Рішення № 69436725, 03.10.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2017р. Справа № 914/1688/17

За позовом: Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал, м. Трускавець Львівської області

про стягнення 542 678 грн. 58 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник

від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт

Позов заявлено Комунальним підприємством Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал про стягнення 548 520 грн. 86 коп., з яких 527 083 грн. 00 коп.- заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, 11 661 грн. 53 коп. - пені, 8 433 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань та 1 343 грн. 00 коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.08.2017 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 26.09.2017 р.

26.09.2017 р. позивач подав на адресу суду клопотання, яким на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2017 р. уточнив суму основного боргу, яка складає 527 083,00 грн.

26.09.2017 р. відповідач подав на адресу суду клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки, а саме зменшення суми пені до 50%.

В судовому засіданні 26.09.2017 р., з метою отримання надісланого відповідачем відзиву, а також надання позивачем пояснення на клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення неустойки, оголошено перерву до 03.10.2017 року.

27.09.2017 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №963 від 21.09.2017 р., в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити частково, а саме в частині стягнення пені в розмірі 6 246,29 грн., 3% річних в розмірі 43,34 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 379,16 грн.

02.10.2017 р. позивач подав на адресу суду заперечення на клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки (за вхідним №33189/17), з додатками, та заяву про зменшення позовних вимог від 02.10.2017 р. (за вхідним №4104/17), в якій вказує на те, що позивачем помилково здійснено нарахування пені за червень 2017 р., невірно зазначено період виникнення заборгованості, та просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 527 083 грн. 00 коп. - заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, 5 776 грн. 25 коп. - пені, 8 433 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань та 1 386 грн. 00 коп. - 3% річних, всього на суму 542 678,58 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2017 р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, просить позов задоволити в розмірі згідно заяви про зменшення позовних вимог, проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечив.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 01.01.2016 р. між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, на виконання якого позивач в червні 2017 р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 1 557 236,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт, актом про кількість спожитої води і скинутих стоків станом на 25.06.2017 р. Відповідач своїх зобовязань за договором належним чином не виконав та не здійснив повну оплату за спожиту воду згідно виставлених рахунків, внаслідок чого станом на 01.08.2017 р. у нього виникла заборгованість в розмірі 527 083,00 грн. Також за неналежне виконання договірних зобовязань позивач на підставі п. 5.4 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 776,25 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог), а також керуючись ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних в розмірі 1386,00 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог) та інфляційні втрати в розмірі 8433,33 грн., які просить стягнути.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2017 р. основний борг в розмірі 527 083,00 грн. визнав, проти інфляційних, 3% річних та пені частково заперечив(відповідно до поданого суду відзиву на позовну заяву №963 від 21.09.2017 р.), також просить зменшити пеню на 50% з підстав викладених у клопотанні про зменшення заявленої до стягнення неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області (виробник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал (споживач, відповідач) 01.01.2016 р. укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення (з врахуванням протоколу розбіжностей) та ряд додатків до нього, відповідно до умов якого виробник зобовязався надати споживачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, а споживач зобовязався проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором (п.1.1).

Підпунктом 2.1.2 договору встановлено, що виробник надає послугу з централізованого водопостачання споживачу до межі розмежування, визначеної в додатку №1, в обсягах відповідно до п. 3.1 договору.

Належне виконання умов договору позивач підтверджує підписаними та скріпленими печатками сторін актом №ОУ-0004559 від 26.06.2017 р. здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 820 207,44 грн., актом №ОУ-0004372 від 12.06.2017 р., здачі прийняття робіт (надання послуг), згідно якого позивач за період з 25.05.2017 р. по 10.06.2017 р. надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на загальну суму 737 028,94 грн. Як зазначено в актах послуги надано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. Також актом вих. №575 від 26.06.2017 р. позивач підтверджує, що відповідачем в червні 2017 р. спожито води 219120 куб, скинуто стоків всього 275120 м. куб. (підписаний сторонами без зауважень).

