Рішення № 69435903, 09.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод Дніпропрес", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро", м. Київ

про визнання недійсним договору поставки, застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №96 від 29 серпня 2017 року, начальник юридичного відділу

Від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №42 від 20 лютого 2017 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Відкрите акціонерне товариство "Завод Дніпропрес" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить:

- визнати недійсним договір поставки №158/юр від 10.06.2010, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Завод Дніпропрес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон";

- застосувати наслідки недійсності правочину (реституцію), зобов'язати повернути Відкритому акціонерному товариству "Завод Дніпропрес" станок токарний 1А681, бувший в експлуатації, зав. №3, 1972 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10 червня 2010 року між ВАТ "Завод Дніпропрес" в особі генерального директора ОСОБА_4 та ТОВ "Регіон" в особі генерального директора ОСОБА_5 укладено Договір №158/юр.

Ліквідатор дізнався про укладення спірного договору №158/юр від 10.06.2010 лише після того, як до Господарського суду Дніпропетровської області у справі про банкрутство №Б15/365-08 звернувся ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" із скаргою на дії ліквідатора. Скарга ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" мотивована тим, що при проведенні перевірки предмету застави встановлено відсутність 3 одиниць обладнання, серед яких станок токарний 1А681, бувший в експлуатації, зав. №3 1972 року. До суду було подано лист від 18.01.2017, в якому заставний кредитор просить зобов'язати ВАТ "Завод Дніпропрес" звернутись до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору №158/юр від 10.06.2010, укладеного між банкрутом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон" та застосувати до сторін двосторонню реституцію. За результатами розгляду вищезазначеної скарги, господарський суд зобов'язав ліквідатора подати відповідний позов до господарського суду.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до п. 1.3. договору застави №111006-3 від 11.10.2006, що укладений між позивачем та АБ "ОСОБА_1 Дніпро" предметом застави є обладнання в переліку якого відсутній "Верстат токарний 1А681, бувший у використанні зав. №3, 1972 року, виробництва "КЗТС" м. Краматорськ". Виходячи з наданих документів позивачем не доведено, що відбулася реалізація саме заставного майна. Також відповідач зазначає, що відповідно до протоколу засідання наглядової ради позивача №20 від 26.05.2010 залишкова вартість, проданого ТОВ "Регіон" верстату становить 0,00 грн., а отже продаж верстату на користь відповідача не потребував окремого погодження розпорядника майна.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро".

Третя особа надала до суду відзив мотивований тим, що відповідачем у процедурі розпорядження майном (30.12.2008 - порушено провадження у справі про банкрутство; 12.07.2011- винесено постанову про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), було вирішено питання, а у подальшому й реалізовано частину заставного майна без повідомлення та дозволу заставодержателя. Згідно п. 2.1.1. договору застави, заставодавець зобов'язався не продавати, іншим способом не відчужувати предмет застави (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя на таке відчуження. ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро" зазначає, що жодних дозволів на реалізацію частини заставного майна ВАТ "Завод Дніпропрес" не надавав. Згідно до умов договору застави ВАТ "Завод Дніпропрес" зобов'язалось в період дії договору без попереднього письмового дозволу банка не робити, зокрема, здійснювати певні дії, а саме не відчужувати предмет застави. Тобто, укладений договір є нікчемним, оскільки мав на меті створення ускладнень при зверненні стягнення на майно підприємства у ході провадження про банкрутство, був укладений з порушенням норм матеріального права та договору застави.

У судовому засіданні 26.09.2017 представником відповідача було надано заяву про застосування позовної давності, яка мотивована тим, що оспорюваний договір було укладено та виконано у 2010 році, тому строк позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України сплив.

Представники позивача та третьої особи проти заяви про застосування позовної давності заперечують. 09.10.2017 позивачем подано відзив на заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якого просить в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності відмовити, а зазначені у позові причини пропуску строку позовної давності позивачем - визнати поважними.

