Рішення № 69436052, 09.10.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.2017р. Справа №905/3237/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпровської філії

Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської

міської ради, м.Маріуполь, Донецька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 Державної казначейської служби у м.Маріуполі, м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 131750,72 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: ОСОБА_3-по дов., ОСОБА_4-по дов.

від третьої особи: не зявився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 25.09. по 09.10.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Укртелеком, м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком, м.Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, Донецька область, м.Маріуполь, про стягнення заборгованості у розмірі 131750,72 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору №12І200-60/16 від 22.01.2016р. про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році, актів звіряння заборгованості, листів: №12І230-35 від 12.01.2016р., № №121230-186 від 09.02.2016р., №121250-317 від 09.03.2016р., №121230-617 від 12.05.2016р., №121230-764 від 10.06.2016р., №121230-842 від 06.07.2016р., №121230-1160 від 12.08.2016р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. у справі №905/3237/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро заборгованість у розмірі 131750,72 грн., судовий збір у розмірі 1976,26 грн.

03.01.2017р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. по справі №905/3237/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. у справі №905/3237/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017р. по справі №905/3237/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради задоволено частково: постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. скасовано, справу №905/3237/16 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

25.07.2017р. вищевказана справа надійшла до господарського суду Донецької області та передана для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу №905/3237/16 передано на розгляд судді Левшиній Г.В.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро заборгованості у розмірі 131750,72 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 04.09.2017р. №02/9278, позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" не було передбачено видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг звязку. За таких обставин, як вказує відповідач, відшкодування позивачу відповідних витрат проводилося за рахунок місцевого бюджету у відповідності до рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2015р. №7/2-10 «Про державний бюджет м.Маріуполя на 2016р.» та від 04.02.2014р. №6/36-4158 Про затвердження та фінансування соціальних програм на 2014-2016р.р. в межах кошторисних призначень.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2017р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 Державної казначейської служби у м.Маріуполі, м.Маріуполь.

ОСОБА_1 Державної казначейської служби у м.Маріуполь надало письмові заперечення на позов від 22.09.2017р. №07-15/2206, згідно яких стверджує про ті обставини, що погашення зобовязань, які виникли у розпорядників бюджетних коштів, здійснюються за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, які обліковуються на рахунках розпорядників бюджетних коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

22.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством Укртелеком, в особі Дніпровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (надалі Постачальник) та ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (надалі Платник) був укладений договір №12І200-60/16 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році та проведення розрахунків за надані пільги (надалі Договір).

Предметом цього договору є відносини сторін щодо організації роботи по відшкодуванню витрат головним розпорядником бюджетних коштів за рахунок субвенцій з державного бюджету, повязаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Постачальник здійснює надання телекомунікаційних (в т.ч. абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів, користування радіоточкою) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг за рахунок міського бюджету, згідно рішення сесії міської ради, проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору постачальник зобовязується надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг відповідно до затверджених тарифів і в обсязі передбаченим платником у кошторисі доходів та видатків на фінансування цих пільг.

Постачальник згідно п.2.1.2 договору зобовязується щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника до 25 числа місяця, що настає за звітним, на електронних носіях та га паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» встановленою п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги»; до 15 числа місяця, що настає за звітним, надавати платнику списки та розрахунки необхідні для фінансування за рахунок місцевого бюджету; до 10 числа подавати платнику наряди на встановлення телефонів та списки інвалідів 1-ої та 2-ої груп, необхідні для фінансування за рахунок обласного бюджету; до 03-го числа місяця, другого за звітним складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

В свою чергу, платник згідно розділу 2.2 договору зобовязується:

- проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного реєстру та звіряти інформацію, що знаходиться в реєстрі, з інформацією, яка надходить від виконавця, а в разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

- на протязі пяти днів здійснювати перерахування коштів передбачених на фінансування пільг, які компенсують витрати виконавця щодо послуг звязку населенню, що мають право на пільги.

- передбачати кошторисом доходів та витрат кошти, які будуть спрямовані на фінансування пільг, що відповідатимуть витратам виконавця, в межах виділеного платнику фінансування за рахунок міського бюджету.

Відповідно до п.6.1 договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків за надані пільги до повного виконання зобовязань за цим договором.

Умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли з 01.01.2016р. (п.6.2 договору).

Виходячи зі змісту позовної заяви, на виконання умов договору від 22.01.2016р. №121200-60/16 та вимог чинного законодавства України, позивач в період з січня по серпень 2016р. надавав послуги звязку на пільгових умовах на суму 131750,72 грн.

Факт надання послуг та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, підтверджуються актами звіряння заборгованості на загальну суму 131750,72 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 131750,72 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов від від 04.09.2017р. №02/9278.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обовязки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

У відповідності до ст.19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту, Законом України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ Про охорону дитинства, Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги (послуги звязку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому в силу положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що такі пільги надають.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Відповідно до ст.5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Згідно із ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим кодексом.

Згідно із ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу тощо.

У відповідності до статей 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг звязку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", пунктом 3 якого передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" житлових субсидій населенню, допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, вказаним Порядком не передбачено обовязковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, адже зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.

Згідно з пунктом 10 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг Приморського району Маріупольської міської ради є ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено, позивачем складались акти звіряння заборгованості, окремо за рахунок міського бюджету на виконання міської програми відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 23.12.2015р. №7/2-10 «Про державний бюджет м.Маріуполя на 2016р.» та від 04.02.2014р. №6/36-4158 та за рахунок субвенції з державного бюджету відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України.

Що стосується актів, на які посилається позивач щодо наявності заборгованості відповідача, то ці акти звіряння заборгованості складено по наданих пільгах за телекомунікаційні послуги відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України, які фінансуються за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету.

У даній справі відповідач не заперечує факту надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за період з січня по серпень 2016р., не оспорює їх обсягу, підстав надання, а також розміру понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах.

Мотивуючи відмову у сплаті спірних коштів, відповідач посилається на відсутність фінансування.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2017р. по справі №905/3237/16 судами попередніх інстанцій не було взято до уваги заперечення відповідача про те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування пільг за надані послуги зв'язку передбачена не була, відповідно договір, на підставі якого відбувалась би компенсація по відшкодуванню витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, укладення якого є обов'язковим в силу закону, між позивачем, як підприємством зв'язку і надавачем послуг, і відповідачем, як головним розпорядником бюджетних коштів, відповідно до вимог чинного законодавства, не укладався.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Проте, як зазначено судом вище, Порядком не передбачено обовязковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, адже зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від бажання сторін.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обовязку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Тобто, посилання відповідача на відсутність в нього зобовязання з проведення розрахунків з позивачем внаслідок відсутності бюджетних коштів є безпідставними, оскільки на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2015р. рік не виправдовує бездіяльність відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р.

В свою чергу, відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України від 20.11.2011р. щодо принципу належного урядування державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків.

За таких обставин, враховуючи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих приписів, виходячи з того, що відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач такого відшкодування не здійснив, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 131750,72 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком", м.Дніпро до ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 131750,72 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, буд. 86; код ЄДРПОУ 25987680) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601 м.Київ, бул.ОСОБА_5, 18, рах.№2600231843 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600 м.Дніпро, вул.Херсонська, 26, ЄДРПОУ 25543196) заборгованість в сумі 131750 грн. 72 коп., судовий збір в сумі 1976,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 09.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 09.10.2017р.

Суддя Г.В. Левшина