міської Ради народних депутатів 21.02.95, та знаходиться по вулиці Індустріальній, 11 у місті Чернігові від в’їздних воріт, розташованих на території ВАТ „Будіндустрія” до земельної ділянки, орендованої ТОВ „Лариса” відповідно до Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.01 для використання за цільовим призначенням та обслуговування належного на праві власності ТОВ „Лариса” цеху ячеїстих бетонів, згідно плану меж земельного сервітуту (додаток № 3 висновку експертів № С-148 судової будівельно-технічної експертизи по справі № 11/198/32);

- ТОВ „Лариса” сплачує ВАТ „Будіндустрія” плату (розмір плати за сервітут дорівнює розміру земельного податку з 1 кв. м земельної ділянки ТОВ „Лариса”, в розрахунку за рік, визначеного Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської Ради та складає 1,3296 грн. за 1 кв. м, з подальшою індексацією у встановленому порядку) за користування землею, відведеною під земельний сервітут площею 652,6 кв. м, яка становить 867,70 грн.;

- плату за користування земельною ділянкою, відведеною під земельний сервітуту 867,70 грн. на рік ТОВ „Лариса” безготівково вносить на поточний рахунок ВАТ „Будіндустрія” одноразово до 30 грудня поточного року;

- земельний сервітут встановлюється терміном до 05.09.11, а у разі погодження терміну дії Договору на право тимчасового користування землею від 05.09.01 –на час дії вказаного Договору.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Будіндустрія” (14011, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, р/р 26004011812000 в АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005, код 013496425265) на користь Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 44, к. 130, р/р 53229001000242 в ГУДК України у Чернігівській області, МФО 853592, код 25955674) 4244,64 грн., що підлягають сплаті за проведення ЧнВ КНДІСЄ судової будівельно-технічної експертизи (висновок експертів № 292/293-Ц від 15.06.09), призначеної ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.0209 по справі № 11/198/32.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Будіндустрія” (14011, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, р/р 26004011812000 в АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005, код 013496425265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лариса” (14011, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11, р/р 2600337703001 в ЧФ „Приватбанк”, МФО 252586, код 14239130) 85, 00 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах та 2419,20 грн. на відшкодування витрат по оплаті судової експертизи.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 30.11.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення підписано 03.12.09.

Суддя Ю.М. Бобров