Також 09.10.2017 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із перебуванням ліквідатора у відрядженні та неможливістю направити в судове засідання іншого представника.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхилене, оскільки коло представників юридичної особи не обмежене, ліквідатором не додано доказів його відрядження 09-10.10.2017 та доказів зайнятості інших представників.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення даної справи, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

09.10.2017 відповідачем подані пояснення, відповідно до яких зазначає, що 23.02.2016 ТОВ "Регіон" змінило місцезнаходження з м. Донецька на м. Київ, у зв'язку з чим не може надати первинні документи, що підтверджують сплату ТОВ "Регіон" за договором №158/юр від 10.06.2010, укладеного з позивачем, оскільки вони залишилися в м. Донецьк та додає повідомлення про неможливість їх вивезення. Також відповідачем надані виписки по особовим рахункам, які підтверджують сплату за товар на підставі договору №158/юр від 10.06.2010.

Ухвалою суду від 21.08.2017 порушено провадження у справі №904/7981/17, справу призначено до розгляду на 05.09.2017. З 05.09.2017 розгляд справи відкладався на 26.09.2017, з 26.09.2017 на 09.10.2017.

У судовому засіданні 09.10.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2010 року на засіданні Наглядової ради відкритого акціонерного товариства "Завод Дніпропрес" було прийнято рішення, оформлене протоколом №20, надати згоду та дозволити генеральному директору укласти договір купівлі-продажу великого токарного станка, який був в експлуатації, моделі 1А681, 1972р. випуску, інвентарний номер 051218, за ціною 6 400 000,00 грн., з урахуванням ПДВ, товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон".

10 липня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Завод "Дніпропрес" (постачальник) та Товариством за обмеженою відповідальністю "Регіон" (покупець) укладено договір №158/юр, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар, сортамент, кількість та ціна якого зазначені у протоколах погодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємними частинами.

Договір вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010, а в частині невиконаних зобов'язань до повного виконання кожною із сторін своїх зобов'язань по договору (п.10.1 договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору. Вказаною специфікацією обумовлено поставку товару – Станок токарний 1А681, який був у використанні, зав.№3, 1972 р. випуску, виробництва "КЗТС", м. Краматорськ у кількості 1 комплект на загальну суму 6 399 999,96 грн., у т.ч. ПДВ 1 066 666,66 грн.

У специфікації зазначено. що відвантаження товару здійснюється партіями демонтованих вузлів та деталей автомобільним транспортом та залізничним транспортом. Покупець попередньо направляє постачальнику лист із зазначенням номенклатури демонтованих вузлів та деталей, які необхідно відвантажити залізничним транспортом та відвантажувальних реквізитів. Витрати з відвантаження постачальником вузлів та деталей товару залізничним транспортом відшкодовуються покупцем на р/р постачальника згідно виставлених рахунків та підтверджуючих документів (залізничних квитанцій). Умови оплати: 90% - попередня оплата, 10% протягом 10 банківських днів з дати поставки. Строки поставки – протягом 30 календарних днів з дати внесення 90% попередньої оплати.

На виконання умов договору відповідачем здійснено оплату товару за договором №158/юр, що підтверджується виписками по особовому рахунку: від 14.06.2010 на суму 753 000,00грн., від 14.06.2010 на суму 1 057 000,00грн., від 15.06.2010 на суму 266 000,00грн., від 15.06.2010 на суму 734 999,96грн., від 15.06.2010 на суму 2 949 000,00грн., від 14.09.2010 на суму 640 000,00грн.

Акт приймання-передачі спірного майна позивачем та відповідачем надано не було, однак сторони не заперечують, що спірний договір виконаний у повному обсязі у 2010 році.

Позивач просить визнати недійсним договір та застосувати наслідки недійсності право чину, оскільки відчужене за даним договором майно на момент відчуження перебувало в заставі ПАТ "Банк Кредит-Дніпро".

Так, 12.04.2005 між закритим акціонерним товариством комерційним банком "Кредит-Дніпро" та відкритим акціонерним товариством "Завод Дніпропрес" укладено договір кредитної лінії №120405-Л відповідно до якого банк надав кредитну лінію у сумі еквівалентній 1 000 000,00 доларів США 00 центів за курсом НБУ.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ "Банк Кредит-Дніпро" та ВАТ "Завод Дніпропрес" укладено договір застави №111006-3 від 11.10.2006, відповідно до п.1.3 якого предметом застави, в тому числі, є станок токарний 1А681, який був в експлуатації, зав. №3 1972 р.в.