Пунктами 5.1, 5.4 договору сторони погодили, що розрахунковим періодом вважатиметься період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця Споживач отримує рахунок у виробника у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення. Остаточна оплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом 3-х календарних днів, з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Позивач для оплати спожитих відповідачем послуг з централізованого водопостачання і водовідведення надіслав йому рахунок-фактуру №1306 від 26.06.2017 р. за період з 10.05.2017 р. по 25.06.2017 р. на суму 947 818,56 грн. та рахунок-фактуру №1306 від 12.06.2017 р. за період з 25.05.2017 р. по 10.06.2017 р. на суму 834 729,78 грн., у яких термін оплати рахунку встановлено до 01.07.2017 р. Проте згідно долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку відповідачем за рахунками №1306 здійснено часткову оплату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 527 083,00 грн.

Відповідач у поданому суду відзиві, а його представник в судовому засіданні, основну заборгованість в розмірі 527 083,00 грн. визнав у повному обсязі, доказів погашення вказаного боргу суду не надав.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором по своєчасній оплаті отриманих ним послуг з централізованого водопостачання і водовідведення за червень 2017 р., відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 527 083 грн. 00 коп. - боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення, 5 776 грн. 25 коп. пені (згідно заяви про зменшення позовних вимог), 1 386 грн. 00 коп. - 3% річних (згідно заяви про зменшення позовних вимог), 8 433 грн. 33 коп. - інфляційних нарахувань.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином основна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги водопостачання та водовідведення, яка є не оплаченою, не заперечується відповідачем та підлягає стягненню, складає 527 083 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем згідно доданого до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку інфляційних нарахувань на суму 8 433,33 грн., інфляційні нарахування здійснено за червень 2017 р., тобто за місяць у якому платіж мав бути здійснений, тоді як борг виник з 01.07.2017 р. Таким чином, позивачем інфляційні втрати за червень 2017 р. нараховані безпідставно, тому вимоги про їх стягнення запдоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем за період з 01.07.2017 р. по 01.08.2017 р. складають 1 386 грн. 00 коп. (доданий до заяви про зменшення позовних вимог), то дана сума розрахована відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Пунктом 5.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобовязань споживач зобовязується сплатити на користь виробника пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Нарахована відповідачу пеня, яка відповідно до розрахунку здійсненого за період з 01.07.2017 р. по 01.08.2017 р. складає 5 776 грн. 25 коп. (доданий до заяви про зменшення позовних вимог), розрахована позивачем у відповідності до підпункту 5.4 договору, а відтак підлягає стягненню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення неустойки в порядку ст. 83 ГПК України, то у відповідності до п.1 статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки відповідач обгрунтовує скрутним матеріальним становищем, при цьому ним не надано жодного доказу та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку. Заявлена до стягнення пеня в розмірі 5 776,25 грн., становить лише 1% від суми основної заборгованості - 527 083 грн. 00 коп. З огляду на наведене суд не вбачає підстав на задоволення клопотання та зменшення пені, оскільки вказані обставини не є винятковими, а штрафні санкції (пеня) не є надмірно великими у порівнянні із заборгованістю відповідача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, позовні вимоги КП Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з ТзОВ Трускавецький водоканал 534 245 грн. 25 коп., з яких: 527 083 грн. 00 коп. - боргу за надані послуги водопостачання та водовідведення, 5 776 грн. 25 коп. пені та 1 386 грн. 00 коп. - 3% річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 8 433 грн. 33 коп. суд відмовляє.

Згідно з ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 013 грн. 68 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог. В частині 126 грн.50 коп. судового збору, пропорційно до вимог в задоволенні яких відмовлено, то в цій частині судовий збір покладається на позивача. Також, враховуючи зменшення позовних вимог на суму 5 842 грн. 28 коп., то пропорційно цій частині судовий збір сплачений платіжним дорученням №2150 від 07.08.2017 р., у відповідності до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір може бути повернутий за клопотанням особи яка його сплатила ухвалою суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 610, 611,612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 15, 28, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трускавецький водоканал (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, ідентифікаційний код 33086713) на користь Комунального підприємства Дрогобичводоканал Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, ідентифікаційний код 03348910) 527 083 грн. 00 коп. - основного боргу, 5 776 грн. 25 коп. - пені, 1 386 грн. 00 коп. 3% річних та 8 013 грн. 68 коп. судового збору.

3.В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 8 433 грн. 33 коп. - відмовити.

4.Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2017 року.

Суддя Морозюк А.Я.