Рішення № 6943419, 18.11.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2009 р. Справа № 63/191-09

вх. № 8146/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Перец А.Н. дов. № 32 від 26.01.2009 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес", м. Краматорськ

до Приватного підприємства "Шанс-Плюс", смт. Борова

про стягнення 18896,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 18896,10 грн. заборгованості, з яких: 7860,00 грн. основний борг, 7860,00 грн. штраф, 1103,19 грн. інфляційні, 234,99 - 3% річних, 1837,82 грн. пеня, що виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань по договору купівлі-продажу № 77, укладеного між сторонами 18.04.2008 року. Позов обгрунтовано ст. 193 ГК України та 258, 525, 526, 624, 625 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

18.11.2009 року до господарського суду від позивача надійшов лист № 731 від 17.11.2009 року, в якому він вказує на те, що оригінали документів будут надані ним для огляду в судовому засіданні 18.11.2009 року.

Суд, дослідивши наданий лист, долучає його до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 18.11.2009 року не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

18 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 77, відповідно до умов якого позивач зобов"язується передати у власність відповідача товар (Гумисол наливом Супер в 50 л бочке на загальну суму 15720,00 грн.), а відповідач зобов"язується цей товар прийняти та оплатити.

Позивач свої зобов"язання по договору виконав в повному обсязі та 22.04.2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 15720,00 грн. Факт поставки товару підтверджується рахунком-фактурою № ГС0422/004 від 22.04.2009 року, довіренністю на отримання товару серії ЯОБ № 397664 від 22.04.2009 року та видатковою накладною № ГС0422/007 від 22.04.2009 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору, відповідач повинен оплатити поставлений товар: 7860,00 грн. - 50% передплата, 7860,00 грн. що залишились - до 30.09.2008 року.

Однак, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав, сплатив позивачеві 7860,00 грн. (банківська виписка № 47 29.04.2008 року), внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 07.10.2009 року складає 7860,00 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору, встановлено, що у разі порушення строку оплати товару, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

ВІдповідно до пункту 5.2 договору, за прострочку оплати більше 30 днів, відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 872,67 грн. за період з 08.04.2009 року по 07.10.2009 року тобто за 182 дні прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1103,19 грн. інфляційних та 234,99 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7860,00 грн. основного боргу, 7860,00 грн. штрафу, 234,99 грн. 3% річних, 1103,19 грн. інфляційних, 872,67 грн. пені обгрунтовані, вони підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Шанс-Плюс" (63800, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Підлесна, 2-а, кодЄДРПОУ 32469008) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, р/р 26003190210011 в Краматорській філії КБ "Приватбанк", МФО 335548, код ЄДРПОУ 19380560) - 7860,00 грн. основного боргу, 7860,00 грн. штрафу, 234,99 грн. 3% річних, 1103,19 грн. інфляційних, 872,67 грн. пені, 179,30 грн. державного мита та 223,94 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити.

Суддя

рішення підписане 18 листопада 2009 року