Відповідно до п.2.1.1 договору застави заставодавець зобов'язується не передавати іншим особам, не відчужувати предмет застави (або будь-яку його частину) будь-якій тертій особі без попередньої письмової згоди заставодержателя на таке відчуження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2008 порушено провадження у справі №Б15/365-08 паро банкрутство ВАТ "Завод Дніпропрес". Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від12.07.2011 у справі №Б15/365-08 ВАТ "Завод Дніпропрес" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Позивач зазначає, що у зв'язку із відчуженням майна за спірним договором нанесено шкоду підприємству банкруту та заставному кредитору, оскільки останній має першочергове право на кошти, що отримані від продажу майна, яке перебуває в заставі. Заставний кредитор не надавав згоди на продаж заставного майна, а також не отримував кошти від його продажу. На підставі викладеного, позивач даний договір вважає нікчемним, та просить його визнати недійсним, що і є причиною спору.

Також позивач заявляє клопотання про відновлення процесуального строку для подачі позовної заяви, яке обґрунтоване тим, що ліквідатор нещодавно дізнався про укладення договору №158/юр від 10.06.2010, після того як ПАТ банк "Кредит-Дніпро" звернулося у справу про банкрутство зі скаргою на дії ліквідатора, в якій зазначалося про проведення перевірки предмета застави та встановлено відсутність однієї із одиниць обладнання, а саме станка токарного 1А681, який був в експлуатації, зав. №3 1972 р.в. За результатами розгляду скарги у справі про банкрутство, судом зобов'язано ліквідатора подати позов до господарського суду.

Спірні правовідносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України (главою 71 Цивільного кодексу України, главою 35 Господарського кодексу України), іншими нормативними актами України.

Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним (ч. 5).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судом, рішенням (оформлене протоколом №20 від 20.05.2010) Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Завод Дніпропрес" було надано згоду та дозвіл генеральному директору укласти договір купівлі-продажу великого токарного станка, який був в експлуатації, моделі 1А681, 1972р. випуску, інвентарний номер 051218, за ціною 6 400 000,00 грн., з урахуванням ПДВ, товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон".

Тобто, згоду на укладення спірного договору було надано наглядовою радою.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, у зв'язку з тим, що за даним договором реалізоване майно, яке перебувало в заставі у ЗАТ комерційний "Банк Кредит-Дніпро" на підставі договору застави №111006-3 від 11.10.2006.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та частиною 2 статті 586 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Згоди заставодержателя на укладення договору купівлі-продажу отримано не було. Отже, спірний договір був укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач, зазначає, що про перебування спірного майна в заставі на момент укладення спірного договору йому не було відомо, а щодо визнання недійсним договору заявляє про пропуск позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання недійсним договору в силу наведених вище положень законодавства застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідач заявив про застосування позовної давності щодо заявлених позивачем вимог, подав відповідну письмову заяву.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У спірних відносинах початок перебігу позовної давності визначається з 10.06.2010 (дата укладення договору), а отже з цієї дати позивач мав право звернутися з позовом до суду до закінчення позовної давності до 10.06.2013 включно.

Враховуючи дату звернення позивача з позовом до суду 18.08.2017, з урахуванням того, що договір укладено та виконано у 2010 році, позивач є таким, що звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку із спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв’язку із спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України), п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10.

З урахуванням викладеного, позивач є таким, що звернувся з позовом до господарського суду з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд звертає увагу, що порушення при укладенні договору дійсно були, оскільки відбулося відчуження майна, яке перебувало у заставі, без згоди заставодержателя, що є порушенням Закону України "Про заставу" та п. 2.1.1 договору застави, однак пропуск позовної давності позивачем є підставою для відмови в задоволенні позову. Поважність причин пропуску позовної давності позивачем не доведено. Посилання на те, що ліквідатор дізнався про укладення договору №158/юр від 10.06.2010 лише після звернення ПАТ "Банк Кредит-Дніпро" із скаргою на дії ліквідатора у справі про банкрутство є необґрунтованим, оскільки провадження у справі про банкрутство ВАТ "Завод Дніпропрес" порушено ще у 2008 році, а визнано банкрутом у 2011 році, і ПАТ "Банк Кредит-Дніпро" є кредитором, а отже з цього моменту ліквідатор мав дізнатися про наявність заставного майна. Те що змінився ліквідатор, не є підставою для відновлення позовної даності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2017

Суддя Н.М. Євстигнеєва