ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2017 року Справа № 910/18919/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого), Короткевича О.Є., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 Господарського суду міста Києва від 07.02.2017у справі Господарського суду № 910/18919/13 міста Києваза заявою ПАТ АБ "Укргазбанк"доТОВ "Білбудінвест"про визнання банкрутомліквідаторКучак Ю.Ф.за участю в судовому засіданні представника ПАТ АБ "Укргазбанк" - Белименко О.В. (довіреність №370 від 13.09.2016),
ВСТАНОВИВ :
ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2013 за заявою ПАТ "АКБ "Київ" (правонаступник ПАТ АБ "Укргазбанк") (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі №910/18919/13 про банкрутство ТОВ "Білбудінвест" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора на суму 11 593 121, 72 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ронського Р.М. (том 1, а.с. 77 - 80).
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 95 555 492, 14 грн. (том 2, а.с. 136 - 141).
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 визнано боржника банкрутом, введено ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Загороднього О.М., якого замінено на арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. ухвалою місцевого господарського суду від 12.01.2016 (том 3, а.с. 15 - 20).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора боржника на шість місяців - до 17.05.2017 (том 7, а.с. 93 - 94).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 (суддя Пасько М.В.) відмовлено ОСОБА_4 у визнанні кредитором ТОВ "Білбудінвест" на суму 149 458, 56 грн. з підстав того, що у ліквідаційній процедурі у боржника не виникає жодних нових зобов'язань (том 7, а.с. 124 - 125).
Не погоджуючись прийнятою ухвалою, ОСОБА_4 (далі - скаржник), як кредитор по заробітній платі, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 та прийняти нове рішення, яким визнати повністю його вимоги про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 20.05.2015 по 20.01.2017 на суму 149 458, 56 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у даній справі залишено без змін з тих же підстав (том 7, а.с. 153 - 155).
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 15.03.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 07.02.2017, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 55 Конституції України, статей 47, 116, 117, 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статей 37, 38, 40, 41, 45 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, Постанови Кабінету Міністрів України №1427 від 20.12.1997, статей 22, 32, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 15.03.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 07.02.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ АБ "Укргазбанк" - Белименко О.В., дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Частинами 2, 4 статті 23 Закону про банкрутство кредиторам за вимогами щодо виплати заробітної плати надано право звернення з грошовими вимогами до боржника у процедурі розпорядження майном та визначено, що на зазначені вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться з моменту порушення справи про банкрутство.
Статтею 38 Закону про банкрутство визначено наслідки введення ліквідаційної процедури щодо боржника, а зокрема: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Отже, законодавець допускає ведення боржником господарської діяльності у ліквідаційній процедурі завершенням технологічного випуску продукції, що передбачає оплату праці працівників, які задіяні в завершенні виготовлення такої продукції.
Норма закону про те, що в боржника не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів, повинна застосовуватися у системному зв'язку з визначенням термінів згідно статті 1 Закону про банкрутство. Так, абзацом 5 частини 1 статті 1 цього Закону "грошове зобов'язання" визначено як зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Отже, виникнення зобов'язань щодо виплати заробітної плати (середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку), належить до понятійного апарату "грошові зобов'язання" згідно Закону про банкрутство як таке, що виникає на інших підставах - з норм трудового законодавства.
Разом з тим, таке зобов'язання не можна тлумачити, як "додаткове", що виникає у ліквідаційній процедурі боржника, якщо воно виникло у процедурі розпорядження майном конкретного боржника, як основне.
З правовою позицією про те, що порушення процедури банкрутства роботодавця (незалежно від стадії банкрутства, в якій перебуває боржник) не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку виплати середнього заробітку звільненому працівникові згідно статті 117 КЗпП України погоджується Верховний Суд України у Постановах від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 та від 15.08.2012 у справі №6-14402св12.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Постановою Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12 роз'яснено про застосування статті 117 КЗпП України таким чином: "За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку".
Отже, право на працю, складовою частиною якого є право на заробітну плату, є одним з основоположних прав людини, гарантованих Конституцією України, яке не може бути обмежене при прийнятті нових законів, або внесенні змін до вже діючих законів. Оскільки положеннями статті 117 КЗпП України передбачено право на отримання середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум по день фактичного розрахунку, то право на їх отримання, як складової частини заробітної плати, структурно віднесеної до Розділу VІІ "Оплата праці" зазначеного Кодексу, не може бути обмежено змінами до Закону про банкрутство, які набрали чинності з 19.01.2013 (Закон України №4212-VІ від 22.12.2011).
Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ухвалою попереднього засідання місцевого господарського суду від 21.01.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 95 555 492, 14 грн., зокрема, визнано кредиторські вимоги ОСОБА_4 на суму 56 562, 01 грн. у другу чергу; постановою місцевого господарського суду від 10.06.2014 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Загороднього О.М., якого замінено на арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. ухвалою суду від 12.01.2016; ухвалою суду від 17.11.2016 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора Кучака Ю.Ф. на шість місяців до 17.05.2017 (том 2, а.с. 136-141, том 3, а.с. 15-20).
Суди встановили, що 01.12.2016 до місцевого господарського суду надійшла заява від ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника на суму 133 726, 08 грн., а 27.01.2017 - заява про збільшення заявлених грошових вимог до боржника до 149 458, 56 грн., обґрунтовані затримкою у виплаті йому середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2015 по 20.01.2017 (том 7, а.с. 96 - 97, 118).
Відмовляючи ОСОБА_4 у визнанні кредитором до боржника збільшених вимог на суму 149 458, 56 грн., суди виходили з того, що в силу частини 1 статті 38 Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі не виникають жодні додаткові зобов'язання, в тому числі і з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Разом з тим, судами не було застосовано положень Конституції України (статей 22, 43), вимог статті 117 КЗпП України на предмет встановлення правової природи існуючих правовідносин сторін, не було враховано практики Верховного Суду України у зазначених вище постановах на предмет застосування статті 117 КЗпП України у процедурах банкрутства, яка відповідно до статті 11128 ГПК України є обов'язковою щодо застосування відповідної норми права.
З огляду на зазначене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів на стадії ліквідаційної процедури грошових вимог ОСОБА_4, обґрунтованих затримкою у виплаті середньомісячного заробітку за період з 20.05.2015 по 20.01.2017 на загальну суму 149 458, 56 грн., необхідно скасувати, передавши справу на новий розгляд у зазначеній частині в іншому складі суду до Господарського суду міста Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі №910/18919/13 скасувати.
Справу №910/18919/13 передати на новий розгляд грошових вимог ОСОБА_4, заявлених в ліквідаційній процедурі на суму 149 458, 56 грн., до Господарського суду міста Києва.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді О.Є. Короткевич
С.В. Куровський
Судове рішення № 69435830, Вищий господарський суд України було прийнято 03.10.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/18919/